Рішення № 9570906, 11.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/7111.03.10 За позовом Приватного підприємства «Баварія Транс» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім Логістик»

про стягнення 86805,40 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача - Бельдій Н.І. –представник за довіреністю

Від відповідача - Дзюба О.В. –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 57488,00 грн. заборгованості по Договору № 92 від 20.06.2008р., 11402,56 грн. інфляційних втрат, 15466,18 грн. –пені, 2448,66 грн. – 3% річних, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 868,05 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2009р. було порушено провадження в справі № 47/71 та призначено розгляд справи на 11.02.2010р.. ухвалою від 11.02.2009р. відкладено до 11.03.2010р.

В судовому засіданні 11.03.2010р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що відповідачем всупереч умов договору № 92 від 20.06.2008р., не було здійснено оплату за надані послуги перевезення, оскільки позивач надав послуги загалом на суму 85746,00 грн., які відповідачем було прийнято, але оплачено частково на суму – 28258,00 грн. Заборгованість яку позивач просив стягнути в судовому порядку складає –57488,00 грн. Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача, 11402,56 грн. інфляційних втрат, 15466,18 грн. –пені, 2448,66 грн. –3% річних

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечував частково, визнаючи суму основного боргу та заявлених позивачем 3% річних, втрат від інфляції, але з заявленою вимогою про стягнення пені не погоджувався, посилаючись на те, що розмір штрафних санкцій встановлюється за згодою сторін, але умовами Договору № 92 від 20.06.2008р. –не передбачений.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2009р. між позивачем –ПП «Баварія Транс», як перевізником, та відповідачем ТОВ «Укрексім Логістик», як експедитор-замовником, було укладено договір № 92 транспортного експедирування, який підписано представниками перевізника та експедитором-замовника, посвідчений печатками сторін, відповідно до умов якого перевізник виконує у відповідності з діючим законодавством України, Конвенції про договірні міжнародні (регіональної) перевезення вантажів автомобільним транспортним, а також умови даного договору (п. 2.1).

Умовами вищезазначеного договору, сторони погодили, що вартість перевезення вантажів визначаються на підставі договірних ставок та оговорюється на кожен рейс в заявці на перевезення, яка є невід’ємною частиною даного договору (п. 4.1), експедитор-замовник здійснює оплату шляхом безготівкової перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника в сумі, на підставі наданих перевізником оригіналів CMR, рахунку-фактури, акту виконаних робіт та податкової накладної (п. 4.2), за несвоєчасну оплату виконаних послуг, відповідач несе відповідальність перед позивачем згідно діючого законодавства України (п. 5.5).

Відповідно до заявок на перевезення вантажу, а саме: № 513 від 30.07.2008р. на суму 2900,00 євро та 500,00 грн., № 512 від 30.12.2008р. на суму 2900,00 євро, № 548 від 08.08.2008р. на суму 2900,00 євро, № 571 від 22.08.2008р. на суму 2900,00 євро, підписаних представниками сторін та з проставленими печатками, сторонами погодили маршрути та вартість перевезення, що еквівалентно в гривні складає - 85746,00 грн.

Суд дослідивши зазначені акти дійшов висновку, що згідно з умовами зазначених заявок сторони погодили, що ставка в євро з НДС по курсу НБУ на день завантаження по безготівковому рахунку по оригіналам документів на протязі 7-10 банківських днів.

Згідно з СMR накладними, позивачем було надано послуги перевезення вантажу, відповідно до умов замовлень відповідно до зазначених маршрутів, що підтверджується відбитками штампу відправника, перевізника та одержувача в графах № 22-24 накладної.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт, а саме: № ОУ-0000291 на суму 22258,00 грн., № ОУ-0000292 на суму 21745,00 грн., № ОУ-0000304 на суму 20943,00 грн., № ОУ-0000311 на суму 20800,00 грн. та рахунками фактури, вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг перевезення складає –85746,00 грн.

Також позивачем долучено до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з якими відповідач отримав документи зазначені в п. 4.2 договору на оплату наданих послуг перевезення 22.08.2008р., 27.08.2008р., 10.10.2008р.

Відповідно до виписок з банку по особовому рахунку позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманих послуг перевезення по договору № 92 від 20.06.2008р., на загальну суму - 28258,00 грн.

Як зазначив позивач у позові відповідачем всупереч умов договору № 92 від 20.06.2008р., не було здійснено оплату за надані послуги перевезення, оскільки позивач надав послуги загалом на суму 85746,00 грн., які відповідачем було прийнято, але оплачено частково на суму –28258,00 грн. Заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає –57488,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечував частково, визнаючи суму основного боргу та заявлених позивачем 3% річних, втрат від інфляції, але з заявленою вимогою про стягнення пені не погоджувався, посилаючись на те, що розмір штрафних санкцій встановлюється за згодою сторін, але умовами Договору № 92 від 20.06.2008р. –не передбачений.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 909 ЦК за договором перевезення вантажу одна сторона зобов’язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення, та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як виконавець умови договору № 92 від 20.06.2008р., виконав, а саме: ним було надано послуги перевезення передбачені п. 2.1 договору, на загальну суму –85746,00 грн., які відповідачем було прийнято, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, та підтверджується поясненнями відповідача у відзиві на позовну заяву, а відповідач свої зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг, в строк передбачений умовами замовлення, тобто на протязі 7-10 банківських днів з дня отримання оригіналам документів, не виконав а лише здійснив часткову оплату на суму –28258,00 грн. Оплата в сумі 57488,00 грн. –здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору 92 від 20.06.2008р. існує непогашена заборгованість в сумі –57488,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем послуги законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі - 57488,00 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу, про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання по повній оплаті наданих послуг 11402,56 грн. інфляційних втрат, 15466,18 грн. –пені, 2448,66 грн. –3% річних.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховуючи те, що відповідач не виконав свого зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг перевезення у строк передбачений умовами замовлення, тобто на протязі 7-10 банківських днів з дня отримання оригіналам документів, оплата в сумі 57488,00 грн. здійснена відповідачем не була, а позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та втрати від інфляції, з посиланням на конкретні документи, зазначенням періоду існування боргу та часткової оплати, дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача, втрат від інфляції та 3% річних є законною обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, але частково з огляду на нижчевикладене. Відповідно до розрахунків, наданих позивачем, які судом перевірено і з якими суд погоджується, розмір інфляційних втрат 11402,56 грн., 3% річних 2448,66 грн.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно статті 1 закону України «про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи те, що п. 5.5 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату виконаних послуг, відповідач несе відповідальність перед позивачем згідно діючого законодавства України, отже сторонами не було забезпечено зобов’язання у письмовій формі, та не було погоджено розмір пені відповідно до статті 1 закону України «про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню - не підлягає.

Також позивачем було заявлено вимогу до відповідача про стягнення 9000,00 грн. витрат за надання юридичної допомоги.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на викладене, судом встановлено, що судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, що передбачено статтею 30 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1800,00 грн. витрат на юридичну правову допомогу - задоволенню не підлягає, оскільки зазначені витрати позивача не входять до складу судових витрат відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що до складу судових витрат входять тільки витрати на адвокатські послуги, а тому понесені позивачем витрати на юридичну правову допомогу не можуть бути відшкодовані як судові витрати, оскільки дані витрати не є обов’язковими для особи, а тому законних підстав для їх відшкодування не має.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 57488,00 грн. –основного боргу, втрат від інфляції - 11402,56 грн., 3% річних 2448,66 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім Логістик»(код ЄДРПОУ 32208453 адреса: 03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 51) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Баварія Транс»(код ЄДРПОУ 33419450, адреса: 79034, Львівська область, м. Львів, вул. Литовська, 13-А, кв. 5) суму заборгованості – 57488 (п’ятдесят сім тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 00 коп., втрати від інфляції –11402 (одинадцять тисяч чотириста дві) грн. 56 коп., 3% річних 2448 (дві тисячі чотириста сорок вісім) грн. 66 коп., а також 713 (сімсот тринадцять) грн. 39 коп. - витрат по сплаті державного мита та 193 (сто дев’яносто три) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата підписання рішення –30.04.2010