Рішення № 957127, 29.05.2007, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.07 Справа № 7/152/07

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Комплект”, м. Маріуполь, Донецька область.

До відповідача Бердянської міської ради, м. Бердянськ, Запорізька область.

Про стягнення 87120 грн. 82 коп.

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Позивача: Камченко Д.В., дов. б/н від 26.01.2007р.

Відповідача: не з’явився

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект” про стягнення з Бердянської міської ради 87120 грн. 82 коп., яка складається з 72789 грн. 28 коп. коштів одержаних без достатніх на те підстав, 11355 грн. 13 коп. суми індексу інфляції, 2967 грн. 41коп. суми 3% річних.

29.03.2007 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 07.05.2007 р., про що сторони були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 03.05.2007р. судове засідання відкладалось до 23.05.2007р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 29.05.2007р.

Позивач обґрунтував позовні вимоги обставинами, що викладені в позовній заяві, як на нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог, посилається на ст.ст. 22, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 216, 236, 625 Цивільного кодексу України, просить суд задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного: 09.04.2003р. між Бердянською міською радою та ТОВ “Комплект” був підписаний договорі оренди земельної ділянки № 2123. Згідно з ч. 3 ст. 125 ЗК України, визначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення його межі на місцевості –забороняється. Розраховуючи на те, що дана земельна ділянка буде перенесена на місцевість (виділена в натурі), позивачем здійснювались розрахунки за земельну ділянку. ТОВ “Комплект” звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Рішенням господарського суду Запорізької області № 20/161 в задоволенні позовних вимог про передачу земельної ділянки в натурі було відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.10.2005р. рішення № 20/161 було залишено без змін, резолютивна частина рішення доповнена наступним: “Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.04.2003, укладений між Бердянською міською радою і ТОВ “Комплект””. Згідно зі ст. 216 ЦК України, недійсна угода не створює юридичних наслідків. Кожна сторона повинна повернути іншій стороні в натурі все отримане нєю по угоді, визнаної недійсною. На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному об’ємі.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, посилаюсь на те, що договір укладено з порушення ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, фактично оренди землі не існувало, поскільки не доведено факт передачі земельної ділянки, що відображено в постанові №20/161

24.05.2007р. на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Клопотання подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом задоволено.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті.

Спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

В продовженому 29.05.2007р. судовому засіданні, представником позивача надані пояснення, а також заява про збільшення суми позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивачем 108569 грн. 86 коп.

Заява позивача про збільшення позовних вимог, судом до розгляду не приймається, поскільки не обґрунтована належними документальними доказами, не надано доказів вручення, або доказів відправлення даної заяви на адресу відповідача, а також не надано доказів сплати державного мита в збільшеній частині позовних вимог.

Спір розглядається в первісно заявленій сумі позовних вимог –87120 грн. 82 коп., яка складається з 72789 грн. 28 коп. коштів одержаних без достатніх на те підстав, 11355 грн. 13 коп. суми індексу інфляції, 2967 грн. 41 коп. суми 3% річних.

Крім того, в продовженому 29.05.2007р. судовому засіданні, представником позивача заявлено усне клопотання про продовження строку розгляду спору.

Клопотання позивача залишено без задоволення, поскільки згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України, за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті. Клопотання погодженого між обома сторонами позивач суду не надав. Таким чином, у суду першої інстанції відсутні правові підстави для продовження строку розгляду спору. Позивач мав достатньо часу для належної підготовки до судових засідань і для надання всіх документальних доказів в обґрунтування позовних вимог (позовна заява надійшла до господарського суду 27.03.2007р.).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

По клопотанню представників сторін, заявленого в судовому засіданні 23.05.2007р., судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено 29.05.2007р. ( останній день строку розгляду спору, згідно зі ст. 69 ГПК України)оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.04.2003р. між Бердянською міською радою та ТОВ “Комплект” був підписаний договір оренди земельної ділянки № 2123.

Згідно ч. 4 роз’яснень ВГС України № 04-5/609 від 31.05.2002р. визначено, що право користування земельною ділянкою виникає тільки після встановлення його меж на місцевості.

Згідно ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа,

що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Межі земельної ділянки не були виділені в натурі, виходячи з чого, позивач не мав законних підстав користуватися (і не користувався) даною земельною ділянкою. Як зазначає позивач, платежі, передбачені договором оренди земельної ділянки, здійснювались в період з жовтня 2005р. по листопад 2006р., всього ним було перераховано відповідачу 72789 грн. 28коп. орендної плати за дану земельну ділянку.

03.01.2007р. позивач своїм листом № 1 звернувся до відповідача, з заявою про повернення орендної плати в період укладення договору оренди земельної ділянки, до визнання договору недійсним в судовому порядку.

Відповідач, відповіддю № 05-0579/37 від 26.02.2007р., відмовив в поверненні сплаченої орендної плати за землю, посилаючись на ст. 21 Закону України “Про оренду землі”.

ТОВ “Комплекс” (позивач по справі) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про зобов’язання Бердянську міську раду передати земельну ділянку в натурі (на місцевості).

Рішенням господарського суду Запорізької області № 20/161 в задоволенні позовних вимог про передачу земельної ділянки в натурі ТОВ “Комплект” було відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.10.2005р. рішення № 20/161 було залишено без змін, резолютивна частина рішення доповнена наступним: “Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.04.2003, укладений між Бердянською міською радою і ТОВ “Комплект”.

Стаття 21 Закону України “Про оренду землі” передбачає, що орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельної ділянки.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Згідно вищезазначеного рішення господарського суду Запорізької області № 20/161, однією з причин відмови в позовних вимогах по справі № 20/161, є відсутність у позивача права користування земельною ділянкою внаслідок відсутності виділення позивачу меж орендованої ділянки землі на місцевості (в натурі).

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, посилання відповідача на ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” є безпідставним, поскільки фактично користування землею було відсутнє

Виходячи з вищевикладеного, суд встановив, що грошові кошти, що перераховувались позивачем платіжними дорученнями:

- № 1436 від 15.10.2004р.;

- № 1650 від 23.11.2004р.;

- № 1784 від 22.12.2004р.;

- № 1918 від 26.01.2005р., відповідачем отримані без достатніх на те підстав.

Щодо платіжного дорученя, які надані представником позивача в якості підтвердження перерахування орендної плати 24.02.2005р. № 2030, судом до уваги не приймається, поскільки на даному платіжному дорученні відсутня відмітка щодо проведення даної суми банківською установою. В решті суми позовних вимог зовсім відсутне документальне підтвердження перерахування грошових коштів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14344 грн. 00коп. Ця сума підтверджена належними доказами, доведена позивачем. В решті позовних вимог щодо основного боргу слід відмовити, як не підтвердженій належними документальними доказами.

Крім того, позивачем представлені до стягнення сума індексу інфляції та 3% річних. Вивчивши надані позивачем матеріалам судом встановлено, що в задоволенні позовних вимог по стягненню суми індексу інфляції та 3% річних слід відмовити, поскільки позивачем в позовній заяві зазначений період сплати з жовтня 2005р. по листопад 2006р., а платіжні доручення надані за листопад, грудень 2004р. та січень 2005р. Виходячи з чого, суд не має можливості встановити за який період і чи правомірно позивачем нараховані сума індексу інфляції та 3% річних, поскільки вказаний позивачем період не відповідає представленим доказам. Таким чином, вимоги позивача по стягненню з відповідача суми індексу інфляції та 3 % річних за період з жовтня 2005р. по листопад 2006р. є необґрунтованими і не підтвердженими, в їх задоволенні слід відмовити.

З урахування вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, слід покласти на відповідача в частині задоволених вимог, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Бердянської міської ради, 71118, м. Бердянськ, Запорізька область, пл. 1-ї Бердянської ради 2 (п/р 33219812800011 в УГУ Запорізької області, МФО 813015, ОКПО 23787244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект”,87502, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Таганрозька, 1 (п/р 26007900175249 в Маріупольській філії ПУМБ, МФО 335742, ОКПО 13532916) 14344 (тринадцять тисяч триста сорок чотири) грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 143 (сто сорок три) грн. 44 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання рішення “11” червня 2007р.

Суддя Н.С. Кутіщева