Рішення № 95719834, 22.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1162

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 року м. Київ № 640/20674/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі - відповідач), адреса: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 40, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у проведенні перерахунку ОСОБА_1 , пенсії за вислугою років на підставі виданої Офісом Генерального прокурора довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 03 березня 2020 року № 21-352зп.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 86 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора ГП № 21-352зп від 03 березня 2020 року без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат, здійснивши виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень пов`язаних з відмовою у перерахунку пенсії на підставі поданої заяви про перерахунок.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Позивач зазначає, що 13 грудня 2019 року рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим у позивача з`явились підстави для перерахунку пенсії.

На підставі викладеного вище рішення органами прокуратури було складено та видано оновлену довідку для перерахунку пенсії позивача, з зазначенням розміру заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством, яку позивачем було подано до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Однак, відповідачем було відмовлено в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії на підставі оновленої довідки, що на переконання позивача порушує його конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись с викладеними позивачем у позовній заяві аргументами та доводами, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Представник відповідача зазначає, що згідно з частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Проте, згідно вищевказаної статті в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Представник відповідача звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11 грудня 2019 року № 1155 (далі - постанова № 1155) затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур, та прирівняних до них прокуратур.

Однак, на переконання представника відповідача, пунктом 7 постанови № 1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру».

Враховуючи вищевикладене представник відповідача зазначив, що у перерахунку пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» на підставі заяви позивача уповноваженим органом було відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав, а тому вимоги позовної заяви позивача задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з аргументами викладеними представником відповідача у відзиві на позовну заяву позивачем було подано відповідь на відзив, в якій останній посилався на аналогічні аргументи та доводи викладені у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та зобов`язати пенсійний орган перерахувати та виплатити позивачу належну пенсію.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, ОСОБА_1 звільнився з органів прокуратури 22 вересня 2010 року з правом на пенсію за вислугу років та перебуває на пенсійному обліку у Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Пенсію позивачу призначено за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІ1 у розмірі 86% від заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7- р(1І)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На підставі вказаного вище рішення 03 березня 2020 року Офісом Генерального прокурора позивачу було видано довідку № 21-352 зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

Надалі, позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою та доданою до неї довідкою було подано щодо перерахунку пенсії.

Однак, Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області відповіді на вказану вище заяву з доданою до неї довідкою для перерахунку пенсії відповіді надано не було.

У зв`язку з вищевикладеним та вважаючи дії пенсійного органу, які полягають у непроведені позивачу перерахунку пенсії на підставі його заяви протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України є Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (надалі - Закон України «Про прокуратуру»).

Із набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, крім, зокрема, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1.

До скасування вищевказаних норм, стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII передбачала, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII внесено зміни до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII та Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, визначивши, що з 01 січня 2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 18 ст. 50-1 та ч. 20 ст. 86 відповідно).

Водночас, суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) (надалі - рішення № 7-р(ІІ)/2019) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

При цьому, пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього рішення:

- частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;

- частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

У своєму рішенні № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України також зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Судом в свою чергу враховується, що частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII у первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Однак, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься в статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.

Як було зазначено судом вище, у пункту 2 резолютивної частини рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, виходячи з аналізу викладеного вище, суд приходить до висновку, що відповідні положення втратили чинність з 13 грудня 2019 року, а тому Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII з вказаної дати не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.

З відзиву на позовну заяву судом встановлено, що фактично пенсійний орган погоджується з доводами позивача про наявність у останнього права на перерахунок пенсії, проте зазначає про відсутність нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.

При цьому, суд зауважує, що доводи пенсійного органу про те, що після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019, тобто після 13 грудня 2019 року, нормативно-правового акта про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому немає підстав для перерахунку пенсії, є помилковими та не доводять правомірності його дій, оскільки чинна з 13 грудня 2019 року норма частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.

Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.

Така бездіяльність уряду була предметом розгляду в судах.

Верховний Суд в постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII покладено саме на уряд.

Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ, та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Проте рішення суду Кабінетом Міністрів України виконано не було.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами ПФУ перерахунку зазначених пенсій, у тому числі й пенсії позивача.

Реалізація його права була забезпечена саме Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019.

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про те, що для реалізації пенсіонерам права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (у редакції, чинній з 13 грудня 2019 року), обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Така нерівність має усуватись ПФУ шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року

Крім того, суд зауважує, що Постанова № 657 є чинною, а тому немає підстав для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати працівників прокуратури».

Таким чином, виходячи з аналізу викладеного вище суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII на підставі довідки прокуратури міста Києва від 27 лютого 2020 року № 18/66.

Щодо дати, з якої Пенсійний орган зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд звертає увагу, що первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII до 13 грудня 2019 року (дата ухвалення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 1 січня 2015 року було викладено в новій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», - тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону № 1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15 липня 2015 року).

Тому частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Отже, після тривалої перерви (01 січня 2015 року - 12 грудня 2019 року) в Україні з`явилася/набрала чинності норма закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру».

Вирішуючи питання щодо порядку перерахунку пенсії за вислугу років колишнього працівника прокуратури, суд враховує, що:

- перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії;

- відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13 грудня 2019 року, а відтак суд приходить до висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13 грудня 2019 року, з моменту набрання чинності частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року. При цьому, суд зауважує, що поширення дванадцяти місячного періоду або будь-якого іншого періоду в цьому випадку є неможливим.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що вказана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 560/2120/20, адміністративне провадження № Пз/9901/9/20, за результатами зразкової справи, що відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для врахування судом відповідних правових висновки Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Також, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вирішуючи зразкову справу № 560/2120/20, адміністративне провадження № Пз/9901/9/20 зазначила:

«Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є: вимога зобов`язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону №1697-VII; звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13 грудня 2019 року .

Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) позивачем є особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону № 1697-VII; б) предметом спору є перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII після ухвалення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019.

На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, можуть впливати істотні розбіжності у фабулах справ.

Крім того, суд вважає недоречними посилання скаржника на те, що бюджетні асигнування з Державного бюджету України після винесення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019 ПФУ не збільшувалися, виплата пенсій, зокрема призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру», здійснюється з урахуванням пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України в межах бюджетних призначень, оскільки вимога позивача ґрунтується на чітких законодавчих положеннях. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що державні органи не можуть посилатись на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (зокрема, рішення у справах «Бурдов проти Росії», «Сук проти України»)».

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України провести позивачу перерахунок та виплату пенсії, виходячи виходячи з розрахунку 86 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора ГП № 21-352зп від 03 березня 2020 року без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат, здійснивши виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже було встановлено судом вище, позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 2010 року та отримує пенсію за вислугу років згідно із розрахунку 86 % від суми місячної (чинної) зарплати без обмеження її максимального розміру.

Як встановлено вище, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, без обмежень, які встановлені уже після призначення позивачу пенсії.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що з наявної інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що постановою Києво-Святошинський районного суду Київської області від 21 листопада 2016 року у справі № 369/9770/16-а, яка набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугою років у розмірі 86 відсотків від середнього заробітку на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 27 вересня 2016 року № 18-1267зп; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 27 вересня 2016 року № 18-1267зп на підставі вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 86 % від суми щомісячного заробітку, починаючи з 28 вересня 2016 року без обмеження її граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та керуючись встановленими судом обставинами, суд приходить до обґрунтованого висновку що вказаною вище постановою Києво-Святошинський районного суду Київської області від 21 листопада 2016 року у справі № 369/9770/16-а, яка набрала законної сили, визнано законне право позивача на отримання пенсії, виходячи із 86 % суми місячної заробітної плати без обмеження її граничного розміру.

В даному випадку суд зауважує, що відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Офісу Генерального прокурора ГП № 21-352зп від 03 березня 2020 року повинен здійснюватися з розрахунку 86 % від розміру місячної заробітної плати та без обмеження граничного розміру пенсії, оскільки вказані обставини вже були предметом розгляду в іншій справі, яка набрала законної сили.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією та здійснити виплату пенсії невідкладно та однією сумою, суд зазначає наступне.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Також, суд зазначає, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду в межах даної справи, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

Суд зауважує, що зобов`язання на підставі судового рішення відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу само по собі передбачає виплату заборгованості по ній без обмеження строком, а тому додаткового встановлення судовим рішенням не потребується. Водночас, спосіб виконання рішення про виплату коштів за рахунок Державного бюджету України визначається згідно чинного бюджетного законодавства та особливостей фінансування відповідних видатків, і суд не вважає за можливе визначати спосіб виконання судового рішення в даному випадку.

Отже, виходячи з аналізу викладеного, суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога щодо проведення виплати різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією та здійснення виплати пенсії невідкладно та однією сумою, на думку суду, є передчасною та задоволенню не підлягає.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у проведенні перерахунку ОСОБА_1 , пенсії за вислугою років на підставі виданої Офісом Генерального прокурора довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 03 березня 2020 року № 21-352зп та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 86 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора ГП № 21-352зп від 03 березня 2020 року без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат, здійснивши виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 588,56 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у проведенні перерахунку ОСОБА_1 , пенсії за вислугою років на підставі виданої Офісом Генерального прокурора довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 03 березня 2020 року № 21-352зп.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 86 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора ГП № 21-352зп від 03 березня 2020 року без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат, здійснивши виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 588,56 грн (п`ятсот вісімдесят вісім гривень 56 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 40, код ЄДРПОУ 22933548).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова