Рішення № 95712482, 19.03.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року Справа № 280/8915/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимог,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо залишення без розгляду заяви про списання сум недоїмки з єдиного внеску відносно ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області скасувати існуючу суму нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), яка становить 34 488,74 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім грн. 74 коп.);

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4154-49У від 13.02.2019 щодо оплати заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у сумі 18 276,72 грн.;

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4154-49У від 11.02.2020 щодо оплати заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у сумі 11 016,72 грн.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач вказує, що вважає заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 34 488,74 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4154-49У від 13.02.2019 та №Ф-4154-49У від 11.02.2020 незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Стверджує, з 15.03.2018 по 02.11.2020 працював у Республіці Польща, що підтверджує відсутність ведення ним підприємницької діяльності. Вказує, що ним до Олександрівського управління Головного управління ДПС у Запорізькій області було подано заяву про списання суми недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 по червень 2020 року. Проте, листом Олександрівського управління у м.Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області №17071/14/08-01-49-05 від 28.07.2020 позивача повідомлено про залишення заяви від 09.07.2020 без розгляду у зв`язку із недотриманням позивачем вимог п.9-15 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України №592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020. Вважає оскаржувані вимоги та дії контролюючого органу щодо залишення без розгляду заяви про списання сум недоїмки з єдиного внеску відносно ОСОБА_1 неправомірними та просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, 26.01.2021 до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №4882), в якому відповідач зазначає, що в період з 16.06.2009 по 03.06.2020 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебував на обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області, Олександрівська ДПІ (Шевченківський район м. Запоріжжя), як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. Основний вид економічної діяльності - Консультування з питань комерційної діяльності та управління (код ВЕД 74.14.0). 09.02.2018 автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у сумі 8448,00 грн. (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200 х 22 відсотки = 704 грн. в місяць) як приватному підприємцю на загальній системі оподаткування відповідно програмного забезпечення розробленого на підставі діючого чинного законодавства. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 28.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено на 27.01.2021 без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_1 був зареєстрований 15.06.2009 як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису: 21030000000051888, за адресою: АДРЕСА_1 .

13.02.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4154-49У, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску складає 18276,72 грн.

11.02.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4154-49У, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску складає 11016,72 грн.

03.06.2020 до ЄДРПОУ внесено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

09.07.2020 ОСОБА_1 подав до Олександрівського управління Головного управління ДПС у Запорізькій області заяву про списання суми недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 по червень 2020 року.

Листом Олександрівського управління у м.Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області №17071/14/08-01-49-05 від 28.07.2020 повідомлено про залишення заяви ОСОБА_1 від 09.07.2020 без розгляду, у зв`язку із недотриманням позивачем вимог п.9-15 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України №592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020. Крім того позивачу було рекомендовано звернутись до ДПС України з проханням визнати нечинними звіти про суми доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2020 роки та розглянути питання щодо повторного їх подання.

28.08.2020 ОСОБА_1 повторно звернувся до Олександрівського управління Головного управління ДПС у Запорізькій області із заявою про списання суми недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом № 592.

Листом від 28.08.2020 вих. № 20167/14/08-01-49-05 повідомлено про залишення заяви ОСОБА_1 від 28.08.2020 без розгляду, у зв`язку із недотриманням позивачем вимог п.9-15 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України №592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020.

Не погодившись із вказаними вимогами про сплату боргу (недоїмки) та з відмовою у списанні сум заборгованості, із вимогами зобов`язати відповідача вчинити дії позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464- VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, сформульованими у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19; адміністративне провадження №К/9901/28514/19, від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18; адміністративне провадження №К/9901/25355/1.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні вимоги винесені відповідачем у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску за 2017-2019 роки. При цьому, доказів що у вказаний період позивач перебував у трудових відносинах, був найманим працівником та його роботодавцем сплачувався за нього єдиний внесок до матеріалів справи не надано.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він 15.03.2018 по 02.11.2020 періодично перебував за межами України, згідно відміток у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, оскільки це не є безумовним доказом неможливості ведення підприємницької діяльності та неотримання позивачем доходу.

Відтак, нарахування позивачу єдиного соціального внеску за вищенаведений період відповідає приписам чинного законодавства. Доказів на спростування правомірності нарахування контролюючим органом спірних сум єдиного внеску суду не надано.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для скасування спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) та задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо залишення без розгляду заяви про списання сум недоїмки з єдиного внеску відносно ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління ДПС у Запорізькій області скасувати існуючу суму нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Так, 03 червня 2020 року набув чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.

Згідно з п. 9-15 Розділу VIII Закону №2464-VI, підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 3 червня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року:

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Тож, в контексті вищевказаних положень Закону № 592-ІХ, після отримання від платника податків заяви про списання суми недоїмки, за умови дотримання платником вищевказаних вимог законодавства, контролюючий орган після проведення камеральної перевірки може прийняти рішення або про списання суми недоїмки штрафних санкцій і пені або про відмову у списанні суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Іншого алгоритму дій контролюючого органу п. 9-15 Розділу VIII Закону №2464-VI не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2020 до ЄДРПОУ внесено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

Позивачем до Олександрівського управління Головного управління ДПС у Запорізькій області було подано заяву про списання суми недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 по червень 2020 року.

При цьому, ОСОБА_1 було подано звіти про суми доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 (річна) за період 2017-2020 роки, про що свідчать квитанції №2 реєстраційні №27580616, №27590362, №27597565, №27695310, згідно яких зазначені звіти прийнято.

Однак, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області листом від №17071/14/08-01-49-05 від 28.07.2020 повідомлено про залишення заяви від 09.07.2020 без розгляду у зв`язку із недотриманням позивачем вимог п.9-15 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України №592-ІХ. При цьому, у вказаному листі не конкретизовано, які саме вимоги не дотримано платником податків.

За повторною заявою позивача від 28.08.2020 контролюючий орган листом від 28.08.2020 також повідомлено про залишення заяви від 28.08.2020 без розгляду у зв`язку із недотриманням позивачем вимог п.9-15 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України №592-ІХ.

09.09.2020 проведено камеральну перевірку ОСОБА_2 з питань своєчасного подання звітності з податку на доходи фізичних осіб, про що свідчить акт № 4121/08-01-49-05/ НОМЕР_1 .

Проте, будь-яких рішень так і не прийнято.

Відповідач у відзиві взагілі не надає будь-яких пояснень стосовно розгляду заяв позивача від 09.07.2020 та 28.08.2020 та приняття щодо ни будь-яких рішень.

Суд зауважує, що залишення заяви без розгляду не передбачено п. 9-15 Розділу VIII Закону №2464-VI, а тому контролюючий орган в даному випадку діяв всупереч нормам чинного законодавства, порушуючи порядок розгляду заяви ОСОБА_2 .

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо залишення без розгляду заяви про списання сум недоїмки з єдиного внеску відносно ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що з метою повного захисту прав позивача необхідно вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 09.07.2020 та 28.08.2020 з урахуванням висновків наданих в даному судовому рішенні.

Вимоги щодо зобов`язання Головне управління ДПС у Запорізькій області скасувати існуючу суму нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), яка становить 34 488,74 грн. є передчасними та задоволенню не підлягають.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, на користь позивача слід стягнути 420,40 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що 18.11.2020 між адвокатським об`єднанням "ЛЕГЕС" та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги. В додатку 1 до договору від 18.11.2020 сторони погодили перелік та розмір витрат на правничу допомогу.

Адвокатським об`єднанням "ЛЕГЕС" 01.12.2020 виставлено рахунок № 01/12 за надання правничої допомоги в сумі 3000грн. - за підготовку тексту позовної заяви.

Також, до матеріалів позову долучена квитанція про сплату ОСОБА_1 3000грн. витрат на правничу допомогу.

Відтак, витрати на правничу допомогу підтверджені належними та допустими доказами.

Однак, враховуючи те, що позовна заява задоволена частково, витрати на правничу допомогу слід також стягнути пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1500грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимог, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо залишення без розгляду заяв ОСОБА_1 від 09.07.2020 та від 28.08.2020 про списання сум недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також штрафів та пені, нарахованих на суми недоїмки.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 09.07.2020 та від 28.08.2020 з урахуванням висновків наданих в даному судовому рішенні.

В іншій частині позовних вимог,- відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок та 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19 березня 2021 року.

Суддя Л.Я. Максименко