Ухвала суду № 95711398, 23.03.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

23 березня 2021 року м. Житомир

справа № 240/4008/21

категорія 109020100

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., перевіривши виконання вимог законодавства при поданні позовної заяви ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури та виконувача обов`язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області Пургіна Тараса Ігоровича про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування позову, стягнення моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії заступника керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області Пургіна Тараса Ігоровича щодо підписання позовної заяви від 30.12.2020 «Про визнання незаконним рішення Брусилівської селищної ради №1379 від 19.02.2020, договорів оренди земельних ділянок та зобов"язання повернути земельні ділянки» як виконувачем обов"язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області;

- визнати протиправним та скасувати позов виконувача обов"язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_2 від 30.12.2020 до ОСОБА_1 та Брусилівської селищної ради «Про визнання незаконним рішенням Брусилівської селищної ради №1379 від 19.02.2020, договорів оренди земельних ділянок та зобов"язання повернути земельні ділянки»;

- стягнути з Житомирської обласної прокуратури та заступника керівника Коростишівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 в солідарному порядку 2000000 грн моральної шкоди.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

На підставі частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Матеріали позовної заяви свідчать, що ОСОБА_1 оскаржує дії заступника керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області Пургіна Тараса Ігоровича щодо підписання (подання) позовної заяви від 30.12.2020 про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок, зобов"язання повернути земельну ділянки, яка подана прокурором до Брусилівського районного суду Житомирської області, та за якою відкрито провадження у цивільній справі №275/50/21.

Згідно із частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною 3 ст.56 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч.5 ст.175 Цивільного процесуального кодексу у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Таким чином, суддя, який приймає позовну заяву, відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу визначає, зокрема наявність повноважень та підстав для звернення до суду.

Проте, оскарження дій прокурора щодо наявності підстав для звернення до суду з позовною заявою, а також оскарження поданої уповноваженою собою (суб"єктом владних повноважень) позовної заяви поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Прокурори, як суб"єкти владних повноважень, не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час виконання ними передбаченого законодавством права на звернення до суду з метою представництва інтересів держави.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили прокурори, навіть як суб"єкти владних повноважень, після подання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) прокурором у відповідній справі процесуальних дій, зокрема встановлення права, підстав на звернення до суду не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти прокурора.

Суд зазначає, що оскільки предметом позову в цій справі є дії заступника керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області Пургіна Тараса Ігоровича щодо підписання (подання) позовної заяви до позивача, яка подана до Брусилівського районного суду Житомирської області та у зв"язку з чим відкрито провадження у цивільній справі №275/50/21.

З огляду на викладене, позовні вимоги у даній адміністративній справі стосуються саме вчинення (невчинення) прокурором передбачених процесуальним законом дій щодо наявності підстав та повноважень для звернення до суду під час розгляду цивільної справи, саме тому такі дії не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого цивільним процесуальним законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність прокурора в межах вчинення процесуальних дій щодо подання позовної заяви, відповідно вчинені під час розгляду цивільного, кримінального та іншого провадження у справі, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Суд акцентує увагу позивач на тому, що право та обов"язок щодо встановлення повноважень прокурора на підписання позовної заяви та/або звернення до суду з позовом, покладено безпосередньо на склад суду, який вирішує питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, у даному випадку це суддя Брусилівського районного суду Житомирської області.

Окрім того, відповідно до ухвали Брусилівського районного суду Житомирської області від 22.01.2021 відкрито провадження у цивільній справі №275/50/21 за позовом виконувача обов"язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області до Брусилівської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Брусилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок, зобов"язання повернути земельні ділянки.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 має право передбачене положеннями Цивільного процесуального кодексу України на оскарження процесуальних дій суду щодо відкриття провадження у цивільній справі, оскільки відповідно до ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо позовних вимог ОСОБА_1 слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Згідно з п.1 ч.1ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури та виконувача обов`язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області Пургіна Тараса Ігоровича про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування позову, стягнення моральної шкоди з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.170 КАС України.

Позивачу слід мати на увазі, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 4, 19, 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

ухвалив:

1.Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури та виконувача обов`язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області Пургіна Тараса Ігоровича про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування позову, стягнення моральної шкоди.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко