Рішення № 9572147, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/11729.03.10 За позовом           Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Київенерго»

До                     Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у місті Києві ради

Про                     стягнення 142196, 57 грн.          

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача                    Цурка Н.О., дов.від 10.07.2009 р. № Д07/2009/07/10-9

від відповідача          Чмир В.О., дов.від 12.01.2010 р. № 1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Київенерго»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 71273 від 26.06.2007 р. в сумі 142196,57 грн., а саме: 116757,65 грн. основного боргу, 5959,80 грн. пені, 8173,04 грн. штрафу, 9435, 29 грн. інфляційних збитків, 1870, 79 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором з оплати поставленої електроенергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 р. порушено провадження у справі № 17/117 та призначено її до розгляду на 29.03.2010 р..

Відповідач у судове засідання з’явився та надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги відхилив повністю. Відповідач зазначив, що станом на 22.03.2010 р. борг сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, у зв’язку з чим просив відмовити в позові в частині стягнення пені, штрафу, інфляційної складової боргу та трьох процентів річних.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

26.06.2007 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальником) та комунальним підприємством житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у місті Києві ради (споживачем) укладено договір на постачання електричної енергії № 71273 (далі - Договір).

Згідно з підпунктом 2.2.2 Договору позивач постачає електроенергію, як різновид товару, за умовами, визначеними договором, вартість якої відповідач згідно з підпунктом 2.3.3 Договору зобов’язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі відповідно до встановлених Договором умов та термінів оплати.

Відповідно до пункту 13 Додатку 2.2 до Договору споживачем до 1-го числа поточного місяця проводиться оплата вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованим до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку.

          Відповідно до умов вказаного Договору позивач поставив, а відповідач спожив електричну енергію за період з 01.12.2008 р. по 01.02.2010 р. вартістю 631438,03 грн., що підтверджується звітами за використану електричну енергію, актами приймання-передачі товарної продукції, які містяться в матеріалах справи.

За твердженням позивача, відповідач частково погасив борг в сумі 514 680,28 грн., після чого залишилась заборгованість в розмірі 116757,65 грн..

          Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

          Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як встановлено судом, відповідач сплатив суму основного боргу в повному обсязі в сумі , що підтверджується платіжними дорученнями від 16.02.2010 р. № 100, від 16.02.2010 р. № 101, від 19.02.2010 р. № 109, від 22.02.2010 р. № 110 та зведеною відомістю розщеплення виплат по постачальниках послуг за лютий 2010 р..

Зважаючи на те, що відповідач основний борг за постачання електричної енергії за період з 01.12.2008 р. по 01.02.2010 р. сплатив до порушення провадження у цій справі (09.03.2010 р.), враховуючи, що позивачем не доведено неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за Договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 116757, 65 грн. не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач припустився прострочення платежу (спірним є період з грудня 2008 року по січень 2010 року включно, а розрахунки на суму основного боргу здійснено відповідачем у лютому 2010 р.), він, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов’язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що за перевіреним судом розрахунком становить 9435,29 грн., а також три проценти річних, розмір яких за перевіреним судом розрахунком становить 1870,79 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 4.2.2. Договору у випадку внесення платежів з порушенням термінів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи положення п. 3 статті 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», пункт 4.2.2. Договору, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 500,00грн.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі порушення господарського зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У додатку 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України № 216-р від 23.06.2005 р. наведений перелік підприємств державного сектору економіки.

Як вбачається з вказаного переліку акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Київенерго»не входить до переліку підприємств державного сектору економіки.

          Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України саме на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок визначити суб’єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу. Позивач доказів існування відповідного рішення Уряду України суду не надав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8173,04 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 118 грн. витрат по оплаті державного мита та 19,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у місті Києві ради (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 5, рахунок 2600814298300 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 34966228) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м.Київ, вул. Мельникова, 31, код 26187763) 500 (п’ятсот) грн. 00 коп. пені, 1870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 79 коп. трьох процентів річних, 9435 (дев’ять тисяч чотириста тридцять п’ять) грн. 29 коп. інфляційних збитків, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат по оплаті державного мита, 19 (дев’ятнадцять) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

          Рішення підписано 07.05.2010 р.