Рішення № 9572529, 29.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/3729.04.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Сільгоспмашсистема»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кодісфар»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Котков О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Сільгоспмашсистема»(надалі ТОВ «Науково виробниче підприємство «Сільгоспмашсистема», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кодісфар»(надалі ТОВ «Кодісфар», відповідач) заборгованості в розмірі 7481, 03 грн., в тому числі 6006, 70 грн. основного боргу, 695, 05 грн. пені, 184, 64 грн. - 3% річних, 594, 64 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання за договором доручення № 19/07 від 18.03.2009 року щодо здійснення оплати послуг. Встановлений обов’язок щодо здійснення оплати відповідач (довіритель за договором) не виконав, заборгованість з моменту підписання договору складає 6006, 70 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на адресу товариства, згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 08.04.2010 року наявний у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.1997 року N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у витязі була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача повідомлено ухвалою від 15.04.2010року.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2009 року між ТОВ «Науково виробниче підприємство «Сільгоспмашсистема»та ТОВ «Кодісфар»укладено договір доручення № 19/07 за умовами якого останнім доручено, а брокером (позивачем у справі) прийняті на себе обов’язки від імені за винагороду і за рахунок довірителя здійснити маркетинговий пошук та оформлення необхідної документації з метою укладення біржових контрактів на Аграрній біржі щодо продажу 1000 тонн пшениці 4 класу за ціною 1201, 34 грн./тонна. (п. 1.1 договору).

Згідно договору (п. 2.1, 2.2, 2.3) брокер повинен усно повідомляти довіритнеля при його вимозі про хід виконання доручення. У випадку, якщо виконання даного доручення можливе на умовах, відмінних від вказаних, брокер обов’язково має отримати на це згоду довірителя. Довіритель зобов’язується без затримки інформувати брокера про причини, які заважають виконанню даного договору. Про зміни умов довіритель повивнен в письмовій формі (факсом або телеграмою) повідомити брокера, та внести по узгодженню з ним необхідні зміни в договір.

Згідно п. 1.2. договору після виконання доручення, брокер зобов’язаний у дводенний строк усно повідомити про це довірителя. Брокер вважається таким, що виконав свої зобов’язання по договору доручення після укладання біржового контракту на зазначених п. 1.1. умовах договору. Довіритель зобов’язаний протягом 2 робочих днів після укладення контракту сплатити брокерові винагороду у розмірі 6006, 70 грн. (п. 1.3. договору).

Позивач свої зобов’язання по вищевказаному договору виконав повністю, уклав біржовий контракт аграрної біржі № 710 АБ від 18.03.2009 року щодо продажу 1000 тон пшениці 4 класу за ціною 1201, 34 грн./тонна.

Оплата по договору від 18.03.2009 року відповідачем у строки встановлені договором не проводилась, заборгованість ТОВ «Кодісфар»складає 6006, 70 грн. та станом на час вирішення спору не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

          В силу положень ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

          Згідно з п. 6.1. договору, договір вступає в силу з дати підписання та діє до його повного виконання.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з умов договору, відповідач взяв на себе обов’язок щодо здійснення оплати винагороди, протягом двох робочих днів після укладення контракту. Оскільки контракт був укладений 18.03.2009 року, то відповідно строк виконання зобов’язання по сплаті суми заявленої до стягнення станом на час вирішення спору є таким що настав.

Враховуючи відсутність доказів оплати винагороди за договором доручення № 19/07 від 18.03.2009 року, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 6006, 70 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 4.4. договору № 19/07 від 18.03.2009 року, у разі прострочення сплати брокерської винагороди стягується пеня у розмірі 0, 1 відсотка винагороди за кожний день такого прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, заявлена позивачем до стягнення за період з 21.03.2009 року по 21.09.2009 року за розрахунком суду складає 687, 97 грн.:

6006, 70 грн. х (2х12 (облікова ставка НБУ встановлена Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008 року) : 365 (кількість днів у 2009 році) х 86 (кількість днів прострочення за період з 21.03.2009 року по 14.06.2009 року) = 339, 66 грн.;

6006, 70 грн. х (2х11 (облікова ставка НБУ встановлена Постановою НБУ № 343 від 12.01.2009 року) : 365 (кількість днів у 2009 році) х 58 (кількість днів прострочення за період з 15.06.2009 року по 11.08.2009 року) = 209, 99 грн.;

6006, 70 грн. х (2х10, 25 (облікова ставка НБУ встановлена Постановою НБУ № 468 від 10.08.2009 року) : 365 (кількість днів у 2009 році) х 41 (кількість днів прострочення за період з 12.08.2009 року по 21.09.2009 року) = 138, 32 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час подання позовної заяви до суду заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 6006, 70 грн., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 594, 64 грн. та 3 % річних у розмірі 184, 64 грн. наданим позивачем.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків за договором № 19/07 від 18.03.2009 року у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги суду не надано, про сплату заборгованості суд не повідомлено, у зв’язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 102, 00 грн. та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 337, 66 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кодісфар»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, р/р 2600682964 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, ідент код 35479663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Сільгоспмашсистема»(04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 12, р/р 26002002746001 в АТ «Індустріально-Експортний банк»м. Київ, МФО 300614, ідент. код 34715284) 6006, 70 грн. (шість тисяч шість гривень 70 копійок) основного боргу, 687, 97 грн. (шістсот вісімдесят сім гривень 97 копійок) пені, 184, 64 грн. (сто вісімдесят чотири гривні 64 копійки –3% річних, 594, 64 грн. (п’ятсот дев’яносто чотири гривні 64 копійки) інфляційних втрат та 337, 66 грн. (триста тридцять сім гривень 66 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Суддя О.В. Котков