Вирок № 95702971, 23.03.2021, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/10/21

номер провадження 1-кп/368/119/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2021 рокум.Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді Шевченко І.І.

при секретарях Назаренко А.І. та Губенко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області кримінальне провадження № 12020110430000069 від 15.10.2020 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Переселення Кагарлицького району Київської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, не одруженого, освіта середня, раніше судимого :

?09.01.2013 Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України, засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки;

?01.12.2014 Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України, засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, звільнений 27.11.2017 з Бучанської виправної колонії № 85;

?04.03.2021 Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 395 КК України, засуджений до покарання у вигляді покарання позбавлення волі на строк 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст.. 162 ч. 1, 185 ч. 3 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- сторони обвинувачення - прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Кузьменко Р.А.

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

- сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого адвоката Лисюк О.В., -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 10.10.2020 року близько 03 години ночі, проходив по АДРЕСА_1 .

Проходячи повз домогосподарство АДРЕСА_2 , в нього виник умисел на незаконне проникнення до жилого будинку, який розташований на території вказаного вище домоволодіння, власником якого є ОСОБА_5 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення, ОСОБА_1 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає в порушення ст. 30 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на недоторканість житла чи іншого володіння особи, діючи умисно, проник до домоволодіння іншої особи, зайшов через хвіртку та прослідував до вхідних дверей будинку, які були не замкнені на замикаючий пристрій, проник всередину, де був помічений ОСОБА_3 , після чого вибіг з будинку та зник з місця проживання.

Своїми діями, ОСОБА_1 вчинив незаконне проникнення на приватну територію та приватний будинок, тобто порушив гарантоване право власника на недоторканість його володіння.

Крім того, точної дати та часу судовим слідством не встановлено, в період часу з 01.10.2020 по 12.10.2020, ОСОБА_1 , проходив по АДРЕСА_3 .

Проходячи повз домогосподарство АДРЕСА_3 , в нього виник умисел на незаконне проникнення до жилого будинку, який розташований на території вказаного вище домоволодіння, власником якого є ОСОБА_4 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення, ОСОБА_1 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає в порушення ст. 30 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на недоторканість житла чи іншого володіння особи, діючи умисно, проник до домоволодіння іншої особи, через кватирку вікна будинку, де 12.10.2020 близько 10 години ранку був помічений ОСОБА_4 , після чого вибіг з будинку та зник.

Своїми діями, ОСОБА_1 вчинив незаконне проникнення на приватну територію та приватний будинок, тобто порушив гарантоване право власника на недоторканість його володіння.

Крім того, ОСОБА_1 в ніч з 13.10.2020 на 14.10.2020 більш точний час в ході судового слідством встановити не вдалось, перебував в с. Переселення Кагарлицького району Київської області по вул. Комунарська.

В цей час у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_2 , який являється володільцем продуктового магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Будучи обізнаним, що ОСОБА_2 залишає ключі від вхідних дверей магазину на підвіконні під цеглиною, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, скориставшись відсутністю власника, знаходячись поруч з магазином розташованого за адресою: АДРЕСА_4 підійшов до вікна, що розміщене поблизу вхідних дверей з тильної сторони будівлі підняв цеглину та взяв ключ від вхідних дверей.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 упевнившись, що сторонні особи поблизу відсутні і його дії ніхто не помітить, відчинив вхідні двері за допомогою ключа та проник до приміщення магазину, звідки таємно від оточуючих вчинив крадіжку пасти «Адміральська» в кількості 5 штук , вартістю 28 грн. кожна; пасти «Королівська» в кількості 5 штук, вартістю 28 грн. кожна; кільки в томаті в кількості 12 штук, вартістю 12 грн. 50 коп. кожна; кукурудзяних паличок в кількості 8 штук, вартістю 7 грн. кожна; паштету в кількості 6 штук, вартістю 23 грн. 50 коп. кожний; чай «Нурі» в кількості 8 штук, вартістю 28 грн. кожний; масло «Кагма» в кількості 6 штук, вартістю 46 грн. 50 коп. кожний; консерви «Сардіна» в кількості 10 штук, вартістю 23 грн. кожна.

З місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши своїми умисними протиправними діями потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1360 грн. 00 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст.. 162 ч. 1, 185 ч. 3 КК України визнав повністю та пояснив, що в дійсності десь опівночі він проходячи повз домоволодіння ОСОБА_6 хотів поговорити з ОСОБА_3 і зайшов у будинок, але почув голос і вийшов і наміру щось викрасти у нього не було. Він знав, що у будинки ОСОБА_4 проживає рідко, тому він вирішив переночувати. Він посушив свої речі і лише поїв і наміру викрасти речі не мав. Окрім того, в точної дати не пам`ятає він знав куди кладе ключ ОСОБА_9 , і цією інформацією з ним поділився колись сторож. Він взяв ключ, відкривши двері, із коробок взяв продукти харчування та слабоалкогольне. Погоджується із мірою покарання, що пропонує прокурор.

Винність обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

?показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який пояснив, що про крадіжку його повідомив продавець. Він викликав працівників поліції, які провели огляд та відібрали залишки продуктів харчування, які він сам знайшов, пройшовши про особах, які можуть вчинити крадіжки. Підтримує запропоновану міру покарання для обвинуваченого;

?показаннями потерпілого ОСОБА_3 , який пояснив, що день не пам`ятає, але той день він був у матері і ще не спав, коли почув, що хтось зайшов, він кликнув і людина побігла. Через деякий час, коли він був біля магазину, то почув що в деяких місцях побував обвинувачений ОСОБА_1 і йому запропоновано було подати заяву у поліцію, що він і зробив. Претензій до обвинуваченого не має. Щодо міри покарання покладається на погляд суду.

?показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка пояснила, що день не пам`ятає, але коли приїхали після зміни до додому, то в будинку застала обвинуваченого, який в неї в дома жив, харчувався, прався. Претензій до обвинуваченого не має. Щодо міри покарання покладається на погляд суду.

По епізоду таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення у потерпілого ОСОБА_2 винність обвинуваченого ОСОБА_1 доводиться письмовими доказами по справі, зокрема:

?витягом з кримінального провадження № 12020110430000069, відомості про яке внесено 15.10.2020 р. (а.с. 56), згідно якого 14.10.2020 до ВП № 1 (з обслуговування м. Ржищів та Кагарлицького району) Обухівського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жит. с. Переселення Кагарлицького району про те, що в період часу з 22 год. 13.10.2020 по 07 год. 14.10.20 невідома особа проникла на територію магазину " ІНФОРМАЦІЯ_4 " за адресою: АДРЕСА_4 звідки здійснила крадіжку харчових продуктів на суму близько 2 тис. грн.;

?протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.10.2020 р. (а.с. 58), згідно якої потерпілим ОСОБА_2 повідомлено, що в період часу з 22 год. 00 хв. по 07 год. 14.10.2020 р. невідома особа проникла до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , вчинила крадіжку продуктів близько 2000,00 грн.;

?постановою про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 15.10.2020 р. (а.с. 59-60) - вилучені 14.10.2020 року в ході огляду місця події, що проводився за адресою: АДРЕСА_4 чотири сліди папілярних ліній, які поміщені в спецпакеті № 2955904; три жестяні банки з під слабоалкогольного напою «Вeermix», дві скляні банки з під слабоалкогольного напою «Somersby», пачка з під кетчупу «Щедро», дві пластикові коробки з під пасти «Адміральська», та жестяна банка з під консерви «Сардіна» в паперовій коробці передано під збережну розписку ОСОБА_2 ;

?висновком експерта № СЕ-19/111-20/55886-ТР від 18.11.2020 р. (а.с. 63-67), згідно якого сліди папілярних ліній, вилучені 14.10.2020 року в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 , з найбільшими розмірами по осях 14x16мм, 12x17мм, 4x10мм та 26x6мм - непридатні для ідентифікації за ними особи (осіб);

?актом ревізії від 14.10.2020 р. (а.с. 68-69), згідно якого на момент ревізії встановлені наступні факти: на 14.10.2020 р. залишок матеріально грошових цінностей відповідно до бухгалтерського обліку становить: товарів та грошових цінностей на суму 142 447,00 грн. Фактичний залишок матеріально грошових цінностей відповідно до опису: товарів на суму 141087,00 грн. Наявність готівки в касі -відсутня. Результат ревізії, нестача матеріально грошових цінностей на суму 1360,00 грн. Дана нестача встановлена за період з 13.10.2020 р. по 14.10.2020 р. Нестача виявлена в зв`язку з крадіжкою;

?заявою ОСОБА_2 від 14.10.2020 р. (а.с. 75), який дав дозвіл на огляд його магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 »;

?протоколом огляду місця події від 14.10.2020 р. (а.с. 76-77) та оптичний DVD-R диск (а.с. 78-79), згідно якого який було проведено в присутності двох понятих, спеціаліста та за участю власника майна ОСОБА_2 , об`єктом якого є територія магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », під час якого було зафіксовано сліди папілярних ліній, які були вилучені до ВП № 1;

?протоколом огляду місця події від 15.10.2020 р. (а.с. 80), під час якого було проведено огляд паперової коробки, яку було вилучено 14.10.2020 р. під час огляду місця події;

?копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.02.2004 р. (а.с. 83), згідно якого власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_4 є ОСОБА_2 ;

?копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 07.12.1992 р. (а.с. 84) та довідкою про взяття на облік платника податку (а.с. 85) вбачається, що ОСОБА_2 зареєстровано як фізичну особу - підприємець.

По епізоду незаконного проникнення до житла потерпілого ОСОБА_3 винність обвинуваченого ОСОБА_1 доводиться письмовими доказами по справі, зокрема:

?витягом з кримінального провадження № 12020110430000069, відомості про яке внесено 15.10.2020 р. (а.с. 57), згідно якого 15.10.2020 до чч ВП № 1 надійшла письмова заява від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жит. АДРЕСА_5 , про те, що 10.10.2020 року до його домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , проник ОСОБА_1 ;

?заявою ОСОБА_3 від 15.10.2020 р. (а.с. 74), який просив притягнути до відповідальності ОСОБА_1 , який проник до домоволодіння його матері, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

?заявою ОСОБА_5 від 15.10.2020 р. (а.с. 97), який дозволив працівникам поліції оглянути територію його домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

?протоколом огляду місця події від 15.10.2020 р. (а.с. 98-99) та ілюстративною фото таблицею до нього (а.с. 100-101), який було проведено в присутності двох понятих та за участю власника майна ОСОБА_5 , об`єктом якого є домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , та було зафіксовано незаконне проникнення до будинковолодіння потерпілого.

По епізоду незаконного проникнення до житла потерпілої ОСОБА_4 винність обвинуваченого ОСОБА_1 доводиться письмовими доказами по справі, зокрема:

?витягом з кримінального провадження № 12020110430000069, відомості про яке внесено 15.10.2020 р. (а.с. 57), згідно якого 02.11.2020 до чч ВП № 1 надійшов рапорт оперуповноваженого СКП ВП № 1 лейтенанта поліції Бондаренко Руслани про те, що у матеріалах ЖЄО № 5838 від 12.10.2020 за зверненням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 вбачаються ознаки кримінального проступку;

?рапортом від 02.11.2020 р. (а.с. 70) встановлено, що на розгляді ВП № 1 перебувають матеріали по заяві ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (ЄО № 5838 від 12.10.2020 року). В ході перевірки встановлено, що невідома особа проникла до домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , так як в діях невідомої особи вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України;

?карткою первинного обліку інформації, що надійшла по телефону (а.с. 71) про те, що заявник ОСОБА_4 повідомила, що невідома особа проникла у її будинковолодіння;

?постановою про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 13.10.2020 р. (а.с. 72) - визнано в якості речового доказу чоловічу куртку чорного кольору в білу полоску та передано на зберігання до кімнати речових доказів ВП № 1;

?заявою ОСОБА_4 від 12.10.2020 р. (а.с. 86), згідно якої вона дала дозвіл на проведення огляду її будинковолодіння;

?заявою ОСОБА_4 від 12.10.2020 р. (а.с. 87), згідно якої вона долучила до матеріалів кримінального провадження чоловічу куртку, яка їй не належить;

?протоколом огляду місця події від 12.10.2020 р. (а.с. 88-92) та ілюстративною фото таблицею до протоколу огляду (а.с. 93-94), який було проведено в присутності двох понятих, власника майна ОСОБА_4 , де було зафіксовано сліди проникнення невідомої особи до будинку та обстановка у зв`язку з цим.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України (оцінка доказів), суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 94 КПК України).

Судом всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Даючи оцінку наданим стороною обвинувачення доказам, суд враховує, що вони отримані у

передбачений КПК України спосіб, істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, під час отримання таких доказів допущено не було, тому суд визнає, що вони є належними

та допустимими.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом;сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню;процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, відповідно до ст. 86 КПК України якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Письмові докази по справі, а саме: висновок експерта та інші докази зібрані відповідно до вимог кримінально процесуального закону, є допустимими та належними, узгодженими та послідовними, відповідають всім обставинам справи, а тому суд сприймає їх як правдиві та такими, що в сукупності свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового розслідування та безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у рішенні «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що факти вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в суді і обвинувачений ОСОБА_1 є винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.. ст.. 162 ч. 1, 185 ч. 3 КК України та підлягає покаранню.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що своїми протиправними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст.. ст.. 162 ч. 1, 185 ч. 3 КК України, а саме:

?по ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до житла;

?по ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаної з проникненням у інше приміщення, вчиненого повторно.

Судом також враховано позиція ЄСПЛ щодо розуміння доведеності вини поза розумним сумнівом сформованим в рішенні «Коробов проти України», 2011 рік п. 65, де зазначено, що суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. А також в рішенні «Авшар проти Туреччини», де зазначено таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Крім того, відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження

Обставини, які характеризують особу обвинуваченого.

Згідно паспорту СК 283091, виданого 07.08.1996 року обвинувачений ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Переселення Кагарлицького району Київської області, відповідно, на момент вчинення злочину був повнолітнім та є громадянином України.

Згідно вимоги про судимість № 4814/109/1009.1/02-20 від 15.10.2020 р. станом на 16.10.2020 року ОСОБА_1 є особою раніше судимою, а саме:

?09.01.2013 Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України, засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки;

?01.12.2014 Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України, засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, звільнений 27.11.2017 з Бучанської виправної колонії № 85;

?04.03.2021 Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 395 КК України, засуджений до покарання у вигляді покарання позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Кагарлицької районної ради «Кагарлицька центральна районна лікарня» обвинувачений ОСОБА_1 за наркологічною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - нарколога не перебуває. У 2008 р. пройшов судово-психіатричну експертизу з діагнозом опійна наркоманія 1-2 стадії.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Кагарлицької районної ради «Кагарлицька центральна районна лікарня» обвинувачений ОСОБА_1 за психіатричною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - психіатра не перебуває.

Згідно характеристики, виданої виконавчим комітетом Переселенської сільської ради Київської області на гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знятий з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 30.07.2018 року. Постійного місця проживання немає, веде бродяжницький спосіб життя, не працевлаштований, схильний до зловживання алкогольними напоями. Розлучений, власного житла на території населеного пункту не має. За час проживання в селі зарекомендував себе з негативної сторони, раніше притягувався до кримінальної відповідальності. До виконавчого комітету сільської ради надходили скарги від жителів села на спосіб життя ОСОБА_1 . Протягом останнього часу на території населеного пункту відсутній, місце перебування невідоме.

Обгрунтування судом призначення обвинуваченому ОСОБА_1 міри та виду покарання.

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України (в редакції 2001 року), суд відносить - щире каяття та визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України (в редакції 2001 року), суд не вбачає.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже, ці дані підлягають обов`язковому врахуванню.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції відповідної частини статті кримінального закону, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Однак, призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який ніде не працює, офіційні джерела доходу відсутні, даних, що негативно його характеризують на момент вчинення кримінальних правопорушень, будучи особою раніше судимою за аналогічні злочини, належних висновків для себе не зробив і знову вчинив протиправні діяння, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого: щире каяття, визнання вини, думку потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які при визначенні покарання покладаються на думку суду, а потерпілий ОСОБА_2 погоджується із призначення покаранням запропонованим прокурором, а також враховуючи досудову доповідь Кагарлицького міськрайонного сектору філії Державної установи "Центр пробації" у місті Києві та Київській області від 18.01.2021 року враховуючи дані, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, наявності непогашеної в установленому законом порядку судимості, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк може становити середню небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливо лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на правопорушника обов`язок виконувати заходи, передбачені апробаційною програмою.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вину визнав, щиро розкаявся у скоєному, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути обране у вигляді позбавлення волі на строк достатній для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

При цьому, з урахуванням тяжкості та наслідків вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом`якшують покарання, враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання з врахуванням ч. 1 ст. 70 КК України у вигляді позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 04.03.2021 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі, яке останньому слід відбути реально, оскільки саме таке покарання, на думку суду, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, буде справедливим і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також буде відповідати принципу індивідуалізації покарання.

Підстав для застосування ст. ст. 69, 69-1, 75 КК України, суд не вбачає.

На переконання суду призначення обвинуваченому ОСОБА_1 саме такого покарання буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари останнього за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Що стосується цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

До Кагарлицького районного суду Київської області з позовом звернувся ОСОБА_2 та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1360 гривень в рахунок відшкодування завданої йому матеріальної шкоди та 5000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди, обґрунтовуючи позов наступним.

15.10.2020 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12020110430000069 було винесено відомості за фактом вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у інше приміщення, тобто за фактом вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено відповідальність згідно ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України.

16.10.2020 року та 02.11.2020 р. до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12020115230000288 та за №120201104300000105 було винесено відомості за фактом незаконного проникнення до житла, тобто у вчинені кримінального проступку за яке передбачено відповідальність згідно ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України.

В ході досудового розслідування у вищевказаних кримінальних провадженнях, які були об`єднані в одне кримінальне провадження №12020110430000069, було встановлено та доведено, що вказані злочин та проступок вчинив ОСОБА_1 .

В подальшому кримінальне провадження №12020110430000069 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України було передано з обвинувальним актом на розгляд до Кагарлицького районного суду Київської області.

Підставою звернення позивача з даною позовною заявою стало те, що в результаті злочинних дій відповідача позивачу було заподіяно матеріальної та моральної шкоди.

У зв`язку із проникненням у житло та викраденням майна ОСОБА_2 було заподіяно матеріальної шкоди в сумі 1360 гривень. Зокрема, відповідач проник до домоволодіння позивача та викрав продовольчих товарів на вищевказану суму. Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам, фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, згідно ст. 22, ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати завдану позивачу матеріальну шкоду в розмірі 1360 гривень.

Також, в результаті вчинення відповідачем злочину та проступку щодо майна позивача, йому також було заподіяно моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з знищенням або пошкодженням її майна.

Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Також визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від:

?характеру правопорушення;

?глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації;

?ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування;

?інших обставин, які мають істотне значення.

Питання щодо відшкодування моральної шкоди роз`яснені постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Так, відповідно до п. 3 Постанови, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови, доведенню підлягають:

?наявність моральної шкоди;

?протиправність діяння її заподіювача;

?наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;

?наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Таке тлумачення дає можливість визначити своєрідну чотирискладову «формулу відшкодування моральної шкоди», яку можна відобразити наступним чином:

МШ - Д + В + Н + ПНЗ, де МШ - це моральна шкода, яка має місце лише у випадку одночасної наявності

(суми) таких елементів як

Д - діяння особи, яке має бути таким, що порушило право потерпілого;

В - вина особи, яка заподіяла шкоду;

Н - наслідки у вигляді моральної шкоди, яка була спричинена винним діянням порушника;

ПНЗ - причинно-наслідковий зв`язок між діянням винної особи та моральними стражданнями, який підтверджує, що ці страждання були викликані саме протиправним діянням.

В результаті викрадення майна позивачу була заподіяна моральна шкода, оскільки після викрадення майна він був позбавлений того товару, на який розрахований, а також позивач на даний час втратив відчуття безпеки по відношенню до свого майна. Коли будь-хто може викрасти та позбавити позивача належного йому майна.

В результаті викрадення майна, позивач зазнав моральних переживань, оскільки пережив моральний стрес, що призвело до погіршення його емоційного та психологічного стану. Були порушені нормальні життєві зв`язки позивача, оскільки викрадення майна позбавило позивача можливості використовувати його, що спричинило погіршення матеріального становища позивача.

Позивач у зв`язку із незаконними діями змушений звертатись з даних позовом про відшкодування шкоди, оскільки відповідач в добровільному порядку шкоди не відшкодовує, що також порушує нормальні життєві зв`язку та змушує позивача до вчинення дій по стягненню заподіяної шкоди.

Виходячи з ступеню моральних та психологічних страждань, душевних переживань та зусиль, які докладаються позивачем для відшкодування завданої шкоди, позивач оцінює розмір заподіяної йому моральної шкоди у сумі 5000 гривень.

Таким чином, згідно ст. ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України та роз`яснень Верховного суду України саме відповідач ОСОБА_1 має відшкодовувати завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Цивільний позивач ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Цивільний відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Лисюк О.В. позовні вимоги позивача не визнають повністю, обґрунтовуючи тим, що позовні вимоги нічим не підтвердженні, а тому не можуть бути задоволенні.

Суд, вислухавши сторони та представника, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та положень ст.ст. 4, 13, 19, 79, 81 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасники провадження розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в ніч з 13.10.2020 на 14.10.2020 більш точний час в ході судового слідством встановити не вдалось, перебував в с. Переселення Кагарлицького району Київської області по вул. Комунарська.

В цей час у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_2 , який являється володільцем продуктового магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Будучи обізнаним, що ОСОБА_2 залишає ключі від вхідних дверей магазину на підвіконні під цеглиною, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, скориставшись відсутністю власника, знаходячись поруч з магазином розташованого за адресою: АДРЕСА_4 підійшов до вікна, що розміщене поблизу вхідних дверей з тильної сторони будівлі підняв цеглину та взяв ключ від вхідних дверей.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 упевнившись, що сторонні особи поблизу відсутні і його дії ніхто не помітить, відчинив вхідні двері за допомогою ключа та проник до приміщення магазину, звідки таємно від оточуючих вчинив крадіжку пасти «Адміральська» в кількості 5 штук , вартістю 28 грн. кожна; пасти «Королівська» в кількості 5 штук, вартістю 28 грн. кожна; кільки в томаті в кількості 12 штук, вартістю 12 грн. 50 коп. кожна; кукурудзяних паличок в кількості 8 штук, вартістю 7 грн. кожна; паштету в кількості 6 штук, вартістю 23 грн. 50 коп. кожний; чай «Нурі» в кількості 8 штук, вартістю 28 грн. кожний; масло «Кагма» в кількості 6 штук, вартістю 46 грн. 50 коп. кожний; консерви «Сардіна» в кількості 10 штук, вартістю 23 грн. кожна.

З місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши своїми умисними протиправними діями потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1360 грн. 00 коп.

Що стосується матеріальної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ході розгляду даного кримінального провадження судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 після проведеної ревізії виявлена недостача на суму викрадених речей, які належали потерпілому, тому враховуючи наведену норму закону, ОСОБА_1 має відшкодувати завдану ОСОБА_2 матеріальну шкоду.

Отже, позов потерпілого в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Що стосується моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд приходить до висновку про наявність у цивільного позивача ОСОБА_2 підстав для звернення до суду з позовом про стягнення моральної шкоди внаслідок моральних страждань і переживань, оскільки цивільним відповідачем ОСОБА_1 було вчинено крадіжку його майна. Ці обставини негативно позначилися на моральному стані потерпілого - цивільному позивачеві.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У зв`язку з характером і глибиною душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості суд вважає, що з цивільного відповідача ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, відповідно до ст. ст. 128, 368 КПК України, на користь цивільного позивача - потерпілого ОСОБА_2 підлягає стягненню моральна шкоди в розмірі 1 000,00 гривень.

Таким чином, позовні вимоги цивільного позивача (потерпілого) про стягнення з цивільного відповідача (обвинуваченого) моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.124 КПК України всі судові витрати покладаються на обвинуваченого та підлягають стягненню з нього.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 162 ч. 1 та 185 ч. 3 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі,

за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 04.03.2021 року та остаточно засудженому ОСОБА_1 призначити покарання у виді 3 років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1 період відбуття покарання за попереднім вироком суду з 06.01.2021 по день набрання даним вироком законної сили.

Цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 1360 (одну тисячу триста шістдесят) грн. 00 коп. як відшкодування матеріальної шкоди та 1000 (одну тисячу) гривень як відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , процесуальні витрати на користь держави вартість проведеної трасо логічної експертизи в сумі 1144 (одну тисячу сто сорок чотири) грн. 15 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню: (а.с. 59-60) - чотири сліди папілярних ліній, які поміщені в спецпакеті № 2955904, які передано на зберігання до ВП № 1 (з обслуговування м. Ржищів та Кагарлицького району) Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, після набрання вироком законної сили - знищити; (а.с. 59-60) - три жестяні банки з під слабоалкогольного напою «Вeermix», дві скляні банки з під слабоалкогольного напою «Somersby», пачка з під кетчупу «Щедро», дві пластикові коробки з під пасти «Адміральська», та жестяна банка з під консерви «Сардіна», що знаходяться в паперовій коробці та передано під збережну розписку ОСОБА_2 , після набрання вироком законної сили - залишити ОСОБА_2 ; (а.с. 73) - чоловічу куртку чорного кольору в білу полоску які передано на зберігання до ВП № 1 (з обслуговування м. Ржищів та Кагарлицького району) Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, після набрання вироком законної сили, - повернути ОСОБА_1 .

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.І. Шевченко