Вирок № 95725829, 23.03.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1370/20

Провадження № 1-кп/307/670/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді: Бобрушко В.І.

при секретарях: Ільницькій О.М., Юсип В.І.

з участю прокурорів: Немеш Є.І., Баник С.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Кричфалушій І.І.

потерпілого ОСОБА_2

неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3

її законного представника ОСОБА_4

представника потерпілих Коржук І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , України, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 128, ст. 135 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 10 квітня 2020 року, близько 18 години 50 хвилин, їдучи в автомобілі марки «Фольксваген Т5», білого кольору, під керуванням ОСОБА_5 , знаходячись в автомобілі по вул. Заводській в смт. Тересва, Тячівського району, попросив зупинити вказаний автомобіль біля переїзду по вулиці Заводській в смт. Тересва, Тячівського району, так як побачив потерпілого ОСОБА_2 , та після зупинки вказаного транспортного засобу біля потерпілого, відкривши задні двері автомобіля, умисно, завдав один удар рукою стиснутою в кулак по обличчю ОСОБА_2 та один удар ногою в область грудей, після чого, вийшовши з автомобіля, не дотримуючись правил безпеки, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, умисно, наніс потерпілому ОСОБА_2 ще один удар по обличчю, внаслідок чого останній впав на землю, вдарившись задньою частиною голови об дорожнє покриття, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому носової кістки, садна та синця зовнішнього носу, забійної рани верхньої губи, закритої черепно-мозкової травми з підоболонковими крововиливами зліва та забоєм головного мозку, садна правого колінного суглобу, які відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень.

Крім цього, ОСОБА_1 , 10 квітня 2020 року, близько 18 години 50 хвилин, їдучи в автомобілі марки «Фольксваген Т5», білого кольору, під керуванням ОСОБА_5 , знаходячись в автомобілі по вул. Заводській в смт. Тересва, Тячівського району, попросив зупинити вказаний автомобіль біля переїзду по вулиці Заводській в смт. Тересва, Тячівського району, так як побачив ОСОБА_2 , та після зупинки вказаного транспортного засобу біля потерпілого, відкривши задні двері автомобіля, умисно, завдав один удар рукою, стиснутою в кулак по обличчю ОСОБА_2 та один удар ногою в область його грудей, після чого, вийшовши з автомобіля, не дотримуючись правил безпеки, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, умисно, наніс потерпілому ОСОБА_2 ще один удар по обличчю ОСОБА_2 , внаслідок чого останній впав на землю, вдарившись задньою частиною голови об дорожнє покриття, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому носової кістки, садна та синця зовнішнього носу, забійної рани верхньої губи, закритої черепно-мозкової травми з підоболонковими крововиливами зліва та забоєм головного мозку, садна правого колінного суглобу, які відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, так як потягли за собою смерть потерпілого і знаходяться в прямому причинному зв`язку з діями ОСОБА_1 , який своїми діями сам поставив потерпілого ОСОБА_2 у небезпечний для життя стан, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає його без допомоги у безпорадному стані та те, що ОСОБА_2 позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, хоча мав реальну можливість надати йому допомогу, однак поставивши потерпілого ОСОБА_2 у небезпечний для життя стан, допомогу йому не надав, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в Тячівській РЛ №1.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав частково та пояснив, що в день події, точної дати не пам`ятає, він випив два пива, після чого з хлопцями на автомобілі поїхав на кладовище. По дорозі вони зустріли потерпілого ОСОБА_2 , якому він сказав, щоб той зійшов з дороги, на що ОСОБА_2 почав нецензурно висловлюватися в їх адресу та махати руками. Після цього він вийшов з автомобіля і вдарив потерпілого ОСОБА_2 спочатку два рази рукою, а потім - один раз ногою, але куди саме не пам`ятає, від яких ОСОБА_2 впав на землю. Коли ОСОБА_2 впав, на обличчі в нього тілесних ушкоджень не було видно та не було підстав вважати, що він знаходиться в безпорадному стані. Коли він заскочив в автомобіль та вони від`їжджали, бачив, що ОСОБА_2 пробував вставати та піднімався. З автомобіля він не виходив та не оглядав потерпілого. Потерпілого він би не залишив без допомоги. Він не хотів, щоб таке сталося, йому дуже шкода. Раніше неприязних відносин між ним і ОСОБА_2 не було. Крім нього, удари потерпілому ОСОБА_2 більше не наносив ніхто. Також він повертався подивитися на потерпілого, коли вже сутеніло, але його вже не було. Вважає. що в його діях наявний склад злочину, передбачений ч.1 ст.119 КК України. Заявлені цивільні позови потерпілих визнав частково та згоден відшкодувати кожну потерпілому по 50000 гривень моральної шкоди.

Розглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів в судовому засіданні повністю доведена і це стверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні ствердив, що в день події, близько 20 години, він приїхав на місце події, його син ОСОБА_2 лежав на проїжджій частині на спині. Він побачив в сина тілесні ушкодження: розбиту губу, на потилиці було розрізано, крові він не бачив. Коли він прийшов на місце дорожньо-транспортної пригоди син вже був без свідомості. Покласти потерпілого на переднє сидіння його автомобіля допомагав йому водій автомобіля, який зупинився. Прізвище особи він не знає, це була незнайома особа. Він думав, що син напідпитку, оскільки раніше таке з ним бувало. Син хропів, але він вважав, що той просто заспав. З жінкою вони занесли сина до будинку, поклали його на ліжко. В них два будинки в одному городі. Вони з жінкою проживали в другому будинку. Потерпілого вони занесли до його будинку і заходили до нього кожні 30-40 хвилин, але син положення не міняв. Вони залишили в будинку потерпілого їжу. Потім він викликав швидку допомогу, так як не змогли сина розбудити. Його син був вдома до другої години, а потім його відправили в лікарню, так як він не прийшов до свідомості. Після смерті сина він дізнався, що син та обвинувачений ОСОБА_1 мали неприязні відносини, тобто його син і дядько ОСОБА_1 , який помер, мали неприязні відносини. Син до відповідальності не притягувався. До події він бачив сина зранку. Коли піднімали потерпілого запах алкоголю не відчував. Цивільний позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити. Просить покарати обвинуваченого ОСОБА_1 суворо та призначити йому покарання у вигляді реального позбавлення волі.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні ствердила, що померлий ОСОБА_2 був її батьком. З обвинуваченим ОСОБА_1 вони є сусіди. Ввечері, 10 квітня 2020 року, вони з матір`ю вирішили піти в магазин. Повертаючи з повороту вони побачили батька, який сидів на асфальті. В нього були тілесні ушкодження: розбита губа і ніби висів зуб, текла кров з рота і носа. На голові в батька була кепка. Батько нічого не говорив. Вони зателефонували дідусеві, щоб той за ним приїхав, та поки чекали дідуся, намагалися з батьком говорити, питали, що сталося, але він нічого не говорив, тільки плакав. До них підійшов сусід і сказав, що батька вдарив ОСОБА_1 . Потім вони занесли батька в автомобіль і дідусь відвіз батька додому. Вони думали, що батько п`яний, але коли вони з ним розмовляли, запах алкоголю не чули. На місці події вони були близько 20 години. Швидку допомогу вони не повідомляли, не думали, що все буде так серйозно, видимих ушкоджень не було. Дідові допомагав невідомий чоловік, який під`їхав на червоному автомобілі і допоміг дідусеві занести батька в автомобіль. Її батьки розлучені і живуть окремо. Вона живе з матір`ю в квартирі. Можливо подія сталася із-за того, що батько в один період спілкувався з дядьком обвинуваченого. Вони поїхали в Солотвино, дядько обвинуваченого вийшов з бару і його сильно побили, а тому вона думає, що ОСОБА_1 побив її батька із-за дядька. Цивільний позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити. Просить покарати обвинуваченого ОСОБА_1 суворо та призначити йому покарання у вигляді реального позбавлення волі.

Законний представник потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що коли чоловік привіз сина, вони його занесли до будинку. В нього була розсічена губа, висіли зуби, був зламаний ніс. Вечерю йому носила. Вона почула, що син хропить, викликали швидку допомогу. Вранці прийшла мати обвинуваченого і сказала, що перший удар зробив не її син ОСОБА_1 , щоб вони на нього не думали.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні ствердила, що обвинуваченого ОСОБА_1 вона знає. Неповнолітня потерпіла ОСОБА_3 є її донька. 10 квітня, близько 19 год. 30 хв., вони йшли в магазин, побачили на асфальті чоловіка, який сидів на обочині. Вона сказала йому, щоб він йшов додому, так як думала, що він п`яний і не може встати. Тоді вона сказала доньці, щоб зателефонувала потерпілому ОСОБА_2 . Підійшов хлопець і сказав, що чоловіка побили. Батько забрав чоловіка, а вони пішли в магазин. Чоловік часто вживав спиртні напої. Вони стояли від ОСОБА_2 за 2-3 метри на обочині, запах алкоголю не відчувався, видно було, але можливо це від травми. В чоловіка була розбита губа, трохи була кров, кепка була не його. Вони питали його, що сталося, але він мовчав і просто плакав, після чого потім ляг на асфальт. Потерпілому ОСОБА_2 покласти ОСОБА_2 в машину на переднє пасажирське сидіння допомагала якась особа з Тячева . Спочатку думали, що ОСОБА_2 напився, бо він постійно вживав алкоголь. Вони разом не живуть три роки. Раніше були випадки, що її чоловіка били. Сусід сказав, що чоловіка побив ОСОБА_1 . ОСОБА_2 раніше приходив до доньки розмовляти. Вони з потерпілим розійшлися тому, що він зловживав алкогольними напоями. Потерпілий працював в поліції, а потім був в АТО.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_1 вони є друзі. З потерпілими він не знайомий. В день події вони їхали на автомобілі на кладовище, з ним були ОСОБА_5 і ОСОБА_1 . Вони переїхали переїзд в смт. Тересва, а потерпілий ОСОБА_2 йшов посеред дороги і помахав їм жестом. Вони його об`їхали та посигналили. Потім хтось сказав зупинитись, автобус поїхав назад, після чого ОСОБА_1 відкрив пасажирські двері автобусу та наніс потерпілому ОСОБА_2 близько двох ударів. Точну кількість завданих ударів він не бачив. Яким чином були нанесені удари потерпілому він не бачив. Коли вони почали їхати з місця події, то бачив, як ОСОБА_2 намагався встати з землі. Крові на потерпілому не було. Крім ОСОБА_1 потерпілого ОСОБА_2 ніхто не бив, Швидку допомогу вони не викликали, так як не було приводу. Після того як були на кладовищі, то він та ОСОБА_1 випили близько двісті грам горілки, ОСОБА_5 алкоголь не вживав. Обвинуваченого він відвіз додому близько 21 години.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні ствердив, що з обвинуваченим вони знайомі, потерпілих не знає. Сам факт події він не бачив. Точну дату події не пам`ятає, але це могло бути 10 квітня 2020 року, близько 17 години. Вони їхали з ОСОБА_1 і ОСОБА_11 на кладовище, зустрілися вони перед переїздом в смт. Тересва. Він керував автомобілем, ОСОБА_11 і ОСОБА_1 сиділи з-заді. ОСОБА_1 сидів біля бокових дверей, в ряді відразу за водієм, ОСОБА_11 сидів з-заді водія, він розмовляв по телефону, грала музика, транспорту не було. Біля переїзду по вул. Заводській по проїжджій частині, по асфальту, йшов потерпілий ОСОБА_2 , перешкоджав транспортному засобу, а тому вони його об`їхали. Потім вони зупинились, ОСОБА_1 сказав від`їхати назад і зупинитись біля ОСОБА_2 . Він зупинився позаду ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відкрив бокові двері та мабуть вийшов з автобусу і він більше нічого не бачив. Коли від`їжджали, то в дзеркало заднього виду не дивився. Чи бив когось ОСОБА_1 він не бачив. До зустрічі з ОСОБА_2 вони випили два пива. На кладовищі пили всі, він випив 20 грам. Вони переїхали залізничну дорогу до кладовища і до місця події не поверталися. Подія була до поїздки на кладовище. Коли він від`їжджав, то не бачив в якому положенні був потерпілий.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченим і потерпілим знайомі. Він вийшов з будинку покурити, і побачив, що за переїздом лежить чоловік. Він зателефонував в швидку допомогу, але ніхто не відповідав. На вулиці ще було видно. Чоловік сидів і він думав, що він знаходиться в нетверезому стані. Він подав потерпілому кепку, яка була за метр від нього. Бачив цятку крові в потерпілого на голові. ОСОБА_2 розмовляв з ним незрозуміло. Він спитав потерпілого, чи все в нього є добре, на що той відповів, що так. Потім ОСОБА_2 пройшов пару метрів і знову присів, але не впав. Коли приїхав батько потерпілого, він пішов геть. Хто конфліктував перед цим з потерпілим він не бачив. До приїзду батька він постійно був біля ОСОБА_2 . Забіг за телефоном, щоб зателефонувати в швидку допомогу, але ніхто не відповідав. ОСОБА_2 бачив потерпілого ОСОБА_2 в сидячому положенні. Коли сидів, ОСОБА_2 був сам, а потім були одна чи дві жінки. У присутності жінок ОСОБА_2 також сидів. Коли він прийшов до ОСОБА_2 , не було нікого, жінки прийшли пізніше. Він не допомагав саджати потерпілого ОСОБА_2 в автомобіль.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні ствердив, що він є директором підприємства і в них є камери та відео реєстратор по периметру будівлі. Одна камера виходить на вулицю Заводську. Камера встановлена на його будівлі, але охоплює і проїжджу частину. Відео-фіксація на камерах починається коли спрацьовує датчик руху. Якщо руху нема запис не здійснюється. Камери чутливі, навіть від вітру записують. Чи робить камера окремі відео файли не може сказати. Він надавав відеозапис з цієї камери. При перегляді йде обрив по хвилинах можливо тому, що камери пишуть, реагуючи на рух. Він надавав відеозапис, жодних документів йому не пред`являли. Запитали усно, чи можуть взяти відеозапис, зателефонував сторож і спитав чи може надати. Коли він під`їхав, інформацію з камер відео спостереження вже взяли, він не був присутнім в момент зняття інформації. Час на камерах міняється, зимовий та літній часи можуть не співпадати, також час збиваються, коли зникає світло.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що він працює сторожем в фірмі «Колбе Україна». Він був на роботі, прийшли дві особи з поліції, щоб подивитись камери відео спостереження. Він зателефонував директору фірми ОСОБА_18 , той зателефонував в Київ і було надано дозвіл на перегляд відео. З поліції був ОСОБА_20 та ще одна жінка. Він запустив їх в приміщення, де він сидить, а сам вийшов. Чого стосується відео на диску він знав. На відео було видно як проїжджає мікроавтобус, потім здає назад, виходить чоловік і б`є потерпілого ОСОБА_2 . Він до системи відео спостереження ніякого відношення не має та не знає як здійснюється запис. Перша в той день приходила мати ОСОБА_1 , питала. чи камери записують, а потім прийшли працівники поліції.

Згідно рапорту працівника поліції від 11.04.2020 року, 10 квітня 2020 року надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 10.04.2020 року, о 23:40 год. за адресою: АДРЕСА_2 , заявник ОСОБА_2. повідомив про те, що його сину ОСОБА_4. , 1982 року народження, нанесли тілесні ушкодження невідомі особи, син знаходиться без свідомості.

(Т.1 а.с.127-129)

З протоколів огляду місця події від 11.04.2020 року з доданими фото-таблицями встановлено місце вчинення злочину

(Т.1 а.с.132-135, 136-141)

З протоколу огляду місця події від 11.04.2020 року з доданими фото-таблицями встановлено, що місце огляду є приміщення паталого-анатомічного відділення Тячівської РЛ №1 та встановлено тілесні ушкодження наявні на тілі потерпілого ОСОБА_2

(Т.1 а.с.142-147)

З оглянутого в судовому засіданні ДВД-диску встановлено місце та спосіб вчинення злочинів

(Т.1 а.с.115)

Згідно протоколу огляду предмету та перегляду відеозапису від 13.04.2020 року встановлено, що об`єктом огляду являється DVD-R диск, на лицевій стороні є надписи: «Verbatim 16 Х DVD-R 4,7 GB», в подальшому даний диск було встановлено до ДВД/СД -рому персонального комп`ютеру та після кліку по відповідному ярлику було встановлено наступний зміст носія інформації, а саме: диск містить двадцять відео файлів формату «AVI», з назвою «dinu». При відкритті першого відео файлу за допомогою відео програвача «SmartPlayer», встановлено, що протяжність відеозапису 00:00:28 годин. На даному відео зображено проїжджу частину дороги, що в смт. Тересва, біля залізничного переїзду. Відеозапис від 10.04.2020 року, час на відео 18 година 42 хвилин. Камера «Camera01». Під час перегляду відеозапису о 18:42:10 години на програвачі видно, що проїжджає особа чоловічої статі на велосипеді в сторону залізничного переїзду. Під час перегляду другого відео за допомогою відео програвача «SmartPlayer», встановлено, що протяжність відеозапису 00:01:23 годин. На даному відео зображено проїжджу частину дороги, що в смт. Тересва, біля залізничного переїзду. Відеозапис від 10.04.2020 року, час на відео 18 година 45 хвилин. Камера «Camera01». Під час перегляду відеозапису о 18:45:33 години на програвачі видно, що особа чоловічої статі стоїть на проїжджій частині дороги біля залізничного переїду. До неї заднім ходом через переїзд під`їжджає автомобіль білого кольору марки «Volkswagen T5». Із даного автомобіля особа наносить удар рукою в область голови потерпілому. Після чого в нього злітає кепка з голови. Далі із машини удар ногою в область тулуба потерпілого. Особа правопорушник вистрибує з автомобіля, наносить удар правою рукою потерпілому в область голови. Потерпілий не втримує рівновагу падає на спину потиличною ділянкою голови до землі, на узбіччя, яке покрите щебенем. Особа правопорушник сідає до автомобіля та їде з місця події. Під час перегляду четвертого відео за допомогою відео програвача «SmartPlayer», встановлено, що протяжність відеозапису 00:02:37 годин. На даному відео зображено проїжджу частину дороги, що в смт. Тересва, біля залізничного переїзду. Відеозапис від 10.04.2020 року, час на відео 18 година 48 хвилин. Камера «Camera01». Під час перегляду відеозапису о 18:48:50 години на програвачі видно, що до потерпілої особи, яка лежить на узбіччі під`їжджає людина на мопеді. Під час перегляду п`ятого відеозапису о 18:49:39 години на програвачі видно, що потерпіла особа чоловічої статі намагається підвестися на ноги. Під`їжджає автомобіль марки «ВАЗ». Під час перегляду шостого відеозапису о 18:50:22 години на програвачі видно, що потерпілій особі чоловічої статі подають кепку, яка знаходилась неподалік нього. Далі підходять люди із автомобіля марки «ВАЗ». Під час перегляду відеозапису під номером 7, 8 подій, які б мали значення для досудового розслідування не встановлено. Потерпілий в той момент лежить на узбіччі. Під час перегляду дев`ятого відеозапису о 18:51:58 потерпілий встає на ноги, однак через декілька секунд не втримує рівновагу і паде на асфальт. Під час перегляду відеозапису під номером 10, 11, 12 подій, які б мали значення для досудового розслідування не встановлено. Потерпілий в той момент сидить на асфальті. Під час перегляду відеозапису під номером тринадцять о 18:59:12 годині на програвачі видно, що біля потерпілого знаходяться дві особи жіночої статі. Також підходить чоловік, який приїхав на автомобілі. Під час перегляду відеозапису під номером чотирнадцять о 19:00:50 години на програвачі видно, що люди розходяться. Потерпілого на проїжджій частині вже не має. Автомобіль, який під`їжджав на попередньому відеозаписі до потерпілого, їде з місця події. Під час перегляду відеозапису під номерами 15, 16, 17, 18, 19, 20 подій, які б мали значення для досудового розслідування не встановлено. Огляд проводився в приміщенні службового кабінету №24 СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області.

(Т.1 а.с.116-125)

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 30.04.2020 року за №61 в потерпілого ОСОБА_2 мала місце важка закрита черепно-мозкова травма з масивною субдуральною гематомою в скронево-тім`яній та частково лобній області лівої гемісфери мозку, що призвело до зміщення структур головного мозку, виявлені також субарахноїдальні крововиливи в лівій скроневій і правій скронево-тім`яній областях та вогнища забою в лівій скроневій долі та в області вароліїв мосту. На внутрішній поверхні м`яких тканин голови виявлено масивну пластоподібну гематому в скронево-тім`яній та частково потиличній областях. Крім цього, на тілі потерпілого виявлені пошкодження у вигляді закритого перелому носової кістки, синця та садна носа, забійної рани верхньої губи, більше справа, садна передньо-зовнішньої поверхні правого колінного суглобу. В зв`язку з наявністю загрозливих для життя мозкових явищ, потерпілому ОСОБА_2 по життєвим показам була надана спеціалізована медична допомога, а саме: проведена декомпресивна трепанація черепа в лівій скронево-тім`яній області з видаленням кісткового фрагменту та видаленням субдуральної гематоми в кількості 70 мл. В зв`язку з розвитком сильно виражених не зворотних явищ зі сторони головного мозку, спасти життя потерпілому не вдалося і 11 квітня 2020 року о 18:10 годин (згідно історії хвороби №2425) наступила смерть громадянина ОСОБА_2 внаслідок набряку та здавлення головного мозку, що розвинувся на фоні важкої закритої черепно-мозкової травми. Враховуючи характер та локалізацію пошкоджень вважає можливим наступний механізм їх виникнення: закритий перелом носової кістки, садно та синець зовнішнього носу, забійна рана верхньої губи - спричинені твердим тупим предметом по ударному механізму, можливо при ударах (не менше 2-х) кулаком в область обличчя, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, так як подібного характеру тілесні ушкодження при звичайній їх течії викликають розлад здоров`я більше 6-ти, але менше 21-го дня; закрита черепно-мозкова травма з під оболонковими крововиливами зліва та забоєм головного мозку, які привели до набряку та здавлення головного мозку - спричинені тупим твердим предметом з переважаючою поверхнею дії. Такого характеру пошкодження могли виникнути при ударі лівою половиною голови у підлягаючу поверхню твердого дорожнього покриття. Враховуючи характер ушкоджень в область голови вважає, що сила удару головою у тверду поверхню була значною і послідувала внаслідок падіння потерпілого на землю після надання тілу прискорення, а саме після попередніх ударів в обличчя, дані тілесні ушкодження відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, так як призвели до смерті потерпілого; садно правого колінного суглобу - спричинено твердим тупим предметом по механізму тертя, можливо при падінні на землю, дані тілесні ушкодження відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я, чи незначну стійку втрату працездатності. Всі пошкодження у ОСОБА_2 мають прижиттєвий характер. Черепно-мозкова травма є прямою причиною смерті потерпілого ОСОБА_2 . Внаслідок отриманої черепно-мозкової травми у потерпілого ОСОБА_2 розвинулася масивна субдуральна гематома лівої гемісфери мозку, яка з часом, збільшуючись в об`ємі, все більше здавлювала структури головного мозку та в послідуючому призвела до дислокації структур мозку, а саме до зміцнення головного мозку вправо. В зв`язку з цим вважає, що при своєчасному наданні потерпілому медичної допомоги була не виключена можливість спасти йому життя. В момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 найбільш ймовірно знаходився у вертикальному положенні, обличчям повернутий в сторону нападаючого. На тілі потерпілого ОСОБА_2 не виявлено пошкоджень, характерних для самовільного падіння та слідів боротьби та самооборони. На тілі потерпілого ОСОБА_2 не виявлено пошкоджень, спричинених вогнепальною зброєю, ріжучими предметами (ножем) та пошкоджень, характерних для удушення. Потерпілий ОСОБА_2 після отримання закритої черепно-мозкової травми, ймовірно мав втрачати свідомість, що виключала можливість йому в послідуючому пересуватись та робити якісь цілеспрямовані дії, а також відчувати біль та страждання. В історії хвороби №2425 Тячівської КНП «Тячівська РЛ», заповненої на ім`я ОСОБА_2 , не має записів, які б свідчили про наявність алкогольного сп`яніння його при поступленні в лікарню. Забір крові у трупа ОСОБА_2 для судово-токсикологічного дослідження не проводився із-за недоцільності.

(Т.1 а.с.148/157)

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_22 ствердила, що на підставі постанови слідчого було проведено експертне дослідження. Крім постанови слідчого їй було надіслано історію хвороби. Вона була ознайомлена з витягом реєстрації, вона сама попросила ознайомитись з матеріалами справи, тому що її цікавив механізм виникнення і час спричинення тілесних ушкоджень. На питання 20 експертизи №61 дала відповідь, що запаху алкоголю не чула. У даному випадку черепно-мозкова травма у ОСОБА_2 настала від удару лівою скронево-тім`яною потиличною ділянкою голови при падінні у дорожнє покриття з наданням з великою силою прискорення ударом в обличчя. В даному випадку, коли наступають такі черепно-мозкові травми, виникає субарахноідальний крововилив вліво та вправо. Коли наступають такі травми людина падає головою і ударяється в покриття із значною силою. У черепній коробці мозок, вага якого становить 1,3 кг; 1,6 кг. Мозок насичений водою. Крім того, в мозку знаходиться чотири шлуночки, якими циркулює спинно-мозкова рідина. Під оболонками мозку знаходиться спинно-мозкова рідина. Мозок, коли ударяється лівою частиною, він автоматично з великою силою ударяється в протилежну частину черепа, пошкоджує протилежні структури мозку. Коли був удар, виникли пошкодження в правій частині, вони виникли під час травми. Головний мозок 95-96 % заповнює черепну коробку, там 3-4% порожнини, щоб людина мала шанс на життя при незначних крововиливах. Коли мозок здавлюється, зміщуються судини, структури, судини пошкоджуються та наступає пошкодження судин - розрив. Наростання черепно-мозкової гематоми прямо пропорційно залежить від величини розриву. Під артеріальним тиском кров виливається в черепну порожнину і в черепній порожнині наступає явище здавлення головного мозку. До смерті потерпілого ОСОБА_2 призвело здавлення головного мозку і набряк внаслідок гематоми. Ці травми головного мозку в перші моменти не призвели до смерті, до смерті призвела гематома, яка наростала. Був втрачений час. Якщо б медична допомога потерпілому ОСОБА_2 була надана своєчасно (потерпілий в лікарню поступив десь через п`ять годин після події) на 4-5 годин раніше, могла пройти операція і не виключено, що людина була б живою. Не всі люди з такими забоями головного мозку помирають. Не може сказати, що вони є сумісні з життям, вони є небезпечні для життя, але не всі помирають від черепно-мозкових травм, небезпечні для життя. Причиною смерті стало крововилив в мозок, внутрічерепна гематома, що привело до смерті. Перелом потиличної кістки вона не знайшла. Є важка черепно-мозкова травма в правій, лівій лобній тім`яно-скроневій потиличній ділянці. Ті ушкодження головного мозку, які виникли після падіння, думає, що привели до втрати свідомості. Щодо перелом носу та забійної рани губи, то це мали бути два удари. Фрагмент нанесення удару показували на телефоні. Якщо в ОСОБА_2 був стан алкогольного сп`яніння, то могло утруднити травму. Не може написати, що відчувала трупний запах. Вона не могла відчувати алкоголь, навіть якщо він був, тому що розтин трупу відбувався протягом більше доби з моменту травми та до моменту смерті. Бачила, що було написано, що потерпілий часто вживав алкогольні напої. В розтині не бачила змін зі сторони внутрішніх органів, бо можливо молодий організм, а може незначний період вживав алкоголь, але характерних ознак для хронічного алкоголізму не бачила.

Захисник Кричфалушій І.І. в судовому засіданні зазначив, що сторона обвинувачення, яка підтримує обвинувачення в суді, зазначила в обвинуваченні, подію злочину та винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 128 та ст. 135 ч.3 КК України, а саме, що він, 10 квітня 2020 року, близько 18 години 50 хвилин, знаходячись по вул. Заводській в смт. Тересва, Тячівського району, попросив зупинити автомобіль, так як побачив ОСОБА_2 , та після зупинки вказаного транспортного засобу біля потерпілого, відкривши задні двері автомобіля, умисно завдав йому один удар рукою, стиснутою у кулак по обличчю та один удар ногою в область грудей, після чого вийшовши з автомобіля, не дотримуючись правил безпеки, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 ще один удар по обличчю, внаслідок чого останній впав на землю, вдарившись задньою частиною голови об дорожнє покриття, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому носової кістки, садна та синця зовнішнього носу, забійної рани верхньої губи; закритої черепно-мозкової травми з під оболонковими крововиливами зліва та забоєм головного мозку, садна правого колінного суглобу, які згідно висновку експерта №61 від 30.04.2020 року відноситься до групи тяжких тілесних ушкоджень так як потягли за собою смерть потерпілого. З даною кваліфікацією не згідна не тільки сторона захисту, а навіть сторона потерпілих. Як було встановлено в ході судового слідства, ОСОБА_1 наніс всього два удари потерпілому ОСОБА_2 : спочатку один удар в область грудей незначної сили (потерпілий від нього не падав та залишався в стоячому положенні) та один удар рукою в область обличчя, від якого останній впав та вдарився потиличною ділянкою голови в проїжджу частину дороги, при цьому залишався при свідомості, викрикував обвинуваченому погрози, підводився та пересувався, аж поки його не забрали родичі. А це підтвердили як допитані в судовому слідстві свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , сам обвинувачений та потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Так, допитаний в судовому засіданні як обвинувачений ОСОБА_1 заявив, що 10 квітня 2020 року, близько 19 години він разом із ОСОБА_11 на автомобілі типу мікроавтобус, під керуванням ОСОБА_5 , рухались по вулиці Заводській в смт. Тересва, за кермом якого був ОСОБА_5 , а він та ОСОБА_11 знаходились на місці пасажира в салоні автомобіля. Перед переїздом посередині проїзної частини дороги стояв його сусід ОСОБА_2 , з яким у них неприязні відносини вже на протязі декількох років, який був п`яний та мішав руху автомобіля та махав у їх сторону руками. ОСОБА_5 об`їхав його, а він попросив його зупинитися і здати назад. Коли він порівнявся з ОСОБА_2 , то він відкрив двері автомобіля і вдарив ОСОБА_2 рукою в область голови, з нього впала шапка і він викрикнув йому, що він помре як його вуйко, після чого він вийшов з автомобіля та наніс йому ще один удар рукою в область грудей, від якого він впав та продовжував викрикувати погрози в його адресу. Видимих тілесних ушкоджень, які б давали підстави вважати, що потерпілий перебуває в небезпечному для життя стані, на ОСОБА_2 не було видно. Допитаний як свідок ОСОБА_11 та ОСОБА_5 підтвердили покази ОСОБА_1 , а допитаний як свідок ОСОБА_24 показав суду, що проходячи по вулиці Заводській в смт. Тересва 10 квітня 2020 року, близько 19 години, він побачив ОСОБА_2 , який сидів на обочині, вважав, що останній був в стані алкогольного сп`яніння. Він подав йому шапку, розмовляв з ним, питав його, що сталося, і той відповів, що в нього все нормально. ОСОБА_2 в його присутності піднімався, пройшов біля двох метрів і знову сів. Потім приїхав його батько на автомобілі і забрав його. Допитана в справі ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_2 є її колишній чоловік. 10 квітня 2020 року, близько 19 години, вона разом з донькою ОСОБА_32 побачила ОСОБА_2 , який сидів на обочині, вважала, що останній був в стані алкогольного сп`яніння, викликала його батька, щоб забрав його додому. З ОСОБА_2 вони не проживають вже більше трьох років, розлучились, так як той часто вживав спиртне і продовжував вживати і після розлучення. Ці покази підтвердила і допитана як потерпіла ОСОБА_3 . Допитаний як потерпілий ОСОБА_2 показав, що за ним передзвонила внучка ОСОБА_3 , сказала, що тато сидить на землі біля переїзду. Коли він біля 20 години приїхав, побачив, що той лежить на землі, бачив, що в нього розбита губа, слідів крові він на місці не бачив, думав, що той вживав алкоголь, так як і раніше були випадки, що син вживав спиртне. З незнайомим посадили його в автомобіль, привезли додому, після чого з дружиною занесли сина в будинок, в якому той проживав окремо від них, поклали його на ліжко спати. Через три години викликали швидку і завезли його до Тячівської районної лікарні, де через деякий час син помер. З ОСОБА_1 син був в неприязних відносинах, до лікарні зразу не відвозили, так як вважали, що син просто в стані алкогольного сп`яніння. В засіданні була допитана і судово-медичний експерт ОСОБА_22 , яка показала суду, що судово-медичну експертизу провела на основі постанови слідчого. Окрім постанови слідчого їй нічого не направлялось. Історію хвороби вона брала з лікарні самостійно. З клопотанням про надання додаткових матеріалів на ознайомлення до слідчого не зверталася, слідчий надав їй на усне прохання фрагмент відео, яке демонстрував на телефоні, а саме момент нанесення удару потерпілому, повністю відео вона не переглядала, відеозапису, де ОСОБА_2 піднімається та рухається їй для перегляду не надавали. Що стосується запису в історії хвороби, то вважає, що запах алкоголю є чисто суб`єктивним судженням лікаря. Даних об`єктивного характеру не було, вважає, що до смерті привело здавлення головного мозку і набряк до яких привела гематома, яка наростала. Якщо потерпілий був в стані алкогольного сп`яніння, то алкогольне сп`яніння усугубляє перенесення ЧМТ, Сторона захисту вважає, що за таких обставин висновок експерта №61 від 30.04.2020 року виконаний за постановою слідчого про призначення судово-медичної експертизи від 11.04.2020 року, наданий стороною обвинувачення як доказ, не відповідає вимогам чинного законодавства в частині отримання доказу, виходячи із наступного. Так, 11.04.2020 року, в рамках даного досудового провадження постановою слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області призначено судово-медичну експертизу. На вирішення експерту були поставлені питання наявності тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_2 їх характер, локалізацію, ступінь тяжкості та механізм спричинення, які викладені у двадцяти окремих питаннях. Відповідно до постанови про призначення судово-медичної експертизи надано документацію, а саме: історію хвороби ОСОБА_2 №2425, хоча остання слідчим йому не направлялась. В описовій частині експертизи в порушення п.3.2 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи немає жодних відомостей про направлення якихось медичних документів або самого потерпілого, як не має їх і в матеріалах досудового розслідування. Окрім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що слідчим в передбаченому законом порядку було витребувано з медичного закладу чи отримано дозвіл слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, які були використані судовим експертом для проведення дослідження та на які посилається у своєму висновку, зокрема, медичну карту хворого, медичну документацію хворого, оглянуто їх та прийнято рішення щодо можливості визнання їх речовими доказами. Згідно протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування обвинуваченому та стороні захисту було надано доступ до матеріалів, в яких знаходились висновки зазначеної судово-медичної експертизи, однак були відсутні медичні документи, за якими проводилося експертне дослідження та на які у своєму висновку посилається експерт. Та навіть, якщо брати даний висновок експерта як допустимий доказ, то згідно нього у ОСОБА_2 серед інших виявлено тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з підоболонковими крововиливами зліва та забоєм головного мозку, які могли виникнути при ударі лівою половиною голови у підлягаючу поверхню твердого дорожнього покриття, відноситься до групи тяжких тілесних ушкоджень, так як призвели до смерті потерпілого. Всі інші тілесні ушкодження виявлені на тілі ОСОБА_2 відноситься до групи легких тілесних ушкоджень. Причиною смерті потерпілого ОСОБА_2 є черепно-мозкова травма. Щодо доказу, поданому стороною обвинувачення - відеозапису із камери відео спостереження, розміщеної на приміщенні «Колбе Україна» в смт. Тересва, захисник зазначив, що як доказ вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення стороною обвинувачення надано протокол огляду перегляду відеозапису від 13.04.2020 року та не зрозумілої процесуальної форми документ «Добровліьна видача» ОСОБА_19 від 11.04.2020 року. Відповідно до заяви-клопотання ОСОБА_19 останній добровільно видав слідчому Юришинець О.В. відеозапис від 10.04.2020 року, знятий з приміщення (камери відео спостереження) і просить долучити до матеріалів кримінального провадження, при цьому сам номер кримінального провадження не зазначено, тобто даний відеозапис можна використати в будь-якому кримінальному провадженні, що знаходиться у слідчого ОСОБА_34 . З даної, чи то заяви, чи то клопотання, не зрозуміло, що було видано ОСОБА_19 слідчому, з якого приміщення, з яких камер, де вони встановлені, який запис та про що йдеться у тому записі та якого кримінального провадження це стосується, як не зрозуміло і сам процес видачі. Більше того, допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_19 , заявив, що працює сторожем на «Колбе Україна», що в смт. Тересва, 11.04.2020 року до нього підійшов дільничний інспектор поліції ОСОБА_20 та жінка, попросивши переглянути відеозапис камери спостереження, при цьому жодних документів на перегляд не пред`являли. З дозволу керівника він допустив їх до кімнати, де встановлено систему відео нагляду, що вони там робили він не бачив, йому дали щось підписати, сам він нічого не писав і ніяких документів не складав. Чи скачували працівники поліції дані відео нагляду на диск або інший носій він не бачив. Відповідно до протоколу огляду предмету та перегляду відеозапису від 13.04.2020 року слідчим Юришинець О.В. в період з 10 год. 00 хв. по 11 год. 00 х. проведено огляд предмету: DVD-R диску з записом відео файлів з камери відео спостереження, розміщеної на приміщенні «Колбе Україна», що в смт. Тересва. Під час огляду предмету встановлено, що диск містить двадцять відео файлів. З даного протоколу огляду незрозуміло звідки взявся носій інформації у вигляді CDR диску з написом «Verbatinum 16XDVD-R 4.7 Gb», який слідчим оглянутий, так як в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані про вилучення його чи то в ході обшуку, чи огляді місця події, чи надання його стороні кримінального провадження володільцем. Як не зрозуміло чого, якщо він вилучався слідчим, то чого не вилучено весь запис з камери відео спостереження за проміжок часу від 18 год. 42 хв. 00 сек. до 19 год. 01 хв. 00 сек., а вилучений окремими файлами в кількості 20 штук, які містять інформацію розірвану між собою в часі. Тобто, вищевказані докази, а саме: заява клопотання ОСОБА_19 від 11.04.2020 року про добровільну видачу запису з камер відео спостереження, протокол огляду предмету та перегляду відеозапису від 13.04.2020 року, а саме диска CDR диску з написом «Verbatinum 16XDVD-R 4.7 Gb» та сам диск отримані з порушенням встановленої процедури і стороною захисту подавалось відповідне клопотання суду про визнання їх недопустимими. Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 , передбачає настання кримінальної відповідальності за необережне тяжке тілесне ушкодження без наслідків, які наступили, а саме - смерті потерпілого, а відповідно до висновків судово-медичної експертизи - заподіяні тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали - смерть потерпілого. Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 135 ч.3 КК України полягає тільки в прямому умислі. Тобто, стороною обвинувачення жодним чином не доведено, ні на досудовому слідстві, а ні в судовому слідстві, обґрунтованість обвинувачень у вказаних правопорушеннях, так як ОСОБА_1 не міг передбачити, що заподіяння ним легких тілесних ушкоджень потерпілому можуть бути небезпечні для його життя, як і не мав жодних підстав вважати, що потерпілий ОСОБА_2 перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження. А тому дії обвинуваченого підпадають під всі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України. Його підзахисний не заперечує нанесення удару потерпілому ОСОБА_2 , від якого той впав та вдарився головою у проїжджу частину дороги, в цій частині він визнає свою вину, він дуже шкодує в тому, що сталось, жодних намірів на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_2 він не мав, у скоєному щиро розкаюється, неодноразово просив вибачення за скоєне у потерпілих та готовий відшкодувати шкоду в рамках заявлених цивільних позовів на суму 50000 гривень кожному. ОСОБА_1 по місцю проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, молодий за віком, працював по найму, виховувався та проживає в багатодітній сім`ї, що говорить про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Враховуючи наведене та конкретні обставини справи, зокрема: ступінь вини дій обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, а саме те, що після вчинення кримінального правопорушення він критично оцінив свою протиправну поведінку, що виразилось у визнанні вини, щирому каятті, відношенні до потерпілих та добровільному відшкодуванні завданих збитків, обставини, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також зважаючи на особу винного, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк в один рік.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства та закріплені в ст. 129 Конституції України.

Також згідно із статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно змісту частини 1 статті 135 КК України, завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, - карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Суспільна небезпека цього злочину полягає у поширенні аморальної поведінки, змістом якої є неповага до права людини на життя і безпеку, нехтування моральними і правовими нормами, що зобов`язують надавати допомогу людям, які перебувають у небезпечному для життя стані.

Об`єктом злочину є життя і здоров`я особи.

Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак. Так, вона: а) перебуває в небезпечному для життя стані; б) позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.

Причини, через які особа потрапила в небезпечний для життя стан (її власна необережна чи умисна поведінка або причини об`єктивного характеру), не мають значення для кваліфікації злочину.

Іншим безпорадним станом можуть бути визнані втрата особою свідомості, перебування її у стані наркотичного, токсичного чи тяжкого алкогольного сп`яніння, або у стані, коли людина фізично не в змозі виправити ситуацію, в якій вона опинилась.

З об`єктивної сторони злочин полягає у суспільне небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги вказаної особи.

Залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого. Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога. Настання суспільно небезпечних наслідків певного характеру є підставою для кваліфікації діяння за ч. 3 ст. 135.

Суб`єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути лише дві категорії осіб, а саме ті, які: 1) первісно зобов`язані були піклуватися про потерпілого і мали можливість надати йому допомогу; 2) самі поставили потерпілого в небезпечний для життя стан.

З суб`єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом: винний усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов`язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.

Ставлення винної особи до наслідків, передбачених ч. 3 ст. 135, може характеризуватися непрямим умислом або необережністю.

В судовому засіданні матеріалами провадження встановлено, що після заподіяння обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 необережних тяжких тілесних ушкоджень, в який його поставив сам обвинувачений, усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА_2 перебуває в небезпечному для життя стані та не може вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, маючи змогу надати йому таку допомогу, завідомо залишив його без допомоги, внаслідок чого в подальшому настала смерть потерпілого ОСОБА_2 .

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст. 128 КК України як необережне тяжке тілесне ушкодження, та за ч.3 ст. 135 КК України як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть потерпілого.

Заперечення обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.128 та 135 ч.3 КК України та його доводи, що він вбив потерпілого ОСОБА_2 з необережності, суд вважає безпідставними і такою версію обвинуваченого надуманою, оскільки вони спростовуються зібраними по справі та дослідженим в судовому засіданні доказам, які узгоджуються між собою, а саме: протоколам огляду місця події, відеозапису події на ДВД-диску, висновку судово-медичної експертизи від 30.04.2020 року за №61, показам потерпілих, свідків, експерта.

Суд оцінює такі показання, як обрану обвинуваченим лінію захисту, яка не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

За змістом ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд вважає безпідставними доводи захисника Кричфалушій І.І. про визнання недопустимим доказом висновку судово-медичної експертизи від 30.04.2020 року за №61, згідно якого в потерпілого ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження, з посиланням на те, що слідчим не було надано експерту історію хвороби та медичну документацію щодо потерпілого ОСОБА_2 , а експертом була взята та використана при огляді трупа вказана історія хвороби та медична документація самостійно, оскільки дані із історії хвороби та медичної документації не впливають на загальний висновок судово-медичної експертизи та виявлені експертом в потерпілого ОСОБА_2 тілесні ушкодження.

Інші порушення вимог КПК України під час досудового розслідування, які б мали наслідком визнання недопустимими досліджених в судовому засіданні доказів, а також порушення прав обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, який по місцю проживання характеризується посередньо, є молодий за віком.

Обставини справи, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відсутні.

При призначенні конкретного виду і розміру покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , враховуючи думку потерпілих, які просять суворо покарати обвинуваченого та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, внаслідок дій обвинуваченого настала смерть людини, суд вважає, що відносно нього необхідно і доцільно призначити остаточне покарання в виді позбавлення волі на певний строк.

Крім того, потерпілим ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 подано цивільний позов про стягнення моральної шкоди, в якому зазначив, що злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_1 , які призвели до смерті його сина ОСОБА_2 , йому завдано значну моральну шкоду, яка полягає в самому факті смерті його сина, який в перших рядах добровільно пішов захищати Україну добровольцем на схід України в АТО, ООС, де воював чотири роки та 7 місяців. Перебуваючи на війні, на фронті, син залишився живим, а приїхавши додому, був вбитий обвинуваченим ОСОБА_1 , що є найбільшим його горем та моральним збитком, що він загинув від рук злочинця ОСОБА_1 . Після трагічної смерті сина він відчуває постійну душевну біль, запаморочення, нервові переживання, стривоженість та дискомфорт від того, що втратив сина, на якого покладав всі свої надії в престарілому віці та гордився ним як героєм. В нього часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, внаслідок заподіяння смерті сина та страждає не лише він, але і його близькі. Непокоять його постійні неврози, які проявляються тривогою, страхом та нездатність в повній мірі зосередитись на основних питаннях його життя, тому що вся надія була на його сина, так як він є хворою людиною, оскільки і сам приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і має статус ліквідатора Чорнобильської катастрофи. Після смерті сина, він вимушений постійно приймати ліки для покращення свого здоров`я, яке погіршилось та ускладнилось ще більше внаслідок раптової смерті, загибелі від рук злочинця сина. Тривалий час він та члени його родини перебувають у надзвичайному стресі, спричиненому смертю близької людини - сина. Просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь 500000 гривень моральної шкоди.

Також, потерпілою ОСОБА_3 через законного представника ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_1 подано цивільний позов про стягнення моральної шкоди, в якому вона зазначила, що злочинними діями ОСОБА_1 їй завдано значну моральну шкоду, яка полягає в самому факті смерті її батька, який в перших рядах добровільно пішов захищати Україну добровольцем на схід України в АТО, ООС, де по суті воював чотири роки та 7 місяців. Вона дуже переживала за нього, щоб він не загинув на фронті та залишився живим, а коли приїхав додому, вона ним гордилася серед однолітків, друзів. Їй навіть ніколи не приходило в голову, що батька вб`є ОСОБА_1 . Вона, після трагічної смерті батька, відчуває постійну душевну біль, нервові переживання, стривоженість та дискомфорт від того, що втратила батька, на якого вона покладала всі свої надії, надіялася на матеріальну підтримку під час її навчання та майбутнього життя. В неї часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, внаслідок заподіяння смерті батька та страждає не лише вона, але і її близькі, особливо дідусь. Їй важко дивитися як він плаче, переживає та страждає. Непокоять її постійні неврози, які проявляються тривогою, страхом та нездатністю в повній мірі зосередитись на основних питаннях її майбутнього життя, тому що вся надія була на її батька, який мав її вивести в люди, допомагати у навчанні. Тривалий час вона та члени її родини перебувають у надзвичайному стресі, спричиненому смертю близької людини - батька та сина її дідуся. Просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь 500000 гривень моральної шкоди.

Згідно змісту ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода завдана особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено протиправну поведінку ОСОБА_1 , встановлено наявність шкоди - смерть потерпілого ОСОБА_2 та причинний зв`язок між діями обвинуваченого та наслідками, що настали, який підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, в тому числі і висновками експертиз.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги наявність такої шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, тривалість моральних страждань і переживань потерпілих, оскільки останні втратили члена сім`ї - ОСОБА_2 втратив сина ОСОБА_2 , неповнолітня потерпіла ОСОБА_3 втратила батька ОСОБА_2 , що призвело до їх душевних страждань, істотних змін в їх житті та негативно позначилося на їх моральному та психологічному стані.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесли потерпілі, їх тривалість, непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, так як потерпілі безповоротно втратили члена сім`ї, перенесли страждання, пов`язані з його смертю, зважаючи на обставини, при яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілих в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення на суму стягнення з відповідача - обвинуваченого ОСОБА_1 в розмірі по 200000 гривень на кожного потерпілого.

Оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, є реальними і триваючими, об`єктивно існують, а тому підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу в виді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не має, а тому його слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж до 60 днів, тобто до 20 травня 2021 року.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 128, ч.3 ст. 135 КК України і призначити йому покарання за ст. 128 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два роки, за ч.3 ст. 135 КК України, - у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття ОСОБА_1 призначити покарання в виді позбавлення волі строком на п`ять років.

В строк відбутого покарання обвинуваченого ОСОБА_1 зарахувати період перебування його під вартою з часу його затримання з 13.00 год. 8 травня 2020 року по 1 жовтня 2020 року включно.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_1 до набуття вироком законної сили залишити попередній - в виді цілодобового домашнього арешту, але не більше ніж до 60 днів, тобто до 24 години 20 травня 2021 року.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Тересва, Тячівського району, Закарпатської області, на користь ОСОБА_2 200000 (двісті тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Тересва, Тячівського району, Закарпатської області, на користь ОСОБА_3 200000 (двісті тисяч) гривень моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Процесуальнівитрати відсутні.

Речовий доказ - ДВД-диск з відеозаписом події з камери спостереження, який знаходиться при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий: В.І. Бобрушко