Вирок № 95726716, 23.03.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5129/20 1-кп/335/271/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі :

головуючого судді - Макарова В.О.,

за участі секретаря - Дуда Д.С.,

прокурора - Шевченко А.О.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

адвоката - Гончаренко П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020080050001518 від 08.05.2020 року за обвинуваченням:

-ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коркіно, Челябінської області, РФ, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, не працюючого, одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ :

08 травня 2020 року, приблизно о 12 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїжджій частині пр. Соборного в м. Запоріжжя від вул. Лермонтова в напрямку вул. Миру.

В цей же час, в районі регульованого пішохідного переходу, в районі буд. 190 по пр. Соборному, на забороняючий – червоний сигнал світлофора, на проїзну частину пр. Соборного, вийшла пішохід ОСОБА_3 , яка почала перетинати проїзну частину справа наліво, по ходу руху автомобіля «Chevrolet Lacetti» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Продовжуючи рух в середній смузі руху, на зелений сигнал світлофора регульованого пішохідного переходу, в районі буд. 190 по пр. Соборному в м. Запоріжжя, водій ОСОБА_2 , перед зміною напрямку свого руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок свого руху вліво, виїхав на крайню ліву смугу руху, де продовжив рухатись в тому ж напрямку, при цьому маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_3 на проїзній частині та маючи технічну можливість уникнути на неї наїзду, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:

-п.10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

-п.12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно висновку інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-417 від 28.05.2020 року, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, з якими була доставлена до КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗОР, де цього ж дня померла.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 20 від 02.06.2020 року, смерть ОСОБА_3 настала від поєднаної травми голови, грудної клітки, лівої нижньої кінцівки, яка супроводжувалася закритим уламковим переломом кісток склепіння черепу, крововиливами під м`які оболонки головного мозку та мозочка, забоєм стовбурних відділів головного мозку, множинними переломами ребер, забоєм легенів, закритими переломами лівої стегнової та лівої великогомілкової кісток. Травма ускладнилася розвитком травматичного шоку, котрий у даному випадку став безпосередньою причиною смерті.

Всі перелічені ушкодження утворилися у ОСОБА_3 незадовго до госпіталізації її в медичний заклад від травматичної дії тупих твердих предметів з великою та переважаючою травмуючою поверхнею. У сукупності у живих осіб мали б ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, у даному випадку перебувають у прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .

Характер, локалізація та морфологічні особливості, переважна однобічна локалізація ушкоджень, переважання внутрішніх ушкоджень над зовнішніми, ознаки струсу тіла свідчать про те, що в даному випадку мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі пішохода, яким була постраждала ОСОБА_3 та рухомого транспортного засобу легкового типу. Не виключається механізм травмування ОСОБА_3 при обставинах, викладених у постанові слідчого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав у повному обсязі, розкаявся у скоєному та пояснив, що 08 травня 2020 року, приблизно о 12 годині, рухався за кермом автомобіля «Chevrolet Lacetti» по пр. Соборному від вул. Лермонтова в напрямку вул. Миру в м. Запоріжжя. Перешкоду у вигляді пішохода не побачив, розпочав гальмування і відбулося зіткнення. Відразу зупинився, викликав карету «швидкої допомоги». Перед потерпілими вибачився, відшкодував спричинену матеріальну шкоду.

Свою вину в скоєному кримінальному правопорушенні визнає в повному обсязі, щиро розкаюється.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349, ст.351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 є доведеною, його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При визначенні ОСОБА_2 покарання, суд керується вимогами ст.65 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів з необережною формою вини, обставини справи, особу обвинуваченого, який повністю визнав провину і розкаявся в скоєному, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, не працевлаштований, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, його сімейне і матеріальне становище, поведінку після скоєного кримінального правопорушення.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд визнає його щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбування покарання і призначає йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 2 статі 286 КК України.

При цьому суд приходить до висновку про необхідність звільнення обвинуваченого від відбуття покарання у виді позбавлення волі з випробуванням - з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для його покарання, виправлення та попередження нових злочинів.

Суд вважає, що призначення такого покарання ОСОБА_2 буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого (підсудного), випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

У кримінальному провадженні потерпілим заявлено цивільний позов про відшкодування 53380 гривень 00 копійок матеріальної шкоди у вигляді витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника та 56676 гривень 00 копійок спричиненої моральної шкоди.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 , суд керується нормами ч.1, 5 ст.128 КПК України та ст. ст. 23, 1166, 1167, 1168 та 1177 ЦК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 , як третя особа, позовні вимоги визнав, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник ПраТ «СК «Арсенал страхування» Данилов С.А., повноваження якого підтверджені довіреністю № 221220-12/с від 22.12.2020 року, надав суду письмовий відзив, в якому просив судовий розгляд провести без участі представника ПраТ «СК «Арсенал страхування», а у задоволення цивільного позову відмовити.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Lacetti» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 , застраховано Полісом № 139110549 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування». Строк дії цього договору з 04.02.2020 року по 03.02.2021 року включно на суму 260 000 гривень за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю та на 130 000 гривень за шкоду, заподіяну майну.

Зважаючи на викладене, спричинена шкода підлягає відшкодуванню саме з ПраТ «СК «Арсенал страхування».

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи, що потерпілим ОСОБА_1 надано докази на підтвердження розміру понесених ним матеріальних витрат та документально підтверджено матеріальні збитки суму 53380 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне задовольнити ці позовні вимоги в частині стягнення спричиненої матеріальної шкоди.

Стосовно заявлених потерпілим вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній та юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа Науменко проти України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені в ст. 1167 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд погоджується з тим, що потерпілій стороні дійсно спричинено моральну шкоду в результаті протиправної дії обвинуваченого, потерпілий зазнав душевних страждань, що призвело до істотних змін в його житті.

Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 роз`яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з принципів розумності та справедливості. Так, заявлений потерпілим позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 56676 гривень, є занадто великим, тому позов в частині морального збитку слід задовольнити частково.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину та характер пережитих потерпілою стороною душевних страждань, пов`язаних з протиправними діями обвинуваченого, істотністю вимушених змін у житті, які зазнали вимушеного порушення життєвого ритму, необхідністю витрачання свого часу під час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді, що, із врахуванням принципу диспозитивності відповідно до ст. 13, 23, 1167 ЦК України, ст.128 КПК України, та заявлених вимог, суд виходячи з принципів розумності та справедливості, співмірності, слід стягнути 20 000 гривень моральної шкоди, зважаючи, що відшкодування шкоди в такому розмірі відповідає суті позовних вимог та характеру діяння обвинуваченого ОСОБА_2 , кримінального правопорушення, конкретних обставин справи. В задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

В ході судового розгляду встановлено, що судові витрати по справі складаються із розміру витрат на залучення експертів при проведенні експертиз № 9-417 від 28.05.2020 року та № 9-369 від 14.05.2020 року загальною сумою 3 604 гривні 90 копійок.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи, що процесуальні витрати, зазначені в обвинувальному акті, документально підтверджені у матеріалах кримінального провадження, тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченого зазначених витрат на користь Держави.

Арешт на майно накладався ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2020 року у справі № 334/2242/20 (провадження № 1-кс/334/983/2020), який підлягає скасуванню.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 на досудовому слідстві не обирався.

Керуючись ст. ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави судові витрати загальною сумою 3 604 (три тисячі шістсот чотири) гривні 90 копійок на залучення експертів при проведенні експертиз № 9-417 від 28.05.2020 року та № 9-369 від 14.05.2020 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (вул. Борщагівська, буд. 154, м. Київ, 03056, код ЄДРПОУ 33908322) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 53380 гривень 00 копійок та заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 20000 гривень 00 копійок, а всього на загальну суму 73380 гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2020 року у справі № 334/2242/20 (провадження № 1-кс/334/983/2020) на автомобіль «Chevrolet Lacetti» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , після набрання вироком законної сили скасувати.

Речові докази:

- автомобіль «Chevrolet Lacetti» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , що знаходиться на зберіганні на території спеціального майданчика тимчасового тримання транспортних засобів Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, - повернути власнику ОСОБА_2 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення їй копії вироку, до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Орджонікідзевського

районного суду м. Запоріжжя: В.О. Макаров