Рішення № 95709664, 22.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 р. Справа № 120/1194/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниця в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.01.2021 № 023830011943 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 09.02.1988 по 02.12.1988 в КСП "Овідіопольське" та з 02.02.1992 по 15.11.1994 у колгоспі "Більшовик України", та призначити і виплачувати позивачу пенсію по інвалідності з 31.08.2020.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що, отримавши інвалідність ІІ групи та досягнувши 50-річного віку, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До заяви позивач додав трудову книжку. Однак рішенням від 08.12.2020 за № 02380011943 відповідач відмовив у призначенні позивачу пенсії, посилаючись на відсутність необхідного страхового стажу. У своєму рішенні пенсійний орган зазначив, що до страхового стажу позивача неможливо зарахувати період трудової діяльності заявника згідно з записами № 1-2, № 3-5, тобто період роботи в КСП "Вільна Україна", а також період отримання допомоги по безробіттю з 11.11.2002 по 07.08.2003. При цьому відповідач зазначив, що у разі надання заявником уточнюючих довідок за періоди роботи в колгоспі КСП "Вільна Україна" та історичної довідки про перейменування СТОВ "Вільна Україна", а також надання документального підтвердження за періоди отримання допомоги по безробіттю, страховий стаж заявника буде перераховано, а рішення - переглянуто. Згодом позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності, додавши до заяви необхідні уточнюючі довідки. Однак рішенням від 04.01.2021 № 023830011943 відповідач повторно відмовив позивачу у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки уточнюючі довідки неможливо врахувати при обчисленні стажу позивача. Свою відмову відповідач мотивував невідповідністю написання прізвища, імені та по батькові особи в архівних довідках та паспортних даних заявника.

Позивач з рішенням відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до його паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області 12.01.2002, прізвищем, іменем та по батькові позивача є ОСОБА_1 . Однак архівні довідки були видані із скороченням по батькові, що однак не може вважатися невідповідністю паспортним даним. Щодо архівної довідки комунальної установи "Гайсинський районний трудовий архів" за № 1121 від 10.12.2020 (фактично № 1114 від 09.12.2020), в якій прізвище позивача зазначено як " ОСОБА_1 ", позивач звертає увагу, що неприйняття пенсійним органом цієї довідки не є перешкодою для зарахування йому відповідного стажу до трудового.

Ухвалою суду від 19.02.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, цією ж ухвалою вирішено витребувати у відповідача матеріали пенсійної справи позивача.

09.03.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що страховий стаж позивача складає 09 років 05 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності. При цьому відповідач наголошує, що згідно з пунктами 2.4 та 4.7 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, перевіряє зміст та належність оформлення наданих для призначення пенсії документів. Позивач надав уточнюючих довідок, однак їх неможливо врахувати при обчисленні страхового стажу позивача з огляду на невідповідність написання прізвища, імені та по батькові особи в архівних довідках та паспортних даних заявника.

Крім того, відповідач вказує на те, що період отримання позивачем допомоги по безробіттю зараховано до загального стажу на підставі наданої позивачем довідки Гайсинської районної філії Вінницького обласного центру зайнятості від 11.12.2020 про перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю.

09.03.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до адміністративної справи копій матеріалів пенсійної справи позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 263 КАС України розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи здійснюється судом у письмовому провадженні в строк не більше 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що 06.10.2020 позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІ групи інвалідності з 31.08.2020 до 01.11.2021, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 830758 від 06.10.220.

03.12.2020, у зв`язку з отриманням групи інвалідності та досягненням 50-річного віку, позивач звернувся до відповідача з заявою № 21605/11428 про призначення пенсії по інвалідності на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До заяви позивач додав ряд необхідних документів, в тому числі трудову книжку серії НОМЕР_2 .

Рішенням від 08.12.2020 за № 02380011943 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило у призначенні позивачу пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю в нього необхідного страхового стажу - 12 років. При цьому відповідач не зарахував до страхового стажу період роботи позивача згідно з записами № 1-2, № 3-5, тобто період роботи в у колгоспі "Більшвик Україна" (КСП "Вільна Україна"), а також період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 11.11.2002 по 07.08.2003. Крім того, відповідач зазначив, що у разі надання заявником уточнюючих довідок за періоди роботи в колгоспі КСП "Вільна Україна" та історичної довідки про перейменування СТОВ "Вільна Україна", а також надання документального підтвердження за періоди отримання допомоги по безробіттю, страховий стаж заявника буде перераховано, а це рішення переглянуто.

29.12.2020 позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою № 23371 про призначення йому пенсії по інвалідності, додавши до заяви ряд уточнюючих довідок, а саме такі архівні довідки: архівного відділу Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області від 10.12.2020 за № 01-11-1366 та № 01-11-1367, комунальної установи "Гайсинський районний трудовий архів" від 09.12.2020 за № 1113, № 1115 та № 1116, від 10.12.2020 за № 1121, комунальної установи Овідіопольської районної ради "Об`єднаний трудовий архів Овідіопольського району" від 26.11.2020 № М-273, Гайсинської районної філії Вінницького обласного центру зайнятості від 11.12.2020 за № 22.02-19/154-20.

Рішенням від 04.01.2021 за № 023830011943 відповідач повторно відмовив позивачу у призначення пенсії по інвалідності, посилаючись на те, що надані уточнюючі довідки неможливо врахувати при обчисленні страхового стажу позивача через невідповідність написання прізвища, імені та по батькові особи в архівних довідках та паспортних даних заявника, а саме:

- в архівних довідках від 10.12.2020 за № 01-11-1366 та № 01-11-1367, виданих архівним відділом Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області, зазначено " ОСОБА_1 ";

- в архівних довідках від 09.12.2020 за № 1113 та від 10.12.2020 за № 1121, виданих комунальною установою "Гайсинський районний трудовий архів", зазначено " ОСОБА_1 ";

- в архівній довідці від 26.11.2020 за № М-273, виданій комунальною установою Овідіопольської районної ради "Об`єднаний трудовий архів Овідіопольського району", зазначено " ОСОБА_1 ".

Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що позивач надав довідку від 11.12.2020 за № 22.02-19/154-20, видану Гайсинської районної філії Вінницького обласного центру зайнятості про перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю, і страховий стаж згідно з цією довідкою підлягає зарахуванню до загального трудового стажу позивача.

Позивач вважає вищезазначене рішення відповідача протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами статті 30 Закону 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Судом встановлено, що 03.12.2020, у зв`язку з отриманням другої групи інвалідності та досягненням 50-річного віку, позивач звернувся до відповідача з заявою № 21605/11428 про призначення йому пенсії по інвалідності на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До заяви позивач додав необхідні документи, в тому числі трудову книжку.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач прийняв рішення від 08.12.2020 за № 02380011943 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності.

29.12.2020 позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою № 23371 про призначення йому пенсії по інвалідності, додавши до заяви ряд уточнюючих довідок на підтвердження свого страхового стажу.

Оскаржуваним рішенням від 04.01.2021 за № 023830011943 позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки, на думку відповідача, подані уточнюючі довідки неможливо врахувати при обчисленні стажу позивача.

Підставою для прийняття такого рішення став висновок пенсійного органу про відсутність у позивача необхідного страхового стажу, а саме 12 років. Як зазначив відповідач, підтверджений стаж роботи позивача становить 09 років 05 місяців 11 днів. Водночас уточнюючі довідки неможливо врахувати при обчисленні страхового стажу позивача, оскільки існує невідповідність написання прізвища, імені та по батькові особи в архівних довідках та паспортних даних заявника.

Перевіряючи вказані доводи відповідача, суд враховує, що згідно із ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Пунктом 1.1 цієї Інструкції також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Як зазначено в пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, судом встановлено, що з метою підтвердження спірного періоду своєї трудової діяльності позивач надав відповідачу ряд уточнюючих довідок, зокрема архівного відділу Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області від 10.12.2020 за № 01-11-1366 та № 01-11-1367, комунальної установи "Гайсинський районний трудовий архів" від 09.12.2020 за № 1113 та від 10.12.2020 за № 1121, а також комунальної установи Овідіопольської районної ради "Об`єднаний трудовий архів Овідіопольського району" від 26.11.2020 № М-273.

Оцінюючи існуючу невідповідність написання прізвища, імені та по батькові особи в архівних довідках та паспортних даних заявника, суд зауважує, що довідки архівного відділу Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області від 10.12.2020 за № 01-11-1366 та № 01-11-1367 видані саме ОСОБА_1 , про що в них безпосередньо зазначено.

Крім того, суд вважає надуманими і такими, що є проявом надмірного формалізму твердження відповідача про те, що зазначені в архівних довідках прізвище, ім`я та по батькові відрізняються від паспортних даних позивача.

Так, в архівних довідках від 10.12.2020 за № 01-11-1366 та № 01-11-1367, виданих архівним відділом Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області, зазначено " ОСОБА_1 ", а довідці від 26.11.2020 за № М-273, виданій комунальною установою Овідіопольської районної ради "Об`єднаний трудовий архів Овідіопольського району", - "Перепечкіна Сер. М.".

Отже, незважаючи на те, що ім`я та по батькові позивача у вказаних довідках скорочено некоректно, відсутні достатні приводи вважати, що вони не відповідають паспортним даним позивача, а тим паче дійти висновку про те, що довідки видані не стосовно позивача.

Також відповідач вказує на те, що в архівних довідках від 09.12.2020 за № 1113 та від 10.12.2020 за № 1121, виданих комунальною установою "Гайсинський районний трудовий архів" зазначено про " ОСОБА_1 ", що не відповідає дійсному прізвищу позивача.

Втім, такі доводи відповідача суд оцінює критично та зазначає, що згідно з наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.08.1998 № 41 "Про затвердження переліку типових документів", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 17.09.1998 № 576/3016, та наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за № 578/5 на підприємство покладається обов`язок зберігання архівних документів, які можуть бути використані для підтвердження законних прав громадян, зокрема на нарахування пенсій, різних видів матеріальної допомоги та компенсацій, інших виплат і пільг терміном у 75 років.

Отже, протягом вказаного періоду працівник вправі отримати відповідні архівні документи, тоді як окремі неточності в цих документах або неповнота відображеної у них інформації не може бути перешкодою для реалізації особою своїх законних прав, в даному випадку - права на перерахунок пенсії.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що відповідач обрав упереджений підхід при наданні оцінки архівних довідок позивача та протиправно і з надуманих підстав відмовив у зарахуванні позивачу страхового стажу роботи на підставі вищезазначених архівних довідок.

Водночас врахування спірного періоду є достатнім для призначення позивачу пенсії по інвалідності, оскільки остання вимога закону для цього, а саме наявність страхового стажу роботи не менше 12 років, буде виконана.

При цьому суд зауважує, що право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись.

Підсумовуючи, суд доходить висновку, що наявні в матеріалах справи документи, що також надавалися відповідачу, підтверджують періоди роботи позивача з 09.02.1988 по 02.12.1988 в КСП "Овідіопольське" (радгосп-завод "Овідіопольський", НПС "Консервпромкомплекс" колгосп "Україна") та з 02.02.1992 по 15.11.1994 у колгоспі "Більшовик України" (КСП "Вільна Україна") та дають підстави для зарахування цих періодів до страхового стажу позивача, що у свою чергу надає йому право на призначення пенсії по інвалідності.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При вирішенні справи "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що записи у трудовій книжці позивача та документи, додатково надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії, дають достатні підстави для зарахування до його страхового стажу спірних періодів роботи.

Отже, позивач відповідає усім вимогам для призначення пенсії по інвалідності на підставі ст. 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.01.2021 за № 023830011943 судом визнається протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У багатьох рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", п. 29).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Відтак, беручи до уваги, що оскаржуване рішення зачіпає права, гарантовані статтею 1 Протоколу Першого до Конвенції, з метою забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача на соціальних захист суд доходить висновку про підставність позовних вимог щодо зобов`язання пенсійного органу зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 09.02.1988 по 02.12.1988 в КСП "Овідіопольське" (радгосп-завод "Овідіопольський", НПС "Консервпромкомплекс" колгосп "Україна") та з 02.02.1992 по 15.11.1994 у колгоспі "Більшовик України" (КСП "Вільна Україна"), та, як наслідок, призначити позивачу пенсію по інвалідності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Оскільки позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 31.08.2020 та він своєчасно звернувся до відповідача за призначенням пенсії по інвалідності, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності саме з 31.08.2020. Відтак в цій частині позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830011943 від 04 січня 2021 року про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 09 лютого 1988 року по 02 грудня 1988 року у КСП "Овідіопольке" (радгосп-завод "Овідіопольський", НПС "Консервпромкомплекс" колгосп "Україна") та з 02 лютого 1992 року по 15 листопада 1994 року у колгоспі "Більшовик України" (КСП "Вільна Україна") та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 31 серпня 2020 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повне судове рішення складено 22.03.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович