Рішення № 9571569, 21.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/44221.04.10 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Каолін-Інвест"

про стягнення 57998,21 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивачаОСОБА_2, довіреність від 03.12.2009 р.

від відповідача Панкова О.О., довіреність б/н від 19.01.2010 р.

У судовому засіданні 21.04.2010 р. за згодою представників сторін відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Каолін-Інвест" про стягнення 23298,35 грн. вартості недоотриманого товару, 2803,73 грн. вартості транспортних витрат, 16459,19 грн. інфляційних втрат та 15436,94 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань по поставці товару, оплаченого позивачем за договором № 2809/06-ТД від 28.09.2006 р.

Ухвалою суду від 27.10.2009 р. порушено провадження у справі № 54/442, розгляд справи призначено на 09.12.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання 09.12.2009 р. не зявився, через відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Ухвалою суду від 09.12.2009 р. розгляд справи відкладено на 20.01.2010 р.

У звязку із перебуванням судді Демченко Т. С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 20.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 01.02.2010 р. розгляд справи призначено на 10.02.2010 р.

У судовому засіданні 10.02.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 05.03.2010 р.

У звязку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 05.03.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 06.04.2010 р. розгляд справи призначено на 21.04.2010 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2006 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Каолін-Інвест" був укладений договір № 2809/06-ТД, відповідно до умов якого відповідач, як продавець, зобовязався продати та передати у власність позивача, а позивач, як покупець, зобовязався прийняти і оплатити для подальшої реалізації вогнетривкі вироби, згідно специфікацій, що є невідємними частинами договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.1. договору ціна та кількість товару зазначається у специфікаціях, які є невідємною частиною договору, та/або видаткових накладних.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Специфікацією № 1 від 28.09.2006 р. передбачено поставку вогнетривких виробів ПБ-5 у кількості 40320 шт. на загальну суму 46596,70 грн. Додатково у специфікації обумовлена оплата транспортних витрат на суму 5607, 46 грн.

Згідно з п. 3.1. договору товар поставляється на умовах EXW франко-завод продавця, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., смт. Михайлючка, вул. Островського, 1 (відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 1990 р.).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що продавець (відповідач) зобовязується завантажити товар в залізничний транспорт, оформити транспортні документи для відправлення товару, оплатити доставку товару до станції Бережесть та передати покупцю документи на товар.

Відповідно до п. 5.1. договору відповідач зобовязався передати позивачу товар протягом 4 днів з моменту отримання попередньої оплати.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що покупець здійснює 100 % попередню оплату протягом 1 дня з моменту виставлення рахунку-фактури та/або підписання відповідної специфікації, а пунктом 5.4. договору встановлений обовязок позивача протягом одного дня з моменту виставлення рахунку-фактури відшкодувати відповідачу всі, без виключення, витрати повязані з доставкою товару від станції Майдан-Віла до станції Бережесть.

25.09.2006 р. відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру № КИ-0000149 на суму 52204,16 грн., який був оплачений позивачем 02.10.2006 р. платіжними дорученнями №№ 1, 2. Сума зазначеного рахунку включала вартість товару у кількості 40320 шт. та транспортні витрати по його доставці.

Як вбачається з дорожньої відомості від 06.10.2006 р., вантажно-митної декларації від 06.10.2006 р., сертифікату партії № 19 від 06.10.2006 р. та не заперечується сторонами, відповідач поставив позивачу товар, визначений договором, у кількості 20160 шт. на загальну суму 23298,35 грн. Недопоставленим залишився товар у кількості 20160 шт. на суму 23 298,35 грн.

08.01.2008 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 про повернення суми попередньої оплати товару, в якій він визначив термін виконання зазначеного грошового зобовязання до 15.02.2008 р.

Зазначена претензія була отримана відповідачем, про що свідчить його лист-відповідь за вих. № 3101-1 від 31.01.2008 р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст.ст. 662, 663 ЦК України, продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 669, 670 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно зі ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, враховуючи той факт, що відповідачем не було поставлено товар позивачу у строк, встановлений договором, позивач правомірно звернувся до відповідача з вимогою повернути суму попередньої оплати за недопоставлений товар та оплачених транспортних послуг.

Таким чином, з 15.02.2008 р. у відповідача виникло грошове зобовязання перед позивачем на суму 26102,08 грн., яке відповідачем виконане не було.

Після звернення позивача із позовом до суду відповідач 12.03.2010 р. частково сплатив суму боргу, перерахувавши позивачеві 10 000,00 грн., про що свідчить виписка з банківського рахунку позивача.

Враховуючи часткову сплату боргу відповідачем та відсутність у сторін неврегульованих питань щодо сплати боргу в цій частині, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині цих вимог підлягає припиненню, відповідно до п. 1-1) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 16102,08 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як передбачено п. 9.4. договору, за порушення строків передачі товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожний день затримки поставки.

На підставі зазначених положень позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків поставки пеню у розмірі 15436,94 грн.

Як вбачається з умов договору та фактичних обставин справи, відповідач повинен був поставити товар у повному обсязі у строк до 06.10.2006 р. Однак зазначене зобовязання відповідачем не виконано, що є підставою для застосування з 07.10.2006 р. господарських санкцій у вигляді пені за порушення строків поставки.

Як передбачено п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З урахуванням зазначеного, нарахування пені за вказане порушення припиняється 07.04.2007 року.

Як передбачено ст. 256 ЦК України, позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Так, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частинами 3-4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У поданому 20.01.2010 р. клопотанні відповідач просить застосувати при вирішенні спору положення щодо спливу позовної давності.

З урахуванням зазначеного, у позові в частині стягнення пені належить відмовити.

Разом з тим, як передбачено ст.ст. 669, 670, 693 ЦК України, внаслідок порушення постачальником зобовязання щодо передачі попередньо оплаченого товару, покупець має право 1) вимагати передання товару або 2) відмовитися від переданого товару, а якщо він оплачений, - вимагати повернення суми попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи, позивач у надісланій 08.01.2008 р. претензії фактично відмовився від недопоставленого товару та вимагав повернути до 15.02.2008 р. суму попередньої оплати за непоставлений товар.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, перебіг позовної давності щодо вимог про повернення суми попередньої оплати почався з 16.02.2008 р. і не сплив на момент подання позову (22.10.2009 р.).

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 16 459,19 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2006 р. по липень 2009 р. Між тим, як встановлено судом, прострочення грошового зобовязання відповідача настало з 16.02.2008 р., а отже, з цієї дати починається перебіг строку нарахування інфляційних втрат.

Згідно з розрахунком суду за період з лютого 2008 по липень 2009 р. розмір інфляційних втрат становить 6 656,03 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

16.02.2008 - 31.07.200926102,081,2556656,03

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 22 758,11 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам. При цьому витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу з суми у 10000,00 грн., провадження стосовно якої припинено, підлягають стягненню з відповідача з огляду на часткове погашення боргу відповідачем після звернення позивача до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Каолін-Інвест" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-А, ідентифікаційний код 32852489) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (85300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 16102 (шістнадцять тисяч сто дві) гривні 08 коп. основного боргу, 6 656 (шість тисяч шістсот пятдесят шість) гривень 03 коп. інфляційних втрат, 327 (триста двадцять сім) гривень 58 коп. державного мита та 133 (сто тридцять три) гривні 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині у позові відмовити.

4.Припинити провадження у справі в частині стягнення 10 000,00 грн. основного боргу.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 05.05.2010 р.