Рішення № 95709630, 22.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 березня 2021 р. Справа № 120/979/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 024650002422 від 22.09.2020 щодо відмови у зарахуванні періодів роботи позивача з 15.09.1996 по 15.02.1998 до страхового стажу відповідно до записів в трудовій книжці, в тому числі періодів роботи з 15.09.1996 по 15.11.1996, з 15.12.1996 по 15.01.1997, з 15.06.1997 по 15.08.1997, з 31.08.1997 по 15.10.1997, з 31.10.1997 по 15.02.1998.

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 15.09.1996 по 15.02.1998 відповідно до записів в трудовій книжці в повному обсязі, в тому числі періодів роботи з 15.09.1996 по 15.11.1996, з 15.12.1996 по 15.01.1997, з 15.06.1997 по 15.08.1997, з 31.08.1997 по 15.10.1997, з 31.10.1997 по 15.02.1998.

На думку позивача відмова в зарахуванні до стажу роботи періоду з 15.09.1996 по 15.02.1998 є протиправною, оскільки така обґрунтована наявними в трудовій книжці виправленням в наказі про звільнення з роботи, яке не зафіксовано згідно вимог діловодства та наявними невідповідностями щодо історичних даних про перейменування та реорганізацію колгоспу між наявними в електронній пенсійній справі уточнюючими довідками. Позивач вказує, що вона не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесення до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 15.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Даною ухвалою також встановлено відповідача строк на подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення позову. Зазначає, що відсутність підтверджуючих доказів сплати страхових внесків за період з 15.09.1996 по 15.11.1996, з 15.12.1996 по 15.01.1997, з 15.06.1997 по 15.08.1997, з 31.08.1997 по 15.10.1997, з 31.10.1997 по 15.02.1998 стала підставою для не зарахування вказаних вище періодів до страхового стажу, який дає право на пенсію. Зауважив, що не враховуючи позивачу бажані нею періоди у страховий стаж діяв з дотриманням приписів процесуального і матеріального права, а тому просив у позові відмовити.

Суд, дослідивши матеріли справи та докази, що містяться, встановив наступне.

14.09.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при досягнення нею 59 років 6 місяців, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком, додавши до заяви усі необхідні документи.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 024650002422 від 22.09.2020 про відмову в призначення пенсії за віком ОСОБА_1 . Дане рішення обґрунтоване наступним.

Відповідач приймаючи оскаржуване рішення, вказав, що згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи при досягненні 60 років та за наявності стажу роботи у період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідач вказує, що під час дослідження документів поданих позивачем було встановлено, що до загального стажу не зараховано періоди роботи з 22.11.1992 по 01.01.1999 згідно записів №1-4 та з 10.07.1999 по 31.12.2002 згідно записів №5-7 трудової книжки серії НОМЕР_1 через те, що запис №4 та №7 містять виправлення в наказах про звільнення, що суперечить пункту 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Також вказав, що запис №4 про звільнення та №5 про прийняття на роботу, датовані 1999 роком, завірені печаткою ТОВ "Промінь", проте, згідно довідки від 05.06.2020 №17 КСП "Промінь" було реорганізоване в ТОВ "Промінь" тільки 22.02.2000.

Однак, відповідач вказує, що до заяви на призначення пенсії позивачем надано уточнюючу довідку від 05.06.2020 №21 про заробітну плату за 1992-1996 та 1998-1999, а також уточнюючу довідку від 09.06.2020 №132 про заробітну плату за 1997, які були враховані відповідачем при обчислені стажу позивача. Крім цього, в індивідуальних відомостях про застраховану особу наявні відомості про нарахування та сплату страхових внесків страхувальником ТОВ "Промінь" за 1999-2002, які також були враховані відповідачем при обчислені стажу позивача.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем було зараховано такі періоди роботи до страхового стажу:

-22.11.1992-15.09.1996;

-15.11.1996-15.12.1996;

-15.01.1997-15.06.1997;

-15.08.1997-31.08.1997;

-15.10.1997-31.10.1997;

- 15.02.1998- 31.12.2002.

Натомість періоди роботи позивача з 15.09.1996 по 15.11.1996, 15.12.1996 по 15.01.1997, 15.06.1997 по 15.08.1997, 31.08.1997 по 15.10.1997, 31.10.1997 по 15.02.1998 не були враховані до страхового стажу, оскільки відсутні і відомості про нарахування заробітної плати та як наслідок про сплату страхових внесків за ці періоди.

З урахуванням викладеного, відповідач вказав, що страховий стаж позивача склав 26 років 1 місяць 25 днів, що не дає права на призначення їй пенсії за віком.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини що виникли в межах даного позову регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІвід 05.11.1991зі змінами та доповненнями (далі - Закон №1788), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 за змінами та доповненнями (далі - Закон №1058), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1(надалі, також - Порядок № 22-1) чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України та згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з нормами п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеного, норми Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Отже, страховий стаж за період роботи до 01.01.2004 року згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обчислюється відповідно до записів у трудовій книжці, а за періоди роботи після 01.01.2004 року - за умови сплати страхових внесків. Тобто увесь трудовий стаж, що мала особа до 2004 року, автоматично перетворився на страховий стаж.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 :

- 02.01.1988 прийнята на посаду завідуючої СТФ в колгоспі «Вперед до комунізму» с. Рівне Мурованокуриловецького району;

- 10.07.1994 переведена на посаду зоотехніка по племінній справі КСП «Промінь» с. Рівне Мурованокуриловецького району;

- 31.12.1996 переведена на посаду техніка по штучному осіменінню;

- 19.07.1999 звільнена з роботи у зв`язку із реорганізацією КСП «Промінь».

Як вбачається з матеріалів справи, спірні періоди роботи підтверджуються записами трудової книжки НОМЕР_1 .

Судом з`ясовано, що відповідачем зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 22.11.1992-15.09.1996, з 15.11.1996-15.12.1996, з 15.01.1997-15.06.1997, з 15.08.1997-31.08.1997, з 15.10.1997-31.10.1997, з 15.02.1998- 31.12.2002, оскільки позивачем було надано уточнюючі довідки від 05.06.2020 №21 про заробітну плату за 1992-1996 та 1998-1999, а також уточнюючу довідку від 09.06.2020 №132 про заробітну плату за 1997.

За таких обставин, суд доходить висновку, що періоди роботи з 0315.09.1996 по 15.11.1996, 15.12.1996 по 15.01.1997, 15.06.1997 по 15.08.1997, 31.08.1997 по 15.10.1997, 31.10.1997 по 15.02.1998 безпідставно не зараховано до страхового стажу, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника (позивача) і як наслідок слід зобов`язати відповідача їх зарахувати.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано з яких підстав ним не було зараховано спірний період.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); ) добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, в основу порушених прав позивача покладено рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про відмову в призначенні пенсії позивачу на законних підставах, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача від 22.09.2020 №024650002422 так як наслідок для його скасування.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом зарахування до страхового стажу позивача зазначених вище періодів роботи.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.09.2020 №024650002422 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) стаж роботи в період з 0315.09.1996 по 15.11.1996, 15.12.1996 по 15.01.1997, 15.06.1997 по 15.08.1997, 31.08.1997 по 15.10.1997, 31.10.1997 по 15.02.1998.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений нею при звернені до суду судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення в повному обсязі складено: 22.03.2021 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна