Ухвала суду № 95701247, 17.03.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2986/21

Провадження №2-з/369/23/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 - про забезпечення позову до його пред`явлення,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області заяву про забезпечення позову.

В своїй заяві заявник просив суд накласти арешт на нерухоме майно, що належить Публічному акціонерному товариству «Завод залізобетонних конструкцій № 1» на праві власності, а саме, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Загальною площа - 70,7 кв.м., загальна вартість - 672 700 (шістсот сімдесят дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1094408732224;

Заборонити управлінню державної реєстрації юридичного департаменту Києво- Святошинської районної державної адміністрації, суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією виникнення, зміни, переходу, припинення прав на нерухоме майно - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 70,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1094408732224;

Заборонити Публічному акціонерному товариству «Завод залізобетонних конструкцій № 1» (код ЄДРПОУ 04012276), його уповноваженим особам та правонаступникам вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну, перехід, припинення прав на нерухоме майно, а також зміну, перетворення, виділ, поділ, реконструкцію, приєднання нерухомого майна, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 70,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1094408732224.

Заява обґрунтована тим, що між Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій № 1», як Продавцем і ОСОБА_1 , як Покупцем, 16 березня 2017 року було укладено Договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. в реєстрі за №574.

Відповідно до п. 1 зазначеного Договору, Продавець передає, а Покупець приймає у власність квартиру за АДРЕСА_4 (далі - Квартира), загальна площа якої складає 70,7 кв.м. (п. 3 Договору).

Вартість Квартири згідно з п. 4 Договору становить 672 700 (шістсот сімдесят дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок, без ПДВ.

Оплата відбувається безготівковим розрахунком на поточний рахунок Продавця, з можливістю розстрочення рівними платежами по 8050,00 грн. протягом 83 місяців і до 09 числа 84 місяця з моменту укладення цього Договору - 4550,00 грн., тобто до 09.03.2024 року.

В останньому абзаці вказаного вище п. 4 Договору Сторонами обумовлено, що факт проведення повного розрахунку та виконання договору засвідчується заявою Продавця про повний розрахунок, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

Покупець має право подати на державну реєстрацію права власності на квартиру тільки після здійснення остаточного розрахунку за нерухоме майно за цим Договором.

Відповідно до п. 20 Договору Продавець зобов`язується передати квартиру Покупцю в день укладення цього Договору за актом приймання-передачі. Відповідно до змісту акта приймання-передачі від 16.03.2017 р., Позивачу було передано Відповідачем Квартиру та технічний паспорт, натомість ключі Відповідач не передав, тим самим обмежив доступ до зазначеної квартири.

До того ж, пунктом 14 Договору передбачено право Покупця проживати у квартирі, за умови отримання попередньої письмової згоди Продавця, в чому Заявнику було одразу ж відмовлено в усній формі.

На виконання умов Договору Заявником у період з 16.03.2017 р. по 10.03.2020 р. безготівковим розрахунком на поточний рахунок Продавця, вказаний в Договорі, було перераховано 289 800,00 грн. вартості Квартири, а 20.11.2020 року погашено весь залишок несплаченої вартості Квартири у розмірі 389 900,00 грн. (Додаток 4)

Отже, станом на 20.11.2020 Покупець виконав свої грошові зобов`язання за Договором у повному обсязі достроково.

Однак, Відповідач не виконав свого обов`язку щодо надання Позивачу нотаріально засвідченої заяви про повний розрахунок, у зв`язку з чим, Позивач позбавлений права подати на державну реєстрацію права власності на квартиру відповідно до умов Договору.

11.01.2021 р. заявником було направлено на адресу Відповідача вимогу про надання документів та виконання умов Договору. Відповідно до змісту зазначеної вимоги, Позивач просив направити нотаріально засвідчену заяву про повний розрахунок на його поштову адресу або надати йому особисто протягом 7 календарних днів з дня отримання даної вимоги. До того ж, Позивач просив повідомити його письмово, протягом 10 календарних днів з дня отримання даної вимоги, про обрану дату та час зустрічі з уповноваженим представником Відповідача задля проведення процедури приймання-передачі придбаної Позивачем Квартири.

Зазначена вимога була отримана Відповідачем 15.01.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру поштових відправлень трек-номер 0215606499830.

Для вирішення питання про задоволення вказаної заяви та вжиття заходів шляхом встановлення заборон щодо здійснення дії по відношенню до вказаного майна, звертаю увагу суду на наступні ризики, що існують і можуть бути реалізовані Відповідачем за відсутності будь-яких заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов"язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій №1» вчиняються дії щодо відчуження належного йому нерухомого майна, стороною позивача надано не було.

За таких обставин, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази факту унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову у забезпеченні позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав та ризиків, визначенихст.149 ЦПК України, для забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153, 258-261-210 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 - про забезпечення позову до його пред`явлення - відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя Т.В. Дубас