Рішення № 95710503, 22.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/573/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 0300-1603-8/39807 від 25.11.2020, зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 06.06.1977 по 17.05.1978, з серпня 1984 року по листопад 1985, з 23.12.1985 по 03.12.1987, з 10.12.1987 – по 29.02.1988, з 21.03.1988 по 17.09.1995.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.10.2020 позивач звернувся до Ковельського відділення обслуговування громадян ГУ ПФУ у Волинській області із заявою та документами щодо призначення пенсії по віку згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 26 вказаного Закону визначено, що особи, починаючи з 01.01.2018 мають право на пенсію за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2020 по 31.12.2020 року не менше 27 років.

Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 25.11.2020 № 0300-1603-8/39807 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії (22 роки 11 місяців 20 днів).

Позивач з таким рішенням відповідача не погоджується та вказує, що має необхідний страховий стаж, проте через його незарахування відповідачем за відповідні періоди, він позбавлений конституційного права на соціальний захист.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що при проведенні правової оцінки наданих позивачем документів для призначення пенсії за віком та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, спеціалістами ГУ ПФУ у Волинській області встановлено, що страховий стаж позивача складає 22 роки 11 місяців 20 днів. При цьому, страховий стаж позивачу не зарахований: за періоди роботи з 06.06.1977 - 17.05.1978, з 10.12.1987 - 29.02.1988 та з 21.03.1988 - 17.09.1995 у зв`язку з тим, що містять виправлення в трудовій книжці в датах на прийняття та звільнення; період роботи з 23.12.1985 - 03.12.1987, оскільки нечіткий відтиск печатки в трудовій книжці. Також по довідках виданих Комунальною установою «Трудовим архівом Голобської громади» № 66/14.12/2-20 та № 67/14.12/2-20 від 11.03.2020 та по архівній довідці про заробітну плату №-78 від 11.08.2020 зарахувати страховий стаж немає можливості, оскільки довідки містять некоректні персональні дані. Записи трудової книжки позивача, у яких виявлені неточності, не підтверджені первинними документами. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, відповідачем прийнято рішення № 033050004283 від 20.11.2020, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, передбаченої статтею 26 Закону, а саме наявність у 2020 році не менше 27 років страхового стажу. Просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача підтримала правову позицію, викладену у позовній заяві.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 16.10.2020 звернувся до Ковельського відділення обслуговування громадян ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 25.11.2020 № 0300-1603-8/39807 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про прийняте рішення №033050004283 від 20.11.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, передбаченої статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме наявність у 2020 році не менше 27 років страхового стажу. Згідно наданих документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж складає 22 роки 11 місяців 20 днів. При цьому, страховий стаж згідно трудової книжки не зарахований, а саме: періоди роботи з 06.06.1977 - 17.05.1978, з 10.12.1987 - 29.02.1988 та з 21.03.1988 - 17.09.1995 у зв`язку з тим, що містять виправлення в трудовій книжці в датах на прийняття та звільнення; період роботи з 23.12.1985 - 03.12.1987, оскільки нечіткий відтиск печатки в трудовій книжці. Також по довідках виданих Комунальною установою «Трудовим архівом Голобської громади» № 66/14.12/2-20 та № 67/14.12/2-20 від 11.03.2020 та по архівній довідці про заробітну плату №-78 від 11.08.2020 зарахувати страховий стаж немає можливості, оскільки довідки містять некоректні персональні дані.

Позивач, вважаючи зазначену відмову ГУ ПФУ у Волинській області протиправною, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно статті 24 Закону України №1058 страховий стаж це період (строк), протягом якого особа піддягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закон №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відтак неналежне чи недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться власником/відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача слідує, що ОСОБА_1 з 06.06.1977 - 17.05.1978 працював учнем слюсаря у механічному цеху на ОСОБА_2 ; з 10.12.1987 - 29.02.1988 працював газо-електрозварником 4 розряду в СУ-7 РСМТ «Узиптицестроймонтаж»; з 21.03.1988 - 17.09.1995 працював зварником 5 розряду в Управлінні насосних станцій, вказані записи містять виправлення у датах на прийняття та звільнення. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що цими записами трудової книжки можливо підтвердити/з них вбачається вказані вище періоди роботи позивача, вони завірені підписом роботодавця та печаткою, проставленою після запису про звільнення.

Судом також враховано, що позивачем на вимогу органу Пенсійного фонду було надано з Республіки Узбекистан Джизацької області архівну довідку № 78 від 08.11.2020, якою підтверджено нарахування позивачу заробітної плати у період з січня 1991 по грудень 1994 у Джизацькому Управлінні насосних станцій.

Крім того, трудовою книжкою позивача підтверджено те, що останній з 23.12.1985 - 03.12.1987 працював газозварником 4 розряду у «Джизакселострой», вказані записи завірені печаткою, однак, як стверджує відповідач, відтиск печатки є нечітким.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

Однак суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

У свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ГУ ПФУ у Волинській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

В ході розгляду даної справи встановлено, що відповідачем також не зараховано позивачу періоди його роботи з серпня 1984 по листопад 1985 та з лютого 1996 по грудень 2003 згідно довідок КУ «Трудовий архів Голобської громади» № 66/14.12/2-20 та № 67/14.12/2-20 від 11.03.2020 та по архівній довідці про заробітну плату №-78 від 11.08.2020 у зв`язку з некоректністю персональних даних (не зазначено позивача по батькові).

При цьому, відповідний страховий стаж (вказані вище періоди роботи) у трудовій книжці позивача відсутній, а тому підлягає підтвердженню відповідно до пункту 3 Порядку №637.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 з метою підтвердження вказаних періодів роботи у СТзОВ «Хлібороб» надав відповідачу довідки КУ «Трудовий архів Голобської громади» № 66/14.12/2-20 та № 67/14.12/2-20 від 11.03.2020, в яких зазначено кількість відпрацьованих людиноднів та нараховані кошти за періоди з серпня 1984 по листопад 1985 та з лютого 1996 по грудень 2003 в колгоспі імені Куйбишева в подальшому перейменованого в СТзОВ «Хлібороб». Вказані довідки видані на підставі первинних документів, які наявні у КУ «Трудовий архів Голобської громади».

Суд погоджується з доводами позивача про те, що невнесення його по батькові у відомості по зарплаті також не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи, оскільки вищезазначеними довідками № 66/14.12/2-20 та № 67/14.12/2-20 від 11.03.2020 підтверджено факт зайнятості позивача на відповідних роботах у період з серпня 1984 по листопад 1985 та з лютого 1996 по грудень 2003.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що стаж роботи позивача з 06.06.1977 - 17.05.1978, з 10.12.1987 - 29.02.1988, з 21.03.1988 - 17.09.1995 та з 23.12.1985 - 03.12.1987 підтверджується відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 , а з серпня 1984 по листопад 1985 та з лютого 1996 по грудень 2003 належними довідками, що є достатнім для зарахування цього періоду роботи до загального страхового стажу останнього, а тому неврахування відповідачем вказаних періодів до загального страхового стажу позивача є протиправним.

Задовольняючи позов, суд також враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці та довідках КУ «Трудовий архів Голобської громади» відносно спірних періодів роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Відтак, на думку суду, відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У даному випадку позивач оскаржує рішення від 25.11.2020 № 0300-1603-8/39807, однак матеріалами справи підтверджено, що таке не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а є листом, яким відповідач повідомив позивача про відмову у призначенні пенсії за віком. Проте, судом встановлено, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії рішенням №033050004283 від 20.11.2020.

Відтак, з урахуванням вимог частини другої статті 9, частини другої статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених вимог для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача та позовні вимоги задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії №033050004283 від 20.11.2020 та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV з 16.10.2020 (день звернення позивача із заявою про призначення пенсії), зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 06.06.1977 - 17.05.1978, з 10.12.1987 - 29.02.1988, з 21.03.1988 - 17.09.1995 та з 23.12.1985 - 03.12.1987 та з серпня 1984 по листопад 1985, з лютого 1996 по грудень 2003.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 908,00 грн., що сплачений згідно квитанції від 12.01.2021.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №033050004283 від 20 листопада 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 16 жовтня 2020 року пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06 червня 1977 року по 17 травня 1978 року, з 10 грудня 1987 року по 29 лютого 1988троку, з 21 березня 1988 року по 17 вересня 1995 року, з 23 грудня 1985 року по 03 грудня 1987 року, з серпня 1984 року по листопад 1985 року та з лютого 1996 року по грудень 2003 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код 13358826).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич