Рішення № 9569954, 09.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/9209.04.10

За позовомСпільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма-Фарм, ЛТД”

До Приватного підприємства “Фармаком”

Простягнення 38491,33 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаКрасножон Ю.С. —представник за довіреністю від 22.03.2010 р.

Від відповідача не з’явився 09.04.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2010 року Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма-Фарм, ЛТД” звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Фармаком” 30449,21 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору купівлі-продажу від 01.12.2005 р. № 20941, 579,53 грн. пені, 6089,84 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1372,75 грн. штрафу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/91 від 05.03.2010 р., яку призначено до розгляду на 26.03.2010 р.

У судове засідання, призначене на 26.03.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, документи відповідно до вимог ухвали про порушення провадження у справі не надав.

Представник позивача вимоги ухвали від 05.03.2010 р. виконав частково та заявив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивувавши його тим, що відповідач зобов’язався погасити заборгованість добровільно.

Ухвалою від 26.03.2010 р. розгляд справи було відкладено на 09.04.2010 р.

У судове засідання, призначене на 09.04.2010 р., відповідач уповноваженого представника повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/92 від 05.03.2010 р. та 26.03.2010 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

В ході розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги, посилаючись на порушення відповідачем обов’язків за договором в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Крім того, в судовому засіданні 09.04.2010 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд припинити провадження у справі в частині основного боргу, у зв’язку з повним погашенням відповідачем заборгованості у сумі 30449,21 грн. та стягнути з останнього 579,53 грн. пені, 6089,84 грн. відсотків за користування чужими грошовим коштами та 1372,75 грн. штрафу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2005 р. Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма - Фарм, ЛТД” в якості продавця та Приватне підприємство “Фармаком”в якості покупця уклали договір № 20941 (надалі —договір), за умовами якого продавець (позивач) зобов’язався передати, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти товари медичного та косметичного призначення, визначені та обумовлені цим договором, та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору поставка та передача замовленого товару продавцем здійснюється протягом чотирьох робочих днів від дати отримання замовлення покупця продавцем, за умови наявності такого замовленого товару на складі продавця.

Зобов’язання продавця щодо поставки та передачі товару вважаються виконаними в момент вручення товару продавцем, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною на товар (п. 2.4 договору).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому строк оплати за договором визначається продавцем.

За твердженнями позивача, в рамках договору відповідачу в період з 05.11.2009 р. по 27.11.2009 р. було поставлено товар на загальну суму 35386,90 грн. (копії накладних в матеріалах справи).

Відповідач частково оплатив поставлений товар, заборгувавши 30449,21 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 35386,90 грн., оплату за поставлений товар здійснив частково, чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 30449,21 грн.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 09.04.2010р. відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 30 449,21 грн., що підтверджується платіжними доручення: № 21 від 19.01.2010 р., № 23 від 20.01.2010 р., № 34 від 02.02.2010 р., № 39 від 03.02.2010 р., № 44 від 08.02.2010 р., № 65 від 11.02.2010 р., № 73 від 12.02.2010 р., № 81 від 19.02.2010 р., № 92 від 01.03.2010 р., № 117 від 10.03.2010 р., № 120 від 12.03.2010 р., № 125 від 17.03.2010 р., № 133 від 19.03.2010 р., № 135 від 22.03.2010 р., № 139 від 23.03.2010 р., № 140 від 204.03.2010 р., № 143 від 26.03.2010 р., № 147 від 30.03.2010 р., № 148 від 30.03.2010 р. (додаються), а також частково повернув товар позивачу, що підтверджується накладною на повернення товару № 43 від 01.03.2010 р., № 4335 від 01.03.2010 р., № 445 від 02.03.2010 р., та розрахунками коригування кількісних та вартісних показників: в кількості 45 штук.

Відповідно до ч. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають припиненню на підставі ч. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 579,53 грн. пені, 6089,84 грн. відсотків за користування чужими грошовим коштами та 1372,75 грн. штрафу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач в обґрунтування вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовим коштами посилається на п. 9.3 договору, але в договорі від 01.12.2005 р. № 20941 зазначеним пунктом не передбачене стягнення відсотків за користування чужими грошовим коштами.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6.2 договору за порушення покупцем строків виконання зобов’язань за цим договором щодо оплати за товар продавцю, покупець окрім виконання своїх зобов’язань у повній мірі, повинен сплатити продавцеві пеню у розмірі 0,1 % загальної вартості видаткової накладної на товар, з якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити продавцеві штраф у розмірі 7 % зазначеної у цьому пункті вартості.

Слід зазначити, що позивач при розрахунку пені обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 579,53 грн. пені та 1372,75 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1-1 ст. 80, ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі в частині вимог про стягнення 30449,21 грн. основного боргу припинити.

2.          В іншій частині вимог позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Приватного підприємства “Фармаком”(03022, м. Київ, вул. Васильківська, 27, корп. 3, кв. 13, ідентифікаційний код 1662998) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма - Фарм, ЛТД” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, ідентифікаційний код 21642228) 579 (п’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 53 коп. пені, 1372 (одну тисячу триста сімдесят дві) грн. 75 коп. штрафу, 324 (триста двадцять чотири) грн. 01 коп. державного мита та 198 (сто дев’яносто вісім) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позову відмовити повінстю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Дата підписання: 28.04.2010 р.