Ухвала суду № 95709598, 16.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

16 березня 2021 р. Справа № 120/479/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П. А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панасюк В. В.

представника позивача: Семенчук О. А.

представника відповідача: Козлачкової Ю. В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0064191700 від 01.02.2017.

Представником позивача разом з позовною заявою подано заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою. Вказана заява мотивована тим, що фактично про наявність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач дізнався лише 19.10.2020 під час судового засідання у справі №802/1253/16-а, а копію вказаного податкового повідомлення-рішення №0064191700 від 01.02.2017 отримав лише 28.10.2020 в результаті ознайомлення із відповіддю на адвокатський запит.

Крім того, представник зазначає, що у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зазначено, що лист отримано "Марцинковська", тобто не позивач. При цьому, з грудня 2014 року по теперішній час позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 27.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Крім того, в даній ухвалі зазначено, що питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду та відповідну заяву представника позивача, суд вважає необхідним вирішити у підготовчому судовому засіданні, надавши відповідачу можливість висловити свою позицію з цього приводу, а відтак, питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду розглядатиметься у підготовчому судовому засіданні.

17.02.2021 подано відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

17.02.2021 та 24.02.2021 відповідачем подані заява про залишення позову без розгляду та додаткові пояснення до цієї заяви. Так, відповідач зазначає, що відповідно до п. 42.2, п. 42.5 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначено, що 03.02.2017 особисто вручено (Марцинковська), за адресою АДРЕСА_2 , тобто податкове повідомлення-рішення, вважається врученим.

Тому, на підставі ст. 122 КАС України відповідач просить залишити позов без розгляду.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду підтримала та просила його задовольнити, проти задоволення клопотання щодо залишення позовної заяви без розгляду заперечувала.

Представник відповідача у підготовчому засіданні щодо клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду заперечила, просила залишити позов без розгляду.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновлення такого строку, Вінницький окружний адміністративний суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

В силу положень частини 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, є Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Положеннями п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, аналізуючи зміст вказаних норм, позивач мав можливість оскаржити до суду податкове повідомлення - рішення протягом 1095 днів з моменту його отримання.

Судом встановлено, що 01.02.2017 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0064191700 та направлено позивачу на його податкову адресу. Вказане податкове повідомлення-рішення вручене 03.02.2017 особисто ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , останнім днем його оскарження в судовому порядку у розумінні приписів п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України є 03.02.2020.

Отже, зважаючи на приписи п. 56.18 ст. 56 та ст.102 Податкового кодексу України, строк позовної давності щодо оскарження цього податкового повідомлення-рішення сплив 03.02.2020.

Водночас з позовною заявою про оскарження податкового повідомлення-рішення №0064191700 від 01.02.2017 ОСОБА_1 звернувся лише 22.01.2021, тобто з пропуском встановленого строку позовної давності.

У свою чергу, як на підставу поновлення пропущеного строку звернення до суду представник позивача вказує, що про оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач дізнався лише 19.10.2020 під час судового засідання у справі №802/1253/16-а, а копію вказаного податкового повідомлення-рішення №0064191700 від 01.02.2017 отримав лише 28.10.2020 в результаті ознайомлення із відповіддю на адвокатський запит. При цьому, у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зазначено, що лист отримано "Марцинковська", а не позивачем. Крім того, з грудня 2014 року по теперішній час позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ОСББ "Хімік Плюс" №322 від 10.12.2020.

Однак, суд критично ставиться до доводів представника позивача зазначених у клопотанні про поновлення строку оскарження податкового повідомлення-рішення від 01.02.2017 №0064191700, а підстави такого пропуску вважає не поважними.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 58.3 ст. 58 ПК України).

Так, відповідно до п. 42.1 - 42.3 ст. 42 Податкового кодексу, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Пунктом 42.3 ст. 42 Податкового кодексу передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу.

Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України, платник податків – фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі. Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Отже, платник податків відповідно до норм чинного законодавства зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Разом з тим, обов`язок платника податків повідомити податковий орган про зміну свого місцезнаходження.

Водночас, з облікової карти платника податку ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що з 30.05.2008 та по теперішній час податковою адресою позивача є АДРЕСА_2 .

Оскільки податкове повідомлення-рішення направлялося за податковою адресою позивача, то суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим позивачу в розумінні ст. 42 ПК України.

В свою чергу, податкове повідомлення-рішення отримане 03.02.2017, що підтверджується наданим відповідачем поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи. Доводи представника позивача про неотримання позивачем цього податкового повідомлення-рішення жодним чином не підтверджені.

Відтак, твердження представника позивача, що про оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач дізнався лише 19.10.2020 є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з цим позовом з пропуском строку звернення до суду.

Суд звертає увагу, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають статус стабільних.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «Право на справедливий суд», одним із аспектів якого є право доступу, яке не є абсолютним і може підлягати законним обмеженням, які мають законну мету та використаними засобами та досягнутими цілями. Таким законним обмеженням є передбачені законом строки звернення до суду, які можуть бути поновлені за заявою заявника із зазначенням та обґрунтуванням поважних причин та надання належних доказів щодо причин пропуску строків звернення до суду.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Так, у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

В контексті наведеного, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.

При цьому, саме позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. В іншому випадку виникають підстави для зловживання процесуальними правами.

Суд критично відноситься до посилань представника позивача на зазначені вище обставини як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та вважає їх необґрунтованими. Будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.

Відтак, суд приходить до висновку, що реалізація права ОСОБА_1 на судовий захист в рамках справи №120/479/21-а відбулась поза межами встановлених строків, що є підставою для залишення позову даної особи без розгляду.

У п. 41 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 «Пономарьов проти України» суд вказав, що: <...>Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За змістом ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, суд приходить до висновку, що заява про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованою, а підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються неповажними, відтак позовну заяву належить залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 171, 240, 248, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.

Заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович