Рішення № 95713890, 22.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року справа №380/942/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного(місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Героїв Майдану, 32, код ЄДРПОУ 08410370), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 23.04.2018 по день фактичної виплати 16.12.2020 терміном 967днів виходячи з середньоденного заробітку (грошового забезпечення) нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 23.04.2018 № 94, майора ОСОБА_1 , наукового співробітника науково-дослідної лабораторії (інформаційних та геоінформаційних систем) науково-дослідного відділу (систем управління військами) Наукового центру сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, звільнено з військової служби у запас за п.п. «б» (за станом здоров`я) ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог ч.8 цієї ж статті, з 23.04.2018 виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та усіх видів забезпечення і направлено до Галицько-Франківського РВК м. Львова. При виключенні зі списків особового складу військової частини відповідач не виплатив позивачу грошове забезпечення (індексацію грошового забезпечення) в сумі 97332,25грн. Виплату індексації грошового забезпечення відповідач здійснив у два етапи 05.11.2020 в сумі 39930,20грн. та 16.12.2020 в сумі 57402,05грн. На думку позивача, станом на дату виключення із списків особового складу частини – 23.04.2018 відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, а така виплата належних при звільненні сум завершена 16.12.2020, тобто поза межами строку, встановленого ст.116 КЗпП України. Тому період з 23.04.2018 по 16.12.2020 включно вважає періодом затримки розрахунку з позивачем при звільненні. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що при звільненні з військової служби та виключення із списків особового складу Національної академії 23.04.2018, з позивачем у день звільнення не проведено розрахунків, а саме, не було нараховано та виплачено індексації грошового забезпечення, у зв`язку з чим він звернувся до Львівського окружного адміністративного суду. На переконання відповідача за наявності спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України є безпідставними. Зазначає, що спірні правовідносини, які виникли між Національною академією та позивачем регулюються не Кодексом законів про працю України, а спеціальним законодавством.Також вказує, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку. Тому, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.03.2020 у справі №802/1854/17-а, відповідач стверджує, що норми ст.117 Кодексу законів про працю України не можуть бути застосовані до виплати індексації грошового забезпечення, що свідчить про необґрунтованість заявленої вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок. У зв`язку з вищенаведеним, у задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд встановив таке.

Згідно із наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 23.04.2018 № 94, майора ОСОБА_1 , наукового співробітника науково-дослідної лабораторії (інформаційних та геоінформаційних систем) науково-дослідного відділу (систем управління військами) Наукового центру сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, звільнено з військової служби у запас за п.п. «б» (за станом здоров`я) ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог ч.8 цієї ж статті, з 23.04.2018 виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та усіх видів забезпечення і направлено до Галицько-Франківського РВК м. Львова.

Позивач вважаючи, що при звільненні з військової служби та виключення із списків особового складу Національної академії 23.04.2018, з ним не проведено розрахунків, а саме, не було нараховано та виплачено індексації грошового забезпечення, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі №380/4493/20 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 23.04.2018. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 23.04.2018. Рішення набрало законної сили 02.10.2020.

На виконання вказаного вище рішення суду Національною академією 16.12.2020 позивачу було нараховано та виплачено індексації грошового забезпечення: 05.11.2020 в сумі 39930,20грн. та 16.12.2020 в сумі 57402,05грн.

Вважаючи наявним право на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі ст.117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі №823/1023/16.

Таким чином, оскільки грошова компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій позивачу не виплачено в день його виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (06.04.2018), вказана обставина свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів з позивачем повного розрахунку. Тому відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Щодо розрахунку суми стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації суд ураховує таке.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 (далі – постанова №100).

Відповідно до п.2 цієї постанови, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з п.5 цього ж Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 цього ж Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 Кодексу Законів про працю України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 Кодексу законів про працю України.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц).

Під час розгляду даної справи суд встановив, що відповідачем було порушено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення, що встановлено у рішенні Львівського окружного адміністративного суду 01.09.2020 у справі №380/4493/20.

За результатами розгляду справи №380/4493/20 судом визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 23.04.2018 та зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 23.04.2018. Рішення набрало законної сили 02.10.2020.

Суд встановив, що на виконання вказаного вище рішення суду, Національною академією 16.12.2020 позивачу було нараховано та виплачено індексації грошового забезпечення в два етапи 05.11.2020 в сумі 39930,20грн. та 16.12.2020 в сумі 57402,05грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем в частині виплати індексації грошового забезпечення за період з 23.04.2018 по 16.12.2020 не у строк, встановлений положеннями ст.116 КЗпП України.

Враховуючи обов`язковість вищевикладених висновків Верховного Суду, суд застосовує до обставин цієї справи наступні критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України:

- позивач звернувся до суду із позовом про ОСОБА_1 до про визнання протиправною бездіяльності Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, стягнення індексації грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 (справа №380/4493/20) у червні 2020 року, тобто після спливу більше, ніж 2 роки роки після виключення його зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення ( квітень 2018). Рішення суду набрало законної сили 02.10.2020.;

- сума виплаченої грошової компенсації, яку отримав позивач 16.12.2020 (57402,05+39930,20 грн.), є значно меншою, ніж визначена позивачем сума середнього грошового забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні (398645,75грн).

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про види та розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 , виданоївідповідачем, розмір грошового забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням для обрахунку середньомісячного грошового забезпечення становив 26290,31грн (12361,15грн у березні 2018 року та 12825,01 грн у лютому 2018 року).

Кількість календарних днів служби позивача у лютому-березні 2018 становить 59 днів.

Відтак, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням складає 445,60грн.

Період за час затримки розрахунку при звільненні по день повного фактичного розрахунку, а саме з 23.04.2018 по 16.12.2020 (включно) становить 967днів.

Позивач просить стягнути на його користь за час невиплати належного йому заробітку при звільненні суму 398645,75грн.

При цьому суд ураховує, що виплачена заборгованість по заробітній платі становить 97332,25грн., тобто частка такої заборгованості у сумі, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 0,24.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат становить суму 103414,85грн. (445,60х967х(97332,25/398645,75)) (за час затримки розрахунку при звільненні позивача).

Таким чином, середній заробіток, який підлягає виплаті позивачу у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні становить 103414,85грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Судовий збір не розподіляється.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного(місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Героїв Майдану, 32, код ЄДРПОУ 08410370) про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного(місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Героїв Майдану, 32, код ЄДРПОУ 08410370) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні на суму 103414 (сто три тисячі чотириста чотирнадцять)грн. 85коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.