Рішення № 95710562, 10.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/16342/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Аршулік С.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_5,

представника відповідача Мельник О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 16.10.2020 №2332/к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " та наказу від 28.10.2020 №2454/к "Про внесення змін до наказу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 16.10.2020 №2332/к "; про поновлення ОСОБА_1 на посаді з 29.10.2020; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.10.2020 по день поновлення.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що з 20.08.2019 призначений на посаду начальника Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області та переведений для подальшої роботи на посаді начальника Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Загальний стаж роботи в органах державної виконавчої служби становить більше 17 років.

Відповідно до наказу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 01.09.2020 №145/Д (на підставі подання в.о. заступника начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Штепи C.О.) стосовно начальника Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Велимчаниці І. І. здійснено дисциплінарне провадження.

Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було сформовано дисциплінарну справу №55, за результатами розгляду якої внесено подання з висновком про наявність у його діях дисциплінарного проступку та підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарною комісією встановлено, що позивач при здійсненні виконавчих дій по виконавчих провадженнях №№61761313, 61760959, 60402070 порушив вимоги ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», п. 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у редакції наказу №2832/5 від 29.09.2016 (зі змінами та доповненнями), абзацу першого п. 2 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, що в свою чергу призвело до вчинення дій за межами повноважень, визначених ст. 19 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про державну службу», що є дисциплінарним проступком, передбаченим п. 7 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу»: перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

16.10.2020 відповідачем видано наказ №2332/к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », яким звільнено ОСОБА_1 , начальника Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), 16.10.2020 за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, на підставі п. 7 ч. 2 ст. 65, п. 4 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу».

28.10.2020 Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Львів) видано наказ №2454/к «Про внесення змін до наказу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 16.10.2020 року №2332/к», яким замінено в п. 1 слова та цифри «16 жовтня 2020 року на 28 жовтня 2020 року».

Позивач вважає вищевказані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Зазначає, що керівник державної служби в державному органі - це посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі (пункт 4 частини 1 статті 2 Закону №889-VIII).

В залежності від статусу посади державної служби, слід розрізняти види посадових обов`язків. Так, остання (найнижча) ланка посадової особи державної служби у відповідному підрозділі має менший обсяг і зміст обов`язків, в їх порівнянні із керівником державної служби такого підрозділу, в якого окрім виконання обов`язків, визначених законом чи підзаконно-нормативно правовим актом, додатково наявні організаційно-розпорядчі функціональні права та обов`язки, як правило пов`язані із загальним керівництвом і контролем.

Як свідчить зміст оскаржуваних наказів та подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ, такі документи не містять посилання на перевищення службових повноважень конкретного цифрового значення пункту чи розділу Положення про Відділ та/або посадової Інструкції начальника Відділу.

Обставини, на які відповідач посилається, як на підстави його звільнення, не можуть бути віднесені до категорії перевищення службових повноважень, оскільки порушення, які виставлені йому у вину, є малозначними. Відповідач невірно оцінив його дії як втручання в роботу державних виконавців.

Усі три виконавчі провадження №№ 61761313, 61760959, 60402070, в яких відповідач вбачає перевищення ним службових повноважень, фактично виконані боржниками, заборгованість по ним сплачена повністю. Рішення про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту були прийняті саме держаними виконавцями, а позивачем лише перевірена їх законність. Державні виконавці не змогли вчинити необхідні виконавчі дії через відсутність доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження у зв`язку з тривалими перебоями у її роботі.

Позивачем, як начальником органу виконавчої служби, встановлено фактичне виконання виконавчих документів та безпідставність подальшого арешту коштів боржників.

Дії із блокування рахунків боржників, враховуючи фактичну оплату, були необгрунтованими. Винесені ним постанови направлені на відновлення прав громадян, що не враховано відповідачем. Фактично відповідач встановив пріоритет у виконанні Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження над правами громадян встановленими Законами та Конституцією України.

Відповідачем не враховано, що дублікат квитанції про оплату є розрахунковим документом, що підтверджує реєстрацію розрахункових операцій. Закон не встановлює обов`язку для державного виконавця чи його керівника досліджувати рух коштів згідно кожного платіжного документа.

Вказує не те, що застосоване до нього дисциплінарне стягнення не відповідає характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню його вини. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення не враховано характер дисциплінарного проступку, не досліджені обставини, за яких він був вчинений, не враховано відсутність настання наслідків. Ті самі виконавчі дії мали бути вчинені від імені державних виконавців та були вчинені позивачем через відсутність доступу виконавців до автоматизованої системи виконавчого провадження (комп`ютерної системи, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу).

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання.

Ухвалою суду від 28.01.2021 закрито підготовче засідання, а справа призначена до судового розгляду.

У відзиві на позовну заяву (том 1 а.с. 70-77) представник відповідача позовні вимоги не визнала та зазначила, що Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Управління) під час виконання покладених на нього завдань здійснює контроль за внесенням державними виконавцями до автоматизованої системи виконавчого провадження відомостей про вчинені виконавчі дії та користується відповідними інформаційними базами даних державних реєстрів.

Так, під час здійснення зазначеного контролю, заступником начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Ляшенком А.З. (далі - начальник Управління) з власної ініціативи проведено перевірки законності виконавчих проваджень №№: 61761313, 60402070, 61760959, які перебували на виконанні в Першому відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - відділ).

За результатами перевірок законності виконавчих проваджень начальником Управління винесені постанови №№: 65/3/2020 від 23.07.2020 по виконавчому провадженню № 61761313, № 66/3/2020 від 23.07.2020 по виконавчому провадженню № 61760959 та 67/3/2020 від 23.07.2020 по виконавчому провадженню № 60402070, які містять висновки з урахуванням вимог законодавства, щодо дій державних виконавців у межах вказаних виконавчих проваджень.

У відповідності до інформаційних довідок із автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) встановлено, що на час проведення перевірки виконавчі провадження №№:61761313, 61760959, 60402070 завершені та перебували на виконанні у головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Коренги А.А. та у державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Павлович О.О.

При цьому, у відповідності до інформаційних довідок з АСВП у вищевказаних виконавчих провадженнях виконавчі дії вчинені начальником Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_1 за відсутності правомірних на те підстав, що в свою чергу свідчить про перевищення службових повноважень позивачем.

Як наслідок, суб`єктом призначення на підставі подання заступника начальника Управління Штепи С.О. від 04.08.2020 № 18120/0/1-20/10-08 ініційовано дисциплінарне провадження.

На виконання наказу в.о. начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 01.09.2020 № 145/Д «Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 » комісією було здійснено дисциплінарне провадження з метою визначення обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого начальником відділу ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

За результатами здійснення дисциплінарного провадження, відповідачем видано наказ №2332/к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », яким звільнено ОСОБА_1 , начальника Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), 16.10.2020 за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, на підставі п. 7 ч. 2 ст. 65, п. 4 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу».

Вважає, оскаржувані накази про звільнення позивача правомірними та такими, що винесені на підставі, у межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач не спростував аргументів позовної заяви та просив позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач та його представник просили позов задовольнити з мотивів та підстав, викладених у позовній заяві, а також стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн витрат на правову допомогу. Позивач додатково пояснив, що він, як керівник державної служби в державному органі, мав повноваження з питань організації роботи інших працівників у цьому органі. Державний службовець зобов`язаний забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів.

Права начальника відділу державної виконавчої служби згідно посадової інструкції не є вичерпними та визначені законодавством про проходження державної служби і організації роботи державної виконавчої служби. Оцінюючи спірний випадок, дії із блокування рахунків боржників, враховуючи фактичну оплату, були незаконними. Винесені ним постанови направлені на відновлення прав громадян, що не враховано відповідачем. Державні виконавці не змогли вчинити необхідних виконавчих дій особисто через відсутність доступу до АСВП з технічних причин. Вважає, що у його діях немає складу правопорушення - перевищення службових повноважень та просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позов. Додатково пояснила, що частиною четвертою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Пунктами 15, 16, 18 Положення про АСВП передбачено, що у разі внесення до Системи інформації про заплановану відсутність державного виконавця в останній робочий день такий державний виконавець передає незавершені виконавчі провадження іншому державному виконавцю відповідно до взаємозамінності, про що Системою формується акт.

Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого у випадках, передбачених пунктами 15, 16 цього розділу, оформлюється дорученням керівника органу державної виконавчої служби.

04.06.2020 начальником відділу ОСОБА_1 винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень № 61761313, № 61760959 та про зняття арешту з коштів у вищевказаних виконавчих проваджень.

Підставою прийняття начальником відділу ОСОБА_1 рішень про винесення постанови про зняття арешту із коштів боржника вказано «судовий збір сплачено згідно дублікатів квитанцій № 0.0.1722348014.1 від 19.02.2020 та №0.0.1722350014.1 від 19.02.2020» відповідно.

Однак згідно інформаційних довідок сформованих із АСВП за виконавчими провадженнями відомості про рух коштів, а також розподілу стягнутих коштів відсутні, що свідчить про винесення постанов про зняття арешту з коштів від 04.06.2020 без наявності відомостей про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а також підготовки державним виконавцем відповідних розпоряджень про розподіл стягнутих коштів.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.

Частиною другою статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об`єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень.

Зазначені обставини свідчать про перевищення службових повноважень позивачем при вчиненні вищевказаних виконавчих дій, оскільки згідно інформаційної довідки із АСВП головним державним виконавцем Першого відділу Коренгою А.А. виконавчі провадження №61761313 та №61760959 позивачу не передавались.

Вважає, що на позивача правомірно накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади та просить відмовити у задоволенні позову та відмовити у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Заступником начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Ляшенком А.З. (далі - начальник Управління) з власної ініціативи проведено перевірки законності виконавчих проваджень №№: 61761313, 60402070, 61760959, які перебували на виконанні в Першому відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Перший відділ).

За результатами перевірок законності виконавчих проваджень начальником Управління винесені постанови №№: 65/3/2020 від 23.07.2020 по виконавчому провадженню № 61761313, № 66/3/2020 від 23.07.2020 по виконавчому провадженню № 61760959 та 67/3/2020 від 23.07.2020 по виконавчому провадженню № 60402070, які містять висновки з урахуванням вимог законодавства, щодо дій державних виконавців у межах вказаних виконавчих проваджень.

При цьому, у відповідності до інформаційних довідок з АСВП у вищевказаних виконавчих провадженнях виконавчі дії вчинені начальником Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_1 за відсутності правомірних на те підстав.

Як наслідок, суб`єктом призначення на підставі подання заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Штепи С.О. від 04.08.2020 № 18120/0/1-20/10-08 ініційовано дисциплінарне провадження.

На виконання наказу в.о. начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 01.09.2020 № 145/Д «Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 » (том 1 а.с. 84) комісією було здійснено дисциплінарне провадження з метою визначення обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого ОСОБА_1 , начальником Першого відділу дисциплінарного проступку.

Відповідно до запиту дисциплінарної комісії від 03.09.2020 № 18120 про надання відомостей у межах дисциплінарного провадження адресованого начальнику Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_1 членом дисциплінарної комісії ОСОБА_2 висловлено прохання ОСОБА_1 в строк до 07.09.2020 надати комісії письмове пояснення, щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження. Крім того, повідомлено про необхідність прибути 08.09.2020 для участі у засіданні дисциплінарної комісії та роз`яснено права як державному службовцю, стосовно якого проводиться дисциплінарне провадження відповідно до п.31 Порядку здійснення дисциплінарного провадження ( том 2 а.с.10 ).

Аналогічні запити про надання відомостей та пояснень у межах дисциплінарного провадження з проханням прибути на засідання дисциплінарної комісії надсилались позивачу 16.09.2020 №18120/1 та 23.09.2020 № 18124/1 (том 2 а.с. 11, 13).

Позивач на засідання дисциплінарної комісії не з`явився, пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження не надав.

Відповідачем складені акти від 18.09.2020 та від 28.09.2020 про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення (том 2 а.с. 12, 14).

У поданні від 05.10.2020 дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вказано наступне.

У відповідності до інформаційних довідок із автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) встановлено, що на час проведення перевірки виконавчі провадження №№:61761313, 61760959, 60402070 завершені та перебували на виконанні у державних виконавців Першого відділу Коренги А.А. та Павлович О.О .

Так, по виконавчих провадженнях №61761313 та №61760959 головним державним виконавцем відділу Коренгою А.А. 15.04.2020 та 09.04.2020 відповідно винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень.

Водночас у відповідності до наявних у матеріалах виконавчих проваджень копій дублікатів квитанцій ПАТ КБ «Приватбанк» від 19.02.2020 №0.0.1722348014.1 та №0.0.1722350014.1 ОСОБА_4 сплачено 384,20 грн та 10 200 грн відповідно на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (код ЄДРПОМ - 37993783). Вказані копії є не завіреними.

Згідно абзацу четвертого пункту 6 розділу II Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями- затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5 (далі - Правила ведення діловодства) вхідні документи, що надійшли до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, реєструються в журналі реєстрації загальної вхідної кореспонденції.

В той же час, в порушення вказаної норми, заяви сторін щодо долучення зазначених копій квитанцій до матеріалів виконавчих проваджень відсутні, відмітки про реєстрацію вказаних квитанцій як вхідних документів, що надійшли до відділу - відсутні також.

У зв`язку з тим, що в матеріалах виконавчих проваджень наявні лише копії дублікатів квитанцій Управлінням, з метою встановлення відповідності квитанцій оригіналу, надіслано 13.07.2020 на адресу ГУ ДПС у Волинській області та 17.07.2020 на адресу ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві відповідні запити із долученням копій дублікатів квитанцій ПАТ КБ «Приватбанк» від 19.02.2020 №0.0.1722348014.1. та 0.1722350014.1.

На адресу Управління надійшли відповіді за результатами яких встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області не може надати інформацію щодо перерахування коштів ОСОБА_4 ( НОМЕР_1 ) по кодах бюджетної класифікації 22030100 (судовий збір) та 21081300 (адміністративні штрафи у сфері безпеки дорожнього руху, крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі) та запропоновано звернутись до ГУ Державної казначейської служби України у Волинській області або до Державної казначейської служби України.

Разом з тим, згідно відповідей наданих Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві на вказані запити - надходження коштів у сумі 384, 20 грн та 10200, 00 грн згідно з квитанціями вказаними у запиті не знайдено.

Крім того 04.06.2020 начальником відділу ОСОБА_1 винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень № 61761313 та №61709959 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 (фактичне повне виконання рішення) Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно інформаційної довідки із АСВП також встановлено, що начальником відділу ОСОБА_1 04.06.2020 винесено постанови про зняття арешту з коштів у вищевказаних виконавчих провадженнях.

Підставою прийняття начальником відділу ОСОБА_1 рішення про винесення постанов про зняття арешту із коштів боржника було те, що борг сплачено згідно дублікатів квитанцій № 0.0.1722348014.1 від 19.02.2020 та № 0.0.172350014.1 від 19.02.2020 відповідно.

Разом з тим, наявність у матеріалах виконавчих проваджень квитанцій про сплату боржником заборгованості, долучених до матеріалів виконавчих проваджень без заяви стягувача, а також невжиття заходів щодо перевірки сплати боржником заборгованості згідно копій дублікатів квитанцій, свідчить про відсутність підстав для зняття арешту з коштів боржника.

Згідно з інформаційними довідками сформованими із АСВП за виконавчими провадженнями відомості про рух коштів, а також розподілу стягнутих коштів відсутні, що свідчить про винесення постанов про зняття арешту з коштів від 04.06.2020 без наявності відомостей про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а також підготовки державним виконавцем відповідного розпорядження про розподіл стягнутих коштів.

Подібні порушення мали місце по виконавчому провадженню № 60402017, яке перебувало на виконання у державного виконавця Павлович О.О.

Державним виконавцем Павлович 0.0. 24.10.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60402070.

Відповідно до сформованої в ході проведеної перевірки інформаційної довідки із АСВП встановлено, що виконавцем, яким 18.02.2020 здійснено виконавчу дію: «закінчення ВП п. 9 ч. 1 ст. 39 (фактичне повне виконання рішення)» є начальник відділу ОСОБА_1 .

При цьому, згідно відомостей із АСВП, сформованих у розділі «працівники органу ДВС» за профілем користувача відносно державного виконавця Павлович О.О., відомості щодо наявності у неї неробочих періодів у 2020 році відсутні.

Відповідно до наданої відділом організації роботи та розвитку персоналу у Волинській області службової записки від 17.07.2020 № 2659/3410/0/10.3-05, державний виконавець Павлович О.О. у період з 01.01.2020 по 30.06.2020 не перебувала у відпустці та на листку непрацездатності.

Частиною четвертою сталі 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відомості щодо передачі виконавчого провадження №60402070 від державного виконавця Павлович О.О. начальнику відділу ОСОБА_1 , а також іншим державним виконавцям в наданих матеріалах виконавчого провадження, а також у сформованій інформаційній довідці із АСВП - відсутні.

Згідно з пунктом 3 розділу IV Положення про АСВП відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії.

В той же час, начальником відділу здійснено реєстрацію в системі виконавчої дії за виконавчим провадженням, за яким він не є виконавцем.

Дисциплінарною комісією встановлено, що позивач при здійсненні виконавчих дій по виконавчих провадженнях №№61761313, 61760959, 60402070 порушив вимоги ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», п. 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у редакції наказу №2832/5 від 29.09.2016 (зі змінами та доповненнями), абзацу першого п. 2 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, що в свою чергу призвело до вчинення дій за межами повноважень, визначених ст. 19 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про державну службу», що є дисциплінарним проступком, передбаченим п. 7 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу»: перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

16.10.2020 Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Львів) видано наказ №2332/к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », яким звільнено позивача, начальника Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), 16.10.2020 року за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, на підставі п. 7 ч. 2 ст. 65, п. 4 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу».

28.10.2020 Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Львів) видано наказ №2454/к «Про внесення змін до наказу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 16.10.2020 року №2332/к», яким замінено в п. 1 слова та цифри «16 жовтня 2020 року на 28 жовтня 2020 року».

Вважаючи своє звільнення безпідставним та протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889/VIII.

Відповідно до статті 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Як вбачається із статті 62 Закону №889-VІІІ державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.

Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 64 Закону України "Про державну службу" за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Як передбачено частинами першою, другою статті 65 цього Закону підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Частиною першою статті 66 Закону України "Про державну службу" визначено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно з ч.5 ст.66 Закону України №889-VIII від 10.12.2015 "Про державну службу" звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Частиною першою статті 67 Закону України "Про державну службу" визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку.

Частиною десятою статті 69 Закону України "Про державну службу" передбачено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення (частина 1 статті 77 цього Закону).

Як вбачається з подання дисциплінарної комісії, до позивача рекомендовано застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби за перевищення службових повноважень.

Враховуючи той факт, що перевищення службових повноважень - вид дисциплінарного стягнення, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 65 ЗУ "Про державну службу", суд зазначає, що в разі доведення, що державним службовцем вчинено такий дисциплінарний проступок до нього може бути застосований крайній захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідно до приписів ч. 5 ст. 66 ЗУ "Про державну службу".

Як встановлено судом, підставою для винесення оскаржуваного наказу було подання Дисциплінарної комісії з висновком про те, що державним службовцем - начальником Першого відділу ОСОБА_1 вчинений дисциплінарний проступок передбачений пунктом 7 частини другої статті 65 Закону: перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Суд погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII ) учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176.177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною четвертою статті 25 Закону № 1404-VIII встановлено, що передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Пунктами 15-18 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (АСВП), затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 встановлено, що у разі внесення до Системи інформації про заплановану відсутність державного виконавця в останній робочий день такий державний виконавець передає незавершені виконавчі провадження іншому державному виконавцю відповідно до взаємозамінності, про що Системою формується акт.

Виконавчі провадження повертаються державному виконавцю, на виконанні якого вони перебували згідно з автоматичним розподілом, у день фактичного виходу його на роботу, про що Системою формується акт.

У разі незапланованої відсутності державного виконавця керівник органу державної виконавчої служби або його заступник до 10.00 години першого дня його відсутності вносить до Системи інформацію про необхідність передачі виконавчих проваджень іншому державному виконавцю.

Державний виконавець за допомогою Системи приймає всі незавершені виконавчі провадження відсутнього державного виконавця відповідно до взаємозамінності, про що Системою формується акт.

У день виходу (до 10.00 години) на роботу державного виконавця керівник органу державної виконавчої служби або його заступник вносить до Системи відповідну інформацію. Виконавчі провадження, які передавалися іншому державному виконавцю, повертаються державному виконавцю, про що Система формує акт.

У разі внесення до Системи інформації про звільнення державного виконавця Система розподіляє незавершені виконавчі провадження, які перебували на виконанні у такого державного виконавця, на іншого державного виконавця відповідно до взаємозамінності.

У разі відновлення виконавчого провадження Система обліковує виконавчий документ за державним виконавцем, у якого таке провадження перебувало на виконанні. У разі звільнення державного виконавця Система обліковує виконавчий документ за державним виконавцем відповідно до взаємозамінності.

Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого у випадках, передбачених пунктами 15, 16 цього розділу, оформлюється дорученням керівника органу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи (долученої відповідачем до відзиву) та досліджених письмових доказів, позивач не був державним виконавцем у виконавчих провадженнях №№ 61761313, 60402070, 61760959, а тому не мав права вчиняти жодних дій у вказаних виконавчих провадженнях. Державні виконавці Коренга А.А. та Палович О.О. у день вчинення начальником відділу ОСОБА_1 виконавчих дій - 04.06.2020 та 18.02.2020, перебували на своїх робочих місцях і не знаходились у відпустках чи на лікарняному. Жодна передача виконавчих проваджень від державних виконавців до начальника відділу не відбувалась та не оформлялась, оскільки жодних законодавчих підстав для такої передачі не було.

Суд не бере до уваги пояснення позивача відносно того, що 04.06.2020 та 18.02.2020 (дні коли ним було закінчені виконавчі провадження ВП №№ 61761313, 60402070, 61760959 та зняті арешти з коштів боржника ОСОБА_4 ) не працювала автоматизована система виконавчого провадження, оскільки такі пояснення спростовуються іншими доказами у справі.

Зокрема, з письмових пояснень державних виконавців Коренги А.А. та Павлович О.О. вбачається, що внести відомості до автоматизованої системи виконавчого провадження не виявилося неможливим у зв`язку із несправністю системного блоку (том 1 а.с. 42, 43, том 2 а.с. 147, 180, 221).

Пунктом 19 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження передбачено, що знеструмлення електромереж та інші обставини, що впливають на безперебійність і функціонування Системи, фіксуються актами керівника органу державної виконавчої служби із зазначенням у них дати, часу настання та закінчення дії відповідних обставин.

Керівник органу державної виконавчої служби зобов`язаний скласти акт та довести його до відома керівника вищого рівня не пізніше наступного робочого дня з моменту настання відповідних обставин.

Будь-яких актів про знеструмлення електромережі чи про наявність інших обставин, що впливають на безперебійність і функціонування АСВП із зазначенням у них дати, часу настання та закінчення дії відповідних обставин керівником органу державної виконавчої служби ні 04.06.2020 ні 18.02.2020 не складалось. А з пояснень самих державних виконавців вбачається, що 04.06.2020 та 18.02.2020 їхні дії в системі АСВП були неможливі у зв`язку з технічною несправністю системного блоку.

Крім того, як вбачається з повної відомості дій користувача, державний виконавець Коренга А.А. 04.06.2020 протягом робочого часу (з 9 год 50 хв до 17 год 27 хв) вчиняла виконавчі дії по іншим виконавчим провадженням, зокрема №№ 62246946, 62246829, 62249075, 62246743, 62247173 тощо, а інформація щодо вчинення таких виконавчих дій повністю відображена в АВСП (том 2 а.с. 247-250).

Суд критично ставиться до пояснень позивача відносно того, що на момент закінчення виконавчих проваджень №№ 61761313, 60402070, 61760959 та зняття арештів з коштів боржника ОСОБА_4 , такі виконавчі провадження були фактично виконані боржником, а заборгованість сплачена повністю з огляду на те, що з матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що підтвердити сплату заборгованості боржником ОСОБА_4 у розмірі 384, 20 грн та 10 200 грн згідно дублікатів квитанцій № 0.0.1722348014.1 від 19.02.2020 та №0.0.172350014.1 від 19.02.2020 не виявилось можливим.

З матеріалів справи та оглянутих у судовому засіданні оригіналів виконавчих проваджень №№ 61761313, 61760959 слідує, що 29.07.2020 виконуючою обов`язки начальника Першого відділу Недумовою А.А. було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.06.2020 (виданою ОСОБА_1 ) у виконавчому провадженні ВП №61761313 (том 2 а.с. 223). Після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, боржником ОСОБА_4 сплачено заборгованість по виконавчому провадженню ВП №61761313 у розмірі 561, 62 грн, що підтверджується квитанцією від 21.10.2020 №0.0.1878938082.1 (том 2 а.с. 227). Вказана сума складається з заборгованості в користь держави у розмірі 384, 20 грн, виконавчого збору у розмірі 38, 42 грн та витрат виконавчого провадження - 139 грн (том 2 а.с. 230).

З оглянутих оригіналів матеріалів виконавчого провадження ВП № 61760959 вбачається, що виконуючою обов`язки начальника Першого відділу Недумовою А.А. 29.07.2020 була скасована постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.06.2020 видана ОСОБА_1 (том 2 а.с.182). У зв`язку із чим боржником ОСОБА_4 було сплачено кошти у сумі 11 489, 00 грн, що підтверджується квитанцією від 21.10.2020 №0.0.1878943367.1 (том 2 а.с.186). Вказана сума складається з заборгованості у сумі 10 200 грн (стягнення штрафу в користь держави), виконавчого збору у розмірі 1020 грн, та витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн (том 2 а.с. 188).

Частинами четвертою та п`ятою статті 59 Закону1404-VIII встановлено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Оскільки, підтвердити сплату заборгованості згідно дублікатів квитанцій №0.0.172234801.1 від 19.02.2020 та № 0.0.172350014.1 від 19.02.2020 не виявилось можливим, а з матеріалів виконавчих проваджень №61761313 та №61760959 вбачається, що сплата боржником ОСОБА_4 заборгованості мала місце лише 21.10.2020 (що підтверджується квитанціями від 21.10.2020 №0.0.1878938082.1 та №0.0.1878943367.1), то закінчення виконавчих проваджень та зняття арештів позивачем з майна боржника 04.06.2020, на переконання суду, було передчасним, безпідставним та таким, що вчинене з перевищенням службових повноважень позивачем.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Пунктом 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 встановлено, у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавець після підготовки розпорядження державного виконавця, передбаченого пунктом 13 розділу VII цієї Інструкції, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

Розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону (пункт 13 розділу VII цієї Інструкції).

Згідно з статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи та копій виконавчих проваджень №61761313 та №61760959 відомості про рух коштів, а також розподілу стягнутих коштів у червні 2020 року відсутні, що свідчить про винесення позивачем постанов про закінчення виконавчих проваджень та зняття арешту з коштів боржника від 04.06.2020 без наявності відомостей про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а також без підготовки відповідних розпоряджень про розподіл стягнутих коштів.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.

Частиною другою статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об`єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень.

Аналіз вказаних вище правових норм свідчить про перевищення службових повноважень позивачем при вчиненні виконавчих дій у трьох виконавчих проавдженнях, оскільки згідно з інформаційною довідкою з АСВП державними виконавцями Першого відділу Коренгою А.А. та Павлович О.О. виконавчі провадження № 61761313, №61760959 та №60402070 позивачу не передавались.

Суд зауважує, що керівник державної служби як і кожна посадова особа державної служби повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Суд не бере до уваги доводи позивача відносно того, що зміст оскаржуваних наказів та подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ з висновком про наявність у його діях перевищення службових повноважень, не містять посилання на конкретний цифровий пункт чи розділ Положення про відділ та/або посадової інструкції начальника Відділу, оскільки дії, які були вчинені позивачем взагалі не передбачені Положенням про відділ та/або посадовою інструкцією начальника відділу.

У Законі України «Про виконавче провадження» вказано, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова (ч.3 ст.74 Закону «Про виконавче провадження»).

Однак начальнику відділу (поряд з іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, політичними партіями, громадськими об`єднаннями та іншими особами) заборонено втручання у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень (ч.2 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Аргументи, мотиви і висновки, сформовані відповідачем в оскаржуваному наказі «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » в частині вчинення позивачем дисциплінарного проступку суд вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а правова оцінка, надана відповідачем в оскаржуваному рішенні ґрунтується на нормах матеріального права.

При цьому, на переконання суду, застосоване до позивача дисциплінарне стягнення відповідає характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню його вини. Зокрема з подання Дисциплінарної комісії вбачається, що на позивача протягом року, у якому відбулось звільнення з посади за перевищення службових повноважень, було двічі накладено дисциплінарні стягнення у вигляді доган, зокрема наказами Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 69/Д від 27.05.2020 та № 126/Д від 31.07.2020, які на момент винесення оскаржуваного наказу про звільнення не були скасовані у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства суд вважає, що відповідачем при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення були враховані та дотримані наведені вище норми щодо підстав та порядку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, щодо виду застосованого дисциплінарного стягнення та умов його застосування, а також дотримано гарантії прав позивача як державного службовця під час застосування уповноваженим суб`єктом дисциплінарного стягнення, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправним та скасування наказу від 16.10.2020 №2332/к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " та наказу від 28.10.2020 №2454/к "Про внесення змін до наказу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 16.10.2020 №2332/к", поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 березня 2021 року

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук