Рішення № 95715571, 10.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 березня 2021 року № 520/4610/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача Ісаєнко М.О.

представника відповідача Шамілової Л.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" (вул. Бєлгородська, буд. 5,смт. Солоницівка, Дергачівський район, Харківська область, 62370, код ЄДРПОУ 33337750) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.04.2019 року № 00001291403 форма "Р" в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток у розмірі 806108,63 грн. (податкові зобов`язання - 644886,90 грн., штрафні санкції - 161221,73 грн.).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року скасовані в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001291403 форми "Р" від 17 квітня 2019 року в частині нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у сумі 97541,46 грн (дев`яносто сім тисяч п`ятсот сорок одна гривня 46 копійок) та нарахованих штрафних санкцій у сумі 24385,37 грн (двадцять чотири тисячі триста вісімдесят п`ять гривень 37 копійки). Справа в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року залишені без змін.

Ухвалою від 11 січня 2021 справа прийнята в провадження суддею Зоркіною Ю.В. та призначено підготовче судове засідання. Протокольною ухвалою від 18.02.2021 у справі закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 10.03.2021 замінено відповідача по справі на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України .

В судовому засіданні як на підставу задоволення позовних вимог представник позивача послалася на те, що при проведенні перевірки контролюючим органом не визнано факту здійснення операцій між ТОВ "КОМ-ФОР" та його контрагентами ТОВ "Будівельна компанія "Елізіум" та ПП "Олімп", та стверджуючи, що кошти, які надійшли від цих суб`єктів господарювання на загальну суму 547023.00 грн. не пов`язані з постачанням товарів, жодного доказу такого твердження у акті перевірки не наводить. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. Згідно наданого до суду відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень, наполягав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є цілком законним та обґрунтованим, відповідає чинному податковому законодавству України, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 33337750.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області було проведено документальну планову перевірку ТОВ "КОМ-ФОР" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт № 882/20-40-14-03-06/33337750 від 20.03.2019 р.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення по податку на прибуток: в порушення п.п.І4.1. 11 п.14. 1 ст. 14, п. 44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1. 1. п.134.1 ст.134 п. 135.1 ст.135, п.п 139.2.1, п.п. 139.2.2, п. 139.2 ст.139. Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-V1 (зі змінами та доповненнями), з урахуванням вимог Закону України від 16.07.1999, № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України" від 24.05.1995, № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704), П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за №27/4248, П(С)БО №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Мінфіну України від 07.02.2013 № 73 та зареєстрованого в Мінюсті України 28.02.2013 за №336/22868, П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Мінфіну України від 29 листопада 1999 р. N 290 та зареєстрованого в Мінюсті України 14 грудня 1999 р. за N860/4153, п. 5 П(С)БО №1 1 "Зобов`язання", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 №20 та зареєстрованого в Мінюсті України 11.02.2000 за №85/4306, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом МФУ від 10 серпня 2000 р. № 193, занижено фінансовий результат до оподаткування за 1 квартал 2016р. в сумі 5126 грн. (наведено до відома згідно ст. 102.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ), за півріччя 2016р. в сумі 1307 грн. (2 кварталі307 грн.), за 9 місяців 2016 р. в сумі 3673 грн. (З квартал 2366 грн.), за 2016 рік у сумі 854637 грн. ( 4 квартал 2016 року 850964 грн.), 1 квартал 2017 року в сумі 201 1 775 грн., за півріччя 2017р. в сумі 2064045 грн. (2 квартал 52270 грн.), за 9 місяців 2017р. в сумі 2156169 грн. (З квартал 92124 грн.), за 2017 рік у сумі 2299707 грн. ( 4 квартал 2017 року 143538 грн.), 1 квартал 2018 року в сумі 401383 грн., за півріччя 2018р. в сумі 265638 грн. (2 квартал - 135745 грн.). за 9 місяців 2017р. в сумі 428360 грн. (3 квартал 162722 грн.), та в результаті заниження показників рядка 03 Декларацій „Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України у розмірі 577105 грн. в тому числі: завищення показників на загальну сумі 291989 грн., в тому числі за І квартал 2016 року в сумі 5733 грн. (наведено до відома згідно ст. 102.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VІ), за півріччя 2016 року в сумі 10869 грн., за 9 місяців 2016 року в сумі 13344 грн., за 1 квартал 2018 в сумі 278645 грн. та його заниження втому числі за 1 квартал 2017 року в сумі 157840 грн., за півріччя 2017 року в сумі 303397 грн., за 9 місяців 201 7 року в сумі 324532 грн., за 2017 рік в сумі -29813 1 грн., за півріччя 2018 року в сумі 121254 грн., за 9 місяців 2018 в сумі 278974 грн., встановлено заниження об`єкту оподаткування "+" (від`ємне значення ,.-") (ряд. 04 Декларації): за 2016 рік у сумі 854637 грн. (4 квартал 2016 року 850964 грн.), 1 квартал 2017 року в сумі 2169615 грн., за півріччя 201 7р. в сумі 2367442 грн. (2 квартал 197827 грн.), за 9 місяців 2017р. в сумі 2480701 грн. (З квартал 1 13259 грн.), за 2017 рік у сумі 2597838 грн. (4 квартал 2017 року 117137 грн.), 1 квартал 2018 року в сумі 122738 грн.. за півріччя 2018р. в сумі 386892 грн. (2 квартал 264154 грн.), за 9 місяців 2018р. в сумі 707334 грн. (З квартал 320442 грн.), що призвело до заниження визначення податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 на загальну суму 748768 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 153835 грн., за 1 квартал 2017 року у сумі 390531 грн., за 2 квартал 2017 року у сумі 35609 грн., за 3 квартал 2017 року у сумі 20387 грн., за 4 квартал 2017 року у сумі 21085 грн., за 1 квартал 2018 року у сумі 22093 грн., за 2 квартал 2018 року у сумі 47548 грн. за 3 квартал 2018 року у сумі 57680 грн.

03.04.2019 р. на акт перевірки позивачем було подано заперечення, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки № 882/20-40-14-03-06/33337750 від 20.03.2019 року ГУ ДФС у Харківській області було залишено без змін, а заперечення - без задоволення, про що підприємство було повідомлено листом № 18617/10/20-40-14-03-13 від 12.04.2019.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом 17 квітня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001291403 форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" по податку на прибуток у розмірі 748768.00 грн. та нараховано штрафних санкцій на загальну суму 187192.00 грн.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток у розмірі 806108.63 грн. (податкові зобов`язання - 644886,9грн., штрафні санкції - 161221.73 грн.). зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що нарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток 97541, 46 грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій у розмірі 24 385, 37 грн. ґрунтується на висновку про заниження суми доходів по рядку 01 Декларації з податку на прибуток підприємства в загальному розмірі 547023,00 грн., за рахунок заниження інших операційних доходів (показник по рядку 2120 "Інші операційні доходи" Звіту про фінансові результати у відповідних розмірах та періодах внаслідок не включення до складу інших доходів коштів, отриманих від ТОВ "Будівельна компанія "Елізіум" (пн. 40462777) та ПП "Олімп" (пн. 31414089), які, як вважає відповідач не пов`язані з постачанням товарів, не можуть вважатись отриманими в рамках договорів з постачання, документальне оформлення позивачем поставки товарів на адресу цих підприємств здійснено лише формально за відсутності факту реального здійснення господарської операції, проведеним аналізом податкової інформації встановлено, що у ТОВ "Будівельна компанія "Елізіум" та ПП "Олімп" відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання товарів широкого асортименту, робіт, послуг для подальшого їх використання у власній господарській діяльності або реалізації на адресу покупців, оскільки на підприємствах окрім керівника відсутні працюючі, ТОВ "Будівельна компанія "Елізіум" та ПП "Олімп" не відображають у податковій звітності інформацію, яка засвідчує наявність основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток всього у сумі 547 023 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 410 161 грн. (за 4 квартал 2016 року на суму 401 362 грн.), за 1 квартал 2017 року на суму 136 862 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 5126 грн. (до відома), півріччя 2016 року на суму6433 (2 квартал 2016 р. у сумі 1307 грн.), за 9 місяців 2016 року на суму 8799 грн. (3 квартал 2016 року - на суму 2366 грн.)

Так, судом встановлено, що між ТОВ "КОМ-ФОР " (Постачальник) та ТОВ "Будівельна компанія "Елізіум" укладено Договір №МО-566/16 від 10.10.2016 р., згідно п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупцеві матраци, наматрацники та інші супутні товари, далі по тексту "Товар" , у строки та на умовах, передбачених даним Договором, а Покупець зобов`язується прийняти такий Товар, оплатити його у термін, передбачений даним Договором.

На підтвердження виконання умов договору та передачі товару, позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні за період жовтень 2016 по квітень 2017 року, які містяться в матеріалах справи.

Згідно наданого позивачем витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності ТОВ "КОМ-ФОР" є виробництво матраців, та неспеціалізована оптова торгівля.

Позивач є виробником поставленого ТОВ "Будівельна компанія "Елізіум" за договором №МО-566/16 від 10.10.2016 р. товару.

Розрахунок за поставлений товар проводився у безготівковій формі, заборгованість за поставлений товар відсутня, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками про надходження грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "КОМ-ФОР" від ТОВ "Будівельна компанія "Елізіум".

Крім того, судом встановлено, що 26.02.2013 р. між ТОВ "КОМ-ФОР" та ПП "Олімп" було укладено Договір №МО-32/13, згідно п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупцеві матраци, наматрацники та інші супутні товари, далі по тексту "Товар" , у строки та на умовах, передбачених даним Договором, а Покупець зобов'язується прийняти такий Товар, оплатити його у термін, передбачений даним Договором.

На підтвердження виконання умов договору та передачі товару, позивачем долучено до матеріалів справи видаткову накладну К-2931 від 05.09.2016 р. Судом встановлено, що отриманий ПП "Олімп" за цією накладною товар було повернено 23.09.2016 року за накладною на повернення КП-0387.

Згідно наданої позивачем Оборотно-сальдова відомість по рах361 по операціям з ПП "Олімп" вбачається, що поставка товарів ПП "Олімп" здійснювалась і до перевіряємого періоду, з жовтня 2015 року, і кошти за такий товар надходили вже в 2016 року, та були враховані відповідачем при визначенні податкових зобов`язань.

Товар, який поставлений ПП "Олімп" за видатковою накладною К-2931 від 05.09.2016 р. придбано позивачем у ФОП ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) за видатковою накладною № 0000041 від 31.05.2016 року, яку було досліджено в судовому засіданні.

Розрахунок за поставлений товар проводився у безготівковій формі, заборгованість ПП "Олімп" за поставлений товар відсутня, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками про надходження грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "КОМ-ФОР" від ПП "Олімп".

В судовому засіданні, та додаткових поясненнях, представник позивача зазначила, ТОВ "Будівельна компанія "Елізіум" отримання товару здійснювало шляхом самовивозу з місця розташування оптового регіонального складу ТОВ "КОМ-ФОР" у м. Дніпропетровську, який використовується ТОВ "КОМ-ФОР" на підставі Договору оренди , укладеного з ТОВ "МАС ЦЕНТР" (пн.37805784).

На підтвердження переміщення товару від місця виробництва у смт. Солоницівка Харківської області до м. Дніпропетровська позивачем надано товарно-транспортні накладні, які містять підпис та печатку перевізника .

Позивачем надано договори-заявки на перевезення ТМЦ та актів виконаних робіт з перевезення по маршруту смт. Солоницівка - м. Дніпропетровськ, тобто до місця розташування регіонального оптового складу ТОВ "КОМ-ФОР", з якого відбувався відпуск товару ТОВ "Будівельна компанія "Елізіум".

На підтвердження доставки товару, який отриманий ПП "Олімп" за видатковою накладною № 2931 від 05.09.2016 року - каркас ліжка до складу у м.Києві позивачем надано копії акту про надані транспортні послуги за маршрутом Запорізька область - м.Київ від 01.06.2016 року, товарно-транспортної накладної № 52 від 31.05.2016 р.

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27 лютого 2018 року Київ справа № 813/1766/17 зазначив, що господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу. За змістом пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, з метою здійснення бухгалтерського обліку дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відноситься до загального доходу Товариства.

Відповідно до акту перевірки зазначено, що отримані від ТОВ "Будівельна компанія "Елізіум" та ПП "Олімп" кошти не пов`язані з постачанням товарів, а є активом, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду.

Згідно п.7 П(С)БО "Дохід" Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

П. 8 цього ж П(С)БО встановлює, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

В даному випадку виконання договорів купівлі-продажу товарів між позивачем та його контрагентами підтверджується видатковими накладними, банківськими виписками, іншими угодами, за якими позивачу надавались послуги , що необхідні були для виконання ним своїх договірних зобов`язань, зокрема - перевезення, товарно-транспортними накладними.

До складу "інших доходів", п.7 П(С)БО 15 "Дохід" відносить, зокрема, дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", - операційна діяльність підприємства - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Відповідачем не наведено аргументів та доказів того, як дохід від постачання/реалізації готової продукції, виробництво якої є основним видом діяльності позивача може бути віднесено до складу інших доходів. Доказів обрахування в обліку позивача заборгованості за зазначеними контрагентами до суду також не подано.

Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Суд звертає увагу, що на виконання вищезазначених норм ПКУ, а також п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.п. а) п.185.1 ст.185, ст.188, ст.201 Податкового кодексу України позивачем результати операцій з постачання товарів було відображено у відповідній податковій звітності, виписано та зареєстровано податкові накладні, нараховано та сплачено в повному обсязі як податок на прибуток підприємств, так і податок на додану вартість.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано доказів, які б ставили під сумнів виконання вказаних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Так судовим розглядом встановлено, що по кримінальному провадженню 32017030000000007 від 10.02.2017, на яке міститься посилання в акті перевірки в реєстр внесена ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області по справі 161/4283/17 про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів з можливістю їх вилучення , зокрема оригіналів документів щодо відкриття та використання рахунків ТОВ « будівельна компанія « Елізіум» . Вказана ухвала не містить даних стосовно того, що провадження відкрито за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205 КК України за фактом фіктивного підприємництва ТОВ « Будівельна компанія « Елізіум».

Стосовно кримінального провадження 32017210000000007, відомості стосовно нього внесені до Єдиного реєстру за озадками кримінального правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.3 ст.15, ч.5 счт.27, ч.3 ст.212 КК України , стосовно ТОВ « Інвойс Сервіс» .

Також згідно ухвал Шевченківського районного суду м. Києва від 17.05.2017 по справі 761/16628/17 та по справі 761/16609/17 слідчими СУ ФР Офісу ВПП здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно службових осіб ТОВ ««Паритет Агро» (провадження 32016100110000177).

Суд зазначає, що відповідно до частини шостої ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Твердження фіскального органу про наявність кримінальних проваджень стосовно ТОВ "Будівельна компанія "Елізіум" не може бути взято до уваги, оскільки в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду

Доказів наявності судових рішень, чи вироку суду за вказаним кримінальним провадження відповідачем суду не надано, як не встановлено судом в порядку ст.9 КАС України.

Щодо податкової інформації стосовно ТОВ « Будівельна компанія «Елізіум» (а.с.50-82, т.3), якими зафіксовано відсутність можливості виконання господарських операцій, неподання податкової звітності, встановлення факті придбання товарів робіт послуг у контрагентів, які здійснюють операції з реалізації товарів послуг невідомого походження, наявності негативної інформації стосовно контрагентів вказаного суб`єкта господарювання, відсутності трудових ресурсів

Суд зазначає, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та інших податкових зобов`язань, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача.

Суд зауважує, що в цьому випадку, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Відсутність у контрагентів позивача задекларованих матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру. Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак вони є окремими платниками податку на додану вартість.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що вказана інформація не є належним доказом на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства, аналогічні висновки викладені в постановах ВС у справах 520/4150/19 від 16.092020, 826/14004/17 від 03.02.2021

Крім цього, як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття податковим органом вказаного висновку став вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2017 р. по матеріалам кримінального провадження № 201/8082/16-к (пр.1-кп/201/11/2017) щодо вчинення особами кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.212 КК України, згідно якого було притягнуто до кримінальної відповідальності посадових осіб ПП "Олімп".

Судом встановлено, що вказаний вирок суду стосується фіктивної діяльності посадових осіб ПП "Олімп", тому не може жодним чином стосуватись господарської діяльності позивача. Згідно вироку суду від 16.06.2017 року встановлено, що членами організованої групи для прикриття незаконної діяльності залучені суб`єкти господарювання в тому числі ПП "Олімп" в період з січня 2013 року по лютий 2015 року. (а.с. 16 т. 3).

Вищезазначений період діяльності ПП "Олімп", не входить до періоду який підлягав перевірці, оцінка безпосередньої діяльності позивача чи його посадових осіб з ПП "Олімп" у цьому вироку не зазначена, не встановлено, що спірні господарські операції є нікчемними та такими що порушують публічний порядок..

Суд також зазначає, що згідно обставин викладених у вироку, інформації з витягу ЄДРПОУ від 25.06.2019, злочинні дії винних осіб щодо зміну складу або інформації про засновників, зміни керівника ПП « Олімп» здійснено 25.06.2014 тобто після укладання договору з позивачем .

Злочинні дії стосовно ПП « Олімп» відбувалися у період з червня 2014 по лютий 2015, тоді як у вказаний період будь-яких поставок не проводилося, перші з поставок вчинені у жовтні 2015 року.

Згідно даних ЄДР з 02.02.2015 внесені зміни щодо керівника ПП «Олімп» , отже господарські операції відбувалися між вказаними суб`єктами відбулися після того, як осіб, які шляхом підроблення статутних документів здійснили злочинні дії щодо зміни керівника та складу засновників ПП «Олімп», усунуто від керівництва . Відповідно участі у господарських операціях з « КОМ-ФОР» в тому числі у перевіряємий період, особи які визнані винними за вироком 16.06.2016 участі не брали.

Отже, такі обставини ще не надають підстав для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування до позивача заходів відповідальності.

Інших доказів встановлення фіктивного підприємництва відносно позивача відповідачем до суду не надано, а також не надано доказів визнання у судовому порядку недійсним спірних договорів, укладених позивачем з його контрагентами.

Під час розгляду даної справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірною операцією, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірною операцією.

Суд також зазначає, що долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується витягами з ЄДРПОУ, записи в якому в силу положень ч.1,4 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вважаються достовірними; можуть бути використані у спорі з третьою особою та використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Доказів того, що установчі документи визнані недійсними в судовому порядку відповідачем в силу ст.77 КАС України суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Надані до перевірки первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів ТОВ "КОМ-ФОР", зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2018 року в адміністративному провадженні №К/9901/29192/18 зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо. Та, крім того, вказав, що відсутність необхідних умов та засобів для здійснення господарської діяльності, в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів не може свідчити про відсутність у підприємства можливості виконувати свої зобов`язання за правочинами, оскільки обрання способу ведення господарської діяльності належить до відання безпосередньо самого суб`єкта господарювання, і у відповідності до чинного законодавства він не позбавлений права залучати третіх осіб на договірних умовах для виконання своїх зобов`язань перед контрагентами.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "Будівельна компанія "Елізіум", та ПП "Олімп" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано доказів, які б ставили під сумнів виконання вказаних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" з його контрагентами мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001291403 форми "Р" від 17 квітня 2019 року в частині нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у сумі 97541,46 грн (дев`яносто сім тисяч п`ятсот сорок одна гривня 46 копійок) та нарахованих штрафних санкцій у сумі 24385,37 грн (двадцять чотири тисячі триста вісімдесят п`ять гривень 37 копійки).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 22.03.2021

Суддя Зоркіна Ю.В.