Рішення № 95720001, 17.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 року м. Київ №640/28003/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Васильєвій Ю.В., за участі: представника позивача - Руденка О.В., представника відповідача - Пущука М.В., свідка - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна

компанія "Море"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 березня 2021 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 47, код ЄДРПОУ 14309008) (далі- ВАТ «ФСК «МОРЕ») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2020 №0170570504 Головного управління ДПС у м. Києві;

- зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ВАТ "ФСК "Море" в розмірі 1 618 439,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене без урахування всіх обставин справи та документів, виключно на підставі висновку актів перевірки, сформованих на припущеннях, які суперечать п.198.1, п.198.3, п. 198.5, ст.. 198, п.200.1 п. 200.4 ст.200, п. 201.1, п. 201.10 Податкового кодексу України .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання по справі.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі в межах повноважень контролюючого органу, а тому підстави для його скасування відсутні. Наголосив, що перевіркою встановлено порушення вимог п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ВАТ «ФСК «МОРЕ» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2020 року на 1 1618 439 грн.

Протокольною ухвалою суду від 23.02.2021 закінчено підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2021 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.03.2021 проти позовних вимог заперечували та просили суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з підстав викладених в відзиві на адміністративний позов.

У судовому засіданні 17.03.2021 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Щодо інших процесуальних дій, вчинених судом, слід вказати, що під час перебування справи на розгляді, в порядку ст. 91 КАС України, в судовому засіданні 17.03.2021 року був допитаний в якості свідка головний державний ревізор-інспектор відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління спеціальних перевірок Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення , міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у м. Києві ОСОБА_1 відповідно, яка надала суду пояснення про відомі їй по справі обставини, обсяг яких буде відображено у мотивувальній частині рішення.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2020 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2020 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.07.2020 №666/26-15-05-04-01/14309008.

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення суб`єктом перевірки вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 , п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ВАТ «ФСК «МОРЕ» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2020 року на 10325172 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2020 року на суму 161 905 грн

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2020 №0170570504 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2020 року на суму 1618439 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 404 609,75грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивачем було оскаржено спірне рішення податкового органу до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України №30841/6-99-00-06-02-0106 від 23.10.2020 року скарга ВАТ «ФСК «МОРЕ» залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПП «Альтаир 18» (код 41744382), ТОВ «Архітектурно-будівельна Компанія «АРКАДАІНВЕСТ» (код 42554356), ТОВ «Старвіс Дніпро» (код 42516085), ТОВ «КЛІНЛІБ» (код 42321243), мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З врахуванням вказаної позиції суд досліджує обставини щодо реальності господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами.

Як встановлено судом, ВАТ «ФСК «МОРЕ» придбавало товари у ПП «Альтаир 18» (код 41744382), ТОВ «Архітектурно-будівельна Компанія «АРКАДАІНВЕСТ» (код 42554356), ТОВ «Старвіс Дніпро» (код 42516085), ТОВ «КЛІНЛІБ» (код 42321243) відповідно до укладених господарських договорів.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством «АЛЬТАИР 18» та Відкритим акціонерним товариством "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" було укладено договір купівлі-продажу №32 від 12.08.2019 року, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити обладнання у кількості та ціні, згідно Додатку 1 до даного договору, що складає його невід`ємну частину, на умовах, викладених нижче.

На підтвердження реальності виконання сторонами вказаних договорів позивачем було надано суду копії: видаткової накладної від 07.04.2020 №5, акт прийому-передачі товару, додаток №1 до договору №32 від 12.08.2019 року, графік поставки товарів., рахунок-фактури №547 від 12.08.2019.

Оплата за товар була здійснена згідно з платіжним дорученням №73 від 09.12.2019.

Також, на виконання умов договору товариством виписана та зареєстрована податкова накладна від 09.12.2019 №1.

22 квітня 2019 року між ТОВ «Архітектурно-будівельна Компанія «АРКАДАІНВЕСТ» (код 42554356) та Відкритим акціонерним товариством "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" було укладено договір купівлі-продажу №б/н, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити обладнання у кількості та ціні, згідно Додатку 1 до даного договору, що складає його невід`ємну частину, на умовах, викладених нижче.

На підтвердження реальності виконання сторонами вказаних договорів позивачем було надано суду копії: видаткової накладної від 0.04.2020 №3, додаток №1 до договору від 22.04.2019 року.

Оплата за товар була здійснена згідно з платіжними дорученням №44, №43 від 03.05.2019, №43 та №45, №46 від 08.05.2019

Також, на виконання умов договору товариством виписано та зареєстровано податкові накладні №5,№6 від 08.05.2019 та №3,4 від 03.05.2019.

11 вересня 2018 року між ТОВ «КЛІНЛІБ» (код 42321243) та Відкритим акціонерним товариством "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" було укладено договір купівлі-продажу №001/К/091118, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити обладнання у кількості та ціні, згідно Додатку 1 до даного договору, що складає його невід`ємну частину, на умовах, викладених нижче.

Так, на виконання умов договору ТОВ «КЛІНЛІБ» поставило позивачу охолоджувач масла повітряний ВМ-37 у кількості 2 шт, що підтверджується видатковою накладною №7 від 27.09.2019.

Оплата за надані послуги була здійснена згідно з платіжними дорученнями.

На виконання умов договору виписано та зареєстровано податкові накладні від 03.01.2019 №1, від 05.12.2018 №12, від 11.10.2018 №2, від 26.10.2018 №12, від 09.10.2018 №3, №1, від 19.10.2018 №7, від 12.10.2018 №5,№6,№ 4.

Також, судом встановлено, що позивачем надано докази використання отриманих товарів у власній господарській діяльності, а саме продажу кінцевим споживачам згідно договору комісії №USE-16.3-133-D/K-18 від 13.09.2018 укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (Комісіонер), відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату вчинити правочини з продажу обладнання та запасних частин до Корабля проекту №958, по номенклатурі, кількості та ціні згідно Додатку №1 до цього договору, від свого імені за рахунок Комітента. Згідно з п 1.2. Договору виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну діяльність з третьою особою.

Відповідно до додатку №1 до договору комісії №USE-16.3-133-D/K-18 від 13.09.2018 ВАТ «ФСК «МОРЕ» мало поставити 5 охолоджувачів масла повітряних ВМ-37.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом придбані товари були передані комісіонеру - Державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» та в подальшому експортовані до Китайської Народної Республіки.

У своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Водночас, суд наголошує, що відповідачем не заперечується, що ПП «Альтаир 18» (код 41744382), ТОВ «Архітектурно-будівельна Компанія «АРКАДАІНВЕСТ» (код 42554356), ТОВ «Старвіс Дніпро» (код 42516085), ТОВ «КЛІНЛІБ» (код 42321243), на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію як платників податку на додану вартість. Доказів в підтвердження визнання недійсними або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію до суду не надано.

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем вказаних договору дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названих договору призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання договору у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названих товариств, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно зазначених контрагентів.

При цьому, суд наголошує, що наявність сукупності первинних документів щодо подальшого продажу отриманих товарів кінцевим споживачам і є в сукупності доказом руху активів та використання товару у власній господарській діяльності, а саме з метою подальшої реалізації.

Отже, позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, на підставі якого винесене спірне податкове повідомлення-рішення, висновки відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, крім іншого, ґрунтуються на підставі відсутності джерела походження товару (робіт, послуг) у постачальників.

Судом такі доводи податкового органу не приймаються з огляду на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що всі господарські операції позивача проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне отримання товару та його використання в господарській діяльності.

Згідно ст.27 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідачем до відзиву не надано жодного доказу, на які останній посилається як на підставу відсутності реальності господарських операцій позивача та спірних контрагентів.

При цьому будь-яких судових рішень (вироків) або даних (доказів), що хоча б опосередковано підтверджували фіктивність господарських відносин позивача з підприємствами постачальниками до перевірки надано не було.

Аналізуючи вищенаведене та відповідно до ч.9 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства, суд не визнає обставини, які покладені в основу висновків акту перевірки 16.07.2020 №666/26-15-05-04-01/14309008 та стали підставою прийняття спірних рішень.

Водночас, в судовому засіданні було допитано головного державного ревізор-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління спеціальних перевірок Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення , міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у м. Києві ОСОБА_1 для дачі відповідних свідчень та пояснень, яку попереджено про кримінальну відповідальність передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Так, під час допиту у якості свідка головний державний ревізор-інспектор відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління спеціальних перевірок Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення, міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у м. Києві ОСОБА_1 повідомила/зазначила, що відповідно до Реєстру накладних, вона встановила під час перевірки, що контрагенти контрагентів не реєстрували накладні з таким товаром. На запитання суду чи перевірялось інспектором скільки всього позивачем було закуплено охолоджувачів і чи закуповувались вони ще у інших контрагентів, інспектор вказала, що такої інформації в неї немає. Факту реалізації охолоджувачів закордон інспектор не заперечував, також інспектор вказав, що залишків такого товару у позивача немає.

Разом з тим суд наголошує, що у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. (06.05.2011 р.) №742/11/13-11 зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічні висновки відображені і у рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18.01.2018 р. № К/9901/2964/18, № 2а-44807/09/1670.

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що усі надані позивачем первинні документи містять всі необхідні складові, які надають можливість ідентифікувати обсяги поставок товару, необхідну номенклатуру, часові межі їх здійснення та співставити зазначені в них відомості з відомостями, наведеними в інших первинних документах, зокрема податкових накладних, видатковими накладними, що відповідають договорам.

До того ж вказані договори були укладені з метою здійснення позивачем господарської діяльності, визначеної останнього, а доказами зміни в активах позивача за результатами виконання сторонами вказаних договорів є платіжні доручення, та укладені в подальшому договори.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Викладений висновок підтверджено у рішенні у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у п. 23 якого зазначено, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б».

З аналізу викладеного вбачається, що Європейський суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знайшов своє продовження у праві Європейського Союзу, зокрема у Шостій Директиві від 17.05.1977 р. №77/388/EU щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, а також наявних в матеріалах справи документів, суд приходить до висновку, що всі документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства (матеріали справи містять договори, видаткові накладні, податкові накладні, рахунок фактуру, платіжні доручення, договори на підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а саме продаж іншому господарюючому суб`єкту), а також враховуючи висновки державного податкового органу викладені в акті перевірки, які фактично обргунтовано лише відсутністю у постачальників контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), що підтверджує факт реального настання правових наслідків за господарськими операціями з придбання товару у спірних контрагентів.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкового правопорушення, а отже, з огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 18.08.2020 №0170570504 протиправним та його скасування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п.п. "ґ" п.200.12 ст.200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку (абз. 6, 8 п.200.12 ст.200 ПК України).

Відповідно до абз. 1 та 2 п.200.15 ст.200 ПК України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року №26 встановлено, що орган ДФС здійснює формування реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, шляхом внесення даних щодо, зокрема найменування платника податку на додану вартість та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу тощо.

Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на зазначене, оскільки судом визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.08.2020 №0170570504, задоволенню також підлягає вимога про зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ВАТ "ФСК "Море" в розмірі 1 618 439,00 грн., оскільки це необхідно для відновлення прав позивача в повному обсязі.

В силу норми ч.2 ст.19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

правомірності Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 77, 139, 143, 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 47, код ЄДРПОУ 14309008) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2020 №0170570504 винесене Головного управління ДПС у м. Києві;

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ВАТ "ФСК "Море" в розмірі 1 618 439,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 47, код ЄДРПОУ 14309008) судові витрати у розмірі 23 122 гривні (двадцять три тисячі сто двадцять дві).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23 березня 2021 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа