Рішення № 95714023, 19.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа№380/5806/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, –

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, із вимогами:

-визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова щодо нарахування та виплати підполковнику запасу ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”;

-зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні підполковнику запасу ОСОБА_1 з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, з урахуванням виплаченої суми;

-зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова виплатити підполковнику запасу ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою судді від 27.07.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді від 03.08.2020 року позивачу було продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року про залишення позовної заяви без руху та надано термін - п`ять днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог зазначених ухвал судді представник позивача усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою судді від 05.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (без виклику у судове засідання) сторін.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року Квартирно-експлуатаційному відділу міста Львова було продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву в адміністративній справі №380/5806/20, встановлений ухвалою судді Львівського окружного адміністративного від 05.08.2020 року, на десять днів з дня отримання копії ухвали суду про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

23.09.2020 року від відповідача засобами поштового зв`язку надійшов до суду відзив на позовну заяву. Представник відповідача вказав, що згідно наказу №79 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, а саме ч.1 – з позивачем проведено усі належні виплати та розрахунки, передбачені цим наказом та чинним законодавством, відтак жодних правових підстав для проведення будь-яких додаткових нарахувань та виплат немає. Просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді від 24.09.2020 року було вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду адміністративної справи №380/5806/20 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

05.10.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, якою він додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.

В судовому засіданні, що відбулось 28.12.2020 року суд протокольно ухвалив залучити до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Міністерство оборони України.

15.02.2021 року від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких він заперечує щодо задоволення позову і вказує, що винагорода, встановлена Постановою 889 не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується і виплачується одноразова грошова допомога на підставі ч.2 ст.15 Закону №2011-ХІІ. Вказана винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. При цьому така винагорода виплачується як доповнення до грошового забезпечення. Окрім цього, представник третьої особи вказав, що положення Інструкції №595 до її реєстрації пройшли правову експертизу на відповідність її Конституції України та законодавству України та після її реєстрації у Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів були обов`язковими для виконання, зокрема квартирно-експлуатаційним відділом міста Львова.

В судове засідання 15.03.2021 року сторони не з`явились. Від представника позивача надійшла заява про здійснення розгляду справи без його участі. Від представника відповідача надійшла заява про неможливість забезпечення представництва інтересів відповідача через карантинні обмеження. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки до суду не повідомив. Суд на місці перейти до письмового провадження в справі для подальшого розгляду та винесенні рішення.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу в Західному територіальному управлінні внутрішнього аудиту та фінансового контролю,яке перебувало на фінансовому забезпеченні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова.

Наказом першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 06.04.2015 року №54 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас (за станом здоров`я).

Наказом начальника Західного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю (по стройовій частині) №79 від 20.05.2015 року підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника відділу аудиту в бюджетній сфері, звільненого наказом першого заступника Міністра оборони України від 06.04.2015 року №54 у запас за п. “б” (за станом здоров`я) ч.6 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” з урахуванням вимог ч.8 цієї ж статті, з правом носіння військової форми одягу, було прийнято вважати таким, що справи та посаду здав, а також було виключено зі списків особового складу Західного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю та всіх видів забезпечення.

Наказом №79 від 20.05.2015 року було вирішено також виплатити:

- надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 90 % посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років;

- щомісячну премію у розмірі 90 відсотків посадового окладу;

- надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 15 відсотків посадового окладу;

- щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% місячного грошового забезпечення;

ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні за 28 календарних років в сумі 75375,72 грн.

26.05.2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив здійснити доплату вихідної допомоги при звільненні, включити в її складову щомісячну грошову винагороду у розмірі 60% вій його щомісячного грошового забезпечення та суму індексації, що виплачувалась на момент звільнення за повний місяць, а також включити дані види грошового забезпечення у довідку про додаткові види грошового забезпечення за останні повні 24 місяця служби, що видається для нарахування пенсії та надати її на адресу Управління Пенсійного фонду України.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова листом №209 від 10.06.2020 року повідомив позивача про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60% місячного грошового забезпечення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не була включена, так як п.38.6 розділу 38 наказуМіністра оборони України від 11.08.2008 року №260 (військовослужбовцям, які звільняються з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту – до місячного грошового забезпечення з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільенні включаються: посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), що отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами відповідно до законодавства України.

Окрім цього, листом №210 від 10.06.2020 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова повідомив позивача про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась з січня 2014 року по травень 2015 року у розмірі 60 відстотків місячного грошового забезпечення, яка визначається з таких нарахованих видів грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років,надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премії.

Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи справу суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно ч. 2 ст. 15 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

При цьому, порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок виплати грошової допомоги військовослужбовцям у разі звільнення з військової служби регламентовано розділом ХХХVIIІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Відповідно до п. 38.1 розділу ХХХVIIІ Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно п. 38.6 розділу ХХХVIIІ Інструкції № 260 військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення); які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), що отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами відповідно до законодавства України. Військовослужбовцям льотно-підйомного складу, які звільнені з льотної роботи на підставі постанови військово-лікарської комісії та які у зв`язку з цим звільняються з військової служби, для обчислення одноразової грошової допомоги включається надбавка за особливі умови служби ( підпункт 14.2.7 та пункт 14.3 цієї Інструкції).

Як вбачається з матеріалів справи, до складу грошової допомоги у разі звільнення з військової служби ОСОБА_1 увійшли: оклад за посадою – 1358,00 грн., оклад за військовим званням – 130,00 грн., надбавка за вислугу років (40%) – 595,20 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань (90%) – 1874,88 грн., надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці (15%) – 203,70 грн., премія (90%) – 1222,20 грн.; загальна сума одноразової грошової допомоги – (5383,98*28)*50%=75375,72 грн.

При цьому, порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди, визначено Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2, 5 Інструкції № 550 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць, зокрема, військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

При цьому, щомісячна додаткова грошова винагорода встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 частини 1 вказаної постанови встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до ч. 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Згідно п. 8 Інструкції № 550 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. 9 Інструкції № 550 розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Разом з тим, застосовуючи вищеозначені Інструкції № 550 як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

При цьому, частиною 4 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону № 2011-ХІІ.

Аналогічна правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року по справі № 826/11679/17, від 31.07.2019 року по справі № 826/3398/17, від 19.09.2019 року по справі № 826/14564/17, від 22.10.2019 року по справі № 520/3505/19, від 22.10.2019 року по справі № 826/2447/18, від 05.12.2019 року по справі № 295/5200/18, від 16.12.2019 року по справі № 825/812/17, від 19.02.2020 року по справі № 822/2741/17, від 28.02.2020 року по справі № 817/1427/17, від 14.04.2020 року по справі № 820/3719/18, від 07.09.2020 року по справі № 620/720/20, від 23.12.2020 року по справі № 826/8081/16, від 29.12.2020 року по справі № 240/1095/20, від 26.02.2021 року по справі № 620/3346/19.

При цьому, питання щодо складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17.

В постанові від 06.02.2019 року по справі № 522/2738/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як встановлено матеріалами справи, позивача звільнено з військової служби на підставі п. “б” ч.6 ст.26 Закону України №2232-ХІІ (за станом здоров`я). Вислуга на момент звільнення становить 28 років календарної служби. Щомісячна додаткова грошова винагорода позивача на підставі Постанови 889 становила 60% місячного забезпечення, але її не було включено до розміру грошового забезпечення з якого обчислено позивачу одноразову грошову допомогу під час звільнення з військової служби.

Оскільки перед звільненням ОСОБА_1 додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі Постанови 889, нараховувалась і виплачувалась щомісяця, що підтверджується розрахунково-платіжними відомостями на виплату грошового забезпечення особам офіцерського складу, військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом з серпня по грудень 2013 р, з січня по грудень 2015 р. та з січня по травень 2015 року, відтак підстави вважати таку винагороду одноразовим видом додаткового забезпечення відсутні.

Щодо посилань відповідача на неврахування посилань позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2020 року по справі №822/2741/17, а саме того, що щомісячна грошова винагорода, встановлена Постановою 889, була внесена до розрахунку військовослужбовців при звільненні лише 24.10.2016 року (тобто після звільнення позивача з військової служби), а саме наказом Міністра оборони України №550 “Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України” суд зазначає наступне.

П.8 Наказу №550, як і п.8 Наказу №595 від 15.11.2010 року “Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України” (який регулював питання виплати щомісячної грошової винагороди до Наказу №550) зазначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових видів грошового забезпечення.

Власне у правовому висновку Верховного Суду, викладено в постанові від 19.02.2020 року по справі 822/2741/17, останній вказав на пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу. Окрім цього, Верховний Суд вказав, що ч.4 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Тобто, відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 19.02.202 року по справі №822/2741/17, ні наказ Міністра оборони України №595 від 15.11.2010 року “Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України”, ні наказ міністра оборони України №550 від 24.10.2016 року, який прийшов на зміну Наказу №595, ні наказ Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 року не можуть регулювати положення ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Відтак, посилання позивача на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного суду від 19.02.2020 року по справі №822/2741/17 є логічними та юридично виправданими.

При цьому, суд вважає неспроможними посилання представника відповідача та представника третьої особи на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 21-368а13, від 04.11.2014 року по справі № 21-473а14, від 03.03.2015 року по справі № 21-32а15, від 19.05.2015 року по справі № 21-466а15 та постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року по справі № 825/1138/17, від 05.06.2019 року по справі № 815/21814/18, від 26.06.2019 року по справі № 826/7920/17, від 21.11.2019 року по справі № 815/5547/17, від 09.01.2020 року по справі № 809/1489/16, оскільки, як зазначив Верховний Суд в постанові від 26.02.2021 року по справі № 620/3346/19 виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків, слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Верховного Суду України та Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

За таких підстав, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати підполковнику запасу ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”; зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні підполковнику запасу ОСОБА_1 з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, з урахуванням виплаченої суми.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі “Лавентс проти Латвії” (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до справи долучено: договір №48-20 про надання правової допомоги від 22.06.2020 року, прайс-лист вартості послуг адвоката ОСОБА_2 на 2020 рік, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23.07.2020 року на суму 5000 грн.: усна консультація, аналіз правовідносин (до 30 хв.) – 500 грн., вивчення (актуальної) судової практики у подібних справах (40 хв.) – 500 грн., супровід судової справи “під ключ” у суді 1 інстанції (написання позовної заяви, формування пакету документів, додаткові консультації, вжиття заходів по забезпеченню позовних вимог – підготовка відповіді на відзив, подання клопотань) – 4000 грн.; довідку про проведення готівкової оплати від 23.07.2020 року та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1026571 від 22.06.2020 року.

Суд зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Розгляд справи здійснено за правилами ст. 263 КАС України, що призначений для розгляду справи незначної складності. Тобто, з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо нарахування та виплати підполковнику запасу ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (ЄДРПОУ 07638027; 79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2) здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні підполковнику запасу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, з урахуванням виплаченої суми.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (ЄДРПОУ 07638027; 79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2) виплатити підполковнику запасу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (ЄДРПОУ 07638027; 79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одну) грн. 60 коп.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (ЄДРПОУ 07638027; 79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.