Рішення № 95724226, 23.03.2021, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/263/21

Номер провадження № 2/220/194/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Черняєвої С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними побудовами, розташованих по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 02 листопада 1985 р. по 16 вересня 2019 р. вона перебувала у шлюбі з відповідачем. В період шлюбу ними був придбаний житловий будинок з надвірними побудовами розташований по АДРЕСА_1 . Будинок зареєстрований за відповідачем, однак, оскільки майно придбане в період шлюбу, за спільні кошти, вважає, що воно є їх спільною сумісною власністю. Оскільки домовленості щодо поділу майна між ними не досягнуто, просить визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеного вище житлового будинку з надвірними побудовами. Також просить стягнути з відповідача понесені нею витрати по оплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрати за надання правової допомоги в розмірі 4000,00 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2021 р. позовна заява залишена без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 01.03.2021 р. провадження по справі відкрито, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав, не заперечуючи проти визнання за позивачем права власності на Ѕ частину домоволодіння. Разом з тим, заперечує проти стягнення з нього судового збору та витрат на правничу допомогу.

Суд, дослідивши надані суду докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що 02.11.1985 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 16.09.2019 року даний шлюб було розірвано (а.с. 9).

На підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2002 року, засвідченого державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Плаксіним С.В., реєстраційний номер 1462, ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 6;7)

Згідно Витягу про реєстрацію права власності №8995322 від 18.11.2005 р., на підставі договору купівлі-продажу №1462 від 03.08.2002 р., ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Зазначене також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 18.02.2021 р.

З наданого суду технічного паспорта на домоволодіння по АДРЕСА_1 виготовленого станом на 05.01.2006 р., загальна площа будинку складає 134,2 кв.м., домоволодіння складається з житлового будинку А-1, прибудови А-1’, ганку а-1, гаражу Г-1, підвалу – П-1, гаражу Г-1’, душу З-1, туалету Т-1, огорожі № 1, воріт №2 (а.с.28-33).

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту пунктів 22, 23, 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК.

Відповідно до ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК України).

Приймаючи до уваги вище викладене, оскільки іншого судом не встановлено, суд доходить висновку, що будинок по АДРЕСА_1 , зареєстрований за відповідачем, придбаний сторонами в період шлюбу, за спільні кошти, а тому є об`єктом спільної сумісної власності сторін та підлягає поділу між ними.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, в разі якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи зазначені норми закону, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, а тому визнає за позивачем ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними побудовами, розташовані по АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат на правову допомогу та судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Враховуючи викладене, суд стягує з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 454,00 грн., а інші 50 відсотків (454,00 грн.) в зв`язку з визнанням позову відповідачем підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З наданого суд договору про надання правової допомоги № 07/2021 від 29.01.2021 року, позивач уклала договір з адвокатом Дурачем А.О. (а.с. 10-13).

Як вбачається з наданого до суду акту виконаних робіт (надання юридичних послуг) від 29.01.2021 року, ОСОБА_1 були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., з яких за юридичну консультацію для звернення до суду – 500 грн., за підготовку та передачу до суду позовної заяви – 2500 грн., за представництва інтересів в суді під час розгляду справи стосовно поділу майна подружжя – 1000 грн. (а.с. 14).

При вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу судом враховується не лише, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності. Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн., пов`язану з представництвом інтересів позивача в суді під час розгляду справи, оскільки адвокат фактично не представляв інтереси позивача в судовому засіданні.

А тому, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення вимог позову, у відповідності до ч.2 ст. 137 ЦПК України відшкодуванню підлягають витрати в розмірі 500 грн. за юридичну консультацію для звернення до суду, 2500 грн. за підготовку та передачу до суду позовної заяви, а всього з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 12,13,81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними побудовами, розташованого по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , понесені нею витрати по оплаті судового збору в розмірі 454 грн. та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 3000,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Зобов`язати УДКСУ у Великоновосілківському районі Донецької області повернути ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454,00 грн., який був сплачений останньою 17.02.2021 року, квитанція № 67840, платник: ОСОБА_1 . Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); отримувач: Донецьке ГУК/Великоновос.СТГ/22030101; код отримувача: 37967785; р/р отримувача: UA268999980313181206000005662, МФО 899998, у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Якішина