Рішення № 95719995, 23.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 року м. Київ № 640/16255/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання проведення перерахунку та виплату пенсії з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що бездіяльність відповідача щодо не перерахунку та невиплати позивачу 100% визначеного йому пенсійного забезпечення є протиправними. Таким чином, позивач вважає дії відповідача такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення.

30.07.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем було надіслано до суду копії матеріалів пенсійної справи позивача, однак правом на надання відзиву відповідач не скористався.

Також матеріали справи містять заяву позивача про пришвидшення розгляду справу у зв`язку з її великим значенням для відновлення його прав.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, судом встановлені такі обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі - Закон №2262-ХІІ).

03.06.2020 позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії в неповному розмірі.

У відповідь на вказану заяву відповідач своїм листом №12313-15222/П-02/8-2600/20 від 16.06.2020 повідомив, що перерахунок пенсії з 01.01.2018 проведено на умовах, у порядку та розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». А також повідомлено, про врахування відповідачем при виплаті пенсії позивача положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804.

Однак, не погоджуючись з такими діями відповідача щодо перерахунку йому пенсії, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018. Цією постановою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, схеми тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова №103) було встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови №704.

Відповідно до п.2 Постанови №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах:

з 01.01.2018 - 50 відсотків;

з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків;

з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, були визнані нечинними пункти 1 і 2 Постанови №103.

Таким чином, пункти 1 і 2 Постанови №103 як частини нормативно-правового акта відповідно до ст. 255, 265, 325 Кодексу адміністративного судочинства України втратили чинність з 05.03.2019.

До вказаної дати ці норми права правомірно застосовувались суб`єктом владних повноважень.

Оскільки спір по справі в частині вимог щодо неперерахунку та невиплати відповідачем 100% визначеного пенсійного забезпечення відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених Постановою №704, виник з приводу виплат за пенсією з 01.01.2018, то до дати втрати чинності пунктів 1 і 2 Постанови №103 - 05.03.2019, має вирішуватись на підставі законодавства, яке діяло на той час.

Такий правовий висновок з приводу дії у часі та наслідків втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України №103 викладений у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №2040/6740/18.

У рішенні №3-рп від 25.01.2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в п.2, п.3 ст.116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розмір соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що до 05.03.2019 постанова №103 була чинною, до моменту втрати останньою чинності відповідач правомірно виплачував підвищення до пенсії у розмірі 50 % у 2018 році та у розмірі 75 % до 05.03.2019.

Після втрати чинності п.1 та п.2 Постанови № 103, тобто з 05.03.2019, відповідач не мав правових підстав для продовження виплати підвищення до пенсії у розмірі 75 % суми підвищення пенсії.

Поряд з цим, така підстава знов виникла 04.09.2019 - з моменту набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №804 від 14.08.2019 (надалі - Постанова №804), якою встановлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови №704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, було визнано Постанову №804 протиправною та нечинною повністю.

Таким чином, Постанова №804 як нормативно-правовий акт відповідно до ст. 255, 265, 325 Кодексу адміністративного судочинства України втратила чинність з 31.03.2020.

Отже, до вищевказаної дати ці норми права правомірно застосовувались суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що до 31.03.2020 Постанова №804 була чинною, до моменту втрати останньою чинності відповідач правомірно виплачував підвищення до пенсії у 2019 році у розмірі у розмірі 75 % з 04.09.2019.

Разом з тим, після втрати чинності Постанови № 804, тобто з 31.03.2020, відповідач не мав правових підстав для продовження виплати підвищення до пенсії у розмірі 75 % суми підвищення пенсії.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з приводу виплати у період з 05.03.2019 по 04.09.2019 підвищення до пенсії позивача у розмірі 75% є протиправними та підлягають задоволенню.

Щодо проміжку часу до та після зазначеного періоду дії відповідача з приводу виплати пенсії заявника відповідають приписам Постанови №103 та Постанови № 804.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене та виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Стосовно вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу суд зазначає таке.

Згідно ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Надаючи оцінку вимозі позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн судом враховуються складність справи, різноманітність правового регулювання спірних правовідносин, змістовність наданих позивачем пояснень, підготовка наданих до суду матеріалів, підтверджуючих фактичне понесення позивачем відповідних витрат, а також відсутність змістовних заперечень відповідача у цій частині.

При цьому, оскільки наведені в акті про прийняття-передачу наданих послуг від 13.07.2020 види послуг, надання яких не доведено (а саме: підготовка проекту відповіді на відзив відповідача; підготовка проекту відзиву на апеляційну скаргу), суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимоги позивача та наявності правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 900,00 грн.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у п.268 Рішення по справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (Заява №19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V).".

Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано Європейським судом з прав людини і у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пп.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

Керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 143, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 сум підвищення пенсії за період з 05.03.2019 по 04.09.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначених станом на 01.03.2018 та відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» і відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, з урахуванням вже виплачених сум.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 900 (дев`ятсот) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Суддя Н.А. Добрівська