Рішення № 95715144, 22.03.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 року Справа № 480/5816/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп`яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення грошової допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач). Свої вимоги обгрунтовує тим, що з 10.08.1985 по 20.07.1994 він проходив військову службу у лавах Збройних сил України. 27.03.2014, відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2017 він знову був призваний на військову службу по мобілізації, з якої звільнився 13.09.2017, згідно наказу командувача військ оперативного командування "Північ" від 29.06.2017 № 92. Позивач наголошує, що після звільнення у 1994 році він не отримував одноразову грошову допомогу у розмірі 5-ти місячного грошового забезпечення відповідно до ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно Витягу з Наказу військового комісара Краснопільського районного військового комісаріату № 150 від 13.09.2017 позивачу повинні сплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення на 13 повних календарних років служби, але йому було сплачено лише допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу, а саме з 27.03.2014 по 13.09.2017 (за 3 останні роки служби). Позивач звернувся до до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак Міністерство оборони України повідомило його про те, що право на одноразову грошову допомогу за попередній період служби він не має.

Позивач вважає, що його право порушено і він звернувся до суду.

Просить стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 33 369, 40 грн. за 10 повних календарних років служби.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав. У відзиві зазначено, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки позивач проходив військову службу з 10.08.1985 по 20.07.1994 і за час служби у вказаний період він безумовно набув право на отримання такої грошової допомоги та отримав спірну грошову допомогу або при об`єктивно набутому праві на виплату допомоги така допомога йому не була виплачена з підстав, передбачених абзацом 2 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (у редакції станом на 20.07.1994). Також відповідач наголошує на тому, що позивач не відноситься до категорії осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, то відповідно до норм абз. 7 п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції станом на 13.09.2017) та норм Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460, при повторному звільненні з військової служби 13.09.2017 одноразова грошова допомога повинна бути виплачена і була йому виплачена за період служби за призовом у зв`язку з мобілізацією, а саме з дня його призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій він перебував у мирний час.

Міністерство оборони України зазначає у відзиві, що воно є неналежним відповідачем. Також стверджує, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач у період з 01.08.1985 по 20.07.1994 проходив військову службу у ЗС України.

Також ОСОБА_1 з 27.03.2014 по 13.09.2017 проходив військову службу у Сумському ОВК та у Краснопільському РВК. Наказом командувача військ оперативного командування "Північ" від 29.06.2017 № 92 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "і" (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили 24 місяці військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду). Згідно витягу з наказу військового комісара Краснопільського районного військового комісаріату (по стройовій частині) від 13.09.2017 №150, майора ОСОБА_1 , начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Краснопільського районного військового комісаріату виключено зі списків особового складу Краснопільського районного військового комісаріату, знято з усіх видів грошового забезпечення та зараховано на військовий облік до Сумського міського військового комісаріату Сумської області (а.с.9).

При цьому, у вказаному наказі зазначено, що позивачу має бути виплачено компенсацію за частину невикористаної додаткової відпустки за 2017 рік за 5 календарних днів; надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років по 13.09.2017 в повному обсязі; премію у розмірі 420% по 13.09.2017 включно; грошову винагороду у розмірі 60% по 13.09.2017 включно; одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 13 повних календарних років служби.

У 2017 році позивач звертався до відповідача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Департаментом фінансів Міністерства оборони України ОСОБА_1 було надано відповідь від 10.10.2017, в якій було зазначено, що позивач набув право на отримання допомоги, однак при звільненні зі Збройних Сил України 13.09.2017 він має право на отримання допомоги тільки за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу (а.с.11).

Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача у нарахуванні та виплаті вказаної допомоги, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно абз.1 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби, зокрема, за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (абз.2 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Частиною 2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день демобілізації таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, визначаються Кабінетом Міністрів України (п. 7 п.2 ст. 15 зазначеного Закону).

Відтак, підставою для виплати грошової допомоги за попередні періоди служби, при повторному звільненні є те, що особа при попередньому звільненні не набула права на отримання такої грошової допомоги при звільненні.

Однак, як встановлено судом, позивач має стаж безпосередньої військової служби з 01.08.1985 по 14.07.1995 та з 27.03.2014 по 13.09.2017.

Відповідно до п.1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 (далі - Порядок №460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували те, що ним не отримана одноразова допомога при звільненні у 1994 році.

Таким чином, враховуючи, те що ОСОБА_1 станом на момент попереднього звільнення набув право на отримання одноразової грошової допомоги, то згідно з п. 6 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідача відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги позивачу за період його служби до моменту попереднього звільнення, оскільки така одноразова грошова допомога мала бути виплачена позивачу при попередньому звільненні.

Крім того, п. 38.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за № 638/15329 (в редакції, чинній на момент звільнення позивача у 2017 році) було передбачено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як військовослужбовцю, який звільнився зі служби у зв`язку із закінченням строку контракту і має 10 років вислуги, у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (без урахування вже отриманої допомоги за 3 повні календарні роки служби) відповідає критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про стягнення грошової допомоги відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко