Рішення № 95720089, 23.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 року м. Київ № 640/4635/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомОСОБА_1

до третя особа приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижик Андрія Павловича Акціонерне товариство "Райфайзен Банк Аваль"про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижик Андрія Павловича щодо передачі на реалізацію квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що реалізація квартири позивача суперечить приписам Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки вказана квартира є місцем проживання позивача, та відповідає встановленим вищезазначеним нормативним актом критеріям.

Ухвалою від 2 березня 2021 року було відкрито провадження у справи, відповідача зобов`язано надати суду засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження, призначити справу до судового розгляд по суті на 22 березня 2021 року, запропоновано відповідачу до початку судового засідання надати суду відзив на позовну заяву, запропоновано третій особі надати до суду свої пояснення щодо позову та/або відзиву на позов.

Ухвалою від 1 березня 2021 року вжито заходів забезпечення позову та заборонено приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Чижик Андрію Павловичу ( АДРЕСА_2 ) вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове відчуження без згоди власника нерухомого житлового майна, належного на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Також даною ухвалою заборонено Державному підприємству «СЕТАМ» (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39958500) вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове відчуження без згоди власника нерухомого житлового майна, належного на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання 22 березня 2021 року учасники справи не з`явились, у зв`язку з чим справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відзиву на позов, матеріалів виконавчого провадження та пояснень по суті позову відповідачем та третьою особою не надано.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 11 липня 2007 року укладено кредитний договір № 014/9408/74/57728 між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 , відповідно до якого банк зобов`язався надати в кредит грошові кошти в сумі 294 330,00 доларів США, зі сплатою 13% річних на умовах, визначених кредитним договором.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 014/9408/74/57728 від 11.07.2007 року, між AT "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ОСОБА_1 , було укладено Договір іпотеки, що посвідчений 11 липня 2007 року Ковальчуком С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 3664з.

01 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною видано виконавчий напис за реєстровим № 1321, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (надалі - Позивач) на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого Ковальчуком С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 11 липня 2007 року за реєстровим №3664з.

На виконання вищезазначеного виконавчого напису приватним виконавцем Чижиком Андрієм Павловичем 09 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження та 27 січня 2021 року передано на реалізацію квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією інформаційного повідомлення про проведення електронних торгів (лот № 464541).

Позивач вважає вказані дії протиправними, з огляду на їх суперечність вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у зв`язку з чим, звернувся зі даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу приписів вказаної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» приватного виконавця.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

З аналізу вказаної статті Закону вбачається, що виконавець може звернути стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями за сукупності умов, визначених ч. 1 ст. 51 вказаного Закону. Відсутність хоча б однієї з вказаних умов, встановлених ч. 1 ст. 51 Закону, унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника. Приватний виконавець не може діяти на власний розсуд у цьому випадку.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Тобто, з вищевказаного вбачається, що чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

В той же час, суд звертає увагу, що при вчиненні виконавчих дій, державний виконавець повинен враховувати положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким введено мораторій, у відповідності до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, та 2) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів про те, що передане на реалізацію майно не відповідає встановленим Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» критеріям.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижик Андрія Павловича щодо передачі на реалізацію квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 1 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян