Рішення № 95711005, 22.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року Справа № 160/582/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ніколайчук С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії головного управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо відмови - ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків, починаючи з 19 лютого 2020 року у зв`язку з підвищенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді згідно довідки ТУ ДСА України в Дніпропетровській області про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці за №Б-с-349 від 24.02.2020 р.;

- зобов`язати головне управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області (структурний підрозділ Нікопольський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 19.02.2020 року із розрахунку на підставі довідки ТУ ДСА України в Дніпропетровській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № Б-с-349 від 24.02.2020 р. у розмірі 90 відсотків з урахуванням різниці, яка вже була виплачена у цей період.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.10.2015р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016р.визнаио протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському р-ні щодо відмови в призначенні, нарахуванні та виплаті довічного грошового утримання та зобов`язано це управління призначити, нарахувати та виплачувати мені щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від заробітної плати. З 15.08.2015 року позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судці у відставці у розмірі 90 відсотків від заробітної плати працюючого судді. Після перерахунку пенсії, розмір довічного грошового утримання судді був зменшений з 90% до 88%. 25.12.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді. Листом від 04.01.2021 року відповідач відмовив у перерахунку, посилаючись на те, що з 18.02.2020 року порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці регулюється ст.142 Закону України №1402, в якій зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір цього утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді. Тому пенсійну справу позивача було переглянуто і визначено стаж суддівської роботи 39років 4 місяця, тому застосовано 88 відсотків. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є тільки факт зміни грошового утримання складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не перерахунок відсотків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст.257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

16.03.2021 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що рішенням № 2-р/2020 визнано неконституційним, зокрема пункт 25 розділу XII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402), яким було визначено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402, суддею, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або який призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1402, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. У зв`язку з цим з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону № 1402. У рішенні від 14.12.2000 № 15-ри/2000 Конституційний Суд України визначив, що положення частини другої статті 150 Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Враховуючи зазначене, суддям у відставці, яким за зверненнями до 18.02.2020 року перерахунок розміру щомісячного грошового утримання проведено з 01.01.2020 року, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 2453-УІ, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020 року. Станом на сьогодні розмір суддівської винагороди не змінювався, тому відповідно до п. 4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була обрана суддею Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Постановою Верховної ради України від 16 липня 2015 року №634-VIII була звільнена з посади у зв`язку з виходом у відставку.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.10.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 року визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському р-ні щодо відмови в призначенні, нарахуванні та виплаті довічного грошового утримання та зобов`язано управління призначити, нарахувати та виплачувати позивачу щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від заробітної плати.

З 15.08.2015 року позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

25.06.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, надавши довідку Дніпропетровської ТУДСА в Дніпропетровській області від 24.02.2020 року за № Б-с-349 про заробітну плату судді на відповідній посаді з 18.02.2020 року, яка складає 131795,40 грн.

У відповідь на дане звернення відповідачем було надано лист про відмову в задоволенні заяви позивача про перерахунок щомісячного довічного утримання з посиланням на те, що рішення Конституційного Суду України за № 2-р./2020 від 18.02.2020 року.

Не погоджуючись з відмовою у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року у справі №160/8788/20 позовну заяву ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

- визнано протиправними дії головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо відмови - ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 19 лютого 2020 року у зв`язку з підвищенням заробітної плати судді , працюючого на відповідній посаді згідно довідки ТУ ДСА України в Дніпропетровській області про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці за №Б- с-349 від 24.02.2020 р.;

- зобов`язано головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (структурний підрозділ Нікопольський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 19.02.2020 року з розрахунку на підставі довідки ТУ ДСА України в Дніпропетровській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № Б-с-349 від 24.02.2020 р. з урахуванням різниці, яка вже була виплачена у цей період.

Рішення суду набрало законної сили 26.10.2020 року згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Листом від 17.12.2020 року №0400-010307-8/121441 відділом перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача, що відповідачем розглянуто заяву від 25.06.2020 року, з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року у справі №160/8788/20, та вказано, що з 18.02.2020 року порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці регулюється ст.142 Закону України №1402, в якій зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір цього утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді. Тому пенсійну справу позивача було переглянуто і визначено стаж суддівської роботи 39 років 4 місяця, тому застосовано 88 відсотків. Зазначено, що пенсійну справу приведено у відповідність, що призвело до змін у розмірі пенсії.

Не погоджуючись зі зменшенням відсотка щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016.

Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно ч.1,2 статті 142 Закону № 1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

При цьому, суддя у відставці, який досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах зазначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами 4,5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (п.23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

За правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у рішенні від 16.06.2020 по зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно з положеннями Закону № 2453-VI, наявне право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.

Позивач просила здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Судом встановлено, що довідка, на підставі якої позивач просить здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, №Б-с-349 від 24.02.2020 року видана на підставі статті 142 Закону №1402-VIII.

Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Наведена норма неконституційною не визнавалась.

Діючим Законом, передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного довічного грошового утримання.

Неможливо використовувати для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний стаж позивача для обрахунку її щомісячного довічного грошового утримання складає 39 років 0 місяці 18 дні, що становить 88 відсотків грошового утримання судді.

Отже, на переконання суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів.

Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI.

Вказане свідчить про те, що щомісячне довічне грошове утримання позивача не буде співмірним із щомісячним довічним грошовим утримання суддів, які отримають право на відставку за нормами Закону №1402-VIII, що буде свідчити про дискримінаційність.

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI.

Отже, під час здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці у розмірі 88% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, відповідач, як суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору та у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 263,293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук