Рішення № 95710095, 22.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1363/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дії; скасування рішення №032350009898 від 04.12.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.07.2020; зобов`язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з дня досягнення пенсійного віку, а саме з 25.07.2020, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 29.09.1978.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.08.2020 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на що було отримано лист від 01.10.2020 №0300-0315-8/31713, в якому відповідач повідомив, що стаж позивача становить 17 років 07 місяців 06 днів. Так, відповідачем, у зв`язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, а саме наявність у 2020 році не менше 27 років страхового стажу, прийнято рішення від 14.08.2020 №032350009898, яким позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком та повідомлено, що у випадку представлення документів про стаж роботи або свідоцтва про одруження в трьох місячний термін з дня звернення, позивач матиме право на пенсію з дня наступним за днем досягнення пенсійного віку. У зв`язку з цим позивачем 27.11.2020 було подано повторно заяву про перерахунок пенсії та документи необхідні для призначення пенсії за віком. Однак у відповідь на дане звернення позивач отримала лист від 18.12.2020 №0300-0315-8/43965, в якому зазначається, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 02 місяці 26 днів та повідомив про відмову рішенням від 04.12.2020 №032350009898 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, а саме наявності не менше 27 років страхового стажу.

Вищевказаним листом було також повідомлено про не врахування до трудового стажу періодів роботи з 29.09.1978 по 30.07.1979, з 26.03.1980 по 01.08.1980, з 04.11.1986 по 10.01.1992 оскільки зміна прізвища в трудовій книжці з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та відповідно до представленого витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним позивача.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 09.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.(а.с.44)

10.03.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву від 05.03.2021 №0300-0802-7/10972 (а.с.49-53), в якому заперечує щодо задоволення адміністративного позову та зазначає що періоди роботи позивача з 29.09.1978 по 30.07.1979, з 26.03.1980 по 01.08.1980, з 04.11.1986 по 10.01.1992 не зараховано до трудового стажу оскільки запис про зміну прізвище внесено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме не вказано дату свідоцтва про одруження.

Крім того, відповідач зазначає, що наданий Витяг державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , не відповідає паспортним даним позивача ( ОСОБА_1 ), а також вказує, що для врахування періодів роботи з 01.09.1979 по 08.02.1980, з 31.08.1981 по 23.11.1983 та з 17.09.1985 по 01.04.1986 слід надати уточнюючі довідки, оскільки записи містять неточні записи, виправлення та нечитабельні печатки. З врахуванням наведеного, представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Враховуючи вимоги статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У зв`язку із перебуванням головуючого судді на навчанні в період з 10.03.2021 по 12.03.2021 та з 15.03.2021 по 19.03.2021, справа вирішується у перший робочий день судді 22.03.2021.

Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною другою статті 262, частиною другою статті 263 КАС України.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

08.08.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з доданими документами до неї, на що було отримано лист від 01.10.2020 №0300-0315-8/31713 (а.с.39), в якому відповідач повідомив, що стаж позивача становить 17 років 07 місяців 06 днів. Так, відповідачем, у зв`язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, а саме наявність у 2020 році не менше 27 років страхового стажу, прийнято рішення від 14.08.2020 №032350009898, яким позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком та повідомлено, що у випадку представлення документів про стаж роботи або свідоцтва про одруження в трьох місячний термін з дня звернення, позивач матиме право на пенсію з дня наступним за днем досягнення пенсійного віку.

27.11.2020 позивач повторно звернулася із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.37).

Листом від 18.12.2020 №0300-0315-8/43965 (а.с.40) ГУ ПФУ у Волинській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії виходячи з того, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 02 місяці 26 днів та повідомив про відмову рішенням від 04.12.2020 №032350009898 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, а саме наявності не менше 27 років страхового стажу. Вищевказаним листом було також повідомлено про не врахування до трудового стажу періодів роботи з 29.09.1978 по 30.07.1979, з 26.03.1980 по 01.08.1980, з 04.11.1986 по 10.01.1992 оскільки зміна прізвища в трудовій книжці з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та відповідно до представленого витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним позивача. А також зазначено, що для врахування періодів роботи з 01.09.1979 по 08.02.1980, з 31.08.1981 по 23.11.1983 та з 17.09.1985 по 01.04.1986 слід надати уточнюючі довідки.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду із даним позовом, за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд зазначає таке.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, також Закон №1058-IV), Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також Закон №1788-XII), Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).

Відповідно до п.3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (пункт 2.11 Інструкції).

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 2.13 Інструкції).

Суд дослідивши копію трудової книжки позивача НОМЕР_1 встановив, що на її першій сторінці внесено зміни у прізвищі зокрема: однією рискою закреслено колишнє прізвища « ОСОБА_2 » та записано нові дані « ОСОБА_1 », а також внесено зміни у записі імені, шляхом закреслення однією рискою «ОСОБА_1» і записано нові дані « ОСОБА_1 » (російською), про що на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки здійснено запис «фамилию изменено на ОСОБА_1 на основании свидетельства о браке НОМЕР_4» і завірено підписом заступником начальника відділу кадрів та печаткою та запис на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки «ім`я змінено на ОСОБА_1 на підставі паспорта серії НОМЕР_2 виданого Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області від 02.12.1998» і завірено начальника відділу кадрів та печаткою (а.с.18-32).

Разом з тим, суд зазначає, що прізвище, ім`я та по батькові, а також дата народження позивача внесені до трудової книжки НОМЕР_1 зі змінами відповідають даним паспорта ОСОБА_1 виданого Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області 02.12.1998 (а.с.11-12).

Наведені вище обставини дають підстави суду вважати, що трудова книжки НОМЕР_1 належить саме ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що внесені до трудової книжки НОМЕР_1 записи у розділі «Відомості про роботу», що стосується спірних періодів роботи позивача, не містять закреслень чи виправлень.

Так, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач: 29.09.1978 прийнята в Військову частину 03389 на посаду радіооператора (наказ №187 від 29.09.1978) та згідно запису трудової книжки 30.07.1979 звільнена за власним бажанням (ст.38 КЗпП УССР) (наказ №144 від 30.07.1979) (а.с.19).

26.03.1980 прийнята на посаду комплектувальника авіатехніки по першому розряду (наказ №127 від 25.03.1980) та згідно наступного запису трудової книжки 01.08.1980 звільнена з роботи по власному бажанні ст. 38 КЗпП України (наказ №271 від 31.07.1980) (а.с.20).

03.12.1980 прийнята учнем продавця в «Універмаг» (наказ №162 від 03.12.1980) та згідно наступного запису трудової книжки 04.07.1981 звільнена з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ №81/л від 06.07.1984) (а.с.20-21).

04.11.1986 прийнята у військову частину 39160 на посаду машиністки (наказ №230 від 04.11.1986) та згідно запису в трудовій книзі від 10.01.1992 звільнена з роботи за власним бажанням ст. 31 КЗпП України (наказ №106 від 10.01.1992) (а.с.23).

Отже, судом встановлено, що записи у трудовій книжці позивача у періоди з 29.09.1978 по 30.07.1979, з 26.03.1980 по 01.08.1980, з 03.12.1980 по 04.07.1981 та з 04.11.1986 по 10.01.1992 містять чітку дату прийому на роботу, чітку дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працювала позивач, підпис особи та печатку підприємства при прийнятті та при звільненні з роботи.

Як уже зазначалось судом вище, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом, а тому порушення вимог ведення трудової книжки жодним чином не повинна нести настання негативних наслідків для працівника, тому недоліки її заповнення не можуть бути підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірні періоди, а підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідачем не ставиться під сумнів, що здійснення виправлень у трудовій книжці НОМЕР_1 здійснено роботодавцями, окрім того не підтверджено самостійне здійснення позивачем виправлень власного прізвища та дати народження в трудовій книжці.

Доводи відповідача, щодо не вказання дати свідоцтва про одруження на титульній сторінці трудової книги НОМЕР_1 , про не зарахування періодів роботи з 29.09.1978 по 30.07.1979, з 26.03.1980 по 01.08.1980, з 03.12.1980 по 04.07.1981 та з 04.11.1986 по 10.01.1992, суд не бере до уваги, оскільки даний запис завірено печаткою.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відмова відповідача в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 29.09.1978 по 30.07.1979, з 26.03.1980 по 01.08.1980, з 03.12.1980 по 04.07.1981 та з 04.11.1986 по 10.01.1992 за трудовою книжкою НОМЕР_1 є неправомірним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29 липня 1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивачки вказаного у її трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутність на першій сторінці печатки підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка).

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21 лютого 2018 року.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач приймаючи рішення про не врахування стажу, не взяв до уваги ту обставину, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що виконання запису про зміну прізвища у трудовій книжці з недотриманням вимог Інструкції не може бути підставою для відмови в зарахуванні даного періоду до стажу роботи позивачки.

Суд звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Що стосується позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з дня досягнення пенсійного віку, а саме з 25.07.2020, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 29.09.1978, то суд зазначає наступне.

Повноваження щодо вирішення питання про призначення особам пенсії, шляхом прийняття відповідних рішень за наслідком розгляду поданої заяви та доданих до неї документів, належать виключно відповідним органи Пенсійного фонду України.

При цьому, суд не обраховує дійсний загальний страховий стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком, адже це відноситься до компетенції відповідача.

За вказаних обставин, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з врахуванням наведених вище висновків суду, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, та з урахуванням наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту у даній справі є визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області №032350009898 від 04.12.2020 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком з 25.07.2020, та зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2020 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовити, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. згідно квитанції від 04.02.2021 №22620261 (а.с.9), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.

Відтак на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинської області судові витрати при сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241, 242, 243, 245, 246, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №032350009898 від 04.12.2020 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.07.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2020 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський