Вирок № 95709069, 18.03.2021, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/733/19

Провадження № 1-кп/553/16/2021

В И Р О К

Іменем України

18.03.2021м. Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави в складі:

головуючої судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Іжик А.В.,

за участю прокурора - Деряги М.Д.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Гайтоти І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей: доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-07.04.2008 року Київським районним судом м. Полтави за ч.2 ст. 185, ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 550 грн.;

- 01.10.2009 року Київським районним судом м. Полтави за ч.1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі;

-14.07.2015 року Київським районним судом м. Полтави за ч.1, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

-19.11.2015 року Київським районним судом м. Полтави за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 69, ч.1 ст. 70, 71 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 09.11.2017 року Київським районним судом м. Полтави за ч.2 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту;

-26.09.2018 року Київським районним судом м. Полтави за ч.2 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту. Звільнений 06.12.2018 року по відбуттю строку покарання;

-19.03.2019 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст.185 до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

-10.09.2019 року Київським районним судом м. Полтави за ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 185, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

-10.10.2019 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч.2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,

за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисні дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, які він вчинив за наступних обставин.

Так, 13 лютого 2019 року, близько 15 год. у обвинуваченого ОСОБА_1 , який правомірно перебував в будинку у АДРЕСА_3 , під час вживання спиртних напоїв із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , виник умисел на відкрите заволодіння чужим майном, реалізуючи який він, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, відкрито заволодів мобільним телефоном «S-Tell M458» в корпусі чорного кольору вартістю 516,67 грн. (згідно висновку експерта № 567 від 22.03.2019 року), що належав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вище вказану суму. Викраденим у подальшому розпорядився на власний розсуд.

Дії ОСОБА_1 кваліфікуються, які умисні дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, та кваліфікуються за ч.2 ст. 186 КК України.

В подальшому 13.02.2019 року, близько 16 год. 00 хв., у обвинуваченого ОСОБА_1 , який правомірно перебував в будинку у АДРЕСА_3 , під час вживання спиртних напоїв із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виник умисел на відкрите викрадення чужого майна, реалізуючи який він, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, відкрито викрав із будинку належні ОСОБА_5 холодильник «Indesit RAA 24N", с/н 0003052 , білого кольору, вартістю 3000 грн. (згідно висновку експерта № 567 від 22.03.2019 року), телевізор «Samsung 21M21ZQQ», вартістю 1000 грн. ( згідно висновку експерта № 567 відь 22.03.2019 року), тюнер Т2 «Eurosky ES-15», вартістю 416,67 грн. ( згідно висновку експерта № 567 від 22.03.2019 року), масляний обігрівач на 9 ребер, бежевого кольору, вартістю 300 грн. (згідно висновку експерта № 567 від 22.03.2019 року), чоловічі кросівки «Nike», розмір 42 вартістю 600 грн. (згідно висновку експерта № 567 від 22.03.2019 року), чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 5833,34 грн..

Після цього з місця злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Дії ОСОБА_1 кваліфікуються, які умисні дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно та кваліфікуються за ч.2 ст. 186 КК України.

Виходячи з аналізу ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати.

Згідно із ст. 8 Конституції України діє принцип верховенства права.

Кримінальне провадження здійснюється за додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави ч.1 ст. 8 КПК України.

Так, статтею 2 КПК України визначено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з аналізу ч.2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію процесуальних прав, передбачених цим кодексом.

Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що визначено ч.6 ст. 22 КПК України.

Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд дослідив, проаналізував всі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, у відповідності критерію доведення ними обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом, що відповідає положенням ч.2 ст. 17 КПК України.

Так, під час судового розгляду кримінального провадження були допитані обвинувачений, потерпілі, досліджені докази, зібрані стороною обвинувачення. В ході судового слідства обвинуваченим ОСОБА_1 було подано власноручно написану заяву про визнання вини у вчинених ним кримінальних правопорушеннях та недоцільність допиту свідків заявлених стороною обвинувачення та захисту.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вказував про те, що 13 лютого 2019 року, близько 15 год., він разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпивали спиртні напої у будинку у АДРЕСА_3 , де під час спільного розпиття спиртних напоїв, у нього виник умисел на заволодіння майном, яке належало потерпілому ОСОБА_4 .. Обвинувачений вказав, що він відкрито заволодів мобільним телефоном «S-Tell M458» в корпусі чорного кольору, який належав ОСОБА_4 , викраденим розпорядився на власний розсуд.

В своїх поясненнях обвинувачений не заперечував факту викрадення майна належного потерпілому ОСОБА_4 та обсягу викраденого майна і способу вчинення ним кримінального правопорушення.

Суд, дослідивши всі обставини та матеріали кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 та у вчиненні дій, які кваліфікуються, як умисні дії, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), що належало потерпілому ОСОБА_8 , вчиненому повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 також вказував про те, що 13 лютого 2019 року близько 16 год. він разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , продовжуючи розпиття спиртних напоїв у будинку у АДРЕСА_3 , де під час спільного розпиття спиртних напоїв, у нього виник умисел на заволодіння майном, яке належало потерпілій ОСОБА_5 .. Обвинувачений вказав, що він відкрито заволодів холодильником «Indesit RAA 24N", с/н 0003052, білого кольору, телевізором «Samsung 21M21ZQQ», вартістю 1000 грн. масляним обігрівачем на 9 ребер, бежевого кольору, чоловічими кросівками «Nike», розмір 42, яке належало ОСОБА_5 .. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

В своїх поясненнях обвинувачений не заперечував факту викрадення майна належного потерпілій ОСОБА_5 та обсягу викраденого майна і способу вчинення ним кримінального правопорушення.

Суд, дослідивши всі обставини та матеріали кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні дій, які кваліфікуються, як умисні дії, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), що належало потерпілій ОСОБА_5 , вчиненому повторно.

Дане підтверджується сукупністю наступних доказів.

Надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання щодо доведеності вини обвинуваченого у скоєнні даних кримінальних правопорушень, судом перш за все враховано вимоги ст.ст. 28,62 Конституції України, ст. 370 КПК України, ст.ст. 3,13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, практику Європейського суду з прав людини , якими передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише національним і європейським законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.

Стаття 16-1 КПК України передбачає, що розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.

Судом встановлено, що обвинувачений повністю визнав себе винним у вчиненні протиправних дій, які фактично виразились щодо відкритого викрадення чужого майна (грабіж) потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вчиненому повторно, за усіх кваліфікуючих обставин, зазначених у даному вироку, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується наступними доказами.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доводиться показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який суду вказав, що 13 лютого 2019 року він перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_3 , розпивав спиртні напої разом з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .. В ході спільного розпиття спиртних напоїв та скориставшись тим, що ОСОБА_3 пішов за горілкою до магазину, обвинувачений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 почали висловлювати йому погрози у вчиненні дій, до яких він не мав відношення. На вимогу ОСОБА_1 він віддав йому мобільний телефон, оскільки останній погрожував тим, що він його вб`є. При призначенні покарання ОСОБА_1 покладався на розсуд суду.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 вказала, що з будинку у АДРЕСА_3 , де обвинувачений ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпивали спиртні напої, обвинувачений ОСОБА_1 відкрито заволодів речами, що належать їй на праві власності, а саме: холодильником «Indesit RAA 24N", с/н 0003052 , білого кольору, телевізором «Samsung 21M21ZQQ», вартістю 1000 грн., масляним обігрівачем на 9 ребер, бежевого кольору, чоловічими кросівками «Nike», розмір 42, пояснюючи свої дії тим, що ОСОБА_9 заборгував кошти ОСОБА_2 .. Вказані речі обвинувачений погрузив до автомобіля. Потерпіла суду вказала, що діям обвинуваченого не перешкоджала, оскільки була залякана. При призначенні покарання ОСОБА_1 покладалась на розсуд суду.

Обвинуваченим в судовому засіданні не заперечувалось щодо місця вчинення даних протиправних діянь, характеру, способу та механізму дій обвинуваченого, в результаті яких було спричинено потерпілим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 матеріальних збитків.

Вказані вище обставини свідчать про правдивість та послідовність показань обвинуваченого щодо місця вчинення даного протиправного діяння, характеру, способу вчинення кримінального правопорушення.

Будь-яких об`єктивних обставин чи належних і допустимих доказів на спростування зазначених встановлених судом обставин, обвинуваченим суду зазначено і надано не було та судом не встановлено.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні умисних дій, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, доведена, а протиправність дій обвинуваченого охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а тому кваліфікацію дій обвинуваченого за вказаною статтею суд визнає вірною.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України.

Виходячи з положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікації Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом… Кожен, кого обвинувачено у вчинення кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не було доведено згідно із законом.

Відповідно до ч.6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, сприяв змагальності сторін, які мали можливість самостійно обстоювати їхні правові позиції, права, свободи, законні інтереси, передбачені КПК України, сторони не були позбавлені права та можливості подавати до суду документи, докази, заявляти клопотання, а також реалізувати інші права, сприяв рівності сторін у їх процесуальних правах, виходячи також із правових позицій, висловлених Європейським судом з прав людини у п. 24 рішення у справі «Надточій проти України» та в п. 23 рішення у справі «Гурепка проти України », в яких наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Вирішуючи питання про призначення міри покарання обвинуваченому, суд, виходячи з вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, всі данні про особу винного, а також обставини, що обтяжують та пом`якшують його покарання.

Судом встановлено , що ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Згідно довідки КП «Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні", ОСОБА_10 перебував на лікуванні в лікарні з 22.05.2008 року по 22.05.2008 року з діагнозом психічно здоровий.

Відповідно до довідки КП «Полтавського обласного наркологічного диспансеру Полтавської обласної ради» ОСОБА_1 під диспансерним наглядом не перебуває.

Згідно довідки КП «Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру Полтавської обласної ради», ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою 11.01.2006 р. 16.01.2006 р., 28.03.2008 р., 14.08.2008 р., 29.08.2008 р. «Емоційно нестійкий розлад особистості».

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення протиправних дій у стані алкогольного сп`яніння .

Обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України ОСОБА_1 суд визнає визнання ним вини та відшкодування збитків завданих злочинами.

Судом встановлено, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_4 завдано матеріальних збитків на суму 516,67 грн., яка відшкодована, потерпілій ОСОБА_5 завдано матеріальної шкоди на суму 5833,34 грн., яка відшкодована в ході судового розгляду кримінального провадження.

Цивільний позов у рамках кримінального провадження не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Судові витрати за проведення судово - товарознавчої експертизи становлять 572 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 373-374 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначати покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 10.10.2019 року, більш суворим, призначеного за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 31.07.2019 р., з моменту його затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертизи у сумі 572,00 грн..

Речовій докази у кримінальному провадженні відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ленінського районного суду м.Полтави Н. І. Крючко