Рішення № 95715451, 22.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22 березня 2021 р. справа № 520/1838/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відмови у проведенні перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та не оформлення і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням видів та розмірів грошового забезпечення, визначених наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій №6 від 09.01.2020 «Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2020 році», для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020;

2) зобов`язання Державної служби України з надзвичайних ситуацій перерахувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням видів та розмірів грошового забезпечення, визначених наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій №6 від 09.01.2020 «Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2020 році», для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що відповідач протиправно відмов складати оновлену довідку про грошове забезпечення позивача станом на 29.01.2020, для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, в редакції станом на 30.07.2018р, яка було поновлена з 29.01.2020р. Вказав, що підставою для здійснення перерахунку пенсії, є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення. Так, наказом ДСНС №6 від 09.01.2020 «Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2020 році» встановленні зміни стосовно місячного грошового утримання особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Відповідач, Державна служби України з надзвичайних ситуацій (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що позивачу на виконання рішення суду від 28.04.2020р. по справі №520/3755/2020, вже було складено та надіслано до ГУПФУ у Харківській області, оновлену довідку від 13.05.2020р.№20-227/201 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019р. для обчислення пенсії ОСОБА_1 , із зазначення основних та додаткових видів грошового забезпечення. Також вказав про відсутність підстав складати за зверненням позивача нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», оскільки до відповідача від ПФУ не надходили списки (передбачені Порядком КМУ №45) для перерахунку пенсії позивача починаючи з 05.03.2019. Крім того зазначив, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) пунктом 3 розділу II якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Оскільки суддя перебувала на лікарняному з 05.03.2021р. по 19.03.2021р., розгляд справи здійснюється 22.03.2021р.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі - Закон №2262-ХІІ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2020р. по справі №520/3755/2020 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Державну службу України з надзвичайних ситуацій підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 .

Державною службою України з надзвичайних ситуацій на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2020р. по справі №520/3755/2020, складено та направлено на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку від 13.05.2020р. №20-227/201 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019р., визначеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704, за посадою наукового співробітника науково-дослідного відділу №1 (м. Харків) Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МНМ України, із зазначенням: посадового окладу у розмірі 5920,00 грн., окладу за військовим званням (майор) у розмірі 1340,00 грн., надбавки за вислугу років 45% у розмірі 3267,00 грн., надбавки за особливості проходження служби 50% у розмірі 5263,50 грн., премії 40% у розмірі 2368,00 грн., всього 18.158,50 грн.

Позивач звернувся із заявою від 08.12.2020р. до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якій просив оформити та надіслати до ГУПФУ в Харківській області довідку для перерахунку пенсії про розмір грошового забезпечення визначеного станом на 29.01.2020р. відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій №6 від 09.01.2020 «Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2020 році», для проведення з 01.02.2020р. перерахунку пенсії.

Листом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22.12.2020р. №03-18760/201, позивачу було відмолено у видачі нової довідки, з підстав того, що рішень щодо проведення перерахунку пенсій зазначеній категорії осіб Кабінетом Міністрів України не приймалось, а також списків ГУПФУ до ДНС не надходило.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови скласти нову довідку протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 46 Конституції України проголошено право громадян на соціальний захист, а за приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки обидва перелічені закони регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в частині правил вирішенні на користь приватної особи колізій у тлумаченні закону.

У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положеннями якого запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру винагороди за службу (оплати праці, грошового забезпечення) публічного працівника, що обіймає туж саму (аналогічну чи прирівняну) посаду, звідки особа була звільнена із публічної служби.

При цьому, ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто власна винагорода особи за працю).

Натомість, ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагорода за працю), котрі реально одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником (тобто винагорода третьої сторонньої особи за працю).

Правових підстав для одночасного поєднання цих двох процедур за будь-якими компонентами закон не містить.

Суд вважає, що положення ч.18 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" присвячені виключно регламентуванню випадку, коли у проміжок між призначенням пенсії вперше та виплатою цієї пенсії відбувається подія зміни структури чи розмірів складових елементів грошового забезпечення.

Питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) передано законодавцем у відання Уряду України і урегульовано у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).

Суд відзначає, що приписами Порядку №45 передбачено виникнення у тероргану ПФУ обов`язку провести перерахунок пенсії: 1) у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, 2) надходження до Пенсійного фонду України повідомлення про підстави перерахунку пенсій, 3) надходження до ГУ ПФУ в регіоні від ПФУ повідомлення про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.

Лише за фактом надходження повідомлення від ПФУ у ГУ ПФУ області виникає привід для реалізації управлінської функції у спосіб складення списків осіб та подання їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

У ході розгляду справи суд бере до уваги, що постановою правління ПФУ від 31.01.2007р. №3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007р. за №135/13402) було затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Порядок №3-1).

Згідно з п.1 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсій подаються до органів ПФУ через структурні підрозділи органу проходження публічної військової (чи прирівняної до неї) служби.

У силу п.23 Порядку №3-1 перерахунок пенсій проводиться у порядку ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за поданими пенсіонером документами, тобто за фактом особистого звернення пенсіонера з приводу збільшення розміру пенсії.

Разом з тим, п.24 Порядку №3-1 не виключена і можливість проведення перерахунку пенсії у разі одержання терорганом ПФУ відповідного повідомлення від органу проходження публічної служби пенсіонера.

Системно аналізуючи положення наведених актів законодавства, суд доходить висновку, що моментом виникнення обов`язку тероргану ПФУ з приводу складення списків пенсіонерів та направлення списків до органу видачі довідки про грошове забезпечення (органу проходження служби) є будь-яка з подій: 1) одержання повідомлення від ПФУ; 2) одержання заяви чи документів особисто від пенсіонера; 3) одержання повідомлення органу проходження публічної служби.

Таким чином, і надходження до тероргану ПФУ довідки про розмір грошового забезпечення унаслідок власного звернення заявника до відповідача у контексті ст.1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та ст.8 Конституції України не є перешкодою для здійснення перерахунку пенсії.

Отже, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі № 21-484а13 та у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а та у постанові від 17.12.2019р. по справі №160/8324/19.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За правилом ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2008р. розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.

30.08.2017р. з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців КМУ було прийнято постанову №704 (далі за текстом - постанова КМУ 704).

Згідно з п.10 постанови КМУ 704 згадане нормативне рішення набирало чинності з 01.01.2018р.

Пунктом 4 постанови КМУ було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою КМУ від 27.12.2017р. №1052 до п.10 Постанови КМУ 704 були внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018р. а 01.01.2019р.

Таким чином, станом на 01.01.2018р. постанова КМУ 704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.

Постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 до п.10 Постанови КМУ 704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018р.

При цьому, п.4 Постанови КМУ 704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 01.01.2018р. Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р.

Пункт 4 Постанови КМУ 704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 діяв до моменту скасування п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р.), тобто до 29.01.2020р.

З 29.01.2020р. була відновлені юридична дія п.4 Постанови КМУ 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, з 29.01.2020р. знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019р. по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Водночас із цим, з 29.01.2020р. була відновлені дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р.

Звідси слідує, що 29.01.2020р. настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень - органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020р., а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р.

З 01.10.2020р. набула чинності постанова КМУ від 28.10.2020р. №1038, котра також внесла зміни до порядку обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Окрім того, Державної службою України з надзвичайних ситуацій 09.01.2020р. було видано наказ № 6, яким передбачалось здійснення виплати особам рядового і молодшого начальницького складу служби цивільного захисту місячного грошового утримання не менше 10.000,00 грн., особам середнього та старшого начальницького складу у розмірі не менше 11.000,00 грн., встановлено виплату премій та надбавки за особливості проходження служби.

Отже, суд приходить до висновку про наявність події підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що згідно частиною 4 ст.63 Закону № 2262-XII, є підставою для перерахунку пенсії.

Між тим, оскаржене заявником волевиявлення владного суб`єкта з приводу видачі довідки про розмір реально одержаної винагороди за службу діючого військовослужбовця було вчинено без урахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18, постанови КМУ від 28.10.2020р. №1038, наказу №6 від 09.01.2020р.

При цьому, вчинивши відмову у видачі довідки, владний суб`єкт не заперечив реальності події підвищення винагороди за службу діючого військовослужбовця за тією ж самою (аналогічною чи прирівняною) посадою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновків про часткове задоволення позовних вимог про визнання вчинених дій відповідача протиправними щодо відмови у підготовці та наданні до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір складових грошового забезпечення діючого військовослужбовця за тією ж самою (аналогічною чи прирівняною) посадою із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто на 01.01.2020р. станом на 29.01.2020р., у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, та з врахуванням положень постанови №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії позивача з 01.02.2020р.(першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).

Тому, владного суб`єкта належить обтяжити обов`язком видати за зверненням заявника довідку про розмір та складові грошового забезпечення діючого військовослужбовця за тією ж самою (аналогічною чи прирівняною) посадою із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто на 01.01.2020р. станом на 29.01.2020р.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Щодо розподілу судових витрат та витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

В позовній заяві представником позивача зазначено, що у зв`язку зі звернення до суду з вказаною позовною заявою, позивач поніс 4275 грн. витрат на правничу допомогу адвоката

Відповідач щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заперечував з підстав необґрунтованості. У відзиві на адміністративний позов, зазначив, що зазначена справа є справою незначної складності, обґрунтування в позовній заяві ґрунтуються на доводах попередньої справи із захисту прав позивача за №520/3755/2020, отже виконаний адвокатом обсяг робіт є незначним та не потребує витрачання значного часу, а відтак заявлені витрати на правничу допомогу адвоката слід визнати необґрунтованими у повному обсязі.

Вирішуючи питання витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає, що частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1ст.134 КАСУ).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).

Відповідно до ч.3, ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 ст.134 КАСУ).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 року по справі 826/1216/16 вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такі самі висновки також наведені в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2021 року по справі №820/4083/18.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказані висновки також наведені у Постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року по справі 810/3806/18.

Також, у постанові Верховного суду від 01.10.2018 року по справі №569/17904/17 вказано, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представником позивача в позовні заяві заявлено до стягнення 4275 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано до суду: договір про надання правової допомоги від 22.01.2021р. №190/22/01/2021, укладений між Адвокатським Бюро «Івана Хомича» та ОСОБА_1 , згідно п.4.1 розділу 4 якого зазначено, що за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокатському Бюро суму в розмірі 14250,00 грн. в наступному порядку - п.п. 4.1.1. 30% від вказаної суми, а саме 4275 грн. протягом 20 робочих днів з дня укладання договору. Решта суми виплачується в разі подання апеляційної та касаційної скарги.

Також надано акт прийому передачі наданої правничої допомоги від 22.01.2021р. та розрахунок витрат на правничу допомогу від 02.02.2021р., згідно яких розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 4275,00 грн., та складається з наступних виконаних робіт (наданих послуг): консультації з клієнтом щодо узгодження правової позиції 1000,00 грн.; первинний аналіз документів, наданих клієнтом 250,00 грн.; отримання доказів для позовної заяви, їх аналіз та систематизація, виготовлення копій документів 275,00 грн.; підготовка та подання адвокатських запитів 250,00 грн.; аналіз позиції відповідача за його відповіддю на адвокатський запит та визначення правової позиції позовної заяви 500,00 грн.; підготовка та подання позовної заяви 2000,00 грн. Всього до сплати - 4 275,00 грн.

Крім того, на підтвердження оплати наданих позивачу послуг, надано до суду рахунок фактуру від 01.02.2021р. про сплату ОСОБА_1 послуг за договором від 22.01.2021р. №190/22/01/21 4275,00 грн.

Перевіривши наданні до матеріалів справи документи щодо понесених судових витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновків, що вказані документи мають деякі неточності, а саме не надано розрахунок погодинної вартості правової допомоги, який мав бути передбачений договором про надання правової допомоги, який також відсутній у акті приймання-передачі послуг за договором.

Проте, оскільки в цілому з долучених до позовної заяви документів можливо встановити понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу адвоката, враховуючи категорію даної справи, яка розглядалась в спрощеному порядку згідно ст. 263 КАС України, та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновків, що сума судових витрат з наданих послуг у розмірі 1425,00 грн. є співмірною, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (враховуючи їх дійсність та необхідності), а також відповідають критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та підтверджуються наданими до справи документами.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору слід здійснити відповідно до ч.1,3 ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто на 01.01.2020р. станом на 29.01.2020, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020 основного розміру пенсії.

Зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій (місцезнаходження - просп.Повітрофлотський, буд. 34, оф.30, м.Київ, 03186; ідентифікаційний код - 3256415078) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020р. за посадою, звідки ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) було звільнено із служби, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII, п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103, наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 09.01.2020р. №6 із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії, обчислених із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020р.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань Державної службу України з надзвичайних ситуацій (просп. Повітровлотський, буд. 34, оф.30, м.Київ, 03186, код ЄДРПОУ 3256415078) витрати з правничої допомоги у розмірі 1425 грн. (одна тисяча чотириста двадцять п`ять гривень).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань Державної службу України з надзвичайних ситуацій (просп. Повітровлотський, буд. 34, оф.30, м.Київ, 03186, код ЄДРПОУ 3256415078) витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева