Рішення № 95720121, 23.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 року м. Київ № 640/21292/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІМАТИЗАЦІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ»доОдеської митниці Держмитслужбипро визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІМАТИЗАЦІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ» звернулось до суду з даним позовом, якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500110/2020/000011/2 від 01.09.2020;

2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2020/000062.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз`яснено сторонам про те, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржуване рішення та картка-відмови підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував, про що надав до матеріалів справи письмовий відзив в якому посилається на те, що позивачем не дотримані вимоги ч.2 ст.53 МК України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів для підтвердження обраного методу визначення митної вартості за ціною контракту.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2020 року Одеською митницею Державної митої служби України винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товарів скориговано за резервним методом.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для його прийняття стали наступні обставини:

- у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості - упаковки (пакування) до ціни товару, що буда фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості;

- відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах CFR-Чорноморськ, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах відсутню інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час перевезення;

- специфікацією до контракту визначено 100% передплати, проте до митного оформлення платіжні документи не надані;

- в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення зазначено про контракт «ARF12/1», проте до митного оформлення надано контракт «ARF-12/1»;

- у наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення у графі «імпортер» зазначено «to order», тобто конкретний отримувач товару не визначений. При цьому, до митного оформлення надано прямий контракт з виробником.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів митним органом винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2020/000062.

Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю вказаних актів індивідуальної дії, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено, що 26.08.2020 Товариством до контролюючого органу подана електрона митна декларація ІМ 40 ДЕ №ЮА500110/2020/010124, в якій заявлена митна вартість за основним методом - за ціною договору - 324 248,00 Юань.

Згідно комерційного інвойсу від 17.08.2020 №14299 до контракту №ARF-12/1 від 22.06.2020 на адресу Товариства було поставлено товар: «крісло офісне».

Позивачем здійснена оцінка митної вартості товарів відповідно до документів, наданих при оформленні таких товарів, а саме: МД, зовнішньоекономічний контракт (Договір на поставку ARF-12/1 від 22.06.2020р., рахунок-фактура (інвойс) від 17.08.2020 №14299, специфікація до зовнішньоекономічного договору від 09.07.2020 № 14299, пакінг-лист від 18.08.2020 №14299, прайс-лист від 16.08.2020 p., коносамент №SHWS220070375.

27.08.2020 від співробітників Митного посту надіслано позивачу повідомлення про виявлені недоліки в наданих документах. Зазначеним листом декларанту протягом 10 календарних днів запропоновано надати (за наявності) додаткові документи.

Листом від 28.08.2020 року №14299/20/М/1 позивач повідомив митний орган, що наполягає на достатності усіх документів, що є у наявності у відповідача для визначення митної вартості.

Додатково позивачем були надані: каталог, прайс-лист, калькуляція та висновок експерта.

З урахуванням положень ст.53МК України, вбачається за можливе прийти до висновку, що позивачем до митного оформлення імпортованих товарів було надано повний пакет необхідних документів, згідно з переліком частини 2 вказаної статті МК України.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем зазначено, що документи надано не в повному обсязі і такі документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє наведені доводи відповідача, виходячи з наступного.

Так, листом №14299/20/М/1 від 28.08.2020 позивач повідомив відповідача про те, що загальна вартість закупки включає в себе вартість самого товару, вартість упаковки, пакувальних матеріалів та пакувальних робіт. Відповідно до наданого до митного оформлення пакувального листа №14299, контрагент-постачальник позивача не утримував окрему плату за пакування матеріалів.

За таких обставин, оскільки в ціну товару було включено витрати на пакування, доводи митного органу про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості - упаковки (пакування) до ціни товару, що буда фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості, є безпідставними.

При цьому, стверджуючи про відсутність будь-якої інформації щодо витрат на пакування у наданих позивачем документах, посадовою особою митного органу залишено поза увагою суть умов поставки CFR, за змістом яких, серед іншого, саме продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування, а отже, є цілком логічним, що витрати продавця в частині пакування включаються в загальну ціну товару.

З аналогічних підстав суд відхиляє доводи митного органу про те, що У наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час перевезення, оскільки умовами поставки CFR (Cost and Freight: вартість + фрахт) між сторонами договору відсутні зобов`язання щодо страхування товару.

Посилання відповідача на те, що специфікацією до контракту визначено 100% передплати, проте до митного оформлення платіжні документи не надані, є недоречними, адже п. 8 Специфікації від 09.07.2020 договору поставки №ARF-12/1 від 22.06.2020р. передбачено передоплата, яка і була підтверджена платіжним дорученням в іноземній валюті №201 від 18.08.2020р., що підтверджується інформацією у графі 44 МД.

Стосовно доводів відповідача про те, що в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення зазначено про контракт «ARF12/1», проте до митного оформлення надано контракт «ARF-12/1», суд зазначає, що дана розбіжність жодним чином не може свідчити на користь заниження позивачем митної вартості імпортованих товарів, оскільки є фактично опискою.

До того ж, під час розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу на користь того, що між позивачем і нерезидентом існує два окремих контракту «ARF12/1» і «ARF-12/1».

З приводу твердження митного органу в частині того, що в наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення у графі «імпортер» зазначено «to order», тобто конкретний отримувач товару не визначений, при цьому, до митного оформлення надано прямий контракт з виробником, суд зазначає, що вказаний документ в графі «Номер контракту» містить в собі ідентифікацію - ARF-12/1, що відповідно чітко та однозначно ідентифікує позивача, як одержувача вантажу за митною декларацією країни відправлення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неправомірність та необґрунтованість рішення про коригування митної вартості та картки відмови, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, суд не вважає за доцільне здійснювати перевірку наявності / відсутності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, як то за ціною договору щодо аналогічних, подібних товарів, тощо, оскільки доводи митного органу, що стали підставою для відмови позивачу в застосуванні первісного методу визначення митної вартості є неправомірними і необґрунтованими.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500110/2020/000011/2 від 01.09.2020.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2020/00062.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматизація та інженерія» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 14572,74 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят дві грн 74 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної митної служби України.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛІМАТИЗАЦІЯ ТА ІНЖЕНЕРІЯ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43090925, адреса: 03143, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕТРОЛОГІЧНА, будинок 14, ЛІТЕРА Б, офіс 410).

ОДЕСЬКА МИТНИЦЯ ДЕРЖМИТСЛУЖБИ (код 43333459, адреса: 65078, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ЛИП ІВАНА ТА ЮРІЯ, будинок 21 А).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович