Рішення № 95714610, 22.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/471/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження з урахуванням особливостей, визначених ст.ст.268, 269, 271, 272, 287 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 31.12.2020 року ВП №63006634 про закінчення виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИВ:

13.01.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 31.12.2020 року ВП №63006634 про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачем, з посиланням на фактичні обставини справи та положення ст.13, п.11 ч.1 ст.39, ч.3 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено, що повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України є виконавчою дією, що вчиняє державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження. При цьому як убачається з п.11 ч.1 ст.39, ч.3 ст.63 вказана виконавча дія повинна передувати винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження.

У позові вказано, що ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження, позивачу стало відомо, що державним виконавцем до органу досудового розслідування не направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушенню, передбаченого ст.382 КК України, докази направлення повідомлення в виконавчому провадженні відсутні. Таким чином, вказано у позові, зміст постанови про закінчення виконавчого провадження не відповідає дійсності. Отже, на думку позивача, державним виконавцем порушено визначений законодавство певний порядок та механізм виконання рішень за якими боржник зобов`язаний вчинити.

Окрім цього, на думку позивача, вчинення дій визнане них ст.63 Закону, як то, накладення штрафу та направлення повідомлення до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Як зазначено у позові, з відомостей в Автоматизованій системі виконавчого провадження вбачається, що окрім постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору, винесених 11.09.2020, постанов про накладення штрафу від 05.11.2020, від 31.12.2020 та супровідних листів до вказаних постанов, виконавче провадження будь-яких відомостей про проведення інших виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень не містить.

На думку позивача, накладення штрафу та направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника у порядку Закону України «Про виконавче провадження» не є єдиними та останніми діями після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після яких державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо притягнення боржника до відповідальності (накладення штрафу), а також повідомлення уповноважених органів про не виконання обов`язкового рішення суду. Відтак, як стверджує позивач, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, так як сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою закінчення виконавчого провадження.

Також, підставою для скасування спірної постанови позивач, з посиланням на п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», вказує і те, що з відомостей в Автоматизованій системі виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем виконавчий лист № 420/4966/20, виданий 01.09.2020 Одеським окружним адміністративним судом, перед винесенням оскаржуваної постанови до суду не надісланий. Отже підстав для закінчення виконавчого провадження № 63006634 на підставу п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця станом на 31.12.2020 не було.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 31.12.2020 року ВП №63006634 про закінчення виконавчого провадження.

У позовній заяві позивач просив відстрочити сплату судового збору.

Ухвалою суду від 16.01.2021 року судом відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору та залишено без руху адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 31.12.2020 року ВП №63006634 про закінчення виконавчого провадження.

Вказаною ухвалою судом встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви, який обчислюється з дня отримання даної ухвали та роз`яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду (доказів сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

25.01.2021 року (вх.№ЕП/1905/21) та 19.02.2021 року (вз.8252/21) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із квитанцією №ПН4754 від 25.01.2021 року про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.

Ухвалою від 02.02.2021 року Одеським окружним адміністративним судом:

- прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 31.12.2020 року ВП №63006634 про закінчення виконавчого провадження і відкрито провадження по справі;

- залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385);

- доручено відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надати до Одеського окружного адміністративного суду (на адресу електронної пошти: inbox@adm.od.court.gov.ua та засобами поштового зв`язку) у п`ятиденний строк від дати отримання даної ухвали (належним чином засвідчені копії матеріалів ВП№63006634;

- зупинено провадження по справі №420/471/21 до надходження відповіді на доручення.

09.02.2021 року (вх.№ЕП/3464/21, вх.№ЕП/3490/21) від позивача до суду надійшли докази надсилання позовної заяви з додатками на адресу третьої особи (а.с.38-41).

17.02.2021 року (вх.№ЕП/4374/21) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із копіями матеріалів ВП №63006634 (а.с.42-68).

У відзиві відповідач, з посиланням на фактичні обставини справи, зазначає, що оскільки виконавчим документом чітко встановлено спосіб і порядок виконання, як і Законом для виконання рішень зобов`язального характеру, підстав для визнання постанови про закінчення виконавчого провадження незаконною та неправомірною не має.

03.03.2021 року (вх.№ЕП/5676/21) від позивача надійшов лист, в якому вказано, що у відзиві відповідачем жодним чином не спростовано доводи, викладені у позовній заяві (а.с.74).

Ухвалою суду від 12.03.2021 року судом поновлено провадження по справі №420/471/21 та призначено справу до судового розгляду об 11:30 год. 18 березня 2021 року.

У судове засіданні 18.03.2021 року учасники справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

При цьому 17.03.2021 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2020р. у справі № 420/4966/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 74% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018р.;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з 74% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених раніше сум;

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок невиплати з 05.03.2019 р. ОСОБА_1 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р.;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 р. з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р. та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених раніше сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог-відмовлено.

За вказаним рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року по справі №420/4966/20, яке набрало чинності 20.08.2020 року, 01.09.2020 року був виданий виконавчий лист про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з 74% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених раніше сум та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 р. з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р. та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених раніше сум.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 09.09.2020 року звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою щодо виконання рішення суду по справі №420/4966/20.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 11.09.2020 року за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/4966/20 від 01.09.2020 року відкрито виконавче провадження за №63006634 (а.с.12, 51-зворотній бік, 52).

Згідно з п.2 вказаної постанови боржнику - ГУ ПФУ в Одеській області встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Також старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) прийнято постанову №63006634 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн. (а.с.53-зворотній бік, 54) та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с.52).

Судом встановлено, що 01.10.2020 року від Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов лист до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.54-звортній бік, 55), у якому зазначено, що на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2020р. у справі № 420/4966/20 р, яке набрало законної сили 20.08.2020 року, ОСОБА_1 20.08.2020 проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року в розмірі 74% відповідних сум грошового забезпечення, та з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01.03.2018 року. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2020 становить 5039, 40 грн. Також у листі зазначено, що Бюджет Пенсійного фонду України на 2020 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 22., а також звернуто увагу, що після прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 22.07.2020 у справі № 420/5248/19 бюджетні призначення Пенсійному фонду України на поточний рік не переглянуті. Інформація про виконання рішення по справі № 420/4966/20 Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень.

Таким чином, вказано у листі, покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.01.2018 по 31.08.2020 в сумі 10720,37 грн. буде здійснена після виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (копія розрахунку на доплату пенсії додається).

05.11.2020р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), прийнято постанову про накладення штрафу ВП №63006634, якою на боржника - ГУ ПФУ в Одеській області накладено штраф у розмірі 5100грн. за невиконання рішення суду (а.с.58-звортній бік, 59).

30.11.2020 року від Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист, в якому викладено аналогічні у вищевказаному листі пояснення щодо виконання рішення суду по справі №420/4966/20 (а.с.62).

31.12.2020р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), прийнято постанову про накладення штрафу ВП №63006634, якою на боржника - ГУ ПФУ в Одеській області накладено штраф у розмірі 10200грн. за повторне невиконання рішення суду (а.с.13-14, 63-звортній бік, 64).

31.12.2020 року відповідачем на адресу Приморського відділу поліції в м.Одесі ГУНП в Одеській області складено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України(а.с.65-66).

У повідомленні відповідач просив вирішити питання про притягнення до кримінальної відповідальності винних посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за умисне невиконання виконавчого листа, виданого 01.09.2020 року Одеським окружним адміністративним судом по справі №420/4966/20.

31.12.2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) керуючись вимогам п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «При виконавче провадження» прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №63006634 (а.с.9-10, 67-звортній бік, 68).

Вважаючи постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 31.12.2020 року ВП №63006634 про закінчення виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як, зокрема, постанови судів у адміністративних справах.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.1, п. 1 ч.2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частини 4 стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1-3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Частиною першою статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин свідчить, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Водночас суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі № 826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За вказаною позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Суд вважає, що направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Особливості виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна визначено ст.7 Закону №4901-VI.

Так, ч.1 ст.7 Закону №4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з ч.2 ст.7 Закону №4901-VІ у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Вказаній нормі кореспондують приписи ч.3 ст.33 Закону №1404-VIIІ, якими передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства, зокрема, доказів звернення з заявою про зміну способу і порядку виконання цього рішення до суду не звертався, хоча з моменту відкриття вищевказаного виконавчого провадження (11.09.2020 р.) станом на день винесення постанови про закінчення цього виконавчого провадження (31.12.2020р.) спливло більше, ніж два місяці.

На думку суду оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі № 286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі № 461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у адміністративній справі № 554/10283/18.

За таких обставин, суд вважає, що при винесенні постанови державний виконавець діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому постанова від 31.12.2020 року ВП №63006634 про закінчення виконавчого провадження є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 31.12.2020 року ВП №63006634 про закінчення виконавчого провадження є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. згідно квитанції №ПН4754 від 25.01.2021 року.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача, з урахуванням наведеного судом вище, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 31.12.2020 року ВП №63006634 про закінчення виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 31.12.2020 року ВП №63006634 про закінчення виконавчого провадження.

Стягнути з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, 34, м.Одеса, 65091);

Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385)

Суддя Корой С.М.

.