Рішення № 9572610, 09.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/1309.04.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Максімус”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал-Холдінг “Дельта”

Простягнення 258842,05 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаКириченко Н.С. —представник за довіреністю від 10.02.2010 р. № 19-Д

Від відповідача не з’явився 09.04.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Максімус” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал-Холдінг “Дельта” 258842,05 грн. попередньої плати за товар, що не був поставлений всупереч усної домовленості сторін про купівлю-продаж та був оплачений позивачем відповідно до виставлених відповідачем рахунків-фактур.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/13 від 15.01.2010 р., яку призначено до розгляду на 15.02.2010 р.

15.02.2010 р. розгляд справи було відкладено на 19.03.2010 р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання, призначене на 19.03.2010 р., з’явилися представники сторін, які подали суду додаткові документи і докази по справі, а також пояснення по суті спору та надали заяву про продовження строків вирішення спору.

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, вказуючи на існування між сторонами домовленості щодо поставки товару зі 100 % попередньою оплатою. За твердженнями позивача він, своєчасно і в повному обсязі оплачував рахунки, що виставлялися відповідачем, але товар отримував від останнього не на всю суму перерахованих коштів, у зв’язку з чим оплаченими ним та не переданими відповідачем є товари вартістю 258842,05 грн. Зважаючи на вказані обставини, а також враховуючи відсутність письмової згоди щодо строків поставки та оплати, позивач направив відповідачеві лист від 23.11.2009 р., яким просив виконати поставку товарів на суму 258842,05 грн. протягом семи днів. Оскільки відповідач не відреагував на вказаний лист, позивач надіслав йому письмову вимогу від 30.11.2009 р. про відмову від договору та повернення суми попередньої плати. Надалі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 258842,05 грн., адже письмова вимога від 30.11.2009 р. відповідачем виконана не була.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до усної домовленості сторін позивач отримував товар шляхом самовивозу та забирав його у тій кількості, яку міг забрати, у зв’язку з чим виникли залишки продукції, що була оплачена, але не вивезена позивачем. Таким чином, позивач як покупець товару, не вчинив всі дії для його одержання з власної вини. На вказаних підставах відповідач вважає заявлені вимоги не обґрунтованими. Крім того, у відзиві на позов відповідач також посилається на неправильність визначення позивачем суми за накладною від 17.09.2009 р. № РН-0000093.

Ухвалою від 19.03.2010 р. розгляд справи було відкладено на 09.04.2010 р. та продовжено строк вирішення спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання, призначене на 09.04.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, подавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи через перебування представника на лікарняному.

Розглянувши подане клопотання та вивчивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідач не обмежений чинним законодавством кількістю представників, що можуть представляти його інтереси в суді та інших органах. Крім того, суд враховує, що представник відповідача ознайомлювався з матеріалами справи та виступав в судовому засіданні, надаючи пояснення та заперечення по суті спору. З вказаних обставин, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи відзиву на позов, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з поясненнями представників сторін між позивачем та відповідачем існувала домовленість про купівлю-продаж товарів (арматури, проволоки, труб тощо), відповідно до якої позивач оплачував товар по рахункам-фактурам відповідача, а останній поставляв йому необхідну продукцію.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на пояснення представників сторін, які не заперечують існування між ними господарських відносин без підписання договору та без письмового визначення його умов, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи рахунки-фактури та видаткові накладні слід вважати, що між сторонами існували відносини з купівлі-продажу, оскільки відповідач реалізовував обов’язок щодо передачі товару позивачеві, а позивач виконував зобов’язання з оплати його вартості.

З наданих суду доказів, що залучені до матеріалів, судом встановлено, що у період серпня –листопада 2009 року позивач перерахував відповідачеві 1905444,55 грн. відповідно до виставлених рахунків-фактур на суму 2067241,66 грн. та прийняв від відповідача товар вартістю 1653694,40 грн., що підтверджується рахунками –фактурами від 04.08.2009 р. на суму 85900,00 грн. та 85900,00 грн., від 18.08.2009 р. на суму 89065,08 грн., від 27.08.2009 р. на суму 85900,00 грн., від 02.09.2009 р. на суму 183 640,00 грн. та 88290,00 грн., від 03.09.2009 р. на суму 21228,90 грн., від 14.09.2009 р. на суму 95940,00 грн., від 22.09.2009 р. на суму 106100,00 грн., від 23.09.2009 р. на суму 21854,76 грн., від 02.10.2009 р. на суму 106300,08 грн., від 06.10.2009 р. на суму 210800,00 грн., від 09.10.2009 р. на суму 30 777,76 грн., від 13.10.2009 р. на суму 110235,00 грн., від 15.10.2009 р. на суму 221790,00 грн., від 16.10.2009 р. на суму 312720,00 грн. та 105400,00 грн., від 05.11.2009 р. на суму 105400,08 грн., видатковими накладними від 07.08.2009 р. на суму 85513,54 грн. та 103572,58 грн., від 13.08.2009 р. на суму 85151,20 грн., від 20.08.2009 р. на суму 88850,34 грн., від 28.08.2009 р. на суму 81648,02 грн., від 05.09.2009 р. на суму 180063,00 грн., від 07.09.2009 р. на суму 84405,24 грн. та 21132,59 грн., від 17.09.2009 р. на суму 95412,34 грн., від 24.09.2009 р. на суму 98672,93 грн. на 20313,31 грн., від 07.10.2009 р. на суму 208902,96 грн., від 08.10.2009 р. на суму 50572,00 грн., від 12.10.2009 р. на суму 24517,36 грн., від 19.10.2009 р. на суму 5691,25 грн., від 22.10.2009 р. на суму 104135,68 грн., від 23.10.2009 р. на суму 109379,56 грн. та 102923,17 грн., від 29.10.2009 р. на суму 104837,33 грн., а також банківськими виписками за спірний період.

За твердженнями позивача він не отримав від відповідача товар на всю суму коштів, що була йому перерахована та у зв’язку з цим надіслав йому письмову вимогу № 291-11 від 23.11.2009 р. щодо здійснення поставки решти оплаченого товару протягом семи днів.

02.12.2009 р. відповідач отримав лист позивача № 299-11 від 30.11.2009 р., згідно з яким позивач відмовився від поставки товару та просив перерахувати йому суму попередньої плати в розмірі 258842,05 грн.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач погодився з наявністю у нього заборгованості перед позивачем в сумі 258842,05 грн., підписавши акт звірки розрахунків від 01.11.2009 р. –27.11.2009 р.

Оскільки до матеріалів справи не було надано письмових відповідей або інших доказів будь-якого іншого реагування відповідача на листи позивача від 23.11.2009 р. та 30.11.2009 р., викладені у відзиві на позовну заяву, заперечення відповідача стосовно того, що позивач не вчинив належних дій для отримання товару, судом не приймаються.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не заперечив факти, покладені позивачем в основу своїх позовних вимог, наявність боргу з повернення попередньої плати в сумі 258842,05 грн. не спростував.

Зважаючи на те, що письмова вимога позивача про поставку товару відповідачем в установлений строк виконана не була, позовні вимоги про стягнення попередньої плати, на суму якої не був поставлений товар згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача.

Виходячи з положень ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал-Холдінг “Дельта” (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2-а, к. 523, ідентифікаційний код 36039158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Максімус” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 31/27-а, ідентифікаційний код 34925684) 258842 (двісті п’ятдесят вісім) грн. 05 коп. боргу, 2 588 (дві тисячі п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 42 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 07.05.2010 р.