Рішення № 95719859, 22.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 року м. Київ № 640/29868/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 17.11.2020 у виконавчому проваджені №63436267 про стягнення виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки державним виконавцем не вживались заходи щодо примусового виконання виконавчого документа та заборгованість боржником була погашена добровільно, тому у державного виконавця не було підстав для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу встановлено строк для подання письмового відзиву на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дії державного виконавця та оскаржувана постанова здійснені на підставі та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством та просив відмовити у задоволенні позову повністю. Також разом з відзивом відповідач надав копії матеріалів виконавчого провадження.

На підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На виконанні у Печерському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №63436267 з примусового виконання виконавчого листа №753/5619/18 від 21.10.2020 виданого Дарницьким районним судом м. Києва про зобов`язання Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» виключити із сум, що підлягають до оплати ОСОБА_1 заборгованість попереднього власника (користувача) квартири АДРЕСА_1 , за централізоване постачання гарячої води в сумі 356,49 грн. та центральне опалення 9580,82 грн., що виникла за період часу до 29 вересня 2017 року та не включати такий борг до суми заборгованості ОСОБА_1 за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води в майбутньому.

Державним виконавцем винесено постанову від 02.11.2020 про відкриття виконавчого провадження №63436267, відповідно до пункту 2 якої зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Пунктом 3 зазначеної постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 20 000,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою в частині стягнення виконавчого збору, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63436267 з примусового виконання виконавчого листа №753/5619/18 від 21.10.2020 виданого Дарницьким районним судом м. Києва про зобов`язання Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» виключити із сум, що підлягають до оплати ОСОБА_1 заборгованість попереднього власника (користувача) квартири АДРЕСА_1 , за централізоване постачання гарячої води в сумі 356,49 грн. та центральне опалення 9580,82 грн., що виникла за період часу до 29 вересня 2017 року та не включати такий борг до суми заборгованості ОСОБА_1 за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води в майбутньому.

Пунктом 2 цієї постанови зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Позивачем направлено на адресу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву від 12.11.2020 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду у повному обсязі.

На підтвердження виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва позивачем додано довідку від 09.11.2020 №3015/4/11889 про здійснення перерахунку (коригування) вартості нарахувань за послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води на загальну суму 9937,31 грн., що надіслана ОСОБА_1 (стягувачу).

Таким чином, позивачем виконано рішення суду добровільно у встановлений державним виконавцем строк.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

На підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ державним виконавцем винесено постанову від 17.11.2020 про закінчення виконавчого провадження №63436267.

При цьому, 17.11.2020 державним виконавцем також винесено оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Позивач обґрунтовує позов тим, що ним виконано рішення суду у добровільному порядку та державним виконавцем не вживались заходи примусового виконання рішення, а тому підстави для стягнення виконавчого збору у відповідача відсутні.

Суд не приймає до уваги вказані твердження позивача, оскільки стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Тобто стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Таким чином, фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 по справі № 480/1558/19.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у державного виконавця наявні правові підстави для стягнення виконавчого збору.

В той же час, суд звертає увагу на те, що примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору як це передбачено частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 3 постанови від 02.11.2020 про відкриття виконавчого провадження №63436267 державним виконавцем стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 20 000,00 грн.

З огляду на викладене, судом встановлено, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження №63436267 до боржника застосоване подвійне стягнення виконавчого збору, а саме постановою від 02.11.2020 та постановою від 17.11.2020, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, державний виконавець приймаючи спірну постанову не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 17.11.2020, винесеної у виконавчому провадженні №63436267.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, вул. пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.11.2020 у виконавчому проваджені №63436267 про стягнення виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн.

Стягнути на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ч. 6 ст.287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Шулежко