Постанова № 95701164, 26.02.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7501/20

2-а/296/10/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 рокум.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції та просить визнати протиправними дії працівника УПП в Житомирській області Ярошинського А.В., а також просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАМ №2953942 від 09.08.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09.08.2020 інспектором 1 батальйону 4 роти УПП в Житомирській області винесено постанову серії ЕАМ №2953942 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Підставою для винесення постанови про накладення штрафу стало порушення ч.1 ст.126 КУпАП, а саме те, що 09.08.2020 року о 22 год. 59 хв. в м. Житомирі по вул. Льва Толстого, 13, позивач керував транспортним засобом "ВАЗ 210994" д.н.з. НОМЕР_1 , у якого не працювали стопи, а також був відсутній страховий поліс, чим порушив п. 2.1. ґ. ПДР України.

Вважає, що постанова винесена з порушенням його прав та гарантій, оскільки виносилась на місці вчинення правопорушення та відразу після того, як правопорушення було вчинено, що позбавило позивача можливості заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою тощо. Крім того, відповідачем не складався протокол, тому позивач не міг ніяким чином висловити свою незгоду із винуватістю у вчиненні адміністративного правопорушення. Також наголосив, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко вказано, що контроль за наявністю договорів автострахування здійснюється підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів ДТП. Інших підстав складення протоколу про відсутність полісу автоцивілки у поліції немає.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 21.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання (а.с.28).

24.11.2020 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що твердження позивача не відповідають дійсності, вимоги є безпідставними та необґрунтованими. 09.08.2020 року у м. Житомирі по вул. Льва Толстого, 13 ОСОБА_1 керував транспортним засобом "ВАЗ 210994" д.н.з. НОМЕР_1 , у якого не працювали ліхтарі задніх стоп сигналів, а також був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. п. 2.1. ґ. ПДР України – відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Під час перевірки документів зазначених в п. 2.1. ПДР України, на законну вимогу поліцейського згідно п. 2.4.а ПДР України водій відмовився пред`явити поліс обов`язкового страхування, оскільки такий поліс у водія був відсутній, тому інспектором було прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Згідно інформації наданої централізованою базою даних МТСБУ розташованої на офіційному інтернет сайті Моторно (транспортного) страхового бюро України на 09.08.2020 року поліс на ТЗ з номерним знаком НОМЕР_1 не знайдено так само і не знайдено на момент подачі відзиву з чого слідує, що позивач продовжує порушувати ПДР кожен раз коли використовує свій транспортний засіб. Також вказав, що після зупинення транспортного засобу позивача йому було представлено посадову особу, яка розглядатиме справу, роз`яснено суть адміністративного правопорушення та запропоновано ознайомитися з постановою. Позивачу також роз`яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України, та положення ст.ст.268 КУпАП. Зазначає, що винесення постанови у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці без складання протоколу жодним чином не вказує на протиправність та незаконність прийняття такого рішення (а.с.30-33).

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 13.01.2021 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України (а.с.60).

В судовому засіданні 24.02.2021 року представник позивача та предстаники відповідачів надали свої пояснення.

Представник позивача у дане судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с. 74).

Представник Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції та представник Департамент патрульної поліції Національної поліції України у дане судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися.

Суд вважає, що неявка відповідачів, які належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 09 серпня 2020 р. інспектором 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Ярошинським А.В. винесено постанову серії ЕАМ №2953942 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. (двадцять п`ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 210994» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався з непрацюючим стопами, та при перевірці документів не пред`явив поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 (ґ.) ПДР України.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, частини перша, друга і четверта статті 126 ).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 35 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо: водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 31.1. Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР), технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Підпунктом 31.4.3.(а) ПДР передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 грудня 2010 року № 630 затверджений національний стандарт України з наданням чинності з 1 липня 2011 р. ДСТУ 3649:2010 Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання (далі - ДСТУ 3649:2010).

Розділом 6 ДСТУ 3649:2010 встановлені вимоги щодо безпечності технічного стану колісних транспортних засобів. Зокрема, сигналізатори вмикання світлових приладів мають бути роботоздатні та мати передбачені конструкцією символи (п.6.1.4.), сигнали гальмування мають вмикатися під час приведення у дію відповідних органів керування гальмівних систем та функціювати у сталому режимі весь період гальмування (п.6.1.7.2), система сигналізації та контролю гальмівних систем має функціювати згідно з вимогами НЕ (де НЕ - настанова щодо експлуатації) (п.6.4.3).

З огляду на вищенаведені норми суд дійшов висновку, що сигнали гальмування (або стоп сигнал) в усіх зазначених нормативно-правових актах віднесено до зовнішніх світлових приладів, які при експлуатації транспортного засобу дійсно мають бути роботоздатні та відповідати вимогам ДСТУ, а тому експлуатація транспортного засобу позивачем з непрацюючими задніми стоп сигналами є порушенням ПДР, що є підставою для зупинки поліцейським транспортного засобу відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 Закону № 580-VIII.

Разом з тим, оскаржувана постанова не містить відомостей про порушення позивачем пункту ПДР (п.31.4.3 (а)), частини 1 статті 121 КУпАП, що стало підставою для зупинки позивача.

Щодо правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеної норми, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, в тому числі у випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.1 (ґ) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);

Згідно із п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників" від 01.07.2004 року №1961-IV у редакції Закону України від 24.09.2008 p. N 586-VI) передбачено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Транспортний засіб має відповідати вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону з моменту прийняття участі в дорожньому русі.

Пунктом 21.2 ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників" передбачено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Згідно з п. 21.3 ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників", при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Згідно із ст.53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав у інспектора поліції відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» вимагати у водія пред`явлення документів, в тому числі і страхового полісу про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Разом з тим, судом досліджено відеозапис з диску з місця зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , долучений до матеріалів справи, з якого вбачається, що з боку працівників поліції відсутня вимога до ОСОБА_1 про пред`явлення для перевірки поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і що позивач відмовив у його наданні. З відеозапису не зрозуміло, яким чином була встановлена відсутність полісу на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не підтверджено належними доказами, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення були наявні відомості, які підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 126 КУ пАП, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, з відеозапису вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення позивачем заявлялася вимога про відкладення розгляду справи з метою залучення захисника, однак, така вимога не була задоволена поліцейським.

Суд не бере доводи відповідача про відсутність полісу у позивача з посиланням на роздруківку скріншоту з монітора комп`ютера, на якому відображено сайт МТСБУ (а.с.36), оскільки його було зроблено 24.11.2020 року, тобто після складання постанови.

Разом з тим, будь-яких доказів, яким чином було встановлено відсутність полісу на момент розгляду справи відповідачем не надано.

Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, слід зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року по справі № 5-рп/2015 визначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Також Конституційний Суд звернув увагу на те, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14.07.2015 року № 596-VIII внесено зміни до ст.258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Крім того, даною статтею передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається навіть у разі заперечення порушника проти його вчинення.

Слід зауважити, що рішення № 5-рп/2015 від 26.05.2015 року прийняте Конституційним Судом України раніше Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху". Внесені зміни стосувались, зокрема, положень статей 33, 221, 258, 276 КУпАП.

Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення правопорушення, внаслідок чого провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП, не здійснюється.

Тому, доводи позивача щодо неможливості розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу не беруться судом до уваги, а вимога щодо визнання таких дій протиправними задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову. Крім того, виходячи з правового висновку, який міститься в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 грудня 2019 р. по справі № 724/716/16-а, належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п. 30).

З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з на користь позивача суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була «неминучою», так як сплата судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Керуючись ст.ст.19, 241-246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову від 09.08.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2953942, якою щодо ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму судового збору сплачену за подання адміністративного позову в розмірі 420 (чотириста двадцять грн) 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, адреса: м. Житомир, вул. Покровська, 96, ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, адреса: 03048, м. Київ, вулиця Федора Ернеста,3.

Cуддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 03.03.2021.