Рішення № 95709758, 22.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/708/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - Головне управління ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 27 жовтня 2020 року №2443 щодо відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи на посаді юрисконсульта Володимир-Волинського міськвиконкому з 04 липня 2001 року по 15 травня 2003 року та призначення пенсії як державному службовцю; зобов`язання зарахувати вказаний період роботи до стажу державної служби та призначити пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ) з 23 жовтня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що з 26 травня 2020 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та 23 жовтня 2020 року звернулася до відповідача із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Однак спірним рішенням відповідач відмовив їй у такому переведенні, посилаючись на відсутність необхідних 20 років стажу державної служби. При цьому пенсійним органом протиправно до стажу державної служби не зараховано період її роботи в органах місцевого самоврядування після 04 липня 2001 року - з дня набрання чинності Законом України від 07 червня 2001 року №2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон №2493-III).

На думку позивача, Закон №2493-III не змінив особливий правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування, який за умовами праці, ступеня відповідальності та певних обмежень не відрізняється від статусу державних службовців. Окрім того, з прийняттям Закону №2493-III було встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу, а пунктом 4 статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VII) обумовлено зарахування до стажу держаної служби часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III. Чинним Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 (далі - Порядок №229), передбачено зарахування стажу державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII - у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону №2493-III, зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів, зараховується до стажу державної служби. Тому позивач вважає, що період її роботи на посаді юрисконсульта Володимир-Волинського міськвиконкому з 04 липня 2001 року по 15 травня 2003 року має бути зарахований до стажу державної служби. За таких обставин загальний стаж державної служби становитиме більше 20 років, що дає право на перехід на пенсію за нормами статті 37 Закону №3723-ХІІ.

З урахуванням наведеного позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.25-26). В обґрунтування цієї позиції вказав, що підстави для зарахування до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця, періоду роботи ОСОБА_1 з 04 липня 2001 року на посадах юрисконсульта виконкому міської ради, завідувача загальним відділом районної ради, начальника відділу з питань документообігу, правової та організаційної роботи районної ради відсутні. Порядком №283 передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування, проте із застереженням, зазначеним в пункті 5 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2493-III. Тобто, до 04 липня 2001 року (дата набрання чинності вказаного Закону) посади працівників місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносились до відповідних категорій посад державних службовців, а після цієї дати на вказаних осіб положення Закону №889-VII не поширюються. Відсутність необхідного стажу державної служби не дає підстав для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

З наведених підстав відповідач вважає, що спірне рішення є правомірним.

У відповіді на відзив позивач не погодилась з доводами відповідача та додатково вказала, що посадові особи місцевого самоврядування за своїм статусом прирівняні до державних службовців. Порядок №229 передбачає зарахування до стажу державної служби часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III. Цей Закон містить чимало посилань на положення чинного на той час Закону №3723-ХІІ. Зокрема, пункти 2, 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2493-ІІІ передбачають поширення дію Закону України "Про державну службу" на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим Законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені сторонами у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27 травня 2020 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", про що свідчить рішення Головного управління ПФУ у Волинській області від 14 липня 2020 року №032150002391 (а.с.28).

Як видно із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09 жовтня 1978 року (а.с.7-10), ОСОБА_1 з 01 квітня 1983 року по 14 травня 2003 року працювала у Володимир-Волинському міськвиконкомі: на посаді інспектора комісії у справах неповнолітніх, юрисконсульта, завідуючою юридичним відділом. 07 лютого 1995 року їй присвоєно 10 ранг державного службовця. Надалі з 15 травня 2003 року по 26 січня 2005 року ОСОБА_1 обіймала посаду начальника Володимир-Волинського районного управління юстиції Волинської області, після ліквідації якого продовжила роботу з 04 травня 2005 року на посаді завідуючої загальним відділом Володимир-Волинської районної ради. 23 березня 2006 року посада завідуючої загальним відділом районної ради перейменована на посаду начальника загального відділу Володимир-Волинської районної ради. З 22 лютого 2018 року позивач переведена на посаду начальника відділу з питань документообігу, правової та організаційної роботи Володимир-Волинської районної ради із збереженням 10 рангу посадової особи місцевого самоврядування, де й працює до сьогодні.

23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ у Волинській області із заявою про перехід на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу" (відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ) (а.с.12-13). Рішенням Головного управління ПФУ у Волинській області від 27 жовтня 2020 року №2443 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви від 23 жовтня 2020 року: право на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу" відсутнє, оскільки стаж державної служби становить 19 років 11 місяців 17 днів (при необхідних 20 років). При цьому до стажу, який дає право на пенсію державного службовця, зараховано періоди роботи з 01 квітня 1983 року по 04 липня 2001 року, з 15 травня 2003 року по 26 січня 2005 року, та не зараховано період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування після 04 липня 2001 року - у зв`язку із прийняттям Закону №2493-ІІІ (а.с.11).

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

До 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон №3723-VIII).

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Отже, з наведеного випливає, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Предметом спору у справі є оцінка наявності у позивача станом на 01 травня 2016 року стажу роботи на державній службі та стажу, що до нього зараховується, необхідного для призначення пенсії державного службовця, а також правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у переведенні його на пенсію державного службовця.

Із рішення відповідача від 27 жовтня 2020 року №2443 слідує, що єдиною підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії за віком на підставі статті 37 Закону №3723-XII є відсутність стажу 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби; стаж державної служби становить 19 років 11 місяців 17 днів. При цьому зараховано період роботи на посадах інспектора у справах неповнолітніх, юрисконсульта, завідуючою юридичним відділом Володимир-Волинського міськвиконкому (з 01 квітня 1983 року по 03 липня 2001 року) та на посаді начальника Володимир-Волинського районного управління юстиції Волинського обласного управління юстиції (з 15 травня 2003 року по 26 січня 2005 року). Разом з тим, відповідач не зарахував до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, період роботи позивача в органах місцевого самоврядування у зв`язку із прийняттям Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (з 04 липня 2001 року по 14 травня 2003 року на посаді юрисконсульта Володимир-Волинського міськвиконкому, що становить 1 рік 10 місяців 11 днів). Роботу на цій посаді зараховано по 03 липня 2001 року (до набрання чинності Законом №2493-ІІІ).

В пункті 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону №889-VIII Кабінет Міністрів України постановою від 25 березня 2016 року №229 затвердив Порядок обчислення стажу державної служби (чинний з 01 травня 2016 року), який визначає механізм обчислення стажу державної служби. До стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (пункт 5 Порядку №229).

Воднораз згідно з пунктом 6 цього Порядку стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Пунктом 5 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" було установлено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про державну службу". Вони прирівнюються до відповідних категорій посад державних службовців, якщо інше не передбачено законодавством України. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

З 04 липня 2001 року ця норма втратила чинність на підставі пункту 5 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2493-III. Поряд з тим пунктами 2, 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2493-III обумовлено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. З набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України "Про державну службу".

Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Статтею 21 Закону №2493-III (в редакції до 01 травня 2016 року) було передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (Порядок №283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року). Пунктом 5 зазначеної постанови регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Отже, оскільки спірним є період роботи позивача до набрання чинності Законом №889-VIII - з 04 липня 2001 року по 14 травня 2003 року (15 травня 2003 року позивач почала працювати на посаді начальника Володимир-Волинського районного управління юстиції Волинської області і цей день уже ввійшов до стажу державної служби), то необхідно керуватися Порядком №283.

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців.

До 01 травня 2016 року посади державних службовців були віднесені до відповідних категорій посад статтею 25 Закону №3723-XII. Віднесення наявних посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідних категорій нових посад державних службовців проводилося Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом, тобто шляхом видання відповідного акта Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1994 року №239 "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців" посади радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади віднесено до шостої категорії посад державної служби. Ця постанова Уряду втратила чинність 26 жовтня 2001 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року №1441 "Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій посад".

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави для висновку про те, що посади спеціалістів виконкомів міських Рад обласного підпорядкування (юрисконсульт належить до цієї категорії), була віднесена до посад державних службовців постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1994 року №239.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року №1435 пункт 2 Порядку №283 доповнено абзацом, за змістом якого до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Зазначені норми вказують на те, що і після 04 липня 2001 року до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування. Для можливості зарахування роботи на посаді в органах місцевого самоврядування необхідно, щоб така посада була передбачена або в статті 14 Закону№2493-III, або щоб посада була віднесена до відповідних категорій Кабінетом Міністрів України.

В частині першій статті 2 Закону №2493-III визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування. Нею є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Так посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (стаття 3 Закону №2493-III).

Статтею 14 встановлено класифікацію посад в органах місцевого самоврядування (сім категорій). Посади спеціалістів віднесено до п`ятої, шостої та сьомої категорій відповідно до рівня органів місцевого самоврядування. До шостої категорії віднесено посади, зокрема, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

З огляду на наведені вище правові норми, на переконання суду, період роботи ОСОБА_1 в Володимир-Волинському міськвиконкомі (місто Володимир-Волинський є містом обласного значення) на посаді юрисконсульта у період з 04 липня 2001 року по 14 травня 2003 року можливо зарахувати до стажу державної служби. При цьому варто відзначити, що з часу переведення позивача на цю посаду (з 14 квітня 1998 року) і до моменту звільнення з посади (14 травня 2003 року) остання виконувала одні і ті ж функції та повноваження, тобто умови праці, характер виконуваної роботи, ступінь відповідальності були незмінні протягом усього періоду.

Таким чином, з урахуванням зазначеного періоду, а також безспірного періоду, який зарахований відповідачем (19 років 11 місяців 17 днів) сукупний стаж державної служби на день набрання чинності Законом №889-VIII (01 травня 2016 року) становить більше 20 років та дає ОСОБА_1 право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу". Інші умови (щодо віку та загального страхового стажу) не є спірними, адже позивач отримує пенсію за віком, а заявою від 23 жовтня 2020 року виявила намір отримувати той же вид пенсії, розрахований за нормами статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Отже, рішення Головного управління ПФУ у Волинській області від 27 жовтня 2020 року №2443, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком за нормами статті 37 Закону №3723-ХІІ, є протиправним, порушує права та законні інтереси позивача в сфері пенсійних правовідносинах, а тому підлягає скасуванню.

З урахуванням наведених вище положень законодавства, що регулюють спірні правовідносини, фактичних обставин справи, виходячи з повноважень суду, визначених частиною другою статті 245 КАС України, позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ у Волинській області від 27 жовтня 2020 року №2443 та зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 з 23 жовтня 2020 року на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, зарахувавши період роботи на посаді юрисконсульта Володимир-Волинського міськвиконкому з 04 липня 2001 року по 14 травня 2003 року включно до стажу державної служби.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову повністю на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 908,00 грн, що підтверджуються квитанцією від 04 січня 2021 року, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.6, 21).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27 жовтня 2020 року №2443 "Про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 23 жовтня 2020 року про перехід з одного виду пенсії на інший".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести ОСОБА_1 з 23 жовтня 2020 року на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), зарахувавши період роботи на посаді юрисконсульта Володимир-Волинського міськвиконкому з 04 липня 2001 року по 14 травня 2003 року включно до стажу державної служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк