Ухвала суду № 95712704, 19.03.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 2-1869/11

6/357/107/21

Категорія

У Х В А Л А

іменем України

19 березня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Бараєва А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-кредо», заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчих листах, поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, видачу дублікатів виконавчих листів, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2021 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області поштовим відправленням надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-кредо», заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчих листах, поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, видачу дублікатів виконавчих листів по справі № 2-1869/11.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа в порядку виконання.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04 березня 2021 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І. та була передана останньому на розгляд 10 березня 2021 року, згідно відмітки в журналі передач судових справ.

З обґрунтування заяви заявник зазначив наступне.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.05.2012 по справі №2-1869/11 стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно, в рівних частках, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 920223 (дев`ятсот двадцять тисяч двісті двадцять три) гривні 99 коп. боргу за кредитним договором та договором поруки від 05.05.2008 року та судові витрати в сумі 2823 грн.

20.07.2020 між AT “Дельта Банк” та ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо” було укладено Договір № 2290/К про відступлення прав вимоги, за яким відступлено шляхом продажу ТОВ "Фінансова Компанія Інвест-Кредо” право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за Кредитним договором №’ 850-100/ФК-08 від 05.05.2008, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» (правонаступником якого є АТ «Дельта-Банк»), Іпотечним договором 850-100/Zфквіп-08 від 05.05.2008, та до ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) за Договором поруки 850-100/Zфпор-08 від 05.05.2008.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

На виконання зазначеного рішення суду було видано виконавчі листи, проте, після ознайомлення із матеріалами, що були передані ТОВ "Фінансова Компанія Інвест-Кредо" виявилось, що виконавчі провадження щодо боржників є завершеними або відсутніми.

За інформацією наданою банком, виконавчі листи по справі № 2-1869/11 щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на адресу ПАТ “Дельта Банк” не надходили.

Крім того, 02.03.2015 року, відповідно до постанови правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 “Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві “Дельта Банк”, згідно з яким 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві “Дельта Банк”, а 02.10.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 “Про початок процедури ліквідації AT “Дельта Банк” та делегування повноважень ліквідатора банку” та розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”. Очевидно, що заходи щодо зміни керівництва банку та пов`язані організаційні зміни також негативно вплинули на можливість ПАТ “Дельта Банк” здійснювати свою діяльність.

Таким чином, непроінформованість ПАТ “Дельта Банк”, правонаступником якого є ТОВ “Фінансова Компанія Інвест-Кредо”, про хід виконавчих проваджень є об`єктивними та поважними причинами пропуску строків для пред`явлення виконавчого документа.

Просив суд замінити стягувача у виконавчих листах виданих Білоцерківським міськрайонним судом у справі № 357/1869/11, а саме: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Інвест-Кредо”, поновити пропущений строк пред`явлення виконавчих листів, видати дублікати виконавчих листів.

Частиною 1 ст. 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 433 ЦПК України заява про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Ухвалою судді від 11 березня 2021 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-кредо», заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчих листах, поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, видачу дублікатів виконавчих листів прийнято до розгляду та призначено судовий розгляд справи на 19 березня 2021 року о 12 год. 00 хв.

Заявник ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-кредо» в судове засідання свого представника не направило, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заінтересовані особи судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили.

Отже, сторони до суду не з`явилися, про день і час розгляду заяви були повідомленні в установленому законом порядку, їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку пред`явлення виконавчих листів, видачу дублікатів виконавчих листів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, матеріали цивільної справи 2-1869/11 № провадження 2/1003/941/2012, вважає, що заява ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-кредо» підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.05.2012 по справі № 2-1869/11 № провадження 2/1003/941/2012 задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно, в рівних частках, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 920223 (дев`ятсот двадцять тисяч двісті двадцять три) гривні 99 коп. боргу за кредитним договором та договором поруки від 05.05.2008 року та судові витрати в сумі 2823 грн. (а.с. 58-59).

Відповідачем ОСОБА_2 зазначене рішення було оскаржено до Апеляційного суду Київської області.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було відхилено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2021 року залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення, за заявою представника ПАТ «Дельта Банк» за вх. № 22047 від 07.08.2012 року, в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду 22 серпня 2012 року представнику ПАТ «Дельта Банк» було вручено особисто два виконавчі листи по справі № 2-1869/11 № провадження 2/1003/941/2012 (а.с. 63).

20 липня 2020 між AT “Дельта Банк” та ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо” було укладено Договір № 2290/К про відступлення прав вимоги.

Згідно вказаного договору про відступлення прав вимоги, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває належні Банку права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами,(договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Згідно виписки з Додатку 1 до Договору про відступлення прав вимоги № 2290/К від 20.07.2020 року відступлено право вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за Кредитним договором №’ 850-100/ФК-08 від 05.05.2008, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» (правонаступником якого є АТ «Дельта-Банк»), Іпотечним договором 850-100/Zфквіп-08 від 05.05.2008, та до ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) за Договором поруки 850-100/Zфпор-08 від 05.05.2008.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник, які є фізичною чи юридичною особою і мають вчинити певні дії. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Як визначено у ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від право попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року N 6-122цс13 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 № 6-1355/10.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Івест-кредо» в частині заміни сторони виконавчого провадження є такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог заявника «Фінансова компанія Івест-кредо» про поновлення пропущеного строку пред"явлення виконавчих листів до виконання та видачі дублікатів виконавчих листів, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі N 474/783/17, провадження N 61-29св17, від 10 жовтня 2018 року у справі N 2-504/11, провадження N 61-41846св18.

Верховний Суд виходить з того, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі N 2-824/2009, провадження N 61-5388св18.

Також, Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020 року в справі № 127/2-3538/10 виклав правову позицію, що дублікат виконавчого документа вилається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Згідност.433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Отже, вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого документа суду необхідно встановити чи звернувся заявник про видачу дублікату виконавчого документа в межах строку пред`явлення останнього до виконання, у разі пропуску такого строку чи звертався заявник із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання одночасно із заявою про видачу дубліката.

На переконання суду, єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є поважність причин пропуску строку та наявність необхідних доказів, щодо підтвердження факту втрати виконавчих документів.

Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року №8 дав роз`яснення, що перелік причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено. А тому, відповідно до ст.89 ЦПК України, суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

З судової практики поважними причинами для поновлення строку здебільшого визнаються отримання не з вини стягувачів виконавчих листів після закінчення пред`явлення їх до виконання.

Згідно ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року N606-XIV із змінами, що діяв на час набрання судовим рішенням у цивільній справі № 2-1869/11 законної сили) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження».

Згідно з п. 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001).

Аналізуючи наведені положення Основного Закону та рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що дія Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII не поширюється на правовідносини, які закінчились до набрання ним чинності. Цей законодавчий акт не відновлює дію виконавчих документів, строк пред`явлення яких до виконання сплив до набрання ним чинності.

Отже, положення п. 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом.

З урахуванням викладеного, виконавчі листи по справі № 2-1869/11 повинні були бути пред`явленими стягувачем до виконання у строк до 11 червня 2013 року.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (від 02 червня 2016 року № 1404-VIII) стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини ( факти порушення її прав ), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Згідно висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 ( провадження № 14-308цс19 ), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Отже, недбале ставлення до процесуальних обов`язків з боку стягувача не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки фактично покладає надмірний тягар на боржника.

Згідно рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У своїй заяві ТОВ “Фінансова Компанія Інвест-Кредо” послалось на те, що після ознайомлення із матеріалами, що були йому передані ПАТ «Дельта Банк» після укладення Договору № 2290/К про відступлення прав вимоги, ним було виявлено, що виконавчі провадження щодо боржників є завершальними або відсутніми.

ТОВ “Фінансова Компанія Інвест-Кредо” було здійснено запит до ПАТ “Дельта Банк" щодо знаходження оригіналів виконавчих листів та відповідної постанови про повернення виконавчого документа.

У відповіді на запит ПАТ “Дельта Банк” за вих. № 02.2.3-851 від 24.08.2020 року надало інформацію, що всі наявні у АТ «Дельта Банк» матеріали виконавчого провадження за кредитними договорами право вимоги за якими перейшло до ТОВ “Фінансова Компанія Інвест-Кредо” відповідно до Договорів відступлення прав вимоги за кредитними договорами були передані згідно актів прийому-передачі кредитних справ. За результатами додаткової перевірки: постанова про повернення виконавчих документів стягувачеві з виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.05.2012 по справі № 2-1869/11 та оригінал виконавчих листів по боржнику ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що видані на виконання зазначеного рішення до AT “Дельта Банк” не надходили та у AT “Дельта Банк” відсутні.

В обґрунтування вимог про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів, заявник ТОВ “Фінансова Компанія Інвест-Кредо” зазначило обставину запровадження у березні 2015 року процедури ліквідації ПАТ " Дельта Банк", яка передбачає припинення основної діяльності банку, зміну всього керівництва, закриття територіальних відділень банку та звільнення відповідальних за супровід судових справ працівників, виконання функцій фонду з відчуження великої кількості активів.

Але, зазначене не може розцінюватися судом, як поважні обставини пропуску строку пред`явлення виконавчих листів до виконання.

В даному випадку, первісним кредитором ПАТ «Дельта Банк» виконавчі листи по справі були отримані особисто його представником 02.08.2012 року, до початку запровадження процедури ліквідації ПАТ " Дельта Банк", але з невідомих причин останнім вони не були пред`явленні до виконання.

ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-кредо» не надало жодного доказу на підтвердження того, що первинний стягувач через об`єктивні, непереборні, істотні труднощі не зміг подати у встановлений законом строк виконавчі листи для примусового виконання.

Тому, суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку і новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-кредо» якому в липні 2020 року передано право вимоги від недобросовісного позивача.

Окрім того, в доданих до заяви документах відсутні акти проведення перевірки ПАТ «Дельта Банк» щодо наявності виконавчого документу, матеріали службових розслідувань у випадку виявлення втрати, або будь-які інші докази саме втрати виконавчого листа.

Тому, заявником не наведено будь-яких обставин, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк первісним стягувачем (кредитором).

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року п.36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Герін проти Франції» від 29 липня 1998 року п.37).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13 ).

Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, тим чином забезпечуючи рівність сторін виконавчого провадження.

Наявність норм Конституції України та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов`язковість виконання судового рішення не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так як вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення.

Таким чином, з врахуванням вимог ч.1 ст. 517 ЦК України, якою встановлено обов`язок первісного кредитора передати новому кредиторові інформацію яка є важливою для здійснення прав, що передаються, та того, що протягом тривалого періоду з моменту винесення рішення, стягувач не сприяв виконанню судового документу, дійсно не контролював його виконання, не виявляв належної зацікавленості в реалізації своїх прав щодо примусового виконання рішення суду, суд вважає, що підстав вважати причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання поважними відсутні.

Також, заявником не надано суду жодного доказу, який би підтверджував обставини та сам факт втрати виконавчого листа.

Окрім цього, ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-кредо» укладаючи договір про відступлення права вимоги із первісним стягувачем, повинно бувло дізнатись у первісного стягувача про стан виконання рішення суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Проігнорувавши вказану процедуру ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-кредо» добровільно поклало на себе ризики відмови судом в поновленні процесуальних строків та видачі дублікатів виконавчих листів.

Отже, аналізуючи викладені обставини та докази, суд дійшов висновку, що заявник ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-кредо» не надав доказів поважності причин пропущення встановленого законом строку пред`явлення виконавчих листі до виконання та не надав жодного належного та достатнього доказу, який би підтверджував факт їх втрати, а тому, в задоволенні вимог заявника щодо поновлення строку пред`явлення виконавчого листа виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі № 2-1869/11 про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно, в рівних частках, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 920223 (дев`ятсот двадцять тисяч двісті двадцять три) гривні 99 коп. боргу за кредитним договором та договором поруки від 05.05.2008 року та судові витрати в сумі 2823 грн. та видачу їх дублікату, суд вважає за необхідне відмовити.

На підстав вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 512, 514, 515 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 13, 263, 265, 273, 353, 354, 442, 433, 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положен ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-кредо», заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчих листах, поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, видачу дублікатів виконавчих листів, - задовольнити частково.

Замінити стягувача публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ: 34047020, 01133, м. Київ, вул. Коновальця, б. 36-Б) на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-кредо» (ідентифікаційний код юридичної особи 39761587, адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославі Вал, 13/2Б ) у цивільній справі № 2-1869/11 № провадження 2/1003/941/2012 .

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією ЦПК від 15.12.2017 року.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов