Рішення № 95712849, 23.03.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/1774/2021

Справа №359/1526/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Семенюти О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Іванової К.А.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» про захист прав споживачів,

встановив:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ», в якому просила визнати недійсним кредитний договір №1218800 від 29.10.2020. Так, на думку позивача, вона не підписувала цей договір, оскільки було порушено порядок укладення цього договору. Крім того, позивач не погоджується з розміром кредитної заборгованості за цим договором, та розміром нарахованих відсотків, які значно перевищують розмір заборгованості за кредитом. В порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» ТОВ «Маніфою» нарахувало пеню в розмірі 16000 грн, що є непропорційно великою сумою у порівнянні з сумою кредиту. Тому просила визнати кредитний договір недійсним, також витребувати копію такого договору у відповідача.

Ухвалою судді від 25.02.2021 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Також було витребовано у відповідача копію договору №1218800 від 29.10.2020.

22.03.2021 р. до суду від відповідача ТОВ « Маніфою» надійшов відзив, а також належним чином завірена копія договору позики №1218800 від 29.10.2020. Згідно відзиву, ТОВ « Маніфою» не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 повністю, а також не погоджується з правовою оцінкою обставин, наданих позивачем з наступних підстав. Так, ТОВ «МАНІФОЮ» при укладенні Договору позики № 1218800 від 29.10.2020 року було проінформовано ОСОБА_1 щодо фінансової послуги відповідно до вимог законодавства, діючого станом на дату укладення Договору, до того ж було надано повний проект Договору перед його підписанням, можливість його вивчити, поставити будь-які питання та відмовитися від послуги. У свою чергу, позивачем було повністю прийнято всі запропоновані умови без зауважень. Положення Договору позики № 1218800 не суперечать чинному законодавству; окрім того позичальник підтвердив, що умови Договору він вивчив та повністю погоджується з ними (п. 8.3.6), а також, що Договір укладено на взаємовигідних умовах, в результаті зваженого рішення Сторін з урахуванням принципів розумності та справедливості (п. 8.4). Зазначають, що позивачем не надано істотних доводів щодо несправедливості умов договору позики, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду Позивачу або недійсності Договору позики № 1218800. З цих підстав, просили у задоволенні позову ОСОБА_1 про захист прав споживачів відмовити повністю.

У судове засідання позивач не з`явилася, на адресу суду направила заяву про розгляд справи без її участі за наявними в справі матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв; направив суду клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «МАНІФОЮ» за наявними в матеріалах справи документами. Проти задоволення позову заперечували та просили відмовити повністю, з підстав викладених у відзиві.

Суд, дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

ТОВ «МАНІФОЮ» є фінансовою установою (свідоцтво про реєстрацію № ФК 1198 від 07.05.2019 року), яка здійснює свою господарську діяльність на підставі ліцензії на надання коштів у позику і на умовах фінансовго кредиту, згідно з зареєстрованими Нацкомфінпослуг правилами та типовим договором позики.

Як встановлено судом, на офіційному сайті ТОВ «МАНІФОЮ» в мережі Інтернет розміщені Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІФОЮ».

29.10.2020 в інформаційно-телекомунікаційній системі товаристваміж сторонами було укладено договір позики №1218800, відповідно до якого сторони погодили про надання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5400 грн. 00 коп. у позику строком на 30 днів, на умовах повернення, платності та строковості.

Згідно з цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежи, повязані з виконанням уцього договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 8.3.3, п.8.3.5,п.8.3.6 Договору позики, Позичальник підтверджує, що в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов`язків згідно з ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про захист персональних даних». Вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ « Маніфою», які є невід`ємною частиною Договору. Вивчив та повністю погоджується з умовами цього Договору позики.

Згідно Графіку розрахунків, який є додатком № 1 до договору позики, проценти за користування позикою в межах строку позики з 29 жовтня 2020 року до 28 листопада 2020 становлять 322 грн. 38 коп.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до договору позики №1218800 від 29.10.2020, яка є додатком № 2 до договору позики, сторони погодили інший строк позики, а саме до 28 грудня 2020 року, проценти за користування позикою склали 3223 грн 80 коп.

Крім того, як зазначив представник відповідача у відзиві на позовну заяву, з моменту реєстрації Особистого кабінету в ІТС Товариства між ОСОБА_1 та Товариством було укладено кілька Договорів позики, а саме: Договір позики № 667739 від 12.04.2020 року на суму 1500,00 гри строком на 10 днів, Договір позики № 694072 від 22.04.2020 року на суму 3000,00 грн строком на 30 днів та Договір позики № 1218800 від 29.10.2020 року на суму 5400,00 грн строком на 30 днів. За Договорами позики № 667739 від 12.04.2020 року та № 694072 від 22.04.2020 позичальником виконано зобов`язання в повному обсязі та належним чином.

Правовідносини між сторонами в даній справі виникли з договірних правовідносин (кредитного договору).

За ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства(ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст. 640 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Беручи до уваги вказані норми закону, суд приходить до висновку, що договір з додатками, укладений між сторонами 29 жовтня 2020 року та 28 листопада 2020 року (додаткова угода №1) в електронній формі, що містить електронний підпис позивача та представника Товариства, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оспорюваний договір позики було укладено з відповідачем в електронній формі, шляхом використання позичальником електронного підпису, визначеного ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що відповідає правилам ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Зі змісту оспорюваного договору про надання позики, який наданий відповідачем, встановлено, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а позичальник в свою чергу погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису.

Згідно з п. 2.6 договору позики №1218800 від 29.10.2020 позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті на веб-сайті Товариства протягом 3 робочих днів з дати підписання договору.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Оспорюваний договір про надання позики підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи позивача щодо неукладення договору.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Також у позовній заяві позивач посилається на норми Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послугів", в той же час не зазначаючи яким чином відповідач діяв в порушення вимог цього закону. Відповідач зареєстрований як фінансова установа відповідно до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 07.05.2019 року № 803. Реєстраційний номер: 13103942.Код фінансової установи: 13.

Крім того, в тексті позову, позивач посилається на обставини щодо надання необгрунтованого розрахунку "позивачем" заборгованості за кредитом та недоведеності "позивачем" суми заборгованості за кредитним договором, хоча предметом спору є визнання недійсним договору позики, а не стягнення заборгованості ТОВ "МАНІФОЮ" з ОСОБА_1 .

Суд не погоджується із слушністю доводів позивача щодо недійсності договору у зв`язку з порушенням відповідачем норм ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо непропорційно великої суми пені і зазначення розміру 16000 грн такої пені. В той же час, відповідно до умов договру можуть нараховуватись проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику. Так, проценти на прострочену позикунараховуються лише у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань у розмірі, зазначеному у п.2.5. договору і який обраховується за кожний день користування позикою. Нарахування пені договором не передбачено.

Таким чином, позивачу було відомо про розмір процентів за користування позикою і базовий, і на прострочену позику в момент укладення договору, спочатку позика бралася на строк з 29 жовтня 2020 року до 28 листопада 2020, відповідно до Додаткової угоди №1 до договору позики №1218800 строк позики було продовжено до 28 грудня 2020 року.

За судового розгляду на підставі наданих позивачем доказів не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору позики №1218800 від 29.10.2020 вимогам законодавства та про несправедливість його умов, усі доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях і спростовуються самим змістом договору.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України та відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України п. 7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та із застосування наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Втім, зазначених законом підстав недійсності договору позивачем не доведено.

На переконання суду, саме позивач ініціювала укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства, підписавши договір з використанням аналогового підпису, оскільки паспортні дані клієнта, зазначені в оспорюваному договорі, повністю відповідають паспортним даним позивача.

Суду не було надано доказів на спростування зазначеного.

За ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Позивачем не доведено перед судом порушення прав з боку відповідача, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись викладеним, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» про захист прав споживачів - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суду Київської області, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ», код ЄДРПОУ 42848369, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 87

Суддя: О.Ю. Семенюта