Рішення № 95719626, 16.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 лютого 2021 року №640/20205/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі представників позивача Негрута І.О., Перекопського Ю.Д. та представника відповідача Полякової С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікергофф Транспорт Україна" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікергофф Транспорт Україна" (далі - позивач, ТОВ "Дікергофф Транспорт Україна") до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 14.09.2018 р. №1234261514 та №1233261514 (далі - оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Келеберда В.І.) від 04.04.2019 р. позов ТОВ "Дікергофф Транспорт Україна" задоволено повністю визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 р. рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2019 р. залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 22.06.2020 р. рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2019 р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 06.07.2020 р. справу прийнято до провадження судді Шрамко Ю.Т., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.08.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 27 червня 2018 року №1149/26-15-14-01-04, №1150/26-15-4-01-04, №1946/26-15-14-06-03, №3915/26-15-14-09, від 18 липня 2018 року №1712/26-15-14-03-04, №1151/26-15-42-08 виданих ГУ ДФС у м. Києві, уповноваженими працівниками ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Дікергофф Транспорт Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року.

Вказана перевірка проводилась у період з 27 червня по 09 серпня 2018 року.

В процесі проведення перевірки відповідачем було надано запити від 10 липня 2018 року №1 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження, №2 щодо надання копій документів, від 24 липня 2018 року №1 щодо надання копій документів (а.с. - 16-21).

13, 19 та 26 липня 2018 року позивачем було надано відповіді з дорученням первинних документів та додаткові пояснення про які йшла мова у запитах (т. 1 а.с. 22-31).

23 серпня 2018 року за результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №564/26-15-14-01-04/34387514, який отримано позивачем засобами поштового зв`язку 27 серпня 2018 року (т. 1 а.с. 32-65).

Згідно з висновками акту перевірки, позивачем порушено:

- підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, пункту 14 П9С)БО 7»Основні засоби» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, пункту 27 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 21310,00 гривень за 2017 рік та встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування у 1 кварталі 2018 року в сумі 4933197,00 гривень;

- підпункт 192.1. пункту 192.1 статті 195, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 20254,00 гривень, у тому числі за листопад 2015 року в сумі 5787,00 гривень, за жовтень 2016 року в сумі 1292,00 гривень, за грудень 2017 року в сумі 12175,00 гривень (т. 1 а.с. 32-65).

Не погодившись з висновками, викладеними у акті, позивачем подано 31 серпня 2018 року заперечення №32 (т. 1 а.с. 66-71).

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 11 вересня 2018 року №61794/10/26-15-14-01-04 висновки акту перевірки залишено без змін, подане позивачем заперечення - без задоволення (т. 1 а.с. 72-77).

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, контролюючим органом 14 вересня 2018 року прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

1) №1234261514 (Форма «П»), яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4933197,00 гривень;

2) №1233261514 (Форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 26638,00 гривень, з яких 21310,00 гривень - за податковими зобов`язаннями та 5328,00 гривень - штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 79-82).

Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем отримано 27 вересня 2018 року.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішення позивачем оскаржено їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України шляхом подання відповідної скарги від 01 жовтня 2018 року №37 (т. 1 а.с. 83-89).

21 листопада 2018 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення №37736/6/99-99-11-01-01-25, відповідно до якого оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 90-94).

Вказане рішення отримано позивачем 23 листопада 2018 року за допомогою засобів поштового зв`язку (т. 1 а.с. 95-96).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Пунктами 138.1 та 138.2 статті 138 ПК України визначено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигод від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 198.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону).

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік є обов`язковими видом обліку, який ведеться підприємством.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо твердження відповідача щодо завищення позивачем суми розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до статті 138 ПК України, які зменшують фінансовий результат, то судом встановлено наступне.

Спеціальною нормою, якою було визначено підстави для віднесення суми витрат пов`язаних з ремонтом виробничих основних засобів до 01 січня 2015 року, слугував пункт 146.12 статті 146 ПК України, відповідно до якого сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Відповідно до пункту 146.11 статті 146 ПК України, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних із ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об`єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Аналогічного змісту норми відображено у пункту 14 П(С)БО 7.

Разом з тим, пунктом 144.1 ПК України передбачено, зокрема, що амортизації підлягають:

витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Листом від 10 листопада 2011 року №2532/5/15-1316 Державною податковою інспекцією України зазначено про те, що законодавством врегульовано, що сума витрат пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені, а витрати, що перевищують 10 відсотків, відносяться на конкретний об`єкт основних засобів, щодо якого здійснювався ремонт та поліпшення.

Витрати, пов`язані з ремонтом основних засобів, які платник податку відповідно до вимог пункту 146.12 ПК України, вирішив врахувати у складі витрат, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, мають бути віднесено до певної категорії витрат, які визначено статтею 138 ПК України.

Аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у постанові від 20 березня 2018 року у справі №826/3548/16, в якій зазначено про те, що законодавством врегульовано, що сума витрат, пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат, а витрати, що перевищують 10 відсотків, відносяться до на конкретний об`єкт основних засобів, щодо якого здійснювався ремонт та поліпшення. При цьому, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, установлених розділом ІІ Податкового кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Судом встановлено, що позивач до 01 січня 2015 року витрати на ремонт основних засобів розподіляв наступним чином:

- витрати, що не перевищували 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року було віднесено до складу відповідних витрат встановлених статтею 138 ПК України;

- на суму витрат, що не перевищували 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року було збільшено балансову вартість основних засобів.

Вказані обставини, а саме, на предмет повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року були предметом перевірки контролюючого органу, та згідно з актом планової виїзної перевірки ТОВ "Дікергофф Транспорт Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 01 квітня 2016 року №130/26-15-14-02-0 не встановлено їх завищення або заниження (т. 1 а.с. - 97).

Контролюючим органом станом на 31 грудня 2014 року було підтверджено балансову вартість основних засобів підприємства в розмірі 52653526,66 гривень. Вказаним актом також підтверджено, що нарахування амортизаційних відрахувань, які входять до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, здійснювалося відповідно до вимог статті 145 ПК України (чинної станом на дату проведення перевірки). Вказане, у свою чергу, свідчить про відповідність підходу товариства вимогам пункту 146.1 статті 146 ПК України в частині формування вартості об`єктів основних засобів, яка амортизується.

При цьому, вказані обставини і не заперечуються відповідачем.

Позивачем пояснено, що різниці рядків 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатків РІ до декларації з податку на прибуток за 2015, 2016, 2017 роки та перший квартал 2018 року обумовлено різницею між балансовими вартостями основних засобів за даними бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Балансова вартість основних засобів в податковому обліку, станом на 31 грудня 2014 року була сформована відповідно до норм чинного на той час податкового законодавства, в той час як в бухгалтерському обліку відповідно до положень пункту 14 П(С)БО 7 «Основні засоби» та пунктів 4-9 П(С)БО 16 «Витрати», витрати на проведення ремонтів основних засобів враховувалися у складі витрат поточного періоду.

Таким чином, враховуючи те, що правомірність визначення «податкової» балансової вартості основних засобів підтверджено актом перевірки контролюючого органу, її визначений розмір і далі правомірно продовжував застосуватися позивачем при нарахуванні сум амортизаційних відрахувань та визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток в податкових періодах, які були предметом перевірки.

Для відображення у податковому обліку операцій з основними засобами починаючи з 01 січня 2015 року товариство керувалось положеннями пункту 11 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємства» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а саме: при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 ПК України балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 01 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до статей 144-146, 148 ПК України у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року.

Із врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не було завищено податкових різниць, які зменшують фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів або матеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 на загальну суму 4 223 484 гривень, у тому числі у 2015 році на суму 858800 гривень, у І кварталі 2016 року в сумі 488600 гривень, у півріччі 2016 року у сумі 826496 гривень, у 2016 року у сумі 1618879 гривень, у І кварталі 2017 року у сумі 373736 гривень, у півріччі 2017 року у сумі 859126 гривень, за 9 місяців 2017 року у сумі 1098536 гривень, у 2017 році у сумі 1457710 гривень, у І кварталі 2018 року у сумі 288015 гривень.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Верховного суду від 22.06.2020 р. у справі встановлено, що висновок про відповідність здійсненого позивачем розрахунку податкової амортизації у спірний період нормам чинного податкового законодавства є обґрунтованим.

Щодо заниження позивачем показників рядка 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до НП(С)БО або МСФЗ» на суму 828 100 гривень за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року суд зазначає наступне.

Як зазначив позивач, що не спростовано відповідачем, 10 вересня 2016 року належний позивачу автомобіль Mercedes-Benz AXOR 1835LS (номер кузова/ НОМЕР_1 код - НОМЕР_2 ; державний номер на момент ДТП - НОМЕР_3 ; державний номер після ремонту НОМЕР_4 ; надалі - «Автомобіль») потрапив у ДТП, внаслідок чого, Автомобілю були завдані ушкодження, які унеможливили подальшу його експлуатацію (отримання первісно очікуваних вигод від використання об`єкту).

Автомобіль був введений в експлуатацію 02.09.2011 року з первісною вартістю 655560,59 грн. та зі строком корисного використання 84 місяці. Враховуючі капіталізацію здійсненних ремонтів Автомобіля протягом 2011-2014 років, балансова вартість Автомобіля станом на момент ДТП, складала 664 780,37 грн., накопичений знос у податковому обліку складав 465 202,77 грн., а залишкова вартість у податковому обліку складала 199 577,60 грн. На момент ДТП Автомобіль використовувався позивачем протягом 5 років (60 місяців), а залишковий строк корисного використання складав 24 місяці, що підтверджується наданою позивачем інформацією "Відображення у податковому обліку ТОВ "Дікергофф Транспорт Україна" автомобіля MB AXOR 1835LS інв77-к/ НОМЕР_3 / НОМЕР_4 з 01.09.2016 по 31.03.2018 року".

Відповідно до пункту 23 П(с)БО 7 "Основні засоби" нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Пункт 29 П(с)БО 7 "Основні засоби" передбачає, що нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об`єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об`єкта основних засобів.

За наслідками ДТП Автомобіль був визнаний речовим доказом на період слідчих дій та був вилучений Національною поліцією України. Відтак, враховуючі вибуття Автомобіля, позивач тимчасово припинив нарахування амортизації з жовтня 2016 року, про що було видано наказ підприємства "Про виведення з експлуатації автомобіля НОМЕР_3, яке постраждало у ДТП" №12/09- 2016 від 12.09.2016 року та складено Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №12/09-2016 від 12.09.2016 року.

30.11.2016 року у зв`язку з закриттям кримінального провадження та поверненням Автомобіля позивачу, останнім був виданий наказ "Про введення в експлуатацію автомобіля НОМЕР_3 , який постраждав у ДТП 10 вересня 2016 року, з метою відновлення та використання в операційній діяльності товариства" №30/11-2016 року від 30.11.2016 року, та складено Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №30/11-2016 від 30.11.2016 року, на підставі чого позивачем було відновлено нарахування амортизації з грудня 2016 року.

За наслідками зазначеного ДТП позивач звернувся до ПРAT «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», з якою був укладений Договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) 06/02-40 №076693 від 22.08.2016 року, щодо настання страхового випадку з Автомобілем. ПРАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» була замовлена оцінка Автомобіля з метою визначення вартості відновлювального ремонту такого Автомобіля, про що Суб`єктом оцінювальної діяльності (експертом) ФОП ОСОБА_1 18.11.2016 року був складений Звіт про оцінку автомобіля Mercedes-Benz AXOR 1835LS реєстраційний номер НОМЕР_3 №239 (надалі - «Звіт»). Відповідно до п.3.2. Звіту, Автомобіль мав пошкодження, для усунення яких потрібний відновлювальний ремонт обсягом, який наведений в калькуляції (див. Додаток 1 до Звіту).

09.12.2016 року на підставі зазначеного Звіту, ПРАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» були складені Страхові акти №160000080482, №160000080482-1, №160000080482-2, №160000080482-3, №160000080482-4, №160000080482-5 та №160000080482-6, кожний з яких на суму 114 737,67 грн., а всього на суму 803 163,69 грн., на підставі яких 13.12.2016 року, 14.12.2016 року, 15.12.2016 року, 16.12.2016 року, 19.12.2016 року, 20.12.2016 року та 21.12.2016 року відповідно, були здійснені відповідні страхові виплати позивачу (підтверджується витягом з банківських виписок за грудень 2016 року, щодо отримання страхового відшкодування за авто Mercedes-Benz AXOR 1835LS державний номер НОМЕР_5 /новий після перереєстрації в НОМЕР_6 ).

04.01.2017 року у зв`язку з вищезазначеним поверненням Автомобіля та виплатою страхового відшкодування, позивачем видано наказ «Про відновлення автомобіля НОМЕР_3 після ДТП» №04/01- 2017 від 04.01.2017 року, на підставі якого Автомобіль був направлений на ремонт для відновлення його роботоздатності та доотримання первісно очікуваних вигод від використання об`єкта (здійснення перевезень вантажів).

З метою проведення відновлювального ремонту Автомобіля позивачем були придбані запасні частини, що були у користуванні, на загальну суму 439 827,33 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що в результаті відновлювального ремонту Автомобіля, на нього було встановлене інше шасі MERSEDES-BENZ AXOR НОМЕР_7 , що так саме як і Автомобіль було у користуванні з 2011 року, що підтверджуєтеся листом Територіального сервісного центру №5641 від 06.08.2020 року №31/17/5641/556 та доданими до нього документами - Інвойс №2017-020 від 28.02.2017 року.

Крім того, позивачем були придбані послуги зі здійснення відновлювального ремонту та інші запасні частини на загальну суму 262 480,67 грн. Відтак, як вже було зазначено вище, відновлювальний ремонт Автомобіля склав 702 308,00 грн. (439 827,33 грн. + 262 480,67 грн.), про що свідчать видаткові накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), додані до цих пояснень та зазначених в Додатку №1 - «Реєстр робіт та запчастин, що виконано (встановлено) для відновлення (ремонту) автомобіля Mersedes-Benz Axor 1835LS».

Відповідно до п. 15 П(с)БО 7 "Основні засоби", витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561 затверджено Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів (далі - Методичні рекомендації N 561).

Пунктом 29 Методичних рекомендацій N 561 визначено, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент.

Враховуючи той факт, що ремонт Автомобіля було проведено з використанням уживаних запасних частин, ресурс яких на момент ремонту був суттєво вичерпаний, зміни корисного терміну використання Автомобіля не очікувалося.

Згідно з пунктом 32 Методичних рекомендацій №561, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат ЗВІТНОГО періоду;

Положення «Про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту» №102 від 30.03.1998 року (надалі - «Положення»), визначає порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів і розповсюджується на юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності (п.1.1. Положення).

Відповідно до п. 3.15. Положення, капітальний ремонт виконується за потреби, згідно з результатами діагностики технічного стану і призначений для продовження строку експлуатації ДТЗ.

Разом з тим, відповідно до п. 3.12. Положення, поточний ремонт виконується за потребою, згідно з результатами діагностування технічного стану ДТЗ, або за наявності несправностей і призначений для забезпечення або відновлення його роботоздатності.

Враховуючі вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що комплекс проведених робіт з ремонту Автомобіля, був призначений для забезпечення відновлення роботоздатності Автомобіля та не мав на меті й не продовжив строк експлуатації (корисного використання) Автомобіля. Відтак, витрати на ремонт Автомобіля не мали бути капіталізовані, а включаються до складу витрат звітного періоду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що керівником позивача було прийнято рішення здійснити ремонт з метою відновлення Автомобіля, та з метою отримання первісно очікуваних вигод від його використання. Відповідно, в бухгалтерському та податковому обліку не було відображення збільшення строку корисного використання, так як відновлювальний ремонт не передбачав збільшення строку корисного використання Автомобіля, та збільшення економічних вигід від його використання.

Крім того, як зазначив позивач та не спростовано відповідачем, після проведення відновлювального ремонту та приведення Автомобіля до стану, придатного для використання, Автомобіль, за період з березня 2017 по 31.03.2018 року здійснив 260 робочих змін, 400 ходок, перевіз 9140.668 т. вантажів та від його використання було отримано 1465190,23 грн. доходу, що підтверджується Реєстром шляхових листів роботи автомобіля Mersedes-Benz Axor 1835LS держ. номер НОМЕР_4 після ремонту (відновлення) за період 01.01.2017- 31.03.2018, Реєстром операцій з використання автомобіля Mersedes- Benz Axor 1835LS держ номер НОМЕР_4 після ремонту за період 01.01.2017-31.03.2018.

Вказані операції та первинні документи, підтверджують корисне використання Автомобіля у період з грудня 2016 по березень 2018 року та спростовують доводи відповідача, щодо необхідності зменшення (анулювання) амортизації за цей період.

Таким чином, позивач не занижував фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 828 100,00 грн.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з`ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті протиправно, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікергофф Транспорт Україна" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 74397,53 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікергофф Транспорт Україна" (місцезнаходження: 03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 26; код ЄДРПОУ 34387514) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2018 року №1234261514 (Форма «П»), яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4933197,00 грн. (чотири мільйони дев`ятсот тридцять три тисячі сто дев`яносто сім гривень нуль копійок).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2018 року №1233261514 (Форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 26638,00 грн. (двадцять шість тисяч шістсот тридцять вісім гривень нуль копійок), з яких 21310,00 грн. (двадцять одна тисяча триста десять гривень нуль копійок) - за податковими зобов`язаннями та 5328,00 грн. (п`ять тисяч триста двадцять вісім гривень нуль копійок) - штрафні (фінансові) санкції.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікергофф Транспорт Україна" сплачений ним судовий збір у розмірі 74397,53 (сімдесят чотири тисячі триста дев`яносто сім гривень п`ятдесят три копійки копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко

Рішення у повному обсязі складено 26 лютого 2021 року.