Вирок № 95705040, 22.03.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1337/18

Провадження № 1-кп/345/19/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2021 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого - судді Миговича О.М.

секретаря - Шмігель І.О.

з участю: прокурора -Штремиха Р.В., Площанської Н.А., Вітюка С.О.

захисника - Вороняка І.А.

потерпілого - ОСОБА_1

представника потерпілого - Кобзана Р.М.

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12017090170001430 про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта середня технічна, одруженого, працюючого термістом ПрАТ «Будмаш», особу з інвалідністю власлідок війни 2-ї групи, ветерана військової служби, ІПН НОМЕР_1 , раніше не судимого, громадянина України, за ч. 1 ст.122 КК України,-

в с т а н о в и в:

що ОСОБА_2 вчинив умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах:

Так, ОСОБА_2 14.10.2017 року близько 11.00 годин, перебуваючи в м.Калуш по вул.Смольського,1, поблизу території церкви «Стрітення Господнього», вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_1 .

В ході даного конфлікту ОСОБА_2 на грунті виниклих раніше неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , схопив за другий палець правої руки, при цьому застосувавши грубу фізичну силу здійснив його стиснення.

Не припиняючи свої злочинні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, умисно лівою рукою наніс два удари в область голови, а саме в ділянку правого ока та носа.

Описаними умисними діями ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді черезсуглобового краєвого перелому головки середньої фаланги другого пальця правої китиці без зміщення кісткових уламків, які згідно висновку експерта № 44/275-17р.-Д від 05.02.2018 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечним для життя в момент спричинення, а також синець в ділянці правого ока та садно в ділянці спинки носа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину не визнав та пояснив, що з ОСОБА_3 в них давним-давно неприязні відносини. 14.10.2017 в 10 годині в церкві відбувалось богослужіння. В 11 годині ОСОБА_4 поїхав додому і ким він був побитий не знає, оскільки він в той час був в церкві. 14.10.2017 він ОСОБА_5 не чіпав, а прийшов до церкви, помолився, потерпілий був ззаді нього. Потім він пішов на хори, так як співає в церковному хорі. На хорах хористи сказали йому , що бачили, як ОСОБА_6 крутиться біля його машини. Тоді він пішов на низ, вийшов на вулицю і побачив, що ОСОБА_6 підкладає йому під колесо той предмет, який він в подальшому видав слідчому. Він вирвав цей предмет в потерпілого з рук. Потерпілий почав його обзивати, а тоді з своєї машини витягнув кухонний ніж і почав цим ножем погрожувати, говорити, що вб`є. Це може підтвердити ОСОБА_7 , який вийшов з церкви на вулицю. Після цього він разом з ОСОБА_8 пішли в церкву. Дочка потерпілого працює в лікарні і він вважає, що вона допомогла йому зробити всі медичні довідки.Він також вирвав з рук потерпілого кусок заліза, який хотів потерпілий поставити йому під колеса. Такий самий кусок заліза ОСОБА_6 підкладав йому раніше під колеса автомобіля, оскільки перед тим він біля церви також пробив колесо і витягнув з колеса кусок заліза ідентичний тому, який вирвав з рук потерпілого 14.10.2017. Ці два куски заліза він віддав працівникам поліції. Потерпілого за руку він не тягнув і руку йому не крутив. Очевидцем був ОСОБА_7 і він бачив, як потерпілий погрожував йому ножем. Жодних ударів ОСОБА_9 він не наносив. Після цього конфлікту потерпілий в церкві не був. Машина потерпілого стояла десь через дві машини від його. Потерпілий припинив йому погрожувати після того, як вийшов ОСОБА_10 і спитав ОСОБА_5 що він робить. З 2000 року він перебуває з потерпілим в неприязних відносин, оскільки останній займався виготовленням дерев`яних виробів, поставив на подвір`ї циркулярки, був страшний шум на подвір`ї, через це в сусідів горіла побутова техніка. Він з цього приводу неодноразово робив йому зауваження, однак ОСОБА_6 обзивав його різними нецензурними словами, погрожував. Санстанція в 2002 році заборонила ОСОБА_9 працювати на подвір`ї, однак він до цього часу працює. З потерпілим миритися також не бажає.Цивільний позов не визнає. Просив його виправдати.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що з обвинуваченим у нього неприязні відносини. 14.10.2017 він приїхав до церкви, поставив машину на площадці перед церквою та направився всередину церкви. Коли пройшло вже половини служби, він згадав, що в машині залишив гроші і вирішив піти їх взяти. Вийшовши з церкви, він направився до машини. Підійшовши до машини, він нагнувся, щоб зав`язати шнурки в черевиках, потім відкрив машину, взяв гроші, закрив машину і став позаду автомобіля. Крім його машини на стоянці було ще багато машин. До нього підійшов ОСОБА_11 і спитав, що він робив під його машиною і чи знову підкладає цвяхи. Він відповів обвинуваченому, що до його автомобіля він не підходив. Тоді обвинувачений накинувся на нього, притиснув до машини. Він хотів відштовхнути його від себе і підняв руки вгору. ОСОБА_12 схопив його за праву руку і викрутив пальці та почав наносити кулаками в обличчя удари. Скільки ударів йому було нанесено точно сказати не може. Через деякий час обвинувачений відпустив його, оскільки побачив ОСОБА_13 , який вийшов з церкви, та пішов на подвір`я церкви. ОСОБА_14 підійшов до ОСОБА_15 і сказав, щоб ОСОБА_11 свої справи вирішував десь інше, а не біля церкви. Після цього обвинувачений пішов до церкви, а він залишився біля машини, відкрив машину, сів в неї, оскільки був шокований, відчував сильний біль в руках. Потім пішов до церкви, сів на сходи, просидів там до закінчення богослужіння і після цього поїхав додому. Вдома були дочка, онука, онук і питали чого він такий побитий, і він розказав, що його побив ОСОБА_16 .. Наступного дня він пішов в поліцію, потім його направили в лікарню, де він пройшов обстеження, після чого йому призначили лікування. Потім він тривалий час лікувався. Чи бачив ОСОБА_7 конфлікт сказати не може. Раніше конфлікту з обвинуваченим по факту пошкодження коліс до автомобіля не було. Також вказав, що ножа та предметів, на які вказує обвинувачений, на момент конфлікту у нього в руках не було. Цивільний позов підтримує повністю. Обвинуваченого він неодноразово пробачав, однак цього разу миритися не бажає, просить обвинуваченого карати суворо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що з обвинуваченим та потерпілим стосунки нормальні. 14.10.2017 була відправа в церкві, яка почалась в 10 годин. Десь о 10.30 годин йому хтось з парафіян сказав, що на подвір`ї церкви відбувається якась суперечка між ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .. Тоді він вийшов на вулицю і побачив там обвинуваченого та потерпілого. Коли він підійшов ближче, то побачив, що ОСОБА_4 стояв з кухонним ножем і кричав до ОСОБА_15 , що вб`є його. Ніж ОСОБА_6 тримав у правій руці. Він спитав потерпілого, що він робить. Тоді забрав ОСОБА_15 і повів до церкви. Того моменту, коли вони бились він не бачив. Через декілька днів після цього до нього приходив ОСОБА_20 і просив, щоб він дав покази про те, що обвинувачений його бив. Він відповів, що таке сказати не може, оскільки не бачив, щоб ОСОБА_11 його бив. Конфлікту між ОСОБА_12 і ОСОБА_6 він не бачив, і що між ними відбувалось до того часу, як він вийшов на вулицю, сказати не може. Подряпин на обвинуваченому та потерпілому він не бачив, одяг на них порваний не був. Коли він вийшов, то ОСОБА_12 і ОСОБА_20 стояли ближче до машини ОСОБА_20 . Їхні машини не стояли поряд. Після того, як він забрав ОСОБА_15 , ОСОБА_4 залишився стояти біля машини. Яка була причина конфлікту між обвинуваченим та потерпілим не знає. З приводу попередніх справ між ОСОБА_18 та ОСОБА_6 він не знає. Причин наговорювати на потерпілого чи на обвинуваченого у нього немає. Він забирав ОСОБА_15 від ОСОБА_5 , коли останній був з ножем, оскільки не знав, яка реакція може бути обвинуваченого на це.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що 14.10.2017 була неділя і він пішов до церкви, оскільки співає в хорі. Разом з ним в хорі співає і ОСОБА_16 . Коли вони стояли на хорах, то він подивився у вікно і побачив, що ОСОБА_6 пішов до своєї машини, відкрив машину і несе щось зі своєї машини. Він сказав про це ОСОБА_12 . Ще бачив як ОСОБА_20 пішов до машини ОСОБА_12 і під ліве переднє колесо щось ставить. В той час він перебував на хорах, які на другому поверсі церкви, а машини стояли на відстані 50-60 м від церкви. Як тримав потерпілий ніж в руках він не бачив. Конфлікту між ОСОБА_12 і ОСОБА_6 він не бачив. Він пам`ятає, які свідчення він давав під час досудового слідства і слідчому він пояснював те, що бачив як ОСОБА_20 йшов щось ставити під колесо машини ОСОБА_12 . Те, що ОСОБА_12 тримав ОСОБА_20 за руку він під час слідства не говорив, як і не говорив про це і під час слідчого експерименту. Чи їхав того дня з ОСОБА_18 додому не пам`ятає. Машини обвинуваченого та потерпілого стояли поряд. Після богослужіння він ОСОБА_20 не бачив. Причин наговорювати на потерпілого у нього немає.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що 14.10.2017 його дідусь повернувся з церкви десь в обідній час приблизно біля 13 години. Коли останній вийшов з машини він побачив, що в дідуся роздертий ніс, виступала кров, було почервоніння на лиці від ударів. ОСОБА_6 пояснив, що його побив біля церкви ОСОБА_16 . Також розказував, що обвинувачений викручував йому пальці на руці. Щодо цього конфлікту, то ОСОБА_4 пояснював, що раніше ОСОБА_11 їхав з церкви і пробив колесо і потім звинувачував його в цьому, тому і , напевне, побив його. Коли саме звертався ОСОБА_6 за медичною допомогою згадати не може. Також додав, що між потерпілим і обвинуваченим перед цим були конфлікти, під час яких ОСОБА_11 погрожував його дідусеві фізичною розправою і він сам особисто це чув. Наступного дня лице у дідусь напухло, крім того він казав, що обвинувачений зламав йому пальці на руці. Під час конфлікту між ОСОБА_6 і ОСОБА_11 біля церкви він присутнім не був, про даний конфлікт він знає зі слів дідуся і яка саме причина побиття його дідуся була саме в той день не знає.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні не допитувався, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повідомленням Калуського міськрайонного відділу ДРАЦС ГУТЮ в Івано-Франківській області (а.с.84).

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні не допитувався, оскільки не з`являвся в судові засідання та приводом не доставлений, хоча судом вживались необхідні заходи шляхом повідомлення останнього судовими повістками про явку до суду та застосуванням примусового приводу. В подальшому сторони кримінального провадження не наполягали на його допиті.

В судовому засіданні також були досліджені й письмові докази, надані стороною обвинувачення, такі як:

- довідка Калуської ЦРЛ № 3332, з якої вбачається, що 15.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Калуської ЦРЛ за медичною допомогою. Був оглянутий нейрохірургом, травматологом, виставлено діагноз - забій м`яких тканин голови, крововилив, забій п`ястково-фалангового суглобу І пальця правої кисті. Рекомендовано амбулаторне лікування невролога та травматолога ( а.с.85);

- медична карта амбулаторного хворого № 18211 на ім`я ОСОБА_1 , з якою вбачається що ОСОБА_1 під час проведення регнгену було встановлено: через суглобовий краєвий перелом головки рухової фаланги правої китиці без зміщення (а.с.86);

- направлення Калуського районного відділення ОБСМЕ ОСОБА_1 на рентгенологічне дослідження до обласного рентгенолога (а.с.87);

- висновок експерта № 44/275-17р.-Д проведення додаткової судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що на підставі даних Висновку експерта № 275 від 01.11.2017 , рентгенограми № 9419, медичної карти амбулаторного хворого № 18211 ОКЛ на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , експерт прийшов до висновку: «У гр. ОСОБА_1 малися тілесні ушкодження: черезсуглобовий краєвий перелом головки середньої фаланги другого пальця правої китиці без зміщення кісткових уламків, синець в ділянці правого ока, садно в ділянці спинки носа ( про що свідчить наявність ділянки рожевого епідермісу, які утворилися від дії тупих предметів та можуть відповідати терміну, вказаному у постанові. Черезсуглобовий краєвий перелом головки середньої фаланги другого пальця правої китиці без зміщення кісткових уламків відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`яі не є небезпечними для життя в момент спричинення. Синець в ділянці правого ока та садно в ділянці спинки носа відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с.88);

- постанова про визнання речей речовими доказами, з якої вбачається, що медичну карту амбулаторного хворого № 18211 ОКЛ, довідку Калуської ЦРЛ № 3332 від 15.10.2017 року, рентгенограму № 9419 від 19.10.2017 року, визнано речовими доказами по кримінальному провадженні № 12017090170001430 (а.с.89);

- протокол проведення слідчого експерименту від 26.03.2018 року та додатком до протоколу слідчого експерименту, який проведений за участю свідка ОСОБА_21 у присутності понятих, в АДРЕСА_2 , на території церкви, з якого вбачається, що ОСОБА_21 в ході досудового розслідування виявив бажання відтворити обставини за 14.10.2017 стосовно спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 громадянином ОСОБА_18 на території церки в АДРЕСА_2 , та 26.03.2018 відтворив обставини за 14.10.2017 року, які він бачив, стосовно спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ОСОБА_25 .. Під час слідчого експерименту ОСОБА_21 показав рукою на вікно, що в приміщенні церкви , вказуючи , що саме через це вікно він бачив конфлікт , який стався між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 після цього, свідок вказав, що в час коли він перебував на хорах всередині церкви , він обернувся подивитись у вікно, і бачив ОСОБА_2 , який тримає за руки ОСОБА_5 , та, не відпускаючи руки, наносить удари ОСОБА_9 по обличчю. Через деякий час до них підійшов ОСОБА_10 та забрав ОСОБА_15 в приміщення церкви. (а.с.90-91,92,93);

- протокол проведення слідчого експерименту від 26.03.2018 року та додатком до протоколу слідчого експерименту, який проведений за участю потерпілого ОСОБА_1 , в присутності понятих, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відтворив обставини за 14.10.2017 року стосовно нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_18 (а.с.94-95,96,97,98).

Також судом було досліджено і висновок експерта № 275 судово-медичної експертизи, який міститься в матеріалах справи, з якого вбачається, що у гр. ОСОБА_1 малися тілесні ушкодження: синець в ділянці правого ока, садно в ділянці спинки носа (про що свідчить наявність ділянки рожевого епідермісу), які утворилися від дії тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну, вказаному у постанові і відносить до легких тілесних ушкоджень. Оскільки консультативна довідка обласного рентгенолога не представлена, вирішити питання про наявність, характер та ступінь тяжкості інших яких-небудь тілесних ушкоджень немає можливості (а.с.103)

Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази суд визнає належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки, ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Твердження захисника обвинуваченого адвоката Вороняка І.А. щодо недопустимості як доказу висновку судово-медичного експерта №44/275-17р.-Д у вказаному кримінальному провадженні з тих підстав, що у першому висновку експерта № 275 не було встановлено в потерпілого середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які були в подальшому встановлені при проведенні повторної експертизи, що свідчить про те, що у потерпілого взагалі не було ніяких тілесних ушкоджень, а з`явились тільки тоді , коли він звернувся за допомогою до своїх родичів, які працюють в медичних закладах, які і допомогли йому зробити необхідні медичні документи, є безпідставними та нічим не підтвердженими з огляду на те, що як вбачається з висновку експерта № 275 лікар судово-медичний експерт ОСОБА_26 , яка була попереджена про відповідальність за ст.ст.384,385 КК України за відмову або ухилення від дачі висновку експерта або за дачі завідомо неправдивого висновку чи за розголошення даних досудового слідства або дізнання та з правами та обов`язками експерта, що передбачені ст.69 КПК України ознайомлена, на підставі медичної довідки № 3332 Калуської ЦРЛ від 15.07.2017 та рентгенограм на ім`я ОСОБА_1 прийшла до висновку що, у ОСОБА_1 малися тілесні ушкодження: синець в ділянці правого ока, садно в ділянці спинки носа (про що свідчить наявність ділянки рожевого епідермісу), які утворилися від дії тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну, вказаному у постанові і відносить до легких тілесних ушкоджень. Оскільки консультативна довідка обласного рентгенолога не представлена, вирішити питання про наявність, характер та ступінь тяжкості інших яких-небудь тілесних ушкоджень немає можливості (а.с.103).

02.11.2017 лікарем судово-медичним експертом Дикун М.С. було видано направлення на рентгенологічне дослідження до висновку експерта № 275 в Івано-Франківську ОКЛ до обласного рентгенолога на ім`я ОСОБА_1 для наявності та характеру травми правої кисті (а.с.87).

Після проведення рентгенограми, експертом на підставі постанови слідчого про призначення додаткової судово-медичної експертизи, на підставі висновку експерта № 275 від 01.11.2017, рентгенограми № 9419, медичної карти амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_1 , проведено додаткову судово-медичну експертизу та встановлено, що у гр. ОСОБА_1 малися тілесні ушкодження: черезсуглобовий краєвий перелом головки середньої фаланги другого пальця правої китиці без зміщення кісткових уламків, синець в ділянці правого ока, садно в ділянці спинки носа ( про що свідчить наявність ділянки рожевого епідермісу, які утворилися від дії тупих предметів та можуть відповідати терміну, вказаному у постанові. Черезсуглобовий краєвий перелом головки середньої фаланги другого пальця правої китиці без зміщення кісткових уламків відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення. Синець в ділянці правого ока та садно в ділянці спинки носа відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с.88);

Доказів підроблення потерпілим будь-яких медичних документів в судовому засіданні не здобуто.

Тому жодного обґрунтованого сумніву у достовірності вищевказаних висновків судово- медичного експерта немає.

Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_21 про те, що він не говорив під час слідчого експеременту , що бачив як ОСОБА_12 тримав ОСОБА_20 за руку, та вважає їх спрямованими на уникнення відповідальності обвинуваченим за вчинене, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження, процесуальна дія у вигляді слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_21 проводилася з дотриманням вимог ст.240 КПК України. Крім того, як вбачається з протоколу слідчого експеременту від 26.03.2018, свідок ОСОБА_21 під час досудового розслідування виявив бажання відтворити обставини події за 14.10.2017 стосовно спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . ОСОБА_1 . Тобто вказане свідчить, що слідчий експеримент проведено з метою відтворення обставин події, а не одержання від свідка ОСОБА_21 викривальних показань. Жодних зауважень чи доповнень свідок ОСОБА_21 до проведення слідчого експеременту не мав. Сторона захисту жодним чином не була обмежена в реалізації свого права оспорювати докази, отримані в результаті таких дій.

Тому суд вважає протокол слідчого експеременту з додатками до нього від 26.03.2018, проведений за участю свідка ОСОБА_21 , належним та допустимим доказом.

Пояснення потерпілого ОСОБА_1 , надані ним суду, є послідовними, повністю узгоджуються як з даними протоколу проведення слідчого експерименту від 26.03.2018 з додатками до нього, проведеного за участю потерпілого, і висновком судово-медичного експерта № 275 від 01.11.2017 та додатковим висновком судово-медичного експерта №44/275-17р.-Д, даними протоколу проведеного слідчого експеременту від 26.02.2018 з дадатками до нього , проведеного за участю свідка ОСОБА_21 , показами свідка ОСОБА_22 , у зв`язку із чим суд вважає їх достовірними.

Крім того, в судовому засіданні потерпілий вказує, що саме ОСОБА_2 наносив йому 14.10.2017 тілесні ушкодження.

Що стосується показів ОСОБА_17 , то свідок в судовому засіданні не заперечив, що дійсно 14.10.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 біля церкви був конфлікт та що він забирав звідти обвинуваченого. Також даний свідок вказав, що конфлікту між ОСОБА_12 і ОСОБА_6 він не бачив, і що між ними відбувалось до того часу, як він вийшов на вулицю, сказати не може. Того моменту, коли вони бились він також не бачив. Не заперечив, що забирав з місця конфлікту обвинуваченого.

Дані пояснення свідка узгоджуються з поясненнями і самого потерпілого, який вказав, що обвинувачений перестав його бити та відпустив, оскільки побачив ОСОБА_13 , який вийшов з церкви, та пішов на подвір`я церкви. Також вказав, що дійсно до ОСОБА_15 підійшов ОСОБА_7 і сказав, щоб ОСОБА_11 свої справи вирішував десь інше, а не біля церкви, після чого обвинувачений пішов до церкви.

Твердження обвинуваченого про те, що саме потерпілий вчинив відносно нього 14.10.2017 неправомірні дії, які виразились в підкладанні під колеса його автомобіля металевого предмету, який він в подальшому видав слідчому, і погрозах йому ножем, а не навпаки, є голослівними та не підтверджені належними та допустими доказами. Крім того, щодо даних фактів не узгоджуються і між собою показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_21 , оскільки в судовому свідок ОСОБА_17 не вказував, що бачив на місці події якісь металеві предмети під колесами автомобіля ОСОБА_2 , однак вказував, що бачив ніж у потерпілого. Натомість свідок ОСОБА_21 вказав в судовому засіданні, що з хорів церкви бачив, як ОСОБА_1 щось ставить під колесо машини ОСОБА_2 , однак не бачив ножа у ОСОБА_1 .

Крім того, суд звертає увагу й на те, що відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а тому суд при розгляді даного киримінального провадження не може надавати оцінку правомірності чи неправомірності будь-яких дій потерпілого.

Сам по собі факт невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України є безпідставним та таким, що спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_1 , які визнані судом достовірними, показами свідків та письмовими доказами по справі. Крім того, невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 суд розцінює як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення і визнає такими, що спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності, передбаченої діючим кримінальним законодавством за вчинення кримінального правопорушення (злочину) проти життя та здоров`я особи та суспільного осуду.

Суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст.337 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненому ним кримінальному правопорушенні у судовому засіданні доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я .

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення , особу винного і обставини справи.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то суд враховує його вік, стан здоров`я та те, що ОСОБА_2 на «Д» обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не числиться, позитивно характеризується, є особою з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, ветераном військової служби, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Також суд враховує й довідку-характеристику Калуського ВП ГУНП, з якої вбачається, що заяв та скарг в Калуський ВП ГУНП на ОСОБА_2 , не поступало. При перевірці бази «Армор» Калуського ВП ГУНП ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не притягався.

Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що « покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що « особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_2 , відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, позицію прокурора щодо міри покарання, який просив призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі та згідно ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, думку потерпілого, який просив обвинуваченого карати суворо, думку предствника потерпілого, думку самого обвинуваченого та його захисника, які просили виправдати, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст.122 КК України.

Однак з врахуванням особи винного, а саме того, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується по місцю проживання, є особою з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, ветераном військової служби, часто хворіє, що підтверджується відповідними медичними документами, які містяться в матеріалах справи, відсутність тяжких наслідків внаслідок злочину, суд приходить до переконання, що виправлення і перевихованні обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком,на підставі ст.75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Заборони застосування ст. 75 КК України за умови невизнання засудженим своєї вини КК України не містить. Таку ж позицію висловив у своїй постанові від 17.10.2019 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду ( № 51 - 1532 км 19).

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст.129 КПК України , ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Що стосується цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, то суд приходить до наступного висновку.

Потерпілий ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 1324,25 грн. матеріальної шкоди, 12 000 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі. Свої вимоги мотивує тим , що внаслідок протиправних дій відповідача він проходив курс лікування в поліклініці Калуської районної ради . Спочатку травматолог виписав йому мазь та таблетки, які він придбав в аптеці на загальну суму 690,50 грн. Оскільки через деякий час болі в пальці відновились, то 25.04.2018 року на амбулаторному лікуванні знову приписали такі ж ліки, які він придбав на загальну суму 553,75 грн. Крім того, грудні його було направлено судмедекспертом в Івано-Франківську ОКЛ для проходження повторного рентгену на травмований палець, за проведення якого було внесено в касу ОКЛ 80 грн. Тому загальна вартість матеріальної шкоди становить 1324,55 грн.. Крім того, діями ОСОБА_2 йому було завдано і моральної шкоди , оскільки під час нанесення тілесних ушкоджень, він відчував фізичну біль, переніс нервові потрясіння, з часу отримання травми перебував у пригніченому стані, та по даний час відчуває, як болить палець і повністю не працює. Все це створює йому незручності, він тривалий час не міг виконувати роботу по господарству. В зв`язку цим моральну шкоду оцінює в 12 000 грн..

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 довів понесення матеріальних витрат, пов`язаних з неправомірними діями ОСОБА_2 , а тому позов в частині стягнення матеріальної шкоди слід задоволити повністю та стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1324,55 грн., яка підтверджена товарним чеком (а.с.14), та фіскальними чеками (а.с.17,86 зворот).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до положень ст..23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, суд має з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі він оцінює пов`язані з ними втрати, та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тому, виходячи з вимог розумності і справедливості, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_1 , а також майновий стан обвинуваченого ОСОБА_2 , суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_1 слід стягнути 8000 грн.. моральної шкоди.

Також потерпілий ОСОБА_1 просить стягнути і витрати за надання юридичної допомоги.

Відповідно до положень ст.118 КПК України до процесуальних витрат належать зокрема витрати на правову допомогу. Положеннями ч.1 ст. 124 КПК України визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Необхідність вирішення у вироку питання про судові витрати передбачено також п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України.

Факт надання правової допомоги підтверджено угодою про надання правової допомоги від 01.06.2018, актом прийому виконаних робіт по наданню правової допомоги потерпілому ОСОБА_1 по угоді від 01.06.2018 та квитанцією № 0529168 від 22.02.2021 про сплату ОСОБА_1 7900 грн. за надання правової допомоги.

Ураховуючи наведені норми процесуального права та докази понесених потерпілим витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що такі витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

У задоволенні решти позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 100, 118,124,129, 368, 373, 374, 376 КПК України, ст. 23,1166,1167 ЦК України, ст. ст. 50, 65, 75,76 КК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим за ч.1 ст.122 КК України та призначити покарання -2 (два) роки позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов"язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи ; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

- медичну карту амбулаторного хворого № 188211, рентгенограму № 9419 від 19.10.2017 року, які передано на зберігання потерпілому , повернути потерпілому ОСОБА_1 ;

- довідку Калуської ЦРЛ № 3332 від 15.10.2017 року, опис рентгенограми, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження;

- два металеві фрагменти(відрізки профільної труби), які зберігаються в кімнаті речових доказів Калуського ВП ГУНП, повернути обвинуваченому ОСОБА_2 .

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , в користь потерпілого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 , 1324,25 грн. матеріальної шкоди, 8000 грн. моральної шкоди, 7900 грн. витрат за надання правової допомоги.

У задоволенні решти позову відмовити.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляції протягом 30 діб з часу проголошення.

Головуючий: