Рішення № 9571152, 27.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/2627.04.10 За позовом ДоЗакритого акціонерного товариства «Житомирський м’ясокомбінат»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Продкомплектсервіс»

Простягнення 4063, 23 грн.

Суддя Іванова Л.Б.

Представники:

Від позивача: предст. Лашин О.В. за довіреністю № б/н від 23.02.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Житомирський м’ясокомбінат»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Продкомплектсервіс»4063, 23 грн., з яких: 2487, 23 грн. –сума основного боргу, 294, 37 грн. –пеня, 84, 02 грн. –3 % річних, 700, 17 грн. –штраф за користування чужими грошовими коштами, 497, 44 грн. –штраф у розмірі 20 % (відповідно до п. 6.2 договору).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2010 р. порушено провадження у справі № 5/26 та призначено розгляд справи на 06.04.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 р. в зв’язку з неявкою представників сторін, розгляд справи № 5/26 було відкладено до 27.04.2010 р.

В судовому засіданні 27.04.2010 р. представник позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

В судове засідання 27.04.2010 р. представник відповідача не з’явився з невідомих суду причин вимоги суду, викладені в ухвалах суду від 12.03.2010р. та від 06.04.2010 р. відповідач не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

На підставі ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва прийнято за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалами справи встановлено:

21 листопада 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Житомирський м’ясокомбінат»(далі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Продкомплектсервіс»(далі-покупець) було укладено договір поставки № 3209.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов’язувався передати ковбасні та м”ясні вироби, сири, масла, маргарини, спреди –в подальшому «Товар», в кількості, асортименті та по цінах, відповідно до видаткових накладних на товар, які є невід»ємною частиною цього договору, а покупець –прийняти та оплатити цей товар.

Згідно п. 5.1. договору покупець сплачує вартість товару на протязі п’яти календарних днів з моменту отримання товару.

Термін дії договору сторони обумовили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2008 року. Договір вважається прлонгованим на термін один рік, якщо на момент закінчення терміну дії договору одна із сторін письмово за 10 днів не повідомила про намір розірвати договір (п.п. 8.1-8.2).

Статтею 712 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору поставки № 3209 позивач на підставі видаткових накладних (копії яких знаходяться в матеріалах справи) поставив, а відповідач прийняв товар на суму 5013, 98 грн.

Відповідач в порушення умов договору поставки № 3209 кошти за отриманий товар повністю не сплатив, в зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 2487, 23 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2009 р. відповідач звернувся до позивача з листом № 64 про відстрочення погашення боргу в зв’язку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві.

Враховуючи те, що позивач свої зобов’язання за договором виконав повністю, а відповідач в порушення умов договору поставки за товар повністю не розрахувався, вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 2487, 23 грн. визнаються обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 6.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 294, 37 грн., 700, 17 грн. штраф за користування чужими грошовими коштами та 497, 44 грн. –штраф у розмірі 20 % та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в розмірі 84, 02 грн.

Відповідно до п. 6.2. договору в разі несвоєчасної оплати товару (партії товару) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день затримки оплати, а також в разі прострочення оплати товару (партії товарів) 10 денний строк понад строку, визначеного п. 5.1 дійсного договору покупець додатково сплачує одноразовий штраф в розмірі 20 % заборгованості та 25 % річних за користування чужими коштами.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені в сумі 294, 37 грн. та штрафу в сумі 700, 17 грн. за користування чужими грошовими коштами.

Вимоги щодо стягнення 497, 44 грн. штрафу (тобто 20 % від заборгованості) та 3 % річних в розмірі 84, 02 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлюють, що штраф - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що і штраф і пеня є різновидом неустойки, яка в свою чергу є видом забезпечення виконання зобов’язання.

Однак, відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення 497, 44 грн. штрафу та 3 % річних в розмірі 84, 02 грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, вимоги Закритого акціонерного товариства «Житомирський м’ясокомбінат»визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Продкомплектсервіс»(02166, м. Київ, пр.-т. Лісовий, 39-А, ідентифікаційний код 23727816) на користь Закритого акціонерного товариства «Житомирський м’ясокомбінат»2487 (дві тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 23 коп. – сума основного боргу, 294 (двісті дев’яносто чотири) грн. 37 коп. –пені, 700 (сімсот) грн. 17 коп. –штрафу, 87 (вісімдесят сім) грн. 40 коп. –державного мита та 202 (двісті дві) грн. 23 коп. –витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. В іншій частині в позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.Б.Іванова