Рішення № 95711147, 18.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 р. Справа№200/1516/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Покровського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - УПФ), в якому просить: 1) визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 12.08.2020 року №4941 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 2) визнати протиправним і скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17.12.2020 року №7725 про відмову в призначенні пенсії; 3) зобов`язати УПФ зарахувати до пільгового стажу за списком №2 період роботи з 01.03.1986 р. по 14.08.1988 р. в КСП ім. XXII партз`їзду, навчання в середньому професійно-технічному училищі №11 м. Новогродівка з 01.09.1979 року по 14.07.1982 року, період учбової відпустки на заводі «Буддеталь» з 09.08.1982 р. по 04.09.1982 р., період роботи в ДП ВК «Краснолиманська» з 29.08.1983 р. по 11.02.1986 р., період роботи в ОАО «Завод «Електродвигун» в якості обмотувальника елементів електродвигунів з 01.09.2004 р. по 05.10.2012 р. 4) зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком згідно п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 11 серпня 2020 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте рішенням від 12 серпня 2020 року УПФ відмовило в призначені пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу. 16 грудня 2020 року позивач повторно звернулась із заявою про призначення пенсії. Проте, 17.12.2020 року відповідач прийняв рішення №7725 про відмову в призначенні пенсії. Вказаним рішенням в призначені пенсії позивачу було відмовлено з врахуванням рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах та за вислугу років з посиланням на відсутність стажу роботи, оскільки, не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 29.08.1983 р. по 11.02.1986 р. в ДП ВК «Краснолиманська», оскільки посада в довідці не відповідає посаді в трудовій книжці. Для врахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи КСП ім. XXII партз`їзду з 01.03.1986 р. по 14.08.1988 р. позивачеві рекомендовано звернутися до управління з заявою про направлення документів на Комісію питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років при головному управлінні Пенсійного зонду України в Донецькій області.

На думку позивача, УПФ протиправно не зарахувало до пільгового стажу спірні періоди її роботи, оскільки вони підтверджені належними документами.

15 лютого 2021 року судом відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

04 березня 2021 року від представника УПФ надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період роботи з 29.08.1983 року по 11.02.1986 року в ДП ВК «Краснолиманська», так як посада в довідці не відповідає посаді в трудовій книжці (в трудовій книжці - електрозварник ручного зварювання 4 розряду, а в довідці - електрогазозварник ручного зварювання). Для врахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи в КСП XXII партз`їзду з 01.03.1986 року по 14.08.1988 року позивачу необхідно звернутися в Комісію підтвердження стажу роботи на посадах, що дають праве призначення пенсії на пільгових умовах та за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Представник відповідача звертає увагу, що в трудовій книжці колгоспника УКР №1883 дата народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, згідно трудової книжки позивача призначено ел.зварником з 01.03.1986 року, тоді як підстава внесення запису протокол №11 від 28.07.1984 року. Періоди роботи позивача зараховані до пільгового стажу за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту (а.с. 9).

11 серпня 2020 року позивач звернулася до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії.

12 серпня 2020 року рішенням Покровського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області №4941 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (а.с. 13-15).

Вказаним рішенням до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 29.08.1983 року по 11.02.1986 року в ДП ВК «Краснолиманська», оскільки посада в довідці не відповідає посаді в трудовій книжці (в трудовій книжці - електрозварник ручного зварювання 4 розряду, а в довідці - електрогазозварник ручного зварювання). Для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи в КСП XXII партз`їзду з 01.03.1986 року по 14.08.1988 року запропоновано заявнику звернутися в Комісію підтвердження стажу роботи на посадах, що дають праве призначення пенсії на пільгових умовах та за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

16 грудня 2020 року позивач повторно звернулася до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії.

До вказаної заяви було додано копії: трудової книжки від 15.05.1986 р. НОМЕР_1 ; диплому від 14.07.1982 р. Г № 378627; довідок виданих Лисівською сільською радою від 28.07.2020 р. №19, №20; документів Міжгалузевого регіонального архіву: довідка від 22.12.2015 р. №388, копії особової картки, копії наказу від 20.07.1982 р. №128; довідки, виданої Селидівським професійним ліцеєм від 22.07.2020 р. №221; довідок виданих ДП «ВК «Краснолиманська» від 24.07.2020 р. № 739арх, № 408арх, довідки виданої ПАТ «Завод» Електродвигун» від 01.12.2015 №01-01/7-115; свідоцтва про укладення шлюбу від 15.07.1983 № НОМЕР_2 ; паспорту, РНОКП .

Додатково при розгляді заяви були взяті до уваги такі, документи: індивідуальні відомості про застраховану особу; рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах і дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.12.2020 р. №23/185.

17 грудня 2020 року рішенням Покровського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області №7725 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (а.с. 36-37).

Вказаним рішенням до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 29.08.1983 року по 11.02.1986 року в ДП ВК «Краснолиманська», оскільки посада в довідці не відповідає посаді в трудовій книжці (в трудовій книжці - електрозварник ручного зварювання 4 розряду, а в довідці - електрогазозварник ручного зварювання). Для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи в КСП XXII партз`їзду з 01.03.1986 року по 14.08.1988 року запропоновано заявнику звернутися в Комісію підтвердження стажу роботи на посадах, що дають праве призначення пенсії на пільгових умовах та за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

З розрахунку стажу вбачається, що позивачу не зараховано до пільгового стажу навчання в середньому професійно-технічному училищі №11 м. Новогродівка з 01.09.1979 року по 14.07.1982 року, період учбової відпустки на заводі «Буддеталь» з 09.08.1982 р. по 04.09.1982 р., періоди роботи в ОАО «Завод «Електродвигун» в якості обмотувальника елементів електродвигунів з 01.09.2004 р. по 05.10.2012 р.

Разом з цим, в рішенні відсутні обґрунтування щодо підстав не зарахування вказаних періодів роботи до пільгового стажу.

Позивач оскаржує вищевказані рішення відповідача, як такі, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV)).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058- IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до записів у трудовій книжці та трудової книжки колгоспника, ОСОБА_1 працювала з 29.08.1983 p. по 11.02.1986 р. електрозварнювальником ручної зварки 4 розряду в ЦОФ « Краснолиманська» в\о «Донецьквуглезбачачення», з 01.03.1986 р. по 14.08.1988 р. в бригаді №1 електрозварнювальником в КСП ім. XXII Партз`їзду (а.с. 16-20).

Відповідач не заперечує, що вказані посади та професії належать до Списку № 2.

Також в матеріалах справи наявна довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 739арх від 24.07.2020 року та архівна довідка від 28.07.2020 року №19. Вказані довідки містять підписи посадових осіб та засвідчені печаткою підприємства (а.с. 21,26).

З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, приписи законодавства, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-ІV, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці, довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 739арх від 24.07.2020 року, архівна довідка від 28.07.2020 року №19 підтверджують характер роботи позивача у період з 29.08.1983 p. по 11.02.1986 р., з 01.03.1986 р. по 14.08.1988 р., що надає право включення вищевказаних періодів роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 127/9289/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Крім того, суд зазначає, що УПФ не враховані положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Суд звертає увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 30 листопада 2018 року у справі №235/4179/17.

Щодо необхідності звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за вислугу років суд зазначає наступне.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 року № 18-1 (далі - Порядок № 18-1).

Згідно положень пункту 6 Порядку № 18-1 основним завданням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття рішень щодо підтвердження стажу для призначення пенсії або відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

З аналізу змісту Порядку № 18-1 вбачається, що Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, був прийнятий на виконання пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1993 року N 637.

В той же час Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, застосовується в разі коли відсутня трудова книжка, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

З наведеного вбачається, що обов`язок звернення до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника позивач мав би тоді, коли у його трудовій книжці були відсутні необхідні записи або містилися неправильні чи неточні записи про періоди його роботи.

Також суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які обґрунтування щодо необхідності надання будь-яких документів або уточнень на підтвердження вказаних спірних періодів роботи.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1979 року по 14.07.1982 року в міському професійно-технічному училищі №11 м. Новогродівки суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до диплому НОМЕР_3 , ОСОБА_1 навчалася в міському професійно-технічному училищі №11 м. Новогродівки з 01.09.1979 року по 14.07.1982 року за професією електрогазозварник 4 розряду (а.с. 30).

У відповідності до записів у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 20.07.1982 року прийнято на роботу електрогазозварником 4 розряду в цех металоконструкцій заводу «Стройдеталь» тресту «Красноармійськжилстрой».

За змістом положень статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Отже, враховуючи, що перерва між днем закінчення позивачем навчання за професією електрогазозварник 4 розряду і днем працевлаштування за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників не перевищує трьох місяців, суд приходить до висновку, що період навчання позивача з 01.09.1979 року по 14.07.1982 року підлягає зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду учбової відпустки на заводі «Буддеталь» з 09.08.1982 р. по 04.09.1982 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пункт 8 Порядку № 637 передбачає, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Як вбачається з особової картки, позивачу з 09.08.1982 р. по 04.09.1982 р. під час роботи на заводі «Буддеталь» надавалась учбова відпустка (а.с. 24).

Згідно довідки про заробіток для обчислення пенсії від 29.09.2020 року №134/1 під час учбової відпустки за позивачем зберігалась середня заробітна плата.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 217 Кодексу законів про працю України на час додаткових відпусток у зв`язку з навчанням (статті 211, 213, 216) цього Кодексу, за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.

Отже, враховуючи те, що за позивачем в період учбової відпустки за основним місцем роботи зберігалась середня заробітна плата, суд дійшов висновку про зарахування до пільгового стажу періоду перебування в учбовій відпустці.

Щодо періоду роботи позивача з 01.09.2004 p. по 05.10.2012 р. в ВАТ «Завод «Електродвигатель» суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями, що передбачені списками № 1, 2, затверджених в тому числі постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36.

З трудової книжки вбачається, що позивача з 01.09.2004 року прийнято на роботу прибиральницею виробничих приміщень, 17.05.2006 року переведена учнем обмотчика елементів електричних машин ВАТ «Завод Електродвигатель» та 05.10.2012 року звільна за власним бажанням.

Разом з цим, посад та професій з назвою «прибиральниця виробничих приміщень», «обмотчик елементів електричних машин» вказаною постановою не визначено, тобто вказані періоди не надають право на включення вищевказаних періодів роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, суд звертає увагу, що довідка №01-01/7-115 від 01.12.2015 року не відповідає вимогам п. 20 Порядку №637, оскільки в довідці не вказано характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-V страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.

У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 (далі також - Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

За приписами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - це орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Статтею 16 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", визначено, що державний реєстр створюється для забезпечення в тому числі ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

За приписами ст. 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", передбачено, які відомості містить реєстр застрахованих осіб. Зі змісту даної статті вбачається, що вказаний реєстр містить відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості, в тому числі і відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування, відомості про облік стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

В матеріалах справи містяться індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, в яких відсутня інформація щодо пільгового стажу ОСОБА_1 з 01.09.2004 p. по 05.10.2012 р. (а.с. 58-60).

Позивачем не надано інших доказів, які б надавали право включення періоду з 01.09.2004 p. по 05.10.2012 р. до пільгового стажу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для включення вищевказаного періоду роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12 серпня 2020 року та від 17 грудня 2020 року є не обґрунтованими, прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідають вимогам Конституції та законам України та підлягають скасуванню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).

Згідно частини 9 зазначеної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пункт 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 3-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що витрати на правничу допомогу складаються з:

- надання консультацій по суті питань - 500,00 грн.;

- збір доказів для звернення до суду - 1000,00 грн.;

- складання адвокатських запитів - 500,00 грн.;

- складання адміністративного позову- 1000,00 грн.;

- формування та подання позову до суду - 1000,00 грн.;

- представництво інтересів позивача в суді - 1000,00 грн.

Вказані витрати підтверджені: договором № 08/09/20 від 16.09.2020 року про надання правової допомоги; актом наданих послуг по договору про надання правової допомоги №08/09/20 від 16.09.2020 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с. 41-44).

Разом з цим, зазначена в розрахунку витрати на правову допомогу послуга №6 «представництво інтересів позивача в суді» адвокатом не надавалась, оскільки справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2000 грн.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 800,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області №4941 від 12 серпня 2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області №7725 від 17 грудня 2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Покровське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 серпня 2020 року про призначення пенсії, із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 29.08.1983 року по 11.02.1986 року, з 01.03.1986 року по 14.08.1988 року, періоду навчання з 01.09.1979 року по 14.07.1982 року, період учбової відпустки з 09.08.1982 р. по 04.09.1982 р.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 13, м. Мирноград, Донецька область, 85323, код ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору та правничої допомоги у розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв