Рішення № 9571679, 28.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/9328.04.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» ДоДитячої клінічної лікарні № 9 Подільського району м. Києва

Простягнення 77117, 14 грн.

                    Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Іваненко І.П., дов. № Д07/2009/07/10-7 від 10.07.2009 р.

Півень Д.О., дов. № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010 р.          

Від відповідача: Скульбіденко П.В., дов. № б/н від 09.03.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Дитячої клінічної лікарні № 9 Подільського району м. Києва про стягнення 66758, 80 грн. основного боргу за спожиту активну енергію, 2533, 27 грн. основного боргу за спожиту реактивну енергію, 5357, 80 грн. пені, 1674, 67 грн. інфляційних нарахувань та 792, 61 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 3408056 від 29.09.2003 р. про постачання електричної енергії.

Ухвалою суду від 26.02.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/93 та призначено її розгляд на 07.04.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.04.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2010 р. надав витребувані судом документи частково, зокрема, не надав суду оригінал договору № 3408056 від 29.09.2003 р. для огляду у судовому засіданні.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги необхідність витребувати необхідні документи у справі, ухвалою суду від 07.04.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 21.04.2010 р.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 20.04.2010 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він повідомив, що проти наявності боргу не заперечує, але неможливість його сплати виникла через недостатнє фінансування його видатків Київською міською державною адміністрацією.

Представник позивача у судовому засіданні 21.04.2010 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду пояснення по суті спору, копію платіжного доручення, довідку про надходження коштів за спожиту електроенергію та акт звірки взаєморозрахунків за спожиті теплоносії між сторонами.

          У судовому засіданні 21.04.2010 р. було оголошено перерву до 28.04.2010 р., зобов’язано позивача надати суду пояснення щодо перезарахування платежу, відповідача –щодо зміни призначення платежу.

          Представник позивача у судовому засіданні 28.04.2010 р. надав суду довідку про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електроенергію.

          Представник відповідача надав суду пояснення по суті спору.

          Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(електропостачальна організація) та Дитячою клінічною лікарнею № 9 Подільського району м. Києва (споживач) був укладений договір № 3408056 від 29.09.2003 р. про постачання електричної енергії, пунктом 1 якого встановлено, що позивач зобов’язався постачати електричну енергію відповідно до умов цього договору, а споживач –своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконувати інші умови, визначені договором та додатками до договору, які є його невід’ємною частиною.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з пунктом 2 додатку № 4 до договору № 3408056 від 29.09.2003 р., щомісячно 20 числа споживач зобов’язувався направляти свого представника до електропостачальної організації для подання звіту про використану електроенергію та очікуване споживання за розрахунковий період і документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, споживач зобов’язався подати завірений акт звірки розрахунків за попередній період.

В пункті 3 вищевказаного додатку зазначено, що оплата спожитої електроенергії в розрахунковому періоді здійснюється споживачем до 25 числа.

Додатком 5 до договору № 3408056 від 29.09.2003 р. визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який складено відповідно до методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002 р.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 3408056 від 29.09.2003 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.04.2009 р. до 01.12.2009 р. у нього виникла заборгованість за активну електричну енергію в розмірі 66758, 80 грн. та за період з 01.04.2009 р. до 01.12.2009 р. –за використану реактивну електричну енергію у розмірі 2533, 27 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, рахунками-розшифтовками та звітами про використану електричну енергію.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача 69292, 07 грн. основного боргу, з яких 66758, 80 грн. боргу за спожиту активну енергію та 2533, 27 грн. боргу за спожиту реактивну енергію, а також 5357, 80 грн. пені, 1674, 67 грн. інфляційних нарахувань та 792, 61 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 3408056 від 29.09.2003 р. про постачання електричної енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 69292, 07 грн., з яких 66758, 80 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію та 2533, 27 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, відповідач у встановлений договором строк та у повному обсязі не виконав.

Позивач у судовому засіданні 28.04.2010 р. повідомив, що відповідачем було частково оплачено суму заборгованості, у розмірі 52067, 06 грн., у зв’язку з чим сума основного боргу відповідача за спожиту електричну енергію становить 17225, 01 грн., з яких 15446, 12 грн. –за активну електричну енергію та 1778, 89 грн. –за реактивну електричну енергію, та надав довідку про надходження коштів в погашення боргу за спожиту від АК «Київенерго»електроенергію. Відповідач підтвердив наявність зазначеної суми боргу.

При цьому з наданої позивачем вищезазначеної довідки вбачається, що Дитячою клінічною лікарнею № 9 Подільського району м. Києва на виконання умов договору № 3408056 від 29.09.2003 р. було сплачено 51312, 68 грн. до моменту подання Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» позову до Господарського суду міста Києва. Таким чином, у позивача не було підстав звертатися до суду з позовом в частині основного боргу в розмірі 51312, 68 грн., у зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Що стосується основного боргу в розмірі 754, 38 грн., який був погашений після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 754, 38 грн. основного боргу за спожиту енергію підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 17225, 01 грн. основного боргу за договором № 3408056 від 29.09.2003 р., з яких 15446, 12 грн. - за спожиту активну електричну енергію та 1778, 89 грн. - за спожиту реактивну електричну енергію, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в цій частині визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 1674, 67 грн. інфляційних нарахувань та 792, 61 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 3408056 від 29.09.2003 р. про постачання електричної енергії

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 69292, 07 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1674, 67 грн. інфляційних нарахувань та 792, 61 грн. трьох відсотків річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5357, 80 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 5.1. договору № 3408056 від 29.09.2003 р., яким передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує електропостачальній організації пеню в розмірі 0, 75 % за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, враховуючи те, що неможливість своєчасно перерахувати позивачу суму боргу була викликана об’єктивною неможливістю це вчинити, оскільки його фінансування з державного бюджету було недостатнім. Судом також приймається до уваги той факт, що Дитяча клінічна лікарня № 9 Подільського району м. Києва перебуває у скрутному фінансовому стані, проте станом на день розгляду справи в суді віднайшла можливість частково погасити основний борг у значній сумі.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 50, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дитячої клінічної лікарні № 9 Подільського району м. Києва (вул. Копилівська, 1/7, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 05492290) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 15446 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 12 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 1778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн. 89 коп. основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 1674 (одна тисяча шістсот сімдесят чотири) грн. 67 коп. інфляційної складової боргу, 792 (сімсот дев’яносто дві) грн. 61 коп. трьох відсотків річних, 50 (п’ятдесят) грн. 00 коп. пені, 197 (сто дев’яносто сім) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 60 (шістдесят) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження в частині стягнення 754, 38 грн. основного боргу припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.