Рішення № 95703359, 18.03.2021, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/89/21

Провадження № 2/565/297/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Незнамової І.М.,

з участю:

секретаря судового засідання Нафєєвої Н.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представників позивачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача Феденко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 21 серпня 2020 року вона працювала на посаді продавця непродовольчих товарів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Стиль Д». 09 січня 2021 року, близько 12 год., у період дії обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, до магазину зайшов клієнт без захисної маски, яка закриває рот та ніс, із шарфом на обличчі. У зв`язку з відсутністю захисної маски в клієнта магазину, вона відмовилася його обслуговувати. У той же день, біля 16 год. 30 хв., керуюча магазином ОСОБА_4 , зайшовши в приміщення магазину, почала на неї кричати і примушувати заповнити надруковану заяву про звільнення з роботи за угодою сторін, мотивуючи дану вимогу тим, що вона відмовилася обслуговувати клієнта, який перебував у магазині без захисної маски, яка закриває рот та ніс. Оскільки керуюча магазином ОСОБА_4 чинила на неї психологічний тиск, тому вона, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, заповнила надану їй заяву. Зауважила, що в неї волевиявлення на звільнення із займаної посади, за угодою сторін, не було.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , який обґрунтовується тим, що 09 січня 2021 року від ОСОБА_1 прийнято власноруч підписану заяву на звільнення за угодою сторін з 15 січня 2021 року. 12 січня 2021 року ОСОБА_1 надала також власноруч підписану заяву про направлення їй трудової книжки кур`єрською поштою за вказаною в ній адресою. Інших заяв на адресу підприємства від ОСОБА_1 не надходило. У зв`язку з цим вважає, що волевиявлення ОСОБА_1 на припинення трудового договору було очевидним та безумовним. 14 січня 2021 року було прийнято наказ про припинення трудового договору №224-к, яким позивачку було звільнено із займаної посади з 15 січня 2021 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін). Наказ про припинення трудового договору підписано начальником відділу кадрів. Вказаний наказ про припинення трудового договору зареєстрований в Журналі реєстрації наказів з кадрових питань. З наказом №224-к від 14 січня 2021 року позивачка ознайомлена 16 січня 2021 року. Тому, відповідач вважає, що угода сторін щодо припинення трудового договору є чинною, а звільнення позивачки на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін), є правомірним. Позовні вимоги, заявлені позивачкою, відповідач не визнає.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 повністю підтримала заявлені позовні вимоги та пояснила, що 21 серпня 2020 року вона влаштувалася на посаду продавця непродовольчих товарів у магазин «Простор 8005» м.Вараш Рівненської області. 09 січня 2021 року керівництвом магазину було звернуто увагу продавців на необхідність виконання покупцями правил щодо карантинних обмежень. Окрім цього керівництвом було зазначено, що у разі обслуговання продавцем покупця, який перебуває без захисної маски, продавець понесе відповідальність у виді штрафу в розмірі 2000 грн. Також керівництвом було наголошено, що перебування покупців без захисної маски є підставою для відмови в обслуговуванні такої особи. У той же день, близько 12 год., до магазину зайшов покупець без захисної маски, яка закриває рот та ніс, із шарфом на обличчі. У зв`язку з відсутністю захисної маски в клієнта магазину, вона повідомила останньому, що якщо він не одягне захисної маски, то його не будуть обслуговувати. На її зауваження покупець жодним чином не відреагував. Пізніше, той покупець підійшов до каси для розрахунку, однак вона відмовила йому в обслуговуванні по раніше вказаній причині. Покупець почав агресивно реагувати на її відмову, і тоді вона покликала заступника керуючої ОСОБА_5 , яка в спілкуванні з останнім підтвердила її вимоги. Також свідком вказаної розмови була другий касир ОСОБА_6 . За тим, той чоловік вийшов з приміщення магазину та зателефонував на гарячу лінію, де повідомив, що його вигнали з магазину. Однак ті слова покупця не відповідали дійсності, оскільки ніхто покупця не виганяв з магазину, а йому лише було запропоновано одягти захисну маску. У той же день, біля 16 год. 30 хв., до магазину прийшла керуюча ОСОБА_4 , яка попросила її та другого касира зайти до неї в кабінет. Коли вона та касир з іншої каси зайшли до кабінету керуючої, остання, не заслухавши їх пояснень, почала голосно кричати, при цьому застосовуючи принизливі слова. Також керуюча звернула увагу на те, що той покупець є її дуже хорошим знайомим, який робить в магазині покупки на великі суми, тому цього покупця потрібно обслуговувати навіть тоді, коли в нього на носі буде шкарпетка. Після цього керуюча подала їм дві роздруковані заяви про припинення трудового договору за угодою сторін, зауваживши, що якщо вони не підпишуть їх, то будуть звільнені за невиконання посадових обов`язків. У зв`язку з тим, що керуюча магазином ОСОБА_4 чинила на неї психологічний тиск, тому вона, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, підписала надану заяву. Зауважила, що в неї волевиявлення на звільнення із займаної посади за угодою сторін не було. Звернула увагу на те, що 09 січня 2021 року нею було написано дві заяви про звільнення, а 12 січня 2021 року було написано заяву про пересилання трудової книжки кур`єрською поштою. 16 січня 2021 року, коли вона вийшла на роботу, її ознайомили з наказом про припинення трудового договору, в якому вона написала, що з наказом не згідна через примушування та чинення психологічного тиску перед підписанням заяви про звільнення. Просить суд поновити її на попередній роботі та стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_1 – адвокат Мудрак О.С. та адвокат Бірук О.В. позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення, які за змістом повторюють викладене в позові. Окрім цього, представник ОСОБА_2 додав, що відповідачем, на виконання вимог ухвали про витребування доказів, надано суду копію заяви про звільнення, копію наказу про припинення трудового договору, які мають істотні розбіжності по відношенню до копій цих же документів, поданих як додаток до відзиву. Просили позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» Феденко І.В. позовні вимоги не визнала повністю, підтримала викладене у відзиві та зауважила, що ОСОБА_1 звільнилася з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Вказала, що заява написана позивачкою власноручно. Звернула увагу, що ОСОБА_1 була також написана заява про надіслання їй трудової книжки, в якій остання зазначила, що претензій до компанії не має. Сторонами вирішено, що звільнення ОСОБА_1 буде проведене 15 січня 2021 року. На виконання заяви ОСОБА_1 про звільнення, 14 січня 2021 року було видано наказ №224-у про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за угодою сторін. 28 січня 2021 року позивачка отримала трудову книжку.

Вважає, що звільнення ОСОБА_1 проведене правомірно, тому просить в позові відмовити.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Стиль Д», а саме керуючою магазином «Простор 8005» м.Вараш. У грудні 2020 року ОСОБА_1 зверталася до неї за роз`ясненням, як їй звільнитися з роботи, щоб не відпрацьовувати чотирнадцятидений термін. 09 січня 2021 року до неї зателефонувала її заступник ОСОБА_5 , яка повідомила, що ОСОБА_1 , під час обслуговування покупця, порушила затверджені норми з обслуговування, відмовившись обслуговувати покупця, який був у засобі індивідуального захисту, який закриває рот та ніс. У той же день, близько 17 год., вона приїхала до магазину та попросила зайти до неї касирів, які працювали на касах у той день. Під час розмови з ОСОБА_1 , остання виявила бажання написати заяву на звільнення. Після цього, вона роздрукувала блак заяви на звільнення і надала його ОСОБА_1 , яка добровільно заповнила бланк заяви. При цьому було обумовлено, що ОСОБА_1 звільняється з 15 січня 2021 року. Зауважила, що ніякого тиску на ОСОБА_1 вона не чинила і не примушувала останню звільнятися. 13 січня 2021 року їй стало відомо, що ОСОБА_1 телефонувала на гарячу лінію ТОВ та повідомляла про незаконність звільнення.

Відповідаючи на запитання, свідок ОСОБА_4 додатково показала, що у магазині ведеться відеонагляд, однак вона має можливість переглянути відео лише в реальному часі, збереження запису магазином не здійснюється. Підтвердила, що дійсно мала місце переписка у групі працівників магазину, скріншот якої додано до позовної заяви, однак вона не вбачає, що у написаному нею тексті міститься вимога щодо звільнення позивачки. Окрім цього підтвердила, що від ОСОБА_1 вона прийняла дві заяви на звільнення, один екземпляр якої направила до ТОВ «Стиль Д», а другий залишила собі із відміткою про причини звільнення.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона працює касиром у магазині «Простор 8005» м.Вараш. 09 січня 2021 року у країні розпочався карантин, тому керівництвом магазину було звернуто увагу на виконання покупцями карантинних обмежень. Окрім цього було зазначено, що у разі обслуговання продавцем покупця, який перебуває без захисної маски, продавець понесе відповідальність у виді штрафу. Керівництвом магазину не було звернуто уваги на те, що можна обслуговувати покупців, у яких наявний шафр та капюшон на голові. У той же день, близько 12 год., до магазину зайшов покупець без захисної маски, яка закриває рот та ніс, із шарфом на обличчі. У зв`язку з відсутністю захисної маски в клієнта магазину, ОСОБА_1 повідомила останньому, що якщо він не одягне захисної маски, то його не будуть обслуговувати. На зауваження ОСОБА_1 покупець жодним чином не відреагував. Пізніше той покупець підійшов до каси для розрахунку, однак ОСОБА_1 відмовила тому в обслуговуванні по раніше вказаній причині. У зв`язку з тим, що покупець почав агресивно реагувати на її відмову, ОСОБА_1 викликала заступника керуючої ОСОБА_5 , яка в спілкуванні з останнім підтвердила вимоги ОСОБА_1 про необхідність носіння маски, яка закриває рот та ніс. У зв`язку з тим, що покупець покинув приміщення магазину, не виконавши вказівки заступника керівника магазину, тому вона вважала, що конфлікт вичерпаний, оскільки правомірність дій ОСОБА_1 підтвердила заступник ОСОБА_5 .У той же день, пізніше, до магазину прийшла керуюча ОСОБА_4 , яка попросила її та ОСОБА_1 зайти до неї в кабінет. Коли вона та ОСОБА_1 зайшли до кабінету керуючої, остання підвищеним тоном почала вимагали від них заповнити заяви на звільнення, при цьому, не заслухавши їх пояснень та не переглянувши відео з камер спостереження, продовжувала голосно кричати, вимагаючи заповнення заяв на звільнення. 16 січня 2021 року, коли ОСОБА_1 вийшла на роботу, останню, заступник керуючої ОСОБА_5 ознайомила з наказом про припинення трудового договору.

Відповідаючи на запитання, свідок ОСОБА_6 ствердила, що, на її думку, ОСОБА_1 написала заяву на звільнення під тиском керуючої ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення позивачки, представників позивачки, представника відповідача, показання свідків, суд, дослідивши письмові докази і, надавши їм оцінку в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Такі висновки суду ґрунтуються на наступному.

У судовому засіданні встановлено, що 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 прийнята на посаду продавця непродовольчих товарів Національної дирекції «Захід» Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д», що підтверджується копією витягу з наказу про прийняття на роботу №5489-к від 20 серпня 2020 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

З копії заяви від 09 січня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 просить звільнити її із займаної посади за угодою сторін з 15 січня 2021 року.

З наказу №224-к від 14 січня 2021 року про припинення трудового договору слідує, що ОСОБА_1 звільнено з посади продавця непродовольчих товарів Національної дирекції «Захід» Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

Вказаний наказ підписаний начальником відділу кадрів ОСОБА_7 .

Правомірність підписання наказу про припинення трудового договору саме начальником відділу кадрів ОСОБА_7 підтверджується наказом №18 від 30 січня 2018 року «Про визначення відповідальних осіб з кадрових питань».

У заяві ОСОБА_1 від 09 січня 2021 року на звільнення, яка додана до відзиву, в графі «резолюція» зазначено як підставу для звільнення за угодою сторін «скарга покупця на гарячу лінію у відмові в обслуговуванні».

Тобто, вказаною заявою підтверджується, що фактичною підставою для звільнення ОСОБА_1 слугувала саме скарга покупця на гарячу лінію у відмові в обслуговуванні.

У судовому засіданні встановлено і сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 09 січня 2021 року, перебуваючи на своєму робочому місці, відмовилася обслуговувати покупця, який знаходився в приміщенні магазину без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, із шарфом на обличчі, який не є засобом індивідуального захисту.

Із скріншоту екрану мобільного телефону в групі «ProStorятка 8005» слідує, що керуюча магазином ОСОБА_4 здійснила наступний допис «Індив. засоби власного виробництва допускаються в усіх установах? шось не нравиться, обоє мені на стіл заяви на звільнення – і сидите дома правила диктуєте! ОСОБА_8 , обом роздрукуй заяви, я підпишу».

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила, що дійсно вона написала дане повідомлення своїй заступниці ОСОБА_5 .

Поясненнями позивачки ОСОБА_1 та показами свідка ОСОБА_6 , які суд визнає послідовними та такими, які достовірно відтворюють реальну картину конфлікту, що виник 09 січня 2021 року за участю позивачки, і узгоджуються з вищенаведеним повідомленням керуючої магазином ОСОБА_4 , підтверджується, що заяву на звільнення ОСОБА_1 заповнила на раніше виготовленому бланку, під примусом та психологічним тиском керуючої магазином ОСОБА_4 , без вільного волевиявлення ОСОБА_1 , а як наслідок – без угоди сторін.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19 січня 2021 року постановлено витребувати в Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д», крім всього іншого, копію аудіо-відеоінформації з камер відеоспостереження за 09 січня 2021 року з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. та з 13 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. з магазину «Простор 8005», розташованого в будинку АДРЕСА_1 .

У повідомленні №2674 від 03 лютого 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» зазначається, що копію аудіо-відеоінформації з камер відеоспостереження за 09 січня 2021 року надати не представляється можливим, оскільки технічні характеристики записуючого обладнення не дозволяють зберігати інформації більше 14-ти днів.

Оскільки інших джерел для встановлення правомірності дій ОСОБА_1 при обслуговуванні клієнта 09 січня 2021 року суду не надано, тому суд бере в основу доказування правомірності дій позивачки при відмові в обслуговуванні покупця пояснення позивачки ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_6 , які вказують, що відмова в обслуговуванні клієнта була саме через порушенням останнім карантинних вимог – перебування без одягнутого засобу індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Абзацом 3 пп.14 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236

«Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції, чинній станом на 09 січня 2021 року) визначено, що на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється діяльність суб`єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких обслуговуються покупці без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Тобто, ОСОБА_1 09 січня 2021 року правомірно відмовлено в обслуговуванні покупця, який перебував у приміщенні магазину без одягнутого засобу індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1

ст.36 КЗпП (322-08) (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

З наведеного слідує, що звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, могло бути лише за домовленостю між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору.

У судовому засіданні встановлено, що домовленості між ОСОБА_1 і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом щодо звільнення за угодою сторін не було, а мав місце примус зі сторони керуючої магазином ОСОБА_4 до підписання раніше виготовленої заяви на звільнення за угодою сторін.

Даний факт в судовому засіданні підтверджено як самою позивачкою ОСОБА_1 , так і свідком ОСОБА_6 .

Відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_1 на звільнення, окрім вищенаведеного, також підтверджується застереженням написаним власноручно позивачкою на наказі №224-к від 14 січня 2021 року про припинення трудового договору: «Не згідна. Заяву про звільнення мною було написано під психологічним тиском керуючої магазину «Простор» ОСОБА_4 » та дзвінком ОСОБА_1 13 січня 2021 року на гарячу лінію ТОВ «Стиль Д» з повідомленням про незаконність звільнення, про який вказала у своїх поясненнях свідок ОСОБА_4 .

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог ст.36 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 та про відсутність законних підстав на її звільнення.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За таких підстав, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання про розмір коштів, що підлягають стягненню на користь позивачки, суд керувався наступним.

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» №150 від 02 лютого 2021 року, сукупний дохід продавця непродовольчих товарів ОСОБА_1 за два останні місяці – листопад, грудень 2020 року, склав 10687 (десять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 50 коп.

Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (з наступними змінами) передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на число календарних днів за цей період.

Виходячи з наданої відповідачем довідки, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 10687,50/(21+22)=248,55 грн.

На момент винесення рішення робочий час вимушеного прогулу ОСОБА_1 склав: 10 днів за січень 2021 року + 20 днів за лютий 2021 року + 13 днів за березень 2021 року = 43 робочих дні.

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» на користь ОСОБА_1 складає: 248,55х43 день=10687,65 грн.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, судові витрати слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 259, 264, 265, 351, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» (49100, м.Дніпро, бульвар Слави, буд.№7К, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 32014082) про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити повністю.

Визнати наказ начальника відділу кадрів Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» Махінько А.В. №224-к від 14 січня 2021 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 незаконним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на попередній роботі – посаді продавця непродовольчих товарів Національної дирекції «Захід» Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10687 (десять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 65 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп., який сплачений позивачкою при зверненні до суду з позовом.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 5468 (п`ять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 10 коп. підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Кузнецовський міський суд Рівненської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складений 23 березня 2021 року.

Головуючий суддя І.М.Незнамова