Постанова № 95693044, 19.03.2021, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/311/21

Провадження № 3/311/202/2021

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.03.2021 м. Василівка

19 березня 2021 року Суддя Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В., розглянувши адміністративний матеріал (протокол № 0008/09/38366428 від 27 січня 2021 року), який надійшов з Головного Управління ДПС у Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого директором ТОВ «Гранд-Агро», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1

за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В С Т А Н О В И В :

До Василівського районного суду Запорізької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 0008/09/38366428 від 27 січня 2021 року, складений інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Запорізькій області ОСОБА_2 , та в якому зазначається, що за результатами фактичної перевірки ТОВ «Гранд-Агро 2012» за адресою: Запорізька область Василівський район с.Підгірне вул.Степова, буд.5, за період з 01.07.2019 року по 06.11.2020 року, щодо здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковим при виробництві, обліку, зберіганні та транспортуванні пального; наявності супровідних документів на товар (прибуткових, товарно-транспортних, видаткових та акцизних накладних), виявлено порушення у сферу виробництва і обігу пального (акт перевірки № 551/08/01/09/38366428 від 09.11.2020 року), та посадова особа - директор ТОВ «Гранд-Агро 2012» ОСОБА_3 порушив ч.ч.1,8,16 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР зі змінами та доповненнями, а саме: зберігання залишків пального без отримання ліцензії на право зберігання пального, що є провадженням господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню та підпадає під дію ч.1 ст.164 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

В судове засідання ОСОБА_3 повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був сповіщений своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судової повістки 04.02.2021 року, 02.03.2021 року та за допомогою телефонограми, яка міститься в матеріалах справи, однак про причини неявки суду не повідомлено, документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано, проте подано до суду заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на оскарження до ДПС України податкових повідомлень-рішень від 28.12.2020 року та відсутність прийнятого на теперішній час рішення. У поданій заяві ОСОБА_3 вважає, що на теперішній час його провину не доказано.

У зв`язку з чим, враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, які становить п`ятнадцять днів, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_3 на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП не відноситься до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 , суд приходить до наступних висновків..

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з вимогами ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставим кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.

Господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини.

ОСОБА_3 ставиться в провину те, що він будучи директором ТОВ «Гранд-Агро 2012», вчинив порушення ч.1, ч.8, ч.16 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР зі змінами та доповненнями, а саме: зберігання залишків пального без отримання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Вказана ч.1 ст.164 КУпАП є бланкетною, тобто такою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм, зокрема до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР, Податкового кодексу України та підзаконних актів.

Стаття 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачає, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

За приписами ст.1 названого Закону, зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Зі змісту ч.38 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» встановлюється, що для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Аналізуючи зміст даної норми закону суд, приходить до висновку, що зберігання пального у ємностях, встановлених на транспортних засобах не потребує ліцензії на право зберігання пального, так як ємності не є нерухомим майном, не мають прив`язки до земельної ділянки, не мають адреси, що є необхідною умовою ліцензування зберігання пального.

Суд враховує, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні визнавальні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відтак винуватість особи має бути доведена у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 15 вищеназваного Закону, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Пункт б), в) абзацу другого підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення, що не є акцизним складом: приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (10000 Кубічних метрів = 10000 літрів) (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Як слідує з акту перевірки № 551/08/01/09/38366428 від 29.10.2020 року, зареєстрованого в органі ДПС 09.11.2020 року, яка проведена за місцем зберігання пального за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює свою діяльність ТОВ «Гранд-Агро 2012», за основним видом діяльності: 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Проте, де саме розміщена ємність для зберігання пального, з Акту не вбачається, документи на право власності на цей об`єкт не пред`явлено. Згідно з актом, перевіркою встановлено, що ТОВ «Гранд-Агро 2012» за видатковою накладною № 689 від 19.05.2020 року та товарно-транспортної накладної № 251 від 19.05.2020 року на отримання дизельного палива в кількості 4300,000 літрів, що перевищує загальний об`єм баків транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності. Проте, залишки пального станом на 29.10.2020 року, фактично ж ніхто таких залишків не вимірював та не перевіряв їх наявність у зазначеній ємності резервуара. Тому, як вбачається з акту, перевіркою встановлено факт зберігання ТОВ «Гранд-Агро 2012» за період липень 2019 року – травень 2020 року пального на складі ПММ (місткість резервуара 10000 літрів) без наявності ліцензії на право зберігання пального.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів протоколу не додано, а в судовому засіданні не здобуто доказів, які б свідчили, що ТОВ «Гранд-Агро 2012» зберігало з 01.07.2019 року по 06.11.2020 року пальне в кількості 4300,00 літрів (постачальник ТОВ «Паливна компанія «Серіол-плюс»), оскільки поставка такої кількості пального не свідчить про його зберігання. Крім того, як зазначено в Акті перевірки, основною діяльністю товариства ТОВ «Гранд-Агро 2012», є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Також в матеріалах справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення № 0008/09/38366428 від 27 січня 2021 року, відсутні будь-які докази, що підтверджують факт зайняття ОСОБА_3 господарською діяльністю із зберіганням пального, не зазначено правовстановлюючі документи, на підставі яких ТОВ «Гранд-Агро 2012» використовує ємності, в яких зберігається пальне, не надано підтверджуючих документів належності таких резервуарів з пальним саме цьому ТОВ «Гранд-Агро 2012», не надано підтвердження про кількість та вид пального. Не підтверджено, що саме з 01.07.2019 року по 06.11.2020 року відбулося порушення порядку ведення господарської діяльності, оскільки встановленим у Акті перевірки, що ТОВ «Гранд-Агро 2012» отримало дизельне пальне згідно товарно-транспортної накладної № 251 від 19.05.2020 року, та будь-які інші документи під час фактичної перевірки не перевірялися.

З огляду на викладене, суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 , як керівник ТОВ «Гранд-Агро 2012» систематично здійснює господарську діяльність, а саме зберігання пального, що є однією з основних ознак господарської діяльності, та яка потребує одержання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності, як і будь-яких інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення не додано.

Отже, суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів зберігання посадовою особою керівником ТОВ «Гранд-Агро 2012» пального, що потребує одержання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності та які підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Оскільки вина є основною ознакою суб`єктивної сторони правопорушення, відсутність вини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Крім того, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд також зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 не відповідає вимогам ч.1 ст.256 КУпАП.

Так, у протоколі фабула правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП викладена в такій редакції: «за результатами фактичної перевірки ТОВ «Гранд-Агро 2012» директор ОСОБА_3 порушив ч.ч.1,8,16 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР зі змінами та доповненнями, а саме: зберігання залишків пального без отримання ліцензії на право зберігання пального, що є провадженням господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню та підпадає під дію ч.1 ст.164 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Протокол про адміністративне правопорушення у даній справі не виконує функцій ні джерела доказів, ні акту обвинувачення. У провину ОСОБА_3 поставлено зберігання залишків пального, більше жодної інформації про склад правопорушення протокол не містить.

Проте, в протоколі не зазначено тип залишків пального, порушення зберігання якого нібито було виявлено, його кількість, приналежність. Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення таких даних унеможливлює встановити об`єктивну сторону правопорушення. Це ставить обґрунтованість вини під розумний сумнів.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення державним ревізор-інспектором здійснено посилання на Акт № 551/08/01/09/38366428 від 09.11.2020 року, в якому нібито зазначено всі допущені порушення законодавства. Проте КУпАП такого «бланкетного» способу складання протоколу про адміністративне правопорушення не передбачає.

Суд не оцінює, чи підлягає господарська діяльність ТОВ «Гранд-Агро 2012» ліцензуванню і чи є ОСОБА_3 суб`єктом правопорушення, а тільки констатує, що обставин здійснення господарської діяльності не встановлено ні в протоколі, ні в матеріалах справи, докази такого теж відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофеєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04) у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.

Відповідно до ст.56 ПК України, процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу.

За змістом п.п.86.7 ст.86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень та платнику податків надсилається відповідь.

Слід зазначити, що Акт перевірки лише фіксує результати перевірки та по своїй суті не є рішенням контролюючого органу. Після передачі адміністративного матеріалу до суду податкове повідомлення-рішення на підставі Акту перевірки оскаржено та на день розгляду адміністративного матеріалу процедура адміністративного оскарження не завершена, тому не встановлено подію та склад адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_3 .

Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 року №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на Державу.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, суд тлумачить усі сумніви на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 не доведена, а, отже, зважаючи на все вищевикладене, в його діях не вбачається складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов`язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У відповідності до ч.1 п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п.3 ч.1 ст 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов, зокрема про закриття справи.

Таким чином, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.1 ст.164 КУпАП, відповідно до ч.1 п.1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі № 0008/09/38366428 від 27 січня 2021 року не відображають всіх істотних ознак будь-якого зі складів правопорушення, передбачених ч.1 ст.164 КУпАП, при цьому суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 164, 247, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подаються до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області. Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю. В. СИДОРЕНКО