Ухвала суду № 95715587, 22.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/3022/21

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

22 березня 2021 року м. ХарківСуддя Харківського окружного адміністративного суду Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття до розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А 0501 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

установив

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: визнати незаконною бездіяльність та зобов`язати військову частинку А 0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомні допомоги за кожну дату прибуття до нового місця дислокації військової частини 26.09.2016, 10.10.2016, 06.11.2017, 12.03.2018, 02.04.2018, 10.05.2018, 24.12.2018, 08.07.2019, 23.03.2020, виходячи з відповідного посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Спірні правовідносини виникли внаслідок невиплати позивачеві підйомної допомоги, пов`язаної зі зміною дислокації військової частини, в порядку, визначеному наказами Міністерства оборони від 22.10.2001 № 370 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України” та від 05.02.2018 № 45 “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги”.

Оскільки усі вимоги заявника витікають із проходження публічної служби, то за загальним правилом до таких вимог підлягає застосуванню строк давності звернення до суду, передбачений ч.5 ст.122 КАС України, тобто один місяць.

Виняток є вимоги, на які поширюється ст. 233 Кодексу законів про працю України (оплата праці).

Однак, згідно висновку Верховного Суду від 04.03.2020р. по справі №802/1854/17-а підйомна допомога не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, а є самостійним видом допомоги, яка виплачується за певних умов при переїзді на нове місце військової служби в інший населений пункт.

До того ж відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України окружному адміністративному суду при вирішенні даного спору належить керуватись і правовою позицією постанови Верховного Суду від 22.01.2020р. по справі №620/1982/19, де указано, що вимоги у сфері публічної служби мають заявлятись у строк за ч.5 ст.122 КАС України, адже законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

До суду позов направлений поштою 23.02.2021 та згідно відбитку штампу реєстрації вхідної кореспонденції надійшов до суду 25.02.2021, тобто поза межами строків визначених ст.122 КАС України.

Позивач зазначає, що строки звернення до суду ним не пропущені, оскільки підйомна допомога входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, а отже на неї не поширюються строки, визначені ст.122 КАС України.

Проте зазначене твердження, з огляду на викладені вище обставини, суд вважає необґрунтованими.

Отже, суд доходить висновку, що даний позов подано із пропущенням строку звернення до адміністративного суду, а заяви про поновлення цього строку матеріали позову не містять, що не відповідає приписам ч.6 ст.161 КАС України.

З урахуванням викладеного, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 р. підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані позивачем у позовній заяві - визнано неповажними, позовну заяву залишено без руху; надано позивачу термін для надання, в разі наявності, інших підстав для поновлення строку звернення до суду.

На виконання ухвали від 01.03.2021 року позивачем 10.03.2021 електронною поштою без електронного підпису та в подальшому поштою (вх. 01-26/21688/2021 від 15.03.2021) надано заяву, у якій зазначено, що про наявність порушеного права позивач дізнався з рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.201 № 520/16490/20, що обумовило складання позовної заяви, вивчення питання складових грошового забезпечення, з якої суд не вбачає інших поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані, зокрема, ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, в даному випадку, суд не вбачає поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. В матеріалах позовної заяви докази таких обставин відсутні.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право особи уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 123, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву повернути позивачу.

Копію ухвали разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Зоркіна Ю.В.