Рішення № 95715459, 22.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 р. № 520/2462/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (реквізити: Майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) щодо зменшення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 серія МК, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) пенсії при її перерахунку 14.12.2020 з 90 відсотків до 60 відсотків та обмеження її максимальним розміром і скасувати результати перерахунку пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 , які зроблені ГУ ПФУ у Харківській області 14.12.2020 за допомогою комп`ютерної програми у формі макетної обробки, за версією 1.6.59.1, з посиланням на рішення ГУ ПФУ №963290159661, на підставі довідки на ім`я ОСОБА_1 про заробітну плату від 10.03.2020 №18- 138, та якими пенсію зменшено до розміру 60 відсотків від заробітної плати і обмежено максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугою років у повному обсязі з моменту виникнення у позивача права на перерахунок пенсії - з 13.12.2019 в розмірі 90 відсотків (29824,70 грн.) від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Харківської області від 10.03.2020 №18-138 про заробітну плату, яка складає 33138,56 грн., за посадою - прокурор відділу прокуратури Харківської області, без обмеження її максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області після проведеного перерахунку виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 13.12.2019 в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, без обмеження її максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області після проведеного перерахунку здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії у повному обсязі, одноразово, без обмеження її максимальним розміром, за період з 13.12.2019 з урахуванням проведених платежів;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 908 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Також зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Харківський області не розглянуло належним чином її звернення, у наслідку чого, відповідачем допущено протиправну бездіяльність. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 року за означеним позовом відкрито спрощене позовне провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу 23.02.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач 02.03.2021 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-УІІ пенсія призначається в розмірі 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до І січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виконане рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 по справі № 520/8303/2020. Розрахунок пенсії позивача після виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 по справі № 520/8303/2020 складає: з 13.12.2019 року: середньомісячний заробіток 33138,56 грн., загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 60%; основний розмір пенсії від середньомісячного заробітку 19883,14 грн. Максимальний розмір пенсії 16380.00 грн. Розрахунок пенсії з 01.07.2020: середньомісячний заробіток - 33 1 38,56 грн., загальний процент розрахунку пенсії від заробітку - 60%, основний розмір пенсії від середньомісячного заробітку 19883,14 грн., максимальний розмір пенсії 17120,00 грн. Розрахунок пенсії з 01.12.2020: середньомісячний заробіток - 33138,56 грн., загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 60%, основний розмір пенсії від середньомісячного заробітку - 19883,14 грн., максимальний розмір пенсії- 17690,00 грн.

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем 09.03.2021 року надана відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов - не погоджується. Зазначає при цьому, що законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно із ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Позивач вважає, на момент її звернення до відповідача чинним законодавством передбачена можливість перерахунку раніше призначеної мені довічно пенсії за вислугу років, яку я отримувала до цього часу відповідно до законодавства про прокуратуру, а відтак - встановлене право позивача на її перерахунок за певних умов та в порядку, передбачених Законом України "Про прокуратуру", за яким їй призначено пенсію.

Позивач зазначає також, що своє право на перерахунок пенсії у вказаних відсотках та без обмеження її максимальним розміром вона неодноразово реалізовувала.

ОСОБА_1 зазначила також, що у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані положення Закону, які призводять до скасування та звуження існуючих прав і свобод.

Заперечує проти доводів Відповідач стверджує, що виконав рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 по справі №520/8303/2020, але фактично це не відповідає дійсності, оскільки до цього часу їй не розрахована і не виплачена сума заборгованості по пенсії з 13.12.2019, як зобов`язав суд.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Як встановлено за матеріалами справи, з 12.12.2001 ОСОБА_1 являється пенсіонером органів прокуратури України та перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області.

З цього часу, на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789- XII від 05.11.1991 (в редакції від 12.07.2001), органами Пенсійного фонду України позивачу призначена довічно пенсія за вислугою років у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку, яку ОСОБА_1 отримувала без обмеження її максимального розміру, що підтверджується записами у пенсійному посвідченні (а.с. 18).

Судовим розглядом встановлено, що з 01.04.2010 ОСОБА_1 звільнилась з органів прокуратури з посади прокурора відділу прокуратури Харківської області за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років, на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 19-20).

У зв`язку із тим, що 06.09.2017 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", згідно з якою до чинної постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 (Додатки) внесено зміни, а саме: підвищено посадові оклади та надбавки за класні чини прокурорсько-слідчим працівникам, ОСОБА_1 08.04.2020 звернулась до відповідача із письмовою заявою, яка зареєстрована за №1183, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії та необхідними документами. Проте, 13.04.2020 рішенням №963290159661 ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії, яке вона оскаржила у суді.

Харківський окружний адміністративний суд по справі №520/8303/2020, своїм рішенням від 28.08.2020, яке набрало законної чинності 24.11.2020, за позовом ОСОБА_1 , визнав протиправним та скасував рішення №963290159661 від 13.04.2020 ГУ ПФУ в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років і зобов`язав відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугою років з 13.12.2019, згідно довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 10.03.2020 №18-138, за посадою - прокурор відділу прокуратури Харківської області.

Як встановлено за матеріалами справи, 09.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Харківської області з двома заявами, додавши вказане рішення Харківського окружного адміністративного суду: перша заява, яка зареєстрована за №159661 - це заповнений спеціалістом ГУ ПФУ в Харківській області та підписаний заявником бланк заяви про перерахунок пенсії (а.с. 21), а друга - з вимогою виконати вказане рішення суду, а також перерахувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі 90 відсотків від суми її місячної заробітної плати, без обмеження максимального розміру та прохання здійснити відповідні виплати з урахуванням вже одержаних нею сум з 13.12.2019 (а.с. 22).

На письмові заяви ОСОБА_1 відповідачем надана письмова відповідь, яка надійшла позивачу поштою 22.01.2001 року, в якій повідомлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.20020 року виконано. З вказаної відповіді та пенсійної справи, позивачу стало відомо, що 14.12.2020 відповідачем на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 року та з посиланням на рішення ГУ ПФУ №963290159661, за допомогою комп`ютерної програми зроблена "макетна обробка" даних пенсійної справи позивача, за версією "1.6.59.1", та перерахунок пенсії, згідно довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 10.03.2020 №18-138, виходячи з 60 відсотків (19883.14 грн.) від її середньомісячного заробітку, який складає 33138,56 грн., та обмежено пенсію позивача максимальним розміром: з 13.12.2019 року - до 16380 грн., з 01.07.2020 - до 17120 грн., а з 01.12.2020 - до 17690.00 грн.

Отже, перерахована пенсія ОСОБА_1 за розрахунками відповідача на цей час складає 17690.00 грн. (а.с. 35-36).

15.01.2021 року відповідачем зроблено першу виплату позивачу вказаної перерахованої пенсії.

Позивач зазначає, що суму заборгованості за період з 13.12.2019 по 31.12.2020 відповідач не розрахував, не вказав у відповіді від 13.01.2020 і не почав виплачувати, навіть, частинами, повідомивши у вказаній відповіді, що її нібито нараховано і буде виплачено при наявності відповідного фінансування, фактично відмовивши їй у виплаті і не виконавши у повному обсязі рішення суду.

Не погоджуючись з діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII (далі - Закон від 05.11.1991 року №1789-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 50-1 Закону від 05.11.1991 року №1789-XII (зі змінами внесеними згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру"» від 12.07.2001 № 2663-III в редакції Закону, чинній на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Згідно з ч. 13 та 18 ст. 50-1 Закону від 05.11.1991 року №1789-XII (в редакції Закону від 08.07.2011 року №3668-VI) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

14.10.2014 року прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон від 14.10.2014 року №1697-VII), який набрав чинності 15.07.2015 року та на цій підставі втратила чинність ч. 18 ст. 50-1 Закону від 05.11.1991 року №1789-XII.

Разом з цим, порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури урегульовано ст.86 Закону від 14.10.2014 року №1697-VII, відповідно до ч. 20 якої (в первинній редакції) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Надалі, Законом України "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року №76-VIII (далі - Закон від 28.12.2014 року № 76-VIII, набрав чинності 01.01.2015 року) до ч. 18 ст. 50-1 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII (в редакції Закону від 08.07.2011 року № 3668-VI) та до ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року №1697-VII внесені зміни, зокрема, вказані частини викладено у однакових редакціях: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону від 14.10.2014 року №1697-VII попередній Закон від 05.11.1991 року №1789-XII із змінами частково втратив чинність, крім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої ст. 50-1.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону від 28.12.2014 року №76-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, у тому числі щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Окрім цього, 11.10.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII, яким викладено у новій редакції, зокрема, п. 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії, положення ст.50-1 Закону від 05.11.1991 року №1789-XII (крім частин третьої, четвертої, шостої, одинадцятої) втратили чинність згідно з Законом від 14.10.2014 року №1697-VII.

Визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за вказаним Законом віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Отже, ч. 13 та 18 ст. 50-1 Закону від 05.11.1991 року №1789-XII є нечинними.

Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII (зі змінами згідно Закону від 28.12.2014 року №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акту, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Суд зазначає, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури (як було передбачено ч. 18 ст. 501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII, а потім ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року №1697-VII (зі змінами згідно Закону від 28.12.2014 року №76-VIII) зумовило неможливість проведення відповідачем відповідно перерахунку.

Аналогічні правові висновки були викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі № 127/11766/16-а, від 14.02.2018 року по справі № 569/5531/16-а, від 22.08.2018 року по справі № 754/15912/16-а.

Так, постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

У п. 54 вказаної постанови Верховний Суд звертає увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом від 14.10.2014 року №1697-VII покладено саме на відповідача, що у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує ст. 22 Конституції України.

Проте, рішенням Другого сенату Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище справа №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення по справі №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року, є втрата чинності з 13.12.2019 року норм ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами.

Конституційний Суд України в п. 3 рішення по справі №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року встановив такий порядок виконання ухваленого рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону від 14.10.2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону від 14.10.2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

У своєму рішенні Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Ч. 20 ст. 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема, питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Системний аналіз норм свідчить, що Закон від 14.10.2014 року №1697-VII з 13.12.2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка набрала законної сили 06.09.2017, було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.

Як вже зазначалось, на момент призначення позивачу пенсії, та з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 у справі № 520/8303/2020 для позивача порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону від 05.11.1991 року №1789-XII, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком, а також те, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та надав довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), втім останній відмовив у здійсненні такого перерахунку.

Як вже зазначалось та встановлено в ході розгляду справи з 12.12.2001 ОСОБА_1 являється пенсіонером органів прокуратури України.

Суд зазначає, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України по справі №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

У контексті цього суд зазначає, що відсутність механізму перерахунку пенсії не може бути підставою для відмови у здійсненні такого перерахунку та, як наслідок, позбавлення особи належних їй виплат.

Як встановлено в ході розгляду справи, заява від 09.12.2020, з якою ОСОБА_1 зверталась до органу пенсійного фонду про перерахунок пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку, без обмеження її максимальним розміром, були оформлені заявником відповідно до вимог чинного Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (в редакції від 07.07.2014 року). До заяв ОСОБА_1 додано наступні необхідні документи: копія рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2020, копія паспорту та ідентифікаційного коду. Оригінал довідки від 10.03.2020 року №18-138, яка надана прокуратурою Харківської області, про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що враховується для перерахунку пенсії, за нормами, чинними на 06.09.2017, тобто після змін, внесених, постановою Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017, яка необхідна для правильного перерахунку пенсії, позивачем надавалась спеціалістам ГУ ПФУ в Харківській області разом із заявою про перерахунок пенсії ще 08.04.2020, та яка знаходиться в матеріалах пенсійної справи.

У вказаній довідці відображені наступні данні: посадовий оклад -5730.00грн., надбавка за класний чин 2200,00 грн., надбавка за вислугу років (45%) -2578.50 грн., інші щомісячні надбавки, доплати (надбавка за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи (70%)- 7355,95 грн., премія (59%)-10540.03 грн., матеріальна допомога (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) - 2367,04 грн. та 2367,04 грн., усього - 33138,56 грн. (а.с. 25).

На час призначення позивачу пенсії умови та порядок пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури визначався положеннями ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 з наступними змінами та доповненнями.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2.24 Порядку №22-1 передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до Законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України для визначення розміру пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу.

Відтак, дія вказаного нормативно-правового акту поширюється в тому числі на відносини з приводу перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до п. 2.7 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Пунктом 4.1 Порядку №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3), що передбачена Порядком №22-1.

З огляду на те, що позивачем було виконано всі визначені умови, необхідні для здійснення перерахунку пенсії, а відмова у здійсненні такого перерахунку мотивована виключно формальними обставинами, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача належних йому виплат, суд доходить висновку про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо зменшення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) пенсії при її перерахунку 14.12.2020 з 90 відсотків до 60 відсотків, та, як наслідок, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом.

У своїх рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В п. 145 рішення від 1511.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16.08.2013 року у справі "Гарнага проти України", п. 29).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі. З огляду на викладене, враховуючи те, що оскаржуване рішення порушує право позивача, гарантоване ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції, з метою забезпечення ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах, суд доходить висновку, що належним та достатнім способом захисту за даних обставин буде зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача.

За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019 в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, яка складає 33138,56 грн., за посадою - прокурор відділу прокуратури Харківської області на підставі довідки прокуратури Харківської області від 10.03.2020 №18-138 про заробітну плату, у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-111 (2663-14) від 12.07.2001), підлягають задоволенню.

Стосовно вимог заявленого позову про скасування результатів перерахунку пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 , які зроблені ГУ ПФУ у Харківській області 14.12.2020 за допомогою комп`ютерної програми у формі макетної обробки, за версією 1.6.59.1, з посиланням на рішення ГУ ПФУ №963290159661, на підставі довідки на ім`я ОСОБА_1 про заробітну плату від 10.03.2020 №18- 138, та якими пенсію зменшено до розміру 60 відсотків від заробітної плати і обмежено максимальним розміром суд зазначає, що в цій частині вимоги заявленого позову задоволенню не підлягають, оскільки дії відповідача щодо проведеного перерахунку були визнані протиправними, та належним способом захисту прав позивача суд вважає зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019 в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, яка складає 33138,56 грн., за посадою - прокурор відділу прокуратури Харківської області на підставі довідки прокуратури Харківської області від 10.03.2020 №18-138 про заробітну плату.

Щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, суд зазначає наступне.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10) зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. The United Kingdom №44277/98).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23- рп/2010, від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011).

Виходячи з викладеного, не проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та в порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром з дня перерахунку пенсії.

Щодо позовних вимог в частині здійснення виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії у повному обсязі, одноразово, суд зазначає наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У випадку набрання чинності рішенням суду про зобов`язання перерахувати та виплачувати позивачу недоплачених сум пенсії буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці. Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.

Отже, у даному випадку спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень є виплата належних позивачу сум у повному обсязі, інший спосіб виконання в спірних правовідносинах нормативно не визначений.

Суд зауважує, що чинним законодавством не встановлено спосіб виплати належних позивачу сум частинами, періодичністю проведення платежів тощо, та не обмежено право позивача на виплату належної йому суми одним платежем.

При ухваленні судом рішення, суд зобов`язує відповідача здійснити позивачу виплату належних сум пенсії, та у разі набрання чинності рішенням суду про зобов`язання сплатити недоплачену частину пенсії, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, вимога щодо здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 13.12.2019р. єдиним платежем не підлягає задоволенню, оскільки з системного аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. З ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, вбачається, що суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Крім того, кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб`єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.

З урахування викладеного позовні вимоги в цій частині позову є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вимога заявленого позову стосовно зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області після проведеного перерахунку виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90 відсотків заявлена на майбутнє, оскільки у позивача не має підстав стверджувати, що ГУ ПФУ у Харківській області після набрання чинності рішення суду по даній справі і в подальшому буде виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі меншому, ніж 90 відсотків.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.06.2020 за №22 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років.

Визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо зменшення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) пенсії при її перерахунку з 90 відсотків до 60 відсотків та обмеження її максимальним розміром, які зроблені ГУ ПФУ у Харківській області 14.12.2020 за допомогою комп`ютерної програми у формі макетної обробки, за версією 1.6.59.1, з посиланням на рішення ГУ ПФУ №963290159661.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років у повному обсязі з 13.12.2019 року у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Харківської області від 10.03.2020 №18-138 про заробітну плату, яка складає 33138,56 грн., за посадою - прокурор відділу прокуратури Харківської області, без обмеження її максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області після проведеного перерахунку здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії без обмеження її максимальним розміром, за період з 13.12.2019 з урахуванням проведених платежів.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кухар М.Д.