Ухвала суду № 95714613, 22.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10705/20

УХВАЛА

22 березня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду – Потоцька Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи:

за позовом: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )

ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 )

до: Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (адреса: 67571, Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Степна, 4 код ЄДРПОУ 04379746, телефон: (048) 753 65 94)

третя особа: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 )

про: визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_3 в якому позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення п`ятдесят першої сесії Фонтанської сільської ради VII скликання від 19.11.2019 року №1295-VII “Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років громадянам України (згідно додатку) для індивідуального дачного будівництва в с. Фонтанка на території Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (в межах населеного пункту) в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0738 га у довгострокову оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років громадянину ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_3 на території Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (в межах населеного пункту).

Вирішуючи питання, викладені у ч.1 ст. 171 КАС України, суд приходить до висновку, що поданий позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

З огляду на те, що спірні правовідносини пов`язані із скасуванням рішення п`ятдесят першої сесії Фонтанської сільської ради VII скликання від 19.11.2019 року №1295-VII «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років громадянам України». Вказані обставини дають підстави для висновку, що спірні правовідносини спрямовані на захист порушених майнових прав позивачів.

Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Така ж правова позиція викладена у Постанові ВС КАС від 21.01.2021 року по справі № 442/3829/16-а:

«… Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

26. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

27. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, сама по собі участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Якщо порушення своїх прав позивач убачає у наслідках, спричинених діями, бездіяльністю або рішенням органу місцевого самоврядування, вважаючи, що вони призвели до виникнення, зміни чи припинення його цивільних прав та/або обов`язків, унеможливлюють їх належну реалізацію тощо, то оспорювання таких дій, бездіяльності чи рішення як спосіб захисту майнових або особистих немайнових прав має відбуватись за правилами цивільного судочинства.

Як установлено матеріалами справи, позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від №203 від 31.03.2016 року, яким третій особі - ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтованою площею 1154 кв. м. на АДРЕСА_1 .

В обґрунтування протиправності такого рішення вказали, що спірна земельна ділянка площею 1100 кв. м., яка розташована між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , упродовж 80-ти років (з 1936 року) перебуває у користуванні сім`ї позивачів, а тому відповідач протиправно надав третій особі дозвіл на виготовлення проекту землеустрою даної земельної ділянки для ведення садівництва.

Таким чином, спір у цій справі виник у зв`язку із незгодою позивачів із рішенням органу місцевого самоврядування, яким третій особі надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою спірної земельної ділянки, та фактично спрямований на відновлення порушеного, на думку позивачів, права користування цією земельною ділянкою.

У контексті вищевикладеного колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у випадку, коли б позивачі оскаржували рішення, дії чи бездіяльність Дрогобицької міської ради, вчинені відповідачем в процесі розгляду їх заяв про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то вказані спірні правовідносини підлягали б розгляду за правилами адміністративного судочинства як такі, що є за своїм змістом є публічно-правовими.

Проте, у справі, що розглядається, позивачі оскаржують рішення Дрогобицької міської ради, якими надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва безоплатно у власність, орієнтованою площею 1154 кв. м. на АДРЕСА_1 третій особі - ОСОБА_3 .

При цьому, обраний спосіб захисту порушених прав позивачі аргументують тим, що існування зазначеного вище рішення Дрогобицької міської ради №203 від 31.03.2016 року створює їм перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою.

Відтак, дані обставини дають підстави для висновку, що спірні правовідносини спрямовані на захист порушених майнових прав позивачів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів є помилковими.

Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду у подібних справах від 13 лютого 2019 року у справі № № 706/563/15-а, від 20 березня 2019 року у справі № 460/2851/15-а.…».

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги позицію викладену у Постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 року, а саме:

«…Окрім того, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що в даній адміністративній справі наявний спір про право, а тому при прийнятті рішення про відкриття провадження у даних спірних правовідносинах слід звернути увагу на вказане.

При цьому, апеляційний суд вказує на аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021р. по справі №442/3829/16-а…».

Суд дійшов висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а вказаний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту приватного права позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. 2, 19, 170, 256, 295, 297 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.