Рішення № 9570978, 28.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/5628.04.10 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо страхування"

доВідкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Гута-Україна"

простягнення 15 886,44 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Наконечний В.Л., Галицький І.В.

від відповідача:Прохоров Є.І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо страхування" (надалі –ТОВ "СК "Експо Страхування") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Гута-Україна" (надалі –ВАТ "СК "Гута-Україна") про стягнення 367,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином взяті на себе зобов’язання по сплаті на користь позивача тантьєми за додатковою угодою №1 до договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №425/ПР/07-ГН від 23.07.2008 р. не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 335,35 грн. за перший розрахунковий період з 01.01.2009 р. по 30.06.2009 р. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 31,86грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15.02.2010 р.

12.02.2010 р. до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про припинення провадження у справі у зв’язку із погашення суми боргу у розмірі 367,21 грн.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив збільшити розмір позовних вимог на заборгованість по сплаті тантьєми за другий розрахунковий період з 01.07.2009 р. по 31.12.2009 р. у розмірі 15 312,51 грн. та 206,72грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання. Просив включити до складу судових витрат 17,00 грн. - кошти сплачені за видачу витягу з ЄДРПОУ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 03.03.2010 р., в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі відмовлено.

В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю. Вказував на те, що умовами додаткової угоди №1 визначено тантьєма у розмірі 50% від прибутку за договором факультативного перестрахування в той час, як позивач нараховує тантьєму у розмірі 50% від суми, сплаченої позивачем премії за договорами перестрахування.

У судовому засіданні 03.03.2010 р. оголошено перерву до 22.03.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, в якому з запереченнями відповідача стосовно розміру тантьєми не погоджувався, вказуючи на те, що угодою (п. 1) визначено поняття тантьєми, як комісія з отриманого сальдо, яку відповідач виплачує позивачу.

Представник відповідача повторно подав відзив на позовну заяву, в якому заборгованість у розмірі 7 083,52 грн. визнає, в іншій частині позову просить відмовити. Вказує, що тантьєма розраховується як частина від прибутку.

В судовому засіданні 22.03.2010 р. оголошено перерву до 31.03.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2010 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів та пояснень розгляд справи відкладено до 28.04.2010 р., зобов’язано відповідача надати докази сплати страхових премій Кельнському та Гановерському перестрахувальним товариствам.

У судове засідання представники позивача з’явилися, вимоги ухвал суду виконали, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю, вказують на необхідність тлумачення змісту додаткової угоди №1 до договору.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, подав доповнення до відзиву, в якому навів визначення терміну –"тантьєма", вказував на існування зобов’язання по сплаті страхових премій перед Кельнським та Гановерським перестрахувальними товариствами. Доказів сплати таких страхових премій не надав.

За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2008 р. між ТДВ "СК "Експо страхування" (перестрахувальник) та ВАТ "СК "Гута-Україна" (перестраховик) було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №425/ПР/07-ГН (надалі –"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору предметом даного договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов’язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов’язки сторін при укладенні, виконанні і припиненні договорів факультативного перестрахування (ретроцесії). На підставі цього Договору сторони можуть укладати окремі договори перестрахування. Кожний окремий договір перестрахування незалежний від умов будь-якого іншого окремого договору перестрахування, укладеного сторонами.

Згідно із п. 6.1 Договору якщо це не передбачено окремим договором перестрахування, перестраховик сплачує перестрахувальнику комісійну винагороду у розмірі, визначеному в окремому договорі перестрахування.

23.07.2008 р. сторонами було укладено та підписано додаткову угоду №1 до Договору (надалі –"Угода").

Пунктом 1 Угоди визначено, що сторони домовилися про встановлення тантьєми, а саме комісії з отриманого сальдо, яку перестраховик кожні шість місяців, а саме: з 1 січня по 30 червня та з 1 липня по 31 грудня кожного року, виплачує перестрахувальнику за наслідками проходження договорів перестрахування з кожного виду страхування. Сальдо - це різниця між загальною сумою перестрахувальних премій, отриманих (сплачених) протягом розрахункового періоду перестраховиком по всім договорам перестрахування, строк дії яких закінчився, з даного виду страхування, укладеним на підставі Договору, та загальною сумою страхових виплат (сплачених), що здійснив перестраховик по всім договорам перестрахування з даного виду, строк дії яких закінчився, укладеним на підставі Договору.

Відповідно до п. 2 Угоди тантьєма встановлюється в розмірі: 30% від прибутку перестраховика за договорами факультативного перестрахування предметом яких є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням, розпоряджанням засобами наземного транспорту, їх обладнанням та устаткуванням (для наземного транспорту сільськогосподарського призначення - трактори, комбайни та інше, тантьєма встановлюється в розмірі 50%); 50% від прибутку перестраховика за договорами факультативного перестрахування предметом яких є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням, розпоряджанням майном; 50% від прибутку перестраховика за договорами факультативного перестрахування предметом яких є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані із життям, здоров'ям та працездатністю Страхувальника.

Згідно із п. 3 Угоди тантьєма сплачується перестраховиком перестрахувальнику по кожномувидустрахування окремо та складається з суми тантьєм по кожному договору факультативногоперестрахування з даного виду, укладеному на підставі Договору. Відсутністьприбуткупоокремому виду страхування, а відтак нульова тантьєма не впливає на розміртантьємзіншихвидів страхування, які виплачуються в повному обсязі. В разі, якщо по кожномувидустрахування окремо Прибуток нульовий та/або від'ємний, тантьєма не виплачується.

Пунктом 4 Угоди погоджено, що перестраховик перераховує тантьєму, з урахуванням умов даної Додаткової угоди,непізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня закінчення відповідного Розрахунковогоперіоду.

Із матеріалів справи вбачається, що протягом дії Договору позивач передавав, а відповідач приймав у перестрахування ризики, що підтверджується договорами факультативного перестрахування.

На виконання умов Договору, за передані за договорами факультативного перестрахування ризики позивачем було сплачено на користь відповідача страхові премії.

12.08.2009 р. сторонами було підписано акт звірки розрахунків по Договору, відповідно до якого у період з 23.07.2008 р. по 30.06.2009 р. позивач здійснив виплати страхових премій на користь відповідача на загальну суму 82 669,23 грн., а виплата перестрахових відшкодувань на користь позивача у вказаний період не здійснювалась.

Спір виник у зв'язку із невиконанням відповідачем умов Угоди в частині виплати тантьєми та зумовлений неоднозначним тлумаченням сторонами п.п. 1, 2 Угоди (порядку визначення розміру тантьєми).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Із матеріалів справи вбачається, що за договорами факультативного перестрахування, строк перестрахування за якими закінчується в перший розрахунковий період (з 01.01.2009 р. по 30.06.2009 р.), позивачем було сплачено на користь відповідача 670,71 грн. страхової премії, а за договорами факультативного перестрахування, строк перестрахування за якими закінчується в другий розрахунковий період (з 01.07.2009 р. по 31.12.2009 р.), позивачем було сплачено на користь відповідача 30 625,02 грн. страхової премії.

Пунктом 1 Угоди визначено, що сторони домовилися про встановлення тантьєми, а саме комісії з отриманого сальдо, яку перестраховик кожні шість місяців, а саме: з 1 січня по 30 червня та з 1 липня по 31 грудня кожного року, виплачує перестрахувальнику за наслідками проходження договорів перестрахування з кожного виду страхування.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4 Угоди погоджено, що перестраховик перераховує тантьєму, з урахуванням умов даної Додаткової угоди,непізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня закінчення відповідного Розрахунковогоперіоду.

Отже, відповідач був зобов’язаний перерахувати тантьєму за перший розрахунковий період до 15.07.2009 р., а за другий –до 15.01.2010 р.

Позивач просить стягнути з відповідача тантьєму у розмірі 335,35 грн. за перший розрахунковий період та у розмірі 15 312,51 грн. за другий розрахунковий період.

Сторонами не заперечується розмір сплаченої страхової премії та відсутність страхових виплат за спірними ризиками.

Позивач вказує, що тантьєма має розраховуватися від комісії з отриманого сальдо, посилається на п. 1 Угоди відповідно до якого сальдо - це різниця між загальною сумою перестрахувальних премій, отриманих (сплачених) протягом розрахункового періоду перестраховиком по всім договорам перестрахування, строк дії яких закінчився, з даного виду страхування, укладеним на підставі Договору, та загальною сумою страхових виплат (сплачених), що здійснив перестраховик по всім договорам перестрахування з даного виду, строк дії яких закінчився, укладеним на підставі Договору.

В свою чергу відповідач вказує, що тантьєма має розраховуватися від отриманого прибутку за вирахуванням понесених ним витрат. Посилається на п.п. 2.2, 2.3 Угоди відповідно до яких тантьєма встановлюється в розмірі: 50% від прибутку перестраховика за договорами факультативного перестрахування предметом яких є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням, розпоряджанням майном; 50% від прибутку перестраховика за договорами факультативного перестрахування предметом яких є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані із життям, здоров'ям та працездатністю страхувальника.

Тобто, існує необхідність тлумачення умов Угоди у т.ч. в частині порядку розрахунку тантьєми.

Згідно із ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

В пункті 1 Угоди сторонами погоджено тантьєма як сальдо (різниця) між розміром страхових премій та страхових виплат в межах Договору. При цьому, відповідач вказує, що безпосередньо в порядку виплати та визначення розміру тантьєми, який закріплено в п. 2 Угоди сторонами погоджено сплату тантьєми від прибутку перестраховика за Договором.

Суд виходить із таких загальноприйнятих термінів у відповідній сфері відносин значення терміну тантьєма:

-тантьєма –це відрахування з прибутку перестраховика, який він може отримати за результатами проходження договору перестрахування. Тантьєма виплачується щороку із суми чистого прибутку, який отримує перестрахувальна компанія. Це форма заохочення перестраховиком перестрахувальника щодо наданої участі в договорі перестрахування, сумлінності та обачного ведення справи –С.С.Осадець. Страхування: Підручник - видання друге –Київ 2002 р.

-тантьєма–комісія (винагорода) з прибутку перестраховика перестрахувальнику за надання участі в перестрахувальних договорах –Гвозденко А.А. Основи страхування: підручник: Фінанси і статистика, 1999 р. 304 с.

- в перестрахуванні під тантьємою розуміється частина позитивної різниці між доходами і витратами перестраховика по договору або групі договорів перестрахування, яку на умовах договору перестрахування або спеціального договору про тантьєму зобов’язується передати перестрахувальнику по закінченню встановленого договором строку. Також в деяких випадках , тантьєма –це різниця між страховою премією і страховою виплатою по договору або групі договорів перестрахування.

Тобто, за загальноприйнятим визначенням терміну, тантьєма може розраховуватися як від комісії з отриманого сальдо так і від отриманого прибутку за вирахуванням понесених витрат, в залежності від волі сторін.

При цьому, із структури Угоди вбачається, що в п. 1 Угоди погоджено порядок визначення сальдо, а п. 2 Угоди лише визначається розмір відсоткового відношення від сальдо, вказаного в п. 1 Угоди.

Частиною 4 статті 213 Цивільного кодексу України якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Тобто, при тлумаченні правовідносин судом також враховується подальша поведінка сторін.

Суд відзначає, що під час розгляду справи відповідач сплатив нараховану тантьєму за перший розрахунковий період (платіжне доручення №3278 від 05.02.2010 р.) у встановленому позивачем розмірі та пеню, нараховану від такого розміру, у повному обсязі. Будь-яких заперечень щодо її нарахування не заявляв.

Отже, своєю поведінкою відповідач визнав, що тантьєма є саме комісією з отриманого сальдо. Посилання відповідача на те, що він сплатив нараховану тантьєму в такому розмірі лише для врегулювання партнерських відносин із позивачем є безпідставними та зроблені з метою уникнення обов’язку виплати тантьєми у погодженому сторонами розмірі.

Таким чином, суд вважає, що укладаючи додаткову угоду №1 сторони в дійсності мали намір встановити тантьєму у вказаному в п. 2 Угоди відсотковому відношенні саме від сальдо, розрахованого в порядку визначеному п. 1 Угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, за договорами факультативного перестрахування, строк перестрахування за якими закінчується в перший розрахунковий період (з 01.01.2009 р. по 30.06.2009 р.), позивачем було сплачено на користь відповідача 670,71 грн. страхової премії, а за договорами факультативного перестрахування, строк перестрахування за якими закінчується в другий розрахунковий період (з 01.07.2009 р. по 31.12.2009 р.), позивачем було сплачено на користь відповідача 30 625,02 грн. страхової премії.

Страхових випадків та страхових виплат по договорам факультативного перестрахування не було, предметом вказаних договорів є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням, розпоряджанням майном та майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані із життям, здоров'ям та працездатністю страхувальника, а тому тантьєма встановлюється в розмірі 50% від різниці між сплаченою премією та проведеними виплатами.

Таким чином, тантьєма, що підлягає виплаті позивачу за перший розрахунковий період становить 335,35 грн. (670,71 грн.*50%) та 15 312,51 грн. (30 625,02грн.*50%) за другий розрахунковий період, що разом становить 15 647,86 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується виникнення у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача тантьєми у розмірі 15 647,86 грн. на підставі Договору та Угоди. Відповідачем вказана заборгованість не спростована.

Під час розгляду справи відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 335,35грн., що підтверджується платіжним дорученням №3278 від 05.02.2010 р.

Тобто, відповідачем повністю сплачено заборгованість по сплаті тантьєми за перший розрахунковий період.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення суми тантьєми у розмірі 335,35грн. підлягає припиненню згідно п.1-1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

ВАТ "СК "Гута-Україна" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Заперечення відповідача відхиляються, оскільки ґрунтуються на невірному тлумаченні умов Угоди.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення тантьєми у розмірі 15 312,51грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 238,58 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.4.6 Договору перестраховик зобов’язаний сплатити перестрахувальнику пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань у розмірі 0,05%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті тантьєми за перший розрахунковий період, нарахованої від суми 335,35 грн. у період з 15.07.2009 р. по 21.01.2010 р., у розмірі 31,86 грн. та за прострочення по сплаті тантьєма за другий розрахунковий період, нарахованої від суми 15 312,51 грн. у період з 16.01.2010 р. по 12.02.2010 р., у розмірі 206,72 грн.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком пені, а тому вимога позивача про стягнення пені у розмірі 238,58 грн. є правомірною.

Разом з цим, відповідачем частково оплачено пеню у розмірі 31,86 грн. (платіжне доручення №3278 від 05.02.2010 р.), а тому в цій частині стягнення пені провадження у справі підлягає припиненню, а в частині стягнення 206,72 грн. задовольняється.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з ВАТ "СК "Гута-Україна" на користь ТДВ "СК "Експо Страхування" тантьєми у розмірі 15 312,51 грн. та пені у розмірі 206,72 грн.

В частині стягнення тантьєми у розмірі 335,35грн. та пені у розмірі 31,86 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (державне мито, інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, кошти сплачені за видачу витягу з ЄДРПОУ на виконання вимог ухвали суду від 30.01.2010 р.) покладається на відповідача.

При цьому, суд враховує, що часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, а тому судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

Зайво сплачене державне мито у розмірі 237,82 грн. (303,62 грн. –158,86 грн.) підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо Страхування" задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Гута-Україна" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 12; ідентифікаційний код 22236186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо Страхування" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24; ідентифікаційний код 35392462) тантьєму у розмірі 15 312 (п'ятнадцять тисяч триста дванадцять) грн. 51 коп., пеню у розмірі 206 (двісті шість) грн. 72 коп., витрати за видачу витягу з ЄДРПОУ у розмірі 17 (сімнадцять) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 158 (сто п’ятдесят вісім) грн. 86 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення тантьєми у розмірі 335 (триста тридцять п’ять) грн. 35 коп. та пені у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 86 коп. припинити.

4. Повернути Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо Страхування" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24; ідентифікаційний код 35392462) з Державного бюджету України 237 (двісті тридцять сім) грн. 82 коп. зайво сплаченого державного мита за подачу позовної заяви згідно платіжного доручення №991 від 14.12.2009р., яке знаходиться в матеріалах справи. Видати довідку.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко