Рішення № 95715827, 11.03.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/300/19

РІШЕННЯ

іменем України

11 березня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л.

за участю:секретаря судового засідання Свинобой О.В. представників відповідача Чубко Л.В., Напорчук О.В. розглянувши адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ДП "Старокостянтинівський молочний завод" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2018 №0011611407, від 09.11.2018 №0011601407.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової перевірки, про безтоварність господарських операцій Підприємства з ТОВ "Рінальді Продакт", ТОВ "Астрея-Д" та ТОВ "Сіджи Груп" безпідставні, господарські операції із вказаними контрагентами мали реальний характер, підтверджуються первинними бухгалтерськими та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, на час здійснення операцій з постачання товарів контрагенти мали господарську та податкову правосуб`єктність. На думку позивача, податковий орган оперував лише даними з інформаційних баз ДПС та Єдиного реєстру податкових накладних. Натомість, посадові особи відповідача не вживали заходи щодо проведення податкових перевірок чи зустрічних звірок контрагентів. Позивач зазначив, що він не повинен нести відповідальність за порушення контрагентами вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, а також за можливу недостовірність відомостей щодо них в офіційних джерелах; один лише факт порушення кримінальних проваджень по факту фіктивного підприємництва без ухвалення судом обвинувального вироку за цим злочином не є підставою для беззаперечного висновку про безтоварність операцій. Також позивач вказав, що виписані контрагентами податкові накладні на адресу Підприємства були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що беззастережно надає йому право на податковий кредит, а певні недоліки в оформленні документів не позбавляють їх юридичного значення.

У відзиві на позов, запереченнях та поясненнях відповідач посилався на виявлені під час перевірки порушення ДП "Старокостянтинівський молочний завод" податкового законодавства внаслідок декларування сум податкового кредиту за операціями з ТОВ "Астрея-Д", ТОВ "Рінальді Продакт" та ТОВ "Сіджи Груп", а саме: недоліки в оформленні первинних документів, їх неузгодженість між собою; відсутність у позивача документів щодо якості та походження товару (сертифікатів якості та відповідності), документів про перевезення та складських документів щодо товарів, придбаних у ТОВ "Сіджи Груп"; відсутність у ТОВ "Рінальді Продакт", ТОВ "Астрея-Д", ТОВ "Сіджи Груп" матеріальних/трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з постачання на адресу позивача товару; відсутність джерела походження товару; невідповідність номенклатури поставки товару на адресу позивача номенклатурі придбаних цими контрагентами товарів; відсутність зазначених товариств за місцезнаходженням та здійснення щодо них процесуальних дій у кримінальних провадженнях, порушених за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України. Головне управління ДПС у Хмельницькій області просило відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 04.02.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 19.02.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду.

Рішенням від 18.04.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 09.11.2018 №0011611407, від 09.11.2018 №0011601407.

Постановою від 18.09.2019 Сьомий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишив без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.04.2019 - без змін.

Постановою від 02.11.2020 Верховний Суд скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.04.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 07.12.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв до свого провадження адміністративну справу та призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 08.02.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Ухвалою від 10.03.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд замінив відповідача по справі з Головного управління ДПС у Хмельницькій області (код 43142957, вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Хмельницькій області (код ВП 44070171, вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000).

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази, суд встановив такі обставини.

Посадові особи Головного управління ДФС у Хмельницькій області провели документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Старокостянтинівський молочний завод" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій за березень 2018 року з наступними контрагентами: ТОВ "Рінальді Продакт", ТОВ "Астрея-Д" та за червень 2018 року з ТОВ "Сіджи Груп".

За результатами перевірки складений акт від 26.10.2018 №1585/22- 01-14-07/31952591, яким встановлені порушення підпункту "а" пункту 198.1, абзаців 1, 2 пункту 198.2, пункту 198.3 і абзацу 3 пункту 198.6 статті 198; абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього на суму 5142732,00 грн, в тому числі за березень 2018 року на суму 2889785,00 грн, за червень 2018 року на суму 2252947,00 грн, та завищена сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за березень 2018 року на суму 1568133,00 грн, за червень 2018 року на суму 2907 878 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 09.11.2018 №0011611407, яким ДП "Старокостянтинівський молочний завод" збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 7714098,00 грн, з яких 5142732,00 грн основного платежу та 2571366,00 грн штрафних санкцій;

- від 09.11.2018 №0011601407, яким ДП "Старокостянтинівський молочний завод" зменшений розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за березень та червень 2018 року на загальну суму 4476011,00 грн.

Позивач в адміністративному порядку оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до ДФС України.

За наслідками розгляду скарги ДП "Старокостянтинівський молочний завод" ДФС України рішенням від 21.01.2019 №2922/6/99-99-11-04-02-25 залишила без задоволення скаргу позивача.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Разом з тим, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі по тексту - Закон №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

У ході перевірки контролюючий орган встановив порушення ДП "Старокостянтинівський молочний завод" пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач занизив ПДВ на загальну суму 5142732,00 грн, в тому числі: за березень 2018 року - на 2889785,00 грн; за червень 2018 року - на 2252947,00 грн, та завищив від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2018 року на 1568133,00 грн, за червень 2018 року на 2907878,00 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про безтоварність (фіктивність) господарських операцій між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" та ТОВ "Астрея-Д", ТОВ "Рінальді Продакт", ТОВ "Сіджи Груп". Такий висновок в акті перевірки вмотивований тим, що позивач не придбав у вказаних постачальників товари (сільськогосподарську продукцію, соняшникову олію та масло вершкове), оскільки, згідно з отриманою податковою інформацією безпосередньо зазначені постачальники та інші посередники у ланцюгу постачання цих товарів до позивача не мають матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з постачання товару в обсязі, зазначеному в облікових документах, які позивач надав під час перевірки. ТОВ "Астрея-Д", ТОВ "Рінальді Продакт", ТОВ "Сіджи Груп" за місцезнаходженням відсутні, що унеможливлює проведення звірки, місцезнаходження їх уповноважених осіб (керівника та/або бухгалтера) невідомо, як невідомо і джерело походження придбаних позивачем товарів. Зазначена у кримінальних провадженнях, порушених за фактами ухилення від сплати податків та фіктивного підприємництва, інформація свідчить про наявність у контрагентів позивача ознак фіктивного підприємництва, а надані позивачем до перевірки первинні документи мають недоліки (в накладних не вказана посада особи, яка була відповідальна за поставку товару) та не узгоджуються між собою щодо дати поставки, навантаження та розвантаження товару, а також щодо номенклатури, кількості та його вартості. Позивач не надав документи щодо якості та походження товару (сертифікатів якості та відповідності), підтвердження пропуску транспортних засобів з товаром від зазначених постачальників на територію Підприємства, в`їзд на яку контролюється. Реєстрація податкових накладних, виписаних на операції з постачання олії соняшникової від ТОВ "Рінальді Продакт", на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту, здійснювалася із ІР-адреси 46.246.1.200 через ISP Portlane AB, що знаходиться у Європі: Europe, Sweden, 112 26 Stockholm, Barnhusviken (паркова зона).

Вищеперелічені обставини у сукупності поставили під сумнів реальність операцій між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" та ТОВ "Астрея-Д", ТОВ "Рінальді Продакт", ТОВ "Сіджи Груп".

Разом з тим, досліджуючи докази щодо взаємовідносин ДП "Старокостянтинівський молочний завод" з ТОВ "Астрея-Д", суд враховує наступне.

Між ТОВ "Астрея-Д" та ДП "Старокостянтинівський молочний завод" укладений договір поставки від 20.03.2018 №20/03.

Предметом договору є поставка постачальником покупцю молочної продукції (пункт 1.1 Договору).

При цьому факт поставки товару за вищезазначеним договором, підтверджується наступними первинними документами:

- видатковими накладними, згідно з якими ТОВ "Астрея-Д" відвантажило ДП "Старокостянтинівський молочний завод" масло моноліт 72,5% та масло селянське 72,5%;

- товарно-транспортними накладними, згідно з якими ТОВ "Прайм Тракс" здійснило перевезення вантажу (масло моноліт 72,5% та масло селянське 72,5%) від ТОВ "Астрея-Д" (вул. Барнаульська, 2-а, м. Дніпро) до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (вул. І.Франка, 47, м. Старокостянтинів);

- платіжними дорученням, відповідно до яких ДП "Старокостянтинівський молочний завод" здійснило оплату масла за договором від 20.03.2018 №20/03 на користь ТОВ "Астрея-Д";

- податковими накладними, які виписані на адресу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" його постачальником ТОВ "Астрея-Д" та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області в судовому процесі посилалося, зокрема, на такі обставини: надані під час перевірки заявки та ТТН не містять інформації стосовно дати та часу завантаження/розвантаження товару від ТОВ "Астрея-Д"; згідно з ТТН пункт навантаження товару вул. Барнаульська, 2-а м. Дніпро , водночас зазначене Товариство за вказаною адресою відсутнє, як і складські та виробничі приміщення, обладнані холодильними камерами, необхідні для зберігання харчових продуктів (вершкове масло (масло моноліт 72,5%, масло селянське 72,5%). За результатами оперативного контролю Головного управління ДФС у Дніпропетровській області встановлено чотирьохповерхову будівлю офісних приміщень, посадова особа ТОВ "Астрея-Д", директор Максимчук Д.С. , офісне приміщення в нежитловій будівлі за адресою вул. Барнаульська, 2-а м. Дніпро не винаймає, за місцем проживання АДРЕСА_2 не проживає; ТОВ "Астрея-Д" податкові зобов`язання не декларує; видаткові накладні, які позивач надав для підтвердження поставок масла від ТОВ "Астрея-Д", не містять інформацію про передачу товару від зазначеного постачальника; журнал в`їзду-виїзду транспорту ТОВ "Прайм Тракс", вказаного в ТТН як перевізник, за період з 27.03.2018 по 30.03.2018 на режимний об`єкт заводу позивача відсутній; вид поставленого товару від ТОВ "Астрея-Д" не відповідає виду товару, що зазначений у сертифікаті якості товару; джерело походження товару не встановлене через так званий "обрив" ланцюга постачання.

Верховний Суд в постанові від 02.11.2020 наголосив, що оцінка товарно-транспортних накладних судом при встановленні зазначених обставин повинна відповідати правилам оцінки доказів, встановленим статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктом 11.1 глави 11 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Тобто, можливість оформлення суб`єктом господарювання товарно-транспортної накладної без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, визначена самими Правилами, за умови певної інформації, що надає можливість однозначно ідентифікувати вантаж та зміст господарської операції.

Разом з тим, у наданих позивачем товарно-транспортних накладних дійсно не зазначена інформація стосовно дати та часу завантаження/розвантаження товару від ТОВ "Астрея-Д". Проте ці товарно-транспортні накладні містять всі необхідні та достатні реквізити та відомості, що дають можливість ідентифікувати вантаж з відповідною поставкою масла згідно з договором від 20.03.2018 №20/03.

Суд вважає, що окремі недоліки у товарно-транспортних накладних можуть свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов`язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Так, у постанові від 24.05.2019 у справі № 826/7423/16 та у постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Більш того, Верховний Суд вказав на те, що товарно-транспортні накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами.

У постанові від 20.08.2020 у справі № 804/5374/17 Верховний Суд виклав аналогічні висновки та зазначив, що доводи податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Дійсно, та обставина, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом на операцію з поставки товару, не означає, що вона не може бути доказом обставин щодо здійснення такої операції. Водночас надання оцінки таким товарно-транспортним накладним суд має здійснювати з урахуванням всіх первинних документів, які підтверджують або не підтверджують реальність господарської операції.

У наданих позивачем товарно-транспортних накладних зазначена адреса ТОВ "Астрея" вул. Барнаульська, 2-а, м. Дніпро. В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що оперативне управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області листом від 24.10.2018 №12756/7/704-36-21-15 повідомило, що за податковою адресою ТОВ "Астрея-Д" ( вул. Барнаульська, 2-а, м. Дніпро ) встановлена чотирьохповерхова будівля офісних приміщень, за вказаною адресою відсутні складські та виробничі приміщення. На думку податкового органу вказані обставини свідчать про відсутність поставки товару та формальність складення товарно-транспортних накладних.

Однак згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно за адресою вул. Барнаульська, 2-а, м. Дніпро зареєстровані наступні об`єкти нерухомого майна: нежитлова будівля літ. Б-1 - загальна площа 749,1 кв.м; гараж літ. "З" - загальна площа 16,2 кв.м; нежитлова будівля літ. Г-4, Г-1, Г(1)-1 - загальна площа 2313,2 кв.м; адміністративна будівля літ. А-1 - загальна площа 727,1 кв.м; адміністративна будівля літ. В-2 - загальна площа 1214,7 кв.м.

Тобто, за адресою вул. Барнаульська, 2-а, м. Дніпро знаходяться чотири нежитлові будівлі, дві адміністративні будівлі та один гараж, що спростовує інформацію викладену оперативним управлінням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Контролюючий орган посилався на Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Держстандарту України від 17.08.2020 №507, та зазначив, що до коду "Будівлі" підрозділу 12 "Будівля нежитлова" відноситься клас 122 "Будівлі офісів". Також контролюючий орган вказав, що "Будівлі промислові та склади" відносяться до іншого класу 125 і відповідно повинні відображатися в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Водночас, згідно з вимогами Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 до підрозділу за кодом 12 "Будівля нежитлова" відносяться наступні групи будівель за кодами: 122 "Будівлі офісні"; 123 "Будівлі торговельні"; 124 "Будівлі транспорту та засобів зв`язку"; 125 "Будівлі промислові та склади; 126 "Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення"; 127 "Будівлі нежитлові інші".

Відповідач також зазначив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності будівлі за адресою вул. Барнаульська, 2-а, м. Дніпро належать на праві власності ТОВ "Крутогорний". В свою чергу, ТОВ "Крутогорний" не виписував та не реєстрував податкові накладні з операція надання вказаних будівель в оренду ТОВ "Астрея-Д".

Суд враховує, що відносини оренди нежитлових приміщеннь є правовідносинам між ТОВ "Астрея-Д" та його контрагента та не стосуються позивача. У зв`язку з цим, вказані обставини не можуть досліджуватись під час розгляду цієї справи.

Водночас, вказані обставини не досліджувались податковим органом та не є предметом перевірки ДП "Старокостянтинівський молочний завод".

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно спростовує інформацію, викладену в листі оперативного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 24.10.2018 №12756/7/704-36-21-15.

Крім цього, лист від 24.10.2018 №12756/7/704-36-21-15 датований поза межами терміну перевірки, тому не може слугувати підставою для визнання нереальних операцій позивача з контрагентом.

Сам же контролюючий орган в акті перевірки вказав, що з 22.09.2018 ТОВ "Астрея-Д" змінила юридичну адресу на вул. Панаса Мирного, 8, офіс 4, м. Київ, тобто на момент виходу працівників оперативного відділення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на адресу вул. Барнаульська, 2-а, м. Дніпро, ТОВ "Астрея-Д" знаходилась в місті Києві.

Суд також враховує, що відповідач визнає факт того, що по ТОВ "Астрея-Д" станом на 31.12.2017 та на 31.03.2018 рахувались основні засоби балансовою вартістю 1160000,00 грн, згідно поданого фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва. Однак останній стверджує, що задекларований ТОВ "Астрея-Д" показник балансової вартості основних засобів в сумі 1160000,00 грн не підтверджений, оскільки ТОВ "Астрея-Д" не подало повідомлення форми №20-ОПП.

Посилання контролюючого органу на Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, а саме на пункт 8.4 розділу VIII "У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду" є безпідставним, оскільки цей абзац доповнений згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.06.2020 №323, тобто у червні 2020 року, а господарські операції відбувались у 2018 році.

При цьому, витрати позивача на перевезення товару від ТОВ "Астрея-Д" перевізником ТОВ "Прайм Тракс" контролюючим органом підтверджені під час здійснення документальної планової виїзної перевірки ДП "Старокостянтинівський молочний завод" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 (акт від 23.01.2020 №0089/22-01-05-04/31952591).

Знищення ДП ТОВ "Варта "Успіх" робочої документації щодо в`їзду-виїзду транспорту ТОВ "Прайм Тракс" не підтверджує відсутність господарських операцій з придбання ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у ТОВ "Астрея-Д" товару.

Верховний Суд в постанові від 16.10.2018 у справі № 804/9952/15 дійшов до висновку про те, що сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. Тому неподання платником сертифікаційних документів на придбаний товар не може слугувати спростуванням реального виконання господарської операції.

Вказаний висновок спростовує доводи відповідача про те, вид поставленого товару від ТОВ "Астрея-Д" не відповідає виду товару, що зазначений у сертифікаті якості товару.

Доводи відповідача те, що ТОВ "Астрея-Д" в "ланцюгу" постачання ввело в товарообіг (легалізувало) товари, харчові продукти - масло моноліт 72,5% та масло селянське 72,5% невідомого виробництва та невідомого виробника стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача, і не доводять недобросовісності останнього та відсутності реальності його господарських операцій.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що станом на дату підписання акта перевірки заборгованість ДП "Старокостянтинівський молочний завод" перед ТОВ "Астрея-Д" в розмірі 720000,00 грн не погашена. Однак 02.07.2018 між ТОВ "Астрея-Д" (первісний кредитор), ТОВ "Фербест" (новий кредитор) та ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (боржник) укладений договір про відступлення права вимоги №1, за яким первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги за договором поставки від 20.03.2018 №20/03. Тому з 02.07.2018 ТОВ "Астрея-Д" не є кредитором ДП "Старокостянтинівський молочний завод".

Таким чином, з наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій з ТОВ "Астрея-Д", вказані документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання для безпосередньої господарської діяльності підприємства, обсяги товару та його оплату.

За таких обставин, дослідивши надані позивачем товарно-транспортні накладні в сукупності з вищевказаними первинними документами, суд вважає, що з таких товарно-транспортних накладних можливо встановити фактичний рух товару в обсягах, зазначених в інших первинних документах, а деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій з ТОВ "Астрея-Д".

Досліджуючи господарські операції ДП "Старокостянтинівський молочний завод" з ТОВ "Рінальді Продакт", суд враховує таке.

Між ТОВ "Рінальді Продакт" та ДП "Старокостянтинівський молочний завод" укладений договір поставки від 16.03.2018 №РСК-160318. До договору поставки надана Специфікація від 16.03.2018 №1, в якій зазначена загальна вартість поставленого товару з ПДВ - 23220000,00 грн, - олія соняшникова нерафінована у кількості 1000 т +/- 5%.

В специфікації вказані показники якості товару, які повинні відповідати ДСТУ 4492:2005. Постачальник забезпечує поставку товару на умовах EXW (франко-склад постачальника), що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, смт. Воскресенське, вул. Миру 17а (ст. Горохівка). Товар в повному обсязі поставляється в строк до 31.03.2018 року включно.

При цьому факт поставки товару за вищезазначеним договором підтверджується наступними первинними документами:

- видатковими накладними, згідно з якими ТОВ "Рінальді Продакт" передало ДП "Старокостянтинівський молочний завод" олію соняшникову нерафіновану;

- платіжними дорученнями, відповідно до яких ДП "Старокостянтинівський молочний завод" здійснило оплату олії соняшникової за договором від 16.03.2018 №РСК-160318 на користь ТОВ "Рінальді Продакт";

- податковими накладними, які виписані на адресу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" його постачальником ТОВ "Рінальді Продакт" та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Під час перевірки позивач надав посвідчення якості від 30.03.2018 №300318, згідно з яким підприємство-виробник олії соняшникової нерафінованої ТОВ "СП Укрсоя". Маса - 1004,63 тонн. Одержувач - ТОВ "Рінальді Продакт". Відповідає ДСТУ 4492:2005.

Придбану у ТОВ "Ріналді Продакт" олію соняшникову нерафіновану ДП "Старокостянтинівський молочний завод" використало в господарській діяльності шляхом передачі її на комісію ТОВ "Вестселл" згідно з договором комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції від 16.03.2018 №CM3/B-1603/18.

ТОВ "Вестселл" реалізував товар на експорт, що підтверджується звітом комісіонера за червень 2018 року від 30.06.2018 №4, до якого додані митна декларація від 24.06.2018 ДР UA500170/2018/011714, акт надання послуг (комісійна винагорода компенсація витрат) від 30.06.2018 №1.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області вказало на відсутність матеріальних та трудових ресурсів у цього контрагента; на його відсутність за місцезнаходженням (м. Київ, вул. Сирецька, 9, кв. 116) та на відсутність джерела походження (виробництва) товару (олія соняшникова нерафінована). В контексті цих доводів відповідач звертав увагу суду на значну кількість податкових накладних (47 штук), виписаних однією датою (30.03.2018) на операції з постачання олії, що не відповідає посвідченню якості від 30.03.2018 №300318, згідно з яким олія в кількості 1004,63 т поставлялася у цистерні однією поставкою. Згідно з доводами відповідача подріблення вартості поставки переслідувало мету уникнути контролю при реєстрації податкових накладних. Реєстрація податкових накладних, виписаних на операції з постачання олії соняшникової від ТОВ "Рінальді Продакт", на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту, здійснювалася із ІР-адреси 46.246.1.200 через ISP Portlane AB, що знаходиться у Європі: Europe, Sweden, 112 26 Stockholm, Barnhusviken (паркова зона). Операція з придбання олії та її реалізації на експорт, зважаючи на основний вид діяльності позивача (переробка молока, виробництво масла, сиру, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, виробництво маргарину), є нетиповою для нього та не мала економічної доцільності, оскільки позивач отримав збиток від операцій купівлі - продажу олії, що свідчить про його намір отримати внаслідок таких операцій тільки податкову вигоду у вигляді права на податковий кредит.

Оцінюючи доводи про відсутність матеріальних та трудових ресурсів у цього контрагента, суд враховує, що такі висновки контролюючим органом зроблені виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №П/811/3228/14.

Відповідач не здійснював аналіз реальності господарської діяльності ТОВ "Рінальді Продакт" на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків.

Відповідно до пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Тобто, доводи контролюючого органу, що у звітності ТОВ "Рінальді Продакт" відсутні об`єкти оподаткування податком на майно спростовуються положеннями статті 266 Податкового кодексу України, оскільки платниками податку на нерухоме майно (приміщення) є лише власники житлової або нежитлової нерухомості.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі № 826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Контролюючий орган в контексті перевірки не досліджував такі господарські відносини ТОВ "Рінальді Продакт" з іншими суб`єктами господарювання.

Суд вважає, що відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідної інформації щодо джерела походження (виробництва) товару (олія соняшникова нерафінована) не може бути беззаперечним підтвердженням того, що така продукція ТОВ "Рінальді Продакт" не придбавалася, без вивчення руху активів, договорів та первинної бухгалтерської документації від постачальників товару, і не може свідчити про безтоварність господарської операції між підприємством та його контрагентом-постачальником, оскільки такий рух активів визначається за наслідком відповідних документальних перевірок ТОВ "Рінальді Продакт" та його постачальників, а також переробника продукції ТОВ "СП Укрсоя".

Водночас, відповідач не надав даних документальних перевірок ТОВ "Рінальді Продакт" та ТОВ "СП Укрсоя", тобто первинні документи вказаних підприємств податковим органом не досліджувалися.

Висновок контролюючого органу про відсутність економічного ефекту та ділової мети у зв`язку зі збитковістю операцій з придбання товару у ТОВ "Рінальді Продакт" та його наступної реалізації на експорт зроблений без урахування положень чинного законодавства щодо нарахування компенсації податку на додану вартість та нульової ставки ПДВ при постачанні товару в режимі експорту.

Отже, визначення фінансового результату та відображення доходів та витрат при його розрахунку здійснюється за виключенням сум непрямих податків (зокрема, сум податку на додану вартість, який має компенсаційний характер при від`ємному значенні).

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Старокостянтинівський молочний завод" придбало у ТОВ "Рінальді Продакт" олію соняшникову нерафіновану за 19439590,60 грн без ПДВ та 3887918,00 грн ПДВ. При цьому за договором комісії вказану олію реалізовано за 19777817,40 грн без ПДВ, ПДВ за вказаною господарською операцією у зв`язку з експортом товару складає 0 грн. Комісійна винагорода та компенсація витрат комісіонера - 120129,52 грн. Таким чином, податковий орган визначив в якості збитків суму ПДВ, що підлягає компенсації позивачу.

Водночас, фінансовий результат (дохід) від експортної операції становить: загальна сума від реалізації цього товару на експорт складає 19777817,40 грн - собівартість експортованого товару 19439590,60 грн - та компенсація витрат комісіонера 120129,52 грн = економічний ефект експортних операцій 218097,28 грн. Таким чином, позитивна різниця, або ж прибуток позивача від зазначених операцій складає 218097,28 грн.

Наведеними розрахунками спростовуються доводи податкового органу щодо збитковості здійснених позивачем господарських операцій.

Крім цього, Верховний Суд в постанові від 20.01.2021 по справі №640/16152/19 дійшов до висновку, що податкове законодавство не містить положень, які б дозволяли контролюючому органу оцінювати витрати суб`єкта господарювання з точки зору їх доцільності, раціональності та ефективності, платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність. При цьому, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

В акті перевірки контролюючий орган посилається на ту обставину, що операції з придбання олії соняшникової у ТОВ "Рінальді Продакт" є "нетиповими" операціями для позивача. Однак в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що видами господарської діяльності ДП "Старокостянтинівський молочний завод" є: оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (КВЕД 46.33); неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90).

Щодо реєстрації ТОВ "Рінальді Продакт" великої кількості податкових накладних, то з доводів позивача вбачається, що така реєстрація відбулась у зв`язку з тим, що партія олії соняшникової нерафінована, яка за своїм обсягом є досить великою, приймалась уповноваженою особою ДП "Старокостянтинівський молочний завод" частинами, а саме по заповненню кожної окремої цистерни, яка вміщує 21,375 т. олії, та про що в кожному випадку складалася окрема видаткова накладна. Такі видаткові накладні містяться в матеріалах справи та досліджені судом. На підставі кожної видаткової накладної оформлена податкова накладна, яка реєструвалась відповідно до вимог Податкового кодексу України. Тобто, велика кількість зареєстрованих податкових накладних пов`язана з великою кількістю видаткових накладних, що в свою чергу спричинено великим об`ємом олії соняшникової нерафінованою.

Крім того, відповідальність за дотримання порядку оформлення податкових накладних несе платник податків, який їх виписав.

Так, Верховний Суд в постанові у справі від 07.03.2018 №804/3420/16, оцінюючи правомірність формування податкового кредиту підприємством, дійшов висновку про те, що посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки їх зобов`язання не спричиняють податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Відносно відсутності зазначення посади ОСОБА_2 у вказаних видаткових накладних, то слід відмітити, що останній підписував видаткові накладні на підставі довіреностей, копії яких містяться в матеріалах справи. Однак з копій довіреностей вбачається, що вони видані на ім`я ОСОБА_2 як на фізичну особу, а не посадову особу ДП "Старокостянтинівський молочний завод".

Посилання контролюючого органу на лист оперативного управління Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 26.10.2018 №653/22-01-06, відповідно до якого ТОВ "Рінальді Продакт" відсутнє за юридичною адресою м. Київ, вул. Сирецька, 9, кв. 116, суд відхиляє як безпідставне, оскільки перевірка ДП "Старокостянтинівський молочний завод" проводилась з 10.10.2018 по 19.10.2018, а тому вказаний лист датований поза межами терміну перевірки. Будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин відповідач суду не надав.

Доводи відповідача про відсутність фактичного впливу здійснених господарських операцій на рух активів ДП "Старокостянтинівський молочний завод" спростовуються встановленими у справі обставинами, оскільки позивач здійснив оплату олії соняшникової за договором від 16.03.2018 №РСК-160318 на користь ТОВ "Рінальді Продакт", тобто рух активів за вказаною господарською операцією підтверджується первинними документами.

У заперечення щодо додаткових доказів по справі представник контролюючого органу зазначив, що згідно оборотно сальдових відомостей наданих на перевірку заборгованість ДП "Старокостянтинівський молочний завод" перед ТОВ "Рінальді-Продакт" становила 23327508,60 грн, а позивач надав платіжні доручення на меншу суму. Однак оплата заборгованості ТОВ "Рінальді Продакт" відбувалась ДП "Старокостянтинівський молочний завод" протягом 2018 року. На підтвердження цього під час розгляду справи позивач надав суду відповідні платіжні доручення.

Також відповідач вказував, що ТОВ "Вестселл" (як комісіонер) експортував 1050000 кг олії соняшникової нерафінованої, що на 45370 кг більше ніж ДП "Старокостянтинівський молочний завод" придбало у ТОВ "Рінальді Продакт".

Однак, комісіонер ТОВ "Вестселл" подав періодичну митну декларацію від 09.06.2018 №UA500170/2018/010460 відносно експорту 1050000 кг олії соняшникової нерафінованої. В подальшому, на виконання вимог Митного кодексу України, ТОВ "Вестселл" подало додаткову митну декларацію (ЕК/ДР) UA500170/2018/011714 до періодичної митної декларації від 09.06.2018 №UA500170/2018/010460, відповідно до якої експорту підлягала олія соняшникова нерафінована в кількості 1004460 кг.

Враховуючи в сукупності вказані обставини, суд вважає, що первинними документами підтверджується факт придбання ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у ТОВ "Рінальді Продакт" товару та його подальша реалізація. З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій з ТОВ "Рінальді Продакт", вказані документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання у господарській діяльності підприємства, обсяги поставленого товару та його оплату.

Оцінюючи взаємовідносин позивача з ТОВ "Сіджи Груп", суд враховує наступне.

Між позивачем та ТОВ "Сіджи Груп" укладені договори поставки від 06.06.2018 №060618/С-СМЗ та від 18.06.2018 №180618/0111.

Згідно з цими договорами та специфікаціями до них ТОВ "Сіджи Груп" зобов`язалось здійснити поставку ДП "Старокостянтинівський молочний завод" ячменю та пшениці врожаю 2018 року.

При цьому, факт поставки товару за вищезазначеними договорами, підтверджується наступними первинними документами:

- актами прийому-передачі та актами прийому-передачі товару на зберігання, згідно з якими ТОВ "Сіджи Груп" передало ДП "Старокостянтинівський молочний завод" пшеницю врожаю 2018 року (2, 3, 4, 5, 6 класу), ячмінь врожаю 2018 року;

- видатковими накладними, згідно з якими ТОВ "Сіджи Груп" передало ДП "Старокостянтинівський молочний завод" пшеницю врожаю 2018 року (2, 3, 4, 5, 6 класу), ячмінь врожаю 2018 року;

- податковими накладними, виписаними на адресу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" його постачальником ТОВ "Сіджи Груп" та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Сіджи Груп" посилалось на такі обставини: позивач не надав акти приймання-передачі товару (зерна пшениці 2, 3, 4, 5, 6 класу та ячменю), передбачені умовами договору поставки від 06.06.2018 №060618/С-СМЗ, а також транспортних документів, документів про перевезення зерна, складських документів, сертифікатів походження сільськогосподарської продукції (зерна) та сертифікату якості, виданого акредитованою лабораторією; в наданих до перевірки договорах поставки, специфікаціях, видаткових накладних відсутня інформація щодо кількості та ціни товару (пшениці) в розрізі класів (2, 3, 4, 5, 6 клас); у видаткових накладних не вказані посади осіб, відповідальних за відпуск/прийом товару. За наявності актів прийому-передачі сільськогосподарської продукції зі зберігання, відповідно до яких ТОВ "Сіджи Груп" передає зі зберігання ДП ''Старокостянтинівський молочний завод'' сільськогосподарську продукцію, договір на зберігання цієї продукції відсутній; джерело походження (виробник) зерна не встановлене.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд враховує, що відповідно до договорів поставки від 06.06.2018 №060618/С-СМЗ та від 18.06.2018 №180618/01П сторони домовилися про те, що постачальник відповідно до статті 667 Цивільного кодексу України може зберігати товар покупця до моменту його вивозу на власних або орендованих складах протягом 90 днів. Вартість зберігання врахована у вартість товару. Вказаними пунктами договорів сторони дійшли згоди про те, що постачальник може зберігати товар покупця до моменту його вивозу на власних або орендованих складах на протязі 90 днів. Вартість зберігання врахована у вартість товару.

Тобто, умовами договорів поставки передбачена можливість зберігання постачальником товару до моменту його вивозу позивачем. У зв`язку з цим окремі договори на зберігання, акти приймання-передачі товару, транспортні документи та складські документи можуть не складатись, оскільки позивач може зберігати товар безпосередньо у постачальника без будь-яких додаткових угод.

Тому врахувавши умови договорів поставки, суд вважає, що відсутність договорів на зберігання, актів приймання-передачі товару, транспортних і складських документів та відсутність самого факту переміщення товару за умови подальшого його оприбуткування не спростовує реальності господарської операції.

Як встановлено з матеріалів справи, ДП "Старокостянтинівський молочний завод" в подальшому передало на комісію ТОВ "Регіон Тех Ком" та ТОВ "Завод олійних культур "Ремрант" товар за накладними, виписаними від імені ТОВ "Сiджи груп", відповідно до договорів комісії від 06.06.2018 №060618/С-СМЗ та від 18.06.2018 №180618/01П.

Оцінюючи доводи про відсутність сертифікатів якості та фітосанітарних сертифікатів, суд враховує, що положеннями Закону України "Про карантин рослин" передбачено, що супроводження оригіналом фітосанітарного сертифікату вимагається під час експорту, імпорту або реекспорту об`єктів регулювання, включених до переліку об`єктів регулювання.

Водночас, під час перевірки контролюючий орган досліджував внутрішньодержавне переміщення товарної пшениці від ТОВ "Сiджи груп" до ДП "Старокостянтинівський молочний завод". Тому під час внутрішньодержавного переміщення товару наявність сертифікатів якості та фітосанітарних сертифікатів відповідно до вимог Закону України "Про карантин рослин" не є обов`язковою.

Крім того, сертифікаційні документи на товар не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки і не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції.

Так, дійсно у договорах поставки, специфікаціях, видаткових накладних у графах "найменування товару" зазначено: пшениця, врожаю 2018 року (2, 3, 4, 5, 6 класу) та пшениця (2, 3, 4, 5, 6 класу), однак не вказані кількість та ціна пшениці в розрізі класів, а саме: 2 класу, 3 класу, 4 класу, 5 класу, 6 класу.

Водночас, суд вважає, що вказані недоліки не спростовують реальності господарських операцій з постачання пшениці. Формальні недоліки первинних бухгалтерських документів, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що видала податкову накладну, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи.

В свою чергу, до перевірки позивач надав митну декларацію EK10ДP від 05.10.2018 №UA504120/2018/108446, відповідно до якої на експорт відправлена пшениця м`яка, не насіннєва 6 класу, 2018 року врожаю, українського походження, насипом, згідно з ДСТУ 37686:2010. Вага нетто - 2104530 кг. Ціна товару - 90322221,854 грн. Вказаною декларацію підтверджений факт реалізації придбаного позивач товару у ТОВ "Сiджи груп".

Той факт, що станом на момент проведення перевірки комісіонери ТОВ "Регіон Тех Ком" та ТОВ "Завод олійних культур "Ремрант" не в повному виконали свої зобов`язання щодо продажу від свого імені сільськогосподарської продукції за межами України, не спростовує факт передачі сільськогосподарської продукції на комісію та наявність у комісіонерів вказаного товару у кількості, придбаній ДП "Старокостянтинівський молочний завод", а також початок процедури митного оформлення пшениці на експорт.

Щодо відсутності у ТОВ "Сiджи груп" основних засобів згідно з даними податкового обліку, суд враховує, що відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідної інформації не може бути беззаперечним підтвердженням того, що така продукція такими особами не придбавалася, без вивчення руху активів, договорів та первинної документації від постачальників товару та не може свідчити про безтоварність господарської операції між підприємством та його контрагентом-постачальником.

Відповідач не надав даних документальних перевірок ТОВ "Сiджи груп", тобто первинні документи вказаного підприємства податковим органом не досліджувалися.

Доводи відповідача про відсутність джерела походження (виробник) зерна стосуються лише господарської діяльності ТОВ "Сіджи Груп", і не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності його господарських операцій.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про те, що первинними документами підтверджені обставини придбання ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у ТОВ "Сіджи Груп" сільськогосподарської продукції.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що податкові накладні, виписані із використанням реквізитів ТОВ "Астрея-Д", ТОВ "Рінальді-Продакт", ТОВ "Сіджи Груп", зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних із IP адрес, які фактично знаходяться в Європі та різних містах України.

Суд враховує, що вказані обставини також не доводять факт відсутності у позивача господарських операцій з його контрагентами. Законодавство України не містить будь яких обмежень, щодо реєстрації податкових накладних чи вчинення інших дій з IP адрес, які фактично знаходяться за межами України.

В свою чергу, позивач пояснив, що під час реєстрації податкових його контагенти могли користувались VPN (Virtual Private Network - віртуальна приватна мережа - узагальнена назва технологій, які дозволяють створювати віртуальні захищені мережі поверх інших мереж із меншим рівнем довіри).

Відповідач посилався також на відповідність поведінки контрагентів позивача ознакам поведінки фіктивного підприємництва, обґрунтовуючи цей довід інформацією, яка зібрана у кримінальних провадженнях №42017101060000150, №42017000000004294, №42016100000001129, №42017000000003630, порушених за фактами вчинення кримінальних правопорушень у сфері економіки.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Водночас, відповідач на підтвердження фіктивності ТОВ "Астрея-Д", ТОВ "Рінальді Продакт", ТОВ "Сіджи Груп" в процесі повторного розгляду справи не надав відповідного судового рішення.

Такі відомості на момент розгляду справи також відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, враховуючи принцип презумпції невинуватості, у разі відсутності вироку у кримінальних провадженнях №42017101060000150, №42017000000004294, №42016100000001129, №42017000000003630, наявність самих кримінальних проваджень в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України не є належним доказом фіктивності контрагентів позивача.

Підсумовуючи викладене, надаючи в загальному оцінку висновкам контролюючого органу, викладеним в акті перевірки, суд відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує такі правові позиції Верховного Суду:

- норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а);

- порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов`язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов`язань (постанова від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770);

- відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (постанова від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а);

- порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16).

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, в пункті 38 рішення у справі "Інтерсплав проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

В пункті 23 рішення у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини вказав, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника.

У пункті 110 рішення у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" Європейський суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

В процесі судового розгляду податковий орган не надав належних доказів вчинення позивачем податкових правопорушень та не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги необхідно задоволити.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства сплачений позивачем судовий збір в розмірі 19210,00 грн слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 09.11.2018 №0011611407, від 09.11.2018 №0011601407.

Стягнути на користь дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" судовий збір у сумі 19210,00 грн, (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 22 березня 2021 року

Позивач:Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" (вул. І. Франка, 47, Старокостянтинів, Хмельницька область, 31104 , код ЄДРПОУ - 31952591) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя О.Л. Польовий